Постанова

від 21.01.2021 по справі 903/242/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Справа № 903/242/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2020 у справі №903/242/20 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради

до відповідача Приватної фірми "Ельбе"

про розірвання договору оренди землі

за участю представників сторін :

від органу прокуратури - Безпалов А.В.

позивач - не з`явився

відповідач - Матвіюк Н.Р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 6 жовтня 2020 у справі №903/242/20 в позові заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради до Приватної фірми "Ельбе" про розірвання договору оренди землі - відмовлено. Стягнуто з Приватної фірми "Ельбе" на користь Волинської обласної прокуратури - 1051 грн. витрат по оплаті судового збору. Стягнуто з Підгайцівської сільської ради на користь Волинської обласної прокуратури - 1051,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що оскільки на момент пред`явлення позову юридичну особу - Лищенську сільську раду (сторону договору) не припинено у встановленому законом порядку, зокрема, не внесені записи про її припинення до ЄДРПОУ; не внесено змін до договору оренди земельної ділянки щодо правонаступника сторони договору - орендодавця, зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, реквізитів сторін, їх рахунків, прокурор в особі Підгайцівської сільської ради, як сторони договору оренди земельної ділянки, звернувся передчасно.

Не погоджуючись із винесеним рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій з підстав вказаних у ній просить апеляційний суд рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2020 у справі №903/242/20 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що висновки Господарського суду Волинської області, викладені у рішенні від 06.10.2020 у справі 903/242/20, не відповідають фактичним обставинам справи. При прийняті рішення суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосовані норми матеріального права.

Скарга мотивована тим, що Лищенська сільська рада не може бути позивачем у справі №903/242/20, оскільки 04.01.2019 повноваження Лищенського сільського голови припинилися, а Лищенська сільська рада перестала існувати як орган місцевого самоврядування в силу положень ст. 8-3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад".

Крім того, підтвердженням того, що Лищенська сільська рада припинила свої повноваження є те, що після відкриття провадження у справі № 903/242/20, погашення заборгованості відповідачем за оспорюваним договором оренди земельної ділянки здійснювалося саме на рахунки Підгайцівської об`єднаної територіальної громади, до складу якої увійшла Лищенська сільська рада.

Судом першої інстанції не враховано, що порядок припинення повноважень органу місцевого самоврядування Лищенської сільської ради має іншу правову природу та регулюється положеннями Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", а не нормами Цивільного кодексу України.

Також скаржник зазначає, що станом на 02.04.2020 заборгованість відповідача по орендній платі становить 3585,60 грн за період з березня 2019 року по лютий 2020 року, що в свою чергу не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи. Відповідно до листа Підгайцівської сільської ради від 02.04.2020 №198 ПФ "Ельбе" систематично порушуються зобов`язання, визначені у пунктах 2.3, 3.1, 3.2, Договору, щодо внесення орендної плати, у зв`язку з чим місцевий бюджет Підгайцівської сільської ради недоотримує значних коштів.

Оскільки відповідачем неодноразово допускалася заборгованість з орендної плати за землю, плата вносилася не в повному обсязі, скаржник вважає, що дана обставина є порушенням пункту 2.3. Договору, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі", та відповідно до пункту 4.3. Договору, ч. 1 ст. 32 вказаного Закону та ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для припинення Договору шляхом його розірвання за рішенням суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №903/242/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2020 у справі №903/242/20, розгляд апеляційної скарги призначено (з урахуванням описки) на "21" грудня 2020 року об 11:30 год. Запропоновано відповідачу - у строк до 02.12.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу та прокурору.

Матеріалами справи стверджується, що ухвали суду від 17.11.2020 та 24.11.2020 у справі №903/242/20 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 10 грудня 2020 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в якому відповідач просить суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

21 грудня 2020 на електронну адресу суду від представника відповідача Приватної фірми "Ельбе" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

За результатами судового засідання ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №903/242/20 розгляд справи відкладено (з урахуванням описки) на "21" січня 2021 року об 15:30 год.

Представником Приватної фірми "Ельбе" подано до суду клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції з Господарським судом Волинської області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі №903/242/20 у задоволенні клопотання представника Приватної фірми "Ельбе" про участь в судовому засіданні 21.01.2021 року у справі №903/242/20 в режимі відеоконференції відмовлено.

В судове засідання 21.01.2021 з`явилися прокурор та представник відповідача.

Прокурор в судовому засіданні 21.01.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення щодо суті спору та подання ним позову саме в інтересах Підгайцівської сільської ради.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.01.2021 заперечила доводи апеляційної скарги, посилаючись на підстави зазначені у відзиві, просить відмовити в її задоволенні.

Позивач в судові засідання уповноваженого представника не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача , колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

14 лютого 2008 року між Лищенською сільською радою Луцького району Волинської області (Орендодавець) та ПФ "Ельбе" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №01 (Договір).

Згідно з вимогами п.п. 1.1., 1.2. Договору Орендодавець передав Орендарю в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, кадастровий номер 0722883600:03:000:0938, площею 2,4 га, цільове призначення - землі громадського призначення, для розміщення соціально-культурної бази відпочинку з обслуговуючими спорудами на території Лищенської сільської ради Луцького району, а орендар зобов`язався прийняти таку земельну ділянку та використовувати її відповідно до цільового призначення, а також сплачувати орендну плату.

У п.2.1. Договору визначено, що Орендодавець несе обов`язок за цим Договором щодо відшкодування Орендареві понесених останнім витрат на проведення робіт з поліпшення стану земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата становить 3 % від нормативної грошової оцінки, що складає 3585,60 грн. в рік і вноситься Орендодавцеві в порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством на рахунок Лищенської сільської ради.

Згідно п. 3.3. Договору умови цього Договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору на підставах, визначених відповідним чинним законодавством.

У п. 4.2. Договору визначено, що строк дії Договору становить 49 років з дня набуття чинності цим Договором.

Відповідно до п.4.3 Договору, цей Договір може бути розірваний за взаємною згодою Сторін або на вимогу однієї із сторін достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за дим Договором, а також у разі випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке буде суттєво перешкоджати передбаченому цим Договором використанню земельної ділянки.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи Орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання цього Договору оренди (п.4.5 Договору).

Відповідно до п.7.2 Договору зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Договір зареєстрований у Луцькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.08.2008 №040827600003.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 22.05.2008 зазначена ділянка була передана ПФ "Ельбе".

Прокурор зазначає, що Луцькою місцевою прокуратурою в ході опрацювання інформації Головного управління ДПС у Волинській області та Підгайцівської сільської ради було встановлено, що ПФ "Ельбе", як Орендар щомісяця мав сплачувати Орендодавцю 298,80 грн. орендної плати згідно договору оренди земельної ділянки, однак з березня 2019 року орендну плату не сплачував.

Відповідно до листа Підгайцівської сільської ради від 02.04.2020 № 198 ПФ "Ельбе" систематично порушує зобов`язання, визначені у пунктах 2.3, 3.1, 3.2, Договору, щодо внесення орендної плати, у зв`язку з чим місцевий бюджет Підгайцівської сільської ради недоотримує значних коштів.

Прокурор вказує, що станом на 02.04.2020 заборгованість відповідача по орендній платі за період з березня 2019 року по лютий 2020 року становить 3585,60 грн. Стверджує, що 04.01.2019 припинено шляхом реорганізації діяльність Лищенської сільської ради, яка увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради; повноваження Лищенського сільського голови припинилися, а Лищенська сільської ради перестала існувати як орган місцевого самоврядування в силу положень ст. 8-3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", а тому стороною (орендодавцем) договору оренди земельної ділянки №01 від 14.02.200 є Підгайцівська сільської ради, як правонаступник Лищенської сільської ради.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору оренди земельної ділянки від 14.02.2008, в частині своєчасного проведення розрахунків по орендній платі за орендовану земельну ділянку, заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради звернувся з позовом до ПФ "Ельбе" про розірвання договору оренди землі №1 від 14.02.2008, укладеного між Лищенською сільською радою та ПФ "Ельбе".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до ст.ст. 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя згідно п.3 ч.2 ст.129 Конституції України.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема відповідно до ч.3 ст.23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись до суду з позовною заявою, послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99. В обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що станом на час подання прокурором позову Підгайцівською сільською радою самостійно не заявлено такого позову та внаслідок бездіяльності органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, що виражається у не здійсненні належним чином контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території та отримання плати за використання земель територіальної громади, місцевим бюджетом недоотримано значну суму коштів. При цьому, на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Підгайцівську сільську раду про звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави в особі зазначеного органу (лист №03.33-63-2366-вих-20 від 27.03.2020). Також, відповідно до листа Підгайцівської сільської ради від 02.04.2020 № 198 ГІФ "Ельбе" систематично порушуються зобов`язання, визначені у пунктах 2.3, 3.1, 3.2, Договору, щодо внесення орендної плати, у зв`язку з чим місцевий бюджет Підгайцівської сільської ради недоотримує значних коштів.

З огляду на зазначене, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництва інтересів держави у суді, обґрунтував та довів бездіяльність компетентного органу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись з позовною заявою до суду у даній справі, Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури обґрунтував наявність інтересів держави, а також визначив уповноважений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Підгайцівську сільську раду, обґрунтовуючи тим, що 04.01.2019 припинено шляхом реорганізації діяльність Лищенської сільської ради, яка увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради; повноваження Лищенського сільського голови припинилися, а Лищенська сільська рада перестала існувати як орган місцевого самоврядування в силу положень ст. 8-3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", а тому стороною (орендодавцем) договору оренди земельної ділянки №01 від 14.02.2008 є Підгайцівська сільська рада, як правонаступник Лищенської сільської ради.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, що у спірних правовідносинах уповноважений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції є Підгайцівська сільська рада, враховуючи наступне.

За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з абзацом 1 частини 3 і абзацами 1, 2 частини 4 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Частиною 6 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" унормовано, що реорганізація юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється без повідомлення про неї органу, що здійснює державну реєстрацію, а також без збирання вимог кредиторів, отримання їхньої згоди.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" повноваження сільської, селищної ради, її виконавчого комітету та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до міської об`єднаної територіальної громади, припиняються з дня набрання чинності рішенням сільської, селищної ради та рішенням міської ради об`єднаної територіальної громади про добровільне приєднання до об`єднаної територіальної громади. З моменту припинення повноважень сільської, селищної ради повноваження міської ради поширюються на територію територіальної громади, що приєдналася до міської об`єднаної територіальної громади.

Частиною 3 статті 8 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" передбачено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади. Відповідні юридичні особи - сільська, селищна, міська рада, її виконавчий комітет об`єднаної територіальної громади є правонаступниками прав та обов`язків відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, що рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району від 12.09.2017 №24/23 надано згоду на добровільне об`єднання територіальних громад сіл Підгайці, Крупа, Лище та інших сіл. Рішення такого ж змісту прийняте Лищенською сільською радою від 11.10.2017 №21/2.

Рішенням Підгайцівської сільської ради від 04.01.2019 №1/2 оголошено підсумки перших виборів депутатів Підгайцівської сільської ради об`єднаної територіальної громади та Підгайцівського сільського голови 23.12.2018.

Згідно рішення Підгайцівської СР від 04.01.2019 №1/5 "Про реорганізацію Лищенської сільської ради" вирішено: припинити шляхом реорганізації діяльність Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області, яка увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради; створити комісію з реорганізації Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області, яка увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради; комісії з реорганізації: в установленому порядку письмово повідомити орган, шо здійснює державну реєстрацію, про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи шляхом реорганізації (перетворення) та подати необхідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідних записів; забезпечити здійснення усіх організаційно-правових заходів, пов`язаних з припиненням юридичної особи шляхом реорганізації, відповідно до вимог законодавства; подати в установленому порядку на затвердження ОТГ Підгайцівської сільської ради передавальні акти. Вважати правонаступником прав та обов`язків Лищенської сільської ралди новостворену ОТГ Підгайцівської сільської ради.

Також, рішенням Підгайцівської сільської ради від 04.01.2019 №1/6 постановлено: розпочати процедуру реорганізації юридичних осіб шляхом приєднання до Підгайцівської сільської ради Лищенської сільської ради; Підгайцівська сільська рада є правонаступником активів і пасивів (зобов`язань) органів місцевого самоврядування територіальних громад, що об`єдналися; утворити комісію з реорганізації Лищенської сільської ради та затвердити їх персональний склад.

Отже, системний аналіз змісту положень статті 104 ЦК України, частин 3, 4 статті 8 і частин 1, 3 статті 8 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" переконливо свідчить про те, що саме Підгайцівська сільська рада об`єднаної територіальної громади як відповідна юридична особа є правонаступником прав та обов`язків Лищенської сільської ради приєднаної територіальної громади, оскільки Рішенням Підгайцівської сільської ради від 04.01.2019 №1/2 шляхом реорганізації припинено з 04.01.2019 діяльність Лищенської сільської ради, яка увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради; повноваження Лищенського сільського голови припинилися, а Лищенська сільська рада перестала існувати як орган місцевого самоврядування в силу положень ст. 8 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", а тому стороною (орендодавцем) договору оренди земельної ділянки №01 від 14.02.2008 є Підгайцівська сільська рада, як правонаступник Лищенської сільської ради.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України).

07.08.2017 між Лищенською сільською радою та ПФ "Ельбе" укладено Договір оренди земельної ділянки № 01 від 14.02.2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (чинної на момент укладення договору оренди земельної ділянки № 01 від 14.02.2008) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського кодексу, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі", ст. 792 ЦК України).

Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (чинного на моменту укладення Договору), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної.ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України).

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Орендодавець, крім іншого, відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі", має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата становить 3 % від нормативної грошової оцінки, що складає 3585,60 грн. в рік і вноситься Орендодавцеві в порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством на рахунок Лищенської сільської ради.

Як визначено пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктами 287.3, 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З огляду на зазначене, з метою виконання зобов`язань за Договором, відповідно до п. 3.2. Договору, ПФ "Ельбе" необхідно було щомісяця сплачувати 298,80 грн орендної плати (3585,60 грн/12).

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області №10258/10/03-20-55-04 від 31.03.2020 та листа Підгайцівської сільської ради від 02.04.2020 № 198, з 2017 року підприємством ПФ "Ельбе" систематично порушуються зобов`язання, визначені у пунктах 2.3, 3.1, 3.2, Договору, щодо внесення орендної плати.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

За ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з п. 4.3. Договору оренди земельної ділянки № 01 від 14.02.2008 його дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за договором, а також у разі випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке буде суттєво перешкоджати її' використанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

Колегією суддів приймається до уваги те, що у випадку якщо сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, це не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17.

Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 року у справі №912/1385/17 зазначила, що виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Судова колегія зауважує, що аналіз положень статей 1, 13, 21, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 ЗК та статті 651 ЦК дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, а також докази того, чого позивач був позбавлений у значній мірі із-за істотності допущеного порушення відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, ПФ "Ельбе" систематично порушуються зобов`язання, визначені у пунктах 2.3, 3.1, 3.2, Договору, щодо внесення орендної плати, а саме ПФ "Ельбе" з березня 2019 року по квітень 2020 року орендну плату не сплачувало, в результаті чого на момент звернення прокурора до суду існувала заборгованість по орендній платі в сумі 3585,60 грн. (а.с. 18-19).

На день розгляду справи орендна плата у розмірі, передбаченому в договорі, сплачена відповідачем в повному обсязі, що підтверджується листом Підгайцівської СР №465 від 26.08.2020.

Водночас, Верховний Суд в постановах від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

З огляду на встановлене, враховуючи положення статей 1, 13, 21, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 ЗК та статті 651 ЦК, оскільки відповідачем - ПФ "Ельбе" систематично (з березня 2019 року по квітень 2020 року) порушувалися зобов`язання, визначені у пунктах 2.3, 3.1, 3.2, Договору, щодо внесення орендної плати, а також докази того, що позивач був позбавлений у значній мірі на отримання коштів із-за істотності допущеного порушення відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для розірвання Договору оренди земельної ділянки № 01 від 14.02.2008, укладеного між Лищенською сільською радою та Приватною фірмою "Ельбе".

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові про розірвання Договору оренди земельної ділянки № 01 від 14.02.2008, укладеного між Лищенською сільською радою та Приватною фірмою "Ельбе", допустився неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2020 у справі №903/242/20 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача, згідно вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2020 у справі №903/242/20 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2020 у справі №903/242/20 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Розірвати договір оренди землі №01 від 14.02.2008 укладений між Лищенською сільською радою та Приватною фірмою "Ельбе".

3. Стягнути з Приватної фірми "Ельбе" (43025, Волинська область, м.Луцьк, вул.Винниченка, буд.35, кв.1, код ЄДРПОУ 13367541) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2102,00 гривень витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 3153,00 гривень витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати судові накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "28" січня 2021 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.