Постанова

від 19.01.2021 по справі 910/6275/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. Справа№ 910/6275/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ"

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020

у справі № 910/6275/20 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Малюги Олександри Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ"

про стягнення 522 110,20 грн

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Малюга Олександра Володимирівна подала до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" про стягнення 522 110,20 грн заборгованості за поставку дизельного палива.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 у справі №910/6275/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" на користь Фізичної особи-підприємця Малюги Олександри Володимирівни суму основного боргу у розмірі 522 110 грн 20 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та судовий збір у розмірі 7 831 грн 65 коп.

Рішення обґрунтовано тим, що судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом приймання товару та підписання сторонами видаткових накладних, проте отриманий від позивача товар відповідачем не був повністю оплачений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020, зупинити дію рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 у справі №910/6275/20, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Судове засідання провести за участю сторін.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Апелянт стверджує про те, що позивачем належним засобами доказування не доведена наявність заборгованості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 у справі №910/6275/20. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/6275/20. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/6275/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ". Розгляд справи призначено на 19.01.2021.

19.01.2021 на адресу суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи. У даному клопотанні представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

Розглянувши указане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідач є юридичною особою та не позбавлений права направити до суду іншого повноважного представника. Також суд звертає увагу, що ухвалою суду від 10.12.2020, обов`язковою явка сторін у судове засідання, у суді апеляційної інстанції, не визнавалась.

За викладених обставин колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів та залишення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що ФОП Малюга О.В. здійснила поставку на користь ТОВ "ПАЙЛКОМ" дизельного пального (далі - товар) на загальну суму 958390,20 грн згідно видаткових накладних: №25 від 03.11.2019 № 19 от 04.11.2019, № 64 від 08.11.2019, №99 від 12.11.2019, № 148 від 15.11.2019, № 188 від 19.11.2019, №214 від 22.11.2019, №246 від 25.11.2019, №289 від 28.11.2019, №7 від 02.12.2019, № 8 від 03.12.2019, № 37 від 06.12.2019, №68 від 10.12.2019, № 81 від 12.12.2019, № 121 від 16.12.2019, № 159 від 19.12.2019, №71 від 17.01.2020, № 104 від 23.01.2020, №4 від 03.02.2020, № 6 від 02.03.2020.

Указані первинні документи містять найменування, кількість та ціну товару, а тому вони є належним підтвердженням приймання товару покупцем Факт отримання указаного товару ТОВ "ПАЙЛКОМ", як покупцем, підтверджується також доданими до позову копіями ТТН. Отже відповідачем було отримано від позивача товар товару на загальну суму 958 390,20 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі № 904/887/18 від 22.01.2019 зазначив, що видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі N 3-77гс15).

З матеріалів справи судом установлено, що відповідач оплатив ФОП Малюга О.В. указаний товар лише частково у сумі 436280,00 грн, що підтверджується доданими копіями банківських виписок. Отже на момент звернення позивача до суду із позовною заявою заборгованість ТОВ "ПАЙЛКОМ" за поставлений товар складає 522110,20 грн.

Як убачається з матеріалів справи, з метою досудового урегулювання указаного спору та отримання оплати на поставлений товар відповідачу направлялась претензія від 08.04.2020, яка отримана відповідачем 21.04.2020, проте дана претензія залишилася ТОВ "ПАЙЛКОМ" без відповіді.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Указане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Ураховуючи зазначене, судом установлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом приймання товару та підписання сторонами видаткових накладних, що указані вище, а також товарно-транспортними накладними до них.

Отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання зобов`язання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з оплати за поставлений товар у сумі 522 110,20 грн відповідачем не виконано.

Доказів повного оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також колегією суддів береться до уваги те, що сторонами у справі було складено та підписано акт звірки розрахунків за період з 01.11.2019 по 31.03.2020, згідно із яким заборгованість відповідача за указаний період становить 522110,20 грн.

Крім того судом установлено, що на підставі проведених господарських операцій позивачем були складені та зареєстровані податкові накладні відповідно до видаткових накладних.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Малюги Олександри Володимирівни підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Як убачається із матеріалів справи, між Фізичної особи-підприємця Малюги Олександри Володимирівни та Адвокатом Пузієм О.В, укладений договір про надання правової допомоги від 08.04.2020, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до розділу 2 указаного договору за правову допомогу передбачену в п.2.1.1 Договору замовник сплачує Адвокату винагороду за у розмірі 3000,00 грн.

Згідно із актом виконаних робіт від 30.04.2020, вартість наданих послуг за договором про надання правової допомоги 08.04.2020 становить 3 000,00 грн.

Позивач сплатив на користь Адвоката Пузія О.В грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №538 від 29.04.2020.

Повноваження адвоката Пузія О.В, підтвердженні ордером серії АР №1014625 від 08.04.2020.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення місцевим господарським судом з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/6275/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 у справі №910/6275/20, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з апелянта витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

28.12.2020 між Фізичної особи-підприємця Малюги Олександри Володимирівни та Адвокатом Пузієм О.В, була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.04.2020, відповідно до якої клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, ним передбачених.

У відповідності до розділу 2 указаної додаткової угоди за правову допомогу із підготовки відзиву на апеляційну скаргу замовник сплачує Адвокату винагороду за у розмірі 3000,00 грн.

Згідно із актом про прийняття послуг з надання правової допомоги від 28.12.2020, вартість наданих послуг за договором про надання правової допомоги 08.04.2020 становить 3000,00 грн.

Позивач сплатив на користь Адвоката Пузія О.В грошові кошти в розмірі 3000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1066 від 28.12.2020.

Повноваження адвоката Пузія О.В, підтвердженні ордером серії АР №1032442 від 28.12.2020.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з апелянта витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 у справі №910/6275/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 у справі №910/6275/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 у справі №910/6275/20.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" (бул. Лесі Українки, буд.21, приміщення 201, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 41360098) на користь Фізичної особи-підприємця Малюги Олександри Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.01.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов