Рішення

від 19.01.2021 по справі 904/4844/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 Справа № 904/4844/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Орлівщина", с.Орлівщина

до Фермерського господарства Кропови Р.Г., с. Спаське

про стягнення збитків у розмірі 91 989, 00 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача Коломоєць С.В., адвокат

від відповідача Глущенко О.О., адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Орлівщина (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства Кропови Р.Г. (далі - Відповідач) про відшкодування збитків в сумі 91 989,00 грн.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що 09.06.2020 року, прямуючи до земельної ділянки кадастровий номер 1223285000:01:037:0552 вздовж земельного масиву (поле) № 37, Відповідач здійснив проїзд по належним Позивачу посівам сільськогосподарської культури - соняшник, площею 1,60 га. За доводами Позивача, здійснивши проїзд сільськогосподарської технікою по посівах соняшнику, Відповідачем було знищено вищезазначену сільськогосподарську культуру, чим спричинено Позивачу майнову шкоду, яка включає в себе витрати на здійснення сільськогосподарських робіт (агротехнічних робіт) по висадженню сільськогосподарських культур, їх обробки, внесення добрив, гербіцидів та інших необхідних робіт з дотриманням агротехнічних вимог, а також, неодержані прибутки від отриманого врожаю.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 107.09.2020 року відкрито провадження у справі № 904/4844/20, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву Відповідач проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на відсутність в його діях складу правопорушення. За доводами Відповідача, проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 1223285000:01:037:0552 було здійснено ним по землях загального користування (дороги, проїзди тощо). При цьому, Позивач зробив неможливим проїзд до земельної ділянки Відповідача, переоравши та засіявши дорогу, яка проходила вздовж земельних ділянок на земельному масиві № 37. В підтвердження зазначених доводів, Відповідач посилається на Акт перевірки, складений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 17.09.2020 року.

24.12.2020 року Відповідач подав заяву про стягнення з позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В підготовчому засіданні 24.12.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 19.01.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 19.01.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За доводами викладеними в позовній заяві, ТОВ Агрофірма Орлівщина (далі Позивача), здійснює обробіток земельного масиву (поле) № НОМЕР_1 , розташованого на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

В межах земельного масиву (поля) № НОМЕР_1 розташована земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 4,71 га з кадастровим номером 1223285000:01:037:0552, яка перебуває в користуванні ФГ Кропови Р.Г. (далі - Відповідач).

Як стверджує Позивач, 09.06.2020 року Відповідач виявив намір здійснити (провести) культивацію земельної ділянки № 552 на земельному масиві (поле) № 37. Прямуючи до земельної ділянки № НОМЕР_2 вздовж земельного масиву (поле) № 37, Відповідач здійснив проїзд по зростаючим посівам соняшнику площею 1,60 га, які належать Позивачу, чим спричинив збитки.

При цьому, Позивач зазначає, що Відповідач мав можливість здійснити під`їзд до земельної ділянки, що перебуває в його користуванні, іншим шляхом, не завдаючи шкоди посівам Позивача.

З урахуванням наведеного, Позивач просить суд стягнути з Відповідача збитки в розмірі 91 989,00 грн., які включають в себе понесені Позивачем витрати на здійснення агротехнічних робіт по висадженню знищених посівів сільськогосподарських культур їх обробці, внесенню добрив, гербіцидів та інших необхідних робіт з дотриманням агротехнічних вимог, а також, неодержані прибутки від отриманого врожаю.

Здійснивши оцінку доводів сторін та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами відсутні договірні відносини, а отже, питання відшкодування шкоди у даному спорі регулюються главою 82 Цивільного кодексу України Відшкодування шкоди .

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Заперечуючи позовні вимоги Відповідач вказує на те, що в його діях відсутні такі елементи складу правопорушення, як протиправна поведінка, та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою і заподіянням шкоди. При цьому, за доводами Відповідача, спричинені Позивачу збитки, є наслідком неправомірної активної поведінки (дій) самого Позивача.

Так, Відповідач не заперечує факт проїзду 09.06.2020 року його техніки до земельної ділянки № НОМЕР_2 , але зазначає, що такий проїзд було здійснено по дорозі вздовж масиву (поля) № 37, яку в порушенням вимог земельного законодавства, Позивач переорав та засіяв, чим обмежив можливість вільного проїзду Відповідача до земельної ділянки кадастровий номер 1223285000:01:037:0552.

В підтвердження своїх доводів відповідач надав суду засвідчену копію Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, складеного 17.09.2020 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Як убачається зі змісту зазначеного акту, за результатами проведеної перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 1,09 га в районі земельної ділянки кадастровий номер 1223285000:01:037:0552 використовується ТОВ Агрофірма Орлівщина для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Таким чином, ТОВ Агрофірма Орлівщина самовільно займає земельну ділянку в районі ділянки кадастровий номер 1223285000:01:037:0552 площею 1,0900 га.

Співставлення визначеної в Акті перевірки земельної ділянки, з графічними даними публічної кадастрової карти https://map.land.gov.ua/?cc=3942213.4585794923,6196438. 163323264&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all , свідчить про те, що самовільно зайнята Позивачем ділянка, яка проходить по лівому краю масиву (поля) № 37, відносяться до земель загального користування (дороги проїзди, тощо), тобто, є польовою дорогою, що обмежує масив.

В силу вимог ч. 5, 6 ст. 37-1 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років. Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням. Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив ), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції.

Аналіз положень наведеної норми ЗК України, дає підстав для висновку, що передача в користування польових доріг, у тому числі з метою вирощування сільськогосподарської продукції, можлива виключно щодо польових доріг, які розташовані в середині масиву, використання з відповідною метою польових доріг, що обмежують масив, законом не передбачено.

З урахуванням наведених вище обставин, слід дійти висновку, що здійснення Відповідачем проїзду по земельній ділянці загального користування, яка є польовою дорогою, що обмежує масив, не суперечить вимогам чинного законодавства.

У свою чергу, використання Позивачем зазначеної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, що встановлено Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.09.2020 року (а.с. 108), здійснено в супереч закону.

Таким чином, знищення посівів соняшнику, що були висаджені Позивачем на земельній ділянці, яка не призначена для ведення сільськогосподарського виробництва та не відведена йому у встановленому законом порідку, сталося внаслідок протиправної поведінки самого Позивача, який використав земельну ділянку загального користування з метою вирощування сільськогосподарських культур.

Доводи Позивача відносно того, що Відповідач мав можливість дістатися належної йому ділянки іншим шляхом, не завдаючи шкоди посівам, суд до уваги не приймає, адже для прийняття судового рішення про стягнення збитків, значення має саме протиправність поведінки заподіювача шкоди, оскільки відсутність вини останнього в заподіянні шкоди, звільняє особу від обов`язку з її відшкодування (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Здійснивши оцінку наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що в діях Відповідача відсутні такі елементи цивільного правопорушення, як протиправна поведінка, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також, вина, що виключає підстави для покладення на нього відповідальності за спричинені збитки.

Крім того, суд звертає увагу, що Позивачем не доведено розміру збитків в частині неодержаного прибутки, зокрема, не представлено суду жодних доказів в підтвердження врожайності соняшнику, яка застосована ним при здійснення розрахунку (а.с. 71).

Також, суд критично оцінює наданий Позивачем акт обстеження земельної ділянки від 09.06.2020 року (а.с. 69), адже зазначений документ, складено Позивачем в односторонньому порядку, без зазначення способу проведення виміру площі, на якій знищено посіви, та земельної ділянки, на якій виявлено таке знищення.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позивачем вимоги про відшкодування збитків, підлягають відхиленню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про стягнення з позивача понесених витрат на професійну допомогу, суду зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частина 1 статті 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В силу приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України, для відповідача першою заявою по суті спору, є відзив на позовну заяву.

Як убачається, зі змісту наданого у справу відзиву, як першої заяви Відповідача по суті справи, він не містить попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу

Згідно із ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи те, що відповідачем не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні його заяви про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.01.2021

Суддя О.В. Ліпинський