Рішення

від 26.01.2021 по справі 910/16839/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2021Справа № 910/16839/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКИЙ ПЕКАР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 127 910, 10 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКИЙ ПЕКАР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 127 910, 10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №270919-02/1 від 27.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16839/20, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

14.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення довідки про стан заборгованості.

28.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу, в якій позивач повідомляє, що докази понесених витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем у справі будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

25.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 04.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №-105476167953.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКИЙ ПЕКАР" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (покупець, відповідач) укладений договір №270919-02/1г (надалі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка і є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Загальна вартість договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії договору (п. 1.3. договору).

Згідно з п.4.10 договору, обов`язок постачальника по поставці вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару у повному обсязі покупцю і надання повного та відповідного пакету документів покупцю на товар.

Відповідно до положень п. 5.4. договору, оплата за поставлений товар у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 418 855,70 грн, що підтверджується видатковими накладними, з яких повернення товару на загальну суму 67 629,62 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв`язку із чим за розрахунком позивача у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 127 910,10 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За доводами позивача, останній поставив відповідачу товар на загальну суму 418 855,70 грн.

На підтвердження поставки товару відповідачу позивачем надано до матеріалів справи докази поставки товару, а саме видаткові накладні за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Таким чином, згідно наявних матеріалів справи позивач на виконання умов договору №270919-02/1г від 27.09.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 418 855,70 грн.

Позивачем надано до матеріалів справи докази часткового повернення поставленого товару на загальну суму 67 629,62 грн, що підтверджується накладними на повернення товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 5.4. договору сторонами погоджено, що оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару здійснив частково у розмірі 223 315, 98 грн.

Таким чином, з врахуванням повернення товару на загальну суму 67 629,62 грн та часткової оплати у розмірі 223 315, 98 грн, що підтверджується випискою з рахунка позивача за період з 25.11.2019 по 10.09.2020, заборгованість відповідача перед позивачем становить 127 910,10 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 127 910,10 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 127 910,10 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКИЙ ПЕКАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 127 910,10 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, ст. 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКИЙ ПЕКАР" (81500, Львівська обл., Городоцький р-н, місто Городок, ВУЛИЦЯ АВІАЦІЙНА, будинок 121А, ідентифікаційний код 38978499) суму боргу у розмірі 127 910,10 грн та судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.01.2021.

Суддя О.В. Гулевець