Рішення

від 26.01.2021 по справі 917/1206/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021 Справа № 917/1206/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-АГРО"

до Приватного підприємства "Великобагачанський комбікормовий завод"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Складцем»

про стягнення 904 206,00 грн.

За участю представника позивача: Пєтухов А. Ю.

від відповідача та від третьої особи: не з`явилися

встановив:

До господарського суду Полтавської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МНТ-АГРО" до Приватного підприємства "Великобагачанський комбікормовий завод" про стягнення 904206,00 грн., у тому числі: 23700,00 грн. - збитків, 880506,00 грн. - штрафу за договором поставки № 353 від 07.04.2020р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за договором поставки № 353 від 07.04.2020р. відповідач зобов`язався поставити позивачу товар (пшеницю 3 класу урожаю 2019р.); позивач оплатив вказаний товар в сумі 5870040,00грн. Відповідач товар не поставив, а повернув кошти попередньої оплати позивачу. Проте, на перевезення вказаного товару позивач уклав договір №10/17 від 01.08.2017р. про надання транспортних послуг з ТОВ Складцем і сплатив останньому 23700,00грн. Ця сума є збитками позивача, понесеними через невиконання договору відповідачем. Також, згідно з п.6.2. договору поставки відповідач повинен сплатити штраф.

Відповідач у відзиві (вхід. № 10839 від30.09.2020; т.1 а.с.178-179) проти позову заперечує посилаючись на те, що:

- в пп.4.1 п.4 договору № 353 строк поставки товару встановлений з 08.04.2020р. до 30.04.2020р. включно;

- постановою від 02.04.2020р. № 255 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на всій території України карантин; зазначене унеможливлювало одночасне виконання умов договору та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 в частині дотримання соціальної дистанції при проведенні навантажування робіт;

- 15.04.2020р. відповідач повернук отримані за договором кошти на рахунок позивача;

- листом від 15.04.2020 р. відповідач повідомив позивача про неможливість виконання умов договору, посилаючись на постанову Кабінету міністрів України від 11.03.2020р. №211, та про припинення дії договору поставки № 353 від 07.04.2020р.

Позивач у відповіді на відзив (вхід. №11965 від 28.10.2020; т.2 а.с.13-19) заперечує мотиви відповідача, з огляду на те, що:

- покупцем виконано усі зобов`язання за договором, а постачальник порушив умови договору, в односторонньому порядку відмовився від належного його виконання;

- відповідачем нанесено позивачу збитків в сумі 23700,00грн. внаслідок відмови від завантаження товару на транспорт перевізника; збитки підлягають відшкодуванню відповідно до п.6.6 Договору поставки;

- в зв`язку з простроченням зобов`язання з поставки товару на 82 календарних дні, відповідно до п.6.2.Договору поставки відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 15% від вартості несвоєчасно поставленого товару;

- посилання на постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 є безпідставним, оскільки у цих постановах не наведено видів діяльності, що підпадають під дію Договору, які б були заборонені під час введення карантину, та унеможливлювало виконання умов Договору відповідачем.

Третя особи в письмових поясненнях (вхід. №10943 від 01.10.2020; т. 1 а.с.209-211) зазначила наступне:

- між ТОВ Складцем (перевізником) та ТОВ МНТ-АГРО було укладено договір №10/17 від 01.08.2017р. перевезення вантажу автомобільним транспортом;

- на підставі заявок № 101 від 07.04.2020р., № 102 від 17.04.2020р. ТОВ Складцем направив автотранспортні засоби для навантаження товару на адресу Полтавська область, Великобагачанський район, село Велика Багачка;

- представники ПП "Великобагачанський комбікормовий завод" відмовили у здійсненні завантаження товару,

- перевізник зазнав збитки у сумі 23700,00 грн., які ТОВ МНТ-АГРО компенсував у повному обсязі.

Інші заяви по суті справи від сторін до суду не надходили.

У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020р., справа передана на розгляд судді Безрук Т. М. (т.1 а.с. 65).

Ухвалою господарського суду від 29.07.2020р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків (т.1 а.с. 67-68). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (т.1 а.с.76-144).

За даним позовом ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.08.2020р. відкрито провадження у справі № 917/1206/20, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання, та встановлено сторонами строки для подання заяв по суті справи (т.1 а.с.145-146).

Ухвалою від 15.09.2020р. суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів для належної підготовки справи до розгляду по суті відповідно до ч.3 ст.183 ГПК України (т.1 а.с.170-171).

Ухвалою від 19.11.2020р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.45-46).

В зв`язку з нездійсненням судом відправки ухвали та в зв`язку з хворобою представника позивача у судовому засіданні оголошувалася перерва (т.2 а.с.47, 52, 54-71).

Про час та місце розгляду справи по суті сторони та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом від 22.12.2020, розпискою відповідача від 22.12.2020, поштовим повідомленням від 11.01.2021р. (т.2 а.с. 68-69, 70, 76).

За клопотанням позивача (вхід. № 9529 від 04.09.2020; т.1 а.с.151-152) його представник приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Відповідач надав клопотання (вхід. №886 від 26.01.2021) про проведення судового засідання 26.01.2021 без його участі. Це клопотання задоволено судом.

Відповідач надав для залучення до справи його виступ у судових дебатах, викладений у письмовому вигляді (вхід. №886 від 26.01.2021).

Під час розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення сторін та досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 26.01.2021р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-АГРО" (позивачем, покупцем) та Приватним підприємством "Великобагачанський комбікормовий завод" (відповідачем, постачальником) укладено договір поставки № 353 від 07.04.2020р. (далі - Договір поставки; т.1 а.с.91-95), відповідно до умов якого:

-п. 1.1. - постачальник (відповідач) зобов`язався поставити партію товару, а покупець прийняти та оплатити товар - пшениця 3 класу урожаю 2019 року; код товару УКТЗЕД: 1001;

- п. 2.1. - загальна кількість товару становить 1000 тон +/-5% за вибором покупця;

- п.3.1. - ціна товару згідно Договору становить 5870,04 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ 978,34 грн.;

- п.3.2. - загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення цього договору становить 5870040,00 грн. +/- 5%, в тому числі ПДВ 978 340,00 грн., з урахуванням пункту 2.1 цього договору;

- п.5.1. - 100% оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 3-х робочих днів з дати підписання цього Договору;

- п.4.1. - строк поставки товару з 08.04.2020 до 30.04.2020 року включно. Датою поставки товару вважається дата навантаження товару автотранспорт наданий покупцем.

- п. 4.2. - товар може передаватись покупцю окремими партіями, але повний його обсяг згідно п.2.1. визначений у цьому договорі, має бути поставлений у термін, встановлений у п.4.1. Договору;

- п. 4.3. - умови поставки - FCA франко-перевізник за адресою: 38300, Полтавська область, Великобагачанський район, сел. Велика Багачка у відповідності із правилами Інкотермс-2010 У випадку розбіжностей умов цього Договору з правилами Інкотермс-2010 пріоритет мають умови Договору;

- п. 4.5. - при поставці автомобільним транспортом, покупець за одну добу надає список та данні по автотранспорту;

- п. 4.6. - навантаження товару на транспорт, наданий покупцем у місці поставки, здійснюється за рахунок та силами постачальника. Право власності до покупця переходить в момент завантаження товару в автотранспорт покупця;

- п. 6.2. - за прострочення поставки товару на строк до 5 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару, а в разі прострочення поставки більш, ніж на 5 днів, - штраф в розмірі 15% від вартості несвоєчасно поставленого товару;

- п. 8.1. - сторони не несуть відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання своїх договірних зобов`язань за цим договором, в результаті настання форс-мажорних обставин, а саме: пожежа, наводнення, землетрус або інших стихійних бід, війни, військових дій будь-якого роду, прийняття нормативних актів або інших дій зі сторони уповноважених органів державної влади, що впливають на виконання сторонами цього договору, а також інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін, включаючи прийняття закону або іншого нормативного акту, що забороняється будь-які дії, передбачені цим Договором;

- п. 8.2. - достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України;

- п. 9.1. - строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31.12.2020 року.

Відповідач виставив позивачу рахунок № 53 від 07.04.2020р. на оплату 5870040,00 грн. за пшеницю 3 класу урожаю 2019 року за договором поставки № 353 від 07.04.2020р. (т.1 а.с.96).

Позивач сплатив відповідачу 5 870 040,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3004 від 08.04.2020р. на суму 410928,00 грн. та платіжним дорученням №3006 від 08.04.2020 на суму 1761012,00 грн. (т.1 а.с.99, 100). Ця обставина не заперечується відповідачем.

Відповідач листом від 15.04.2020р. № 36 повідомив позивача, що виконання умов договору не є можливим оскільки, на виконання постанови Кабінету міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та в зв`язку з виявленими випадками захворювання корона вірусом м. Миргород було прийнято рішення про закриття на період карантину зернових складів с. Широка Долина. Тому, виконання умов Договору №353 від 07.04.2020року не є можливим. Відповідно до п.8.1. встановленого договору сторони не несуть відповідальність у випадку прийняття нормативних актів або інших дій зі сторони уповноважених органів державної влади що впливають на виконання сторонами цього договору. Додатково відповідач повідомив, що грошові кошти згідно договору будуть повернуті повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача (т.1 а.с.101, 26).

Згідно відмітки на цьому листі, він був отриманий позивачем 21.04.2020р.

15.04.2020р. відповідач за платіжним дорученням № 707 від 15.04.2020р. повернув позивачу 5870040,00 грн. коштів попередньої оплати, що також підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача від 15.04.2020 (т.1 а.с. 105, 106-109).

15.04.2020 повивач поштою направив відповідачу листа № 42 від 15.04.2020, в якому повідомив відповідача про направлення транспортних засобів для навантаження товару з 16.04.2020 по 30.04.2020, зазначивши державні реєстраційні номера автомобілів та прізвища водіїв (т.1, а.с.102-103). Факт направлення листа підтверджується поштовою накладною № 4000011009560 від 15.04.2020р. та описом вкладення у цінний лист від 15.04.2020 (т.1, а.с.104, 38).

Договірні відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Складцем» (третьою особою) врегульовані укладеним між ними договором про надання транспортних послуг № 10/17 від 01.08.2017р. (далі - Договір перевезення; т.1 а.с.86-89), за умовами якого: .

- п.1.1. - ТОВ «Складцем» , як перевізник, зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом в межах території України довірений йому замовником (позивачем) вантаж з пунку підправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення встановлену плату;

- п.1.3. - маршрут руху, дата та час подачі транспортного засобу для навантаження та дата розвантаження, вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення, пункти відправлення та призначені вантажу узгоджуються між перевізником та замовником при кожному замовленні на перевезення вантажу;

- п.3.1.1. - замовник зобов`язаний заздалегідь узгодити з перевізником будь-яким зручним для сторін способом замовлення на перевезення;

- п.3.1.2. - замовник зобов`язаний в узгоджені строки надавати вантаж для перевезення;

- п. 4.1. - розмір провізної плати визначається згідно тарифів та зазначається у рахунках-фактурах перевізника.

- п. 4.3. - замовник сплачує перевізнику грошові кошти за фактично надані послуги з перевезення, ціна яких визначена в пункті 4.1. даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Згідно п. 8.1. Договору перевезення (в редакції Додаткової угоди № 2 від 29.12.2018р.) строк дії договору встановлений до 31.12.2020р. (т.1 а.с.90).

07.04.2020р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Складцем» (перевізником) була підписана заявка № 101 від 07.04.2020р., згідно якої перевізник зобов`язується виконувати заявку на перевезення вантажу по маршруту: смт. Велика Багачка (Полт. обл.) - смт. Гоголеве, Великобагачанський район, Полтавська область; адреса завантаження смт. Велика Багачка (Полт. обл.); отримувач вантажу, адреса: смт. Гоголеве, Полтавська область, ТОВ Гоголівський Елеватор , вантаж (вага) пшениця, 1000т.; порядок та форма розрахунку: 75 грн./т з ПДВ, на р/р, після розвантаження за оригіналами документів згідно ТТН; за кожну добу простою під навантаженням (розвантаження) замовник виплачує перевізнику штраф у розмірі 500грн. За запізнення під завантаження більш ніж на 2 години або за неподання, перевізник виплачує замовнику штраф у розмірі 500 грн. У відмови від заявки замовник оплачує перевізнику витрати на паливо, витрачені на подачу автомобіля (т.1 а.с.97-98).

17.04.2020р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Складцем» (перевізником) була підписана заявка №102 від 17.04.2020р., згідно якої перевізник зобов`язується виконувати заявку на перевезення вантажу по маршруту: смт. Велика Багачка (Полт. обл.) - смт. Гоголеве, Великобагачанський район, Полтавська область; адреса завантаження смт. Велика Багачка (Полт. обл.); отримувач вантажу, адреса: смт. Гоголеве, Полтавська область, ТОВ Гоголівський Елеватор , вантаж (вага) пшениця, 1000т.; порядок та форма розрахунку: 75 грн./т з ПДВ, на р/р, після розвантаження за оригіналами документів згідно ТТН; за кожну добу простою під навантаженням (розвантаження) замовник виплачує перевізнику штраф у розмірі 500грн. За запізнення під завантаження більш ніж на 2 години або за неподання, перевізник виплачує замовнику штраф у розмірі 500 грн. У відмови від заявки замовник оплачує перевізнику витрати на паливо, витрачені на подачу автомобіля (т.1 а.с.110-111).

Позивач направив відповідачу претензію № 1 від 21.04.2020р., в якій повідомив про безпідставність односторонньої відмови відповідача від виконання договірного зобов`язання з поставки товару. Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною № 4000011010550 від 24.04.2020р. описом вкладення у цінний лист від 24.04.2020 (т.1, а.с.112-114).

27.04.2020 позивач направив відповідачу лист вих. № 44 від 27.04.2020, в якому повідомив, що 30.04.2020р. будуть направлені автотранспортні засоби для навантаження товару за договором поставки, зазначив перелік транспортних засобів та прізвища водіїв. Для належного виконання умов договору просив відповідача повідомити адресу навантаження товару. У разі якщо адреса не буде повідомлена, то автотранспортні засоби будуть направлені згідно п.4.3. Договору. З метою недопущення порушення умов договору та прав ТОВ МПТ-Агро просив забезпечити своєчасне та безперешкодне навантаження товару в кількості і якості відповідно до умов Договору (т.1, а.с.115). Факт надсилання листа підтверджується поштовою накладною № 4000011019220 від 27.04.2020р., описом вкладення у цінний лист від 27.04.2020 (т.1, а.с.116).

Позивач у позові зазначає, що відповідач навантаження товару не провів, товар не поставив.

04.05.2020р. ТОВ Складцем звернулося до позивача з претензією № 06-П, в якій зазначило, що згідно договору № 10/7 від 01.08.2017, укладеного між ТОВ Складцем (перевізником) та ТОВ МНТ-АГРО (замовником), та на підставі заявок замовника № 101 від 07.04.2020р. та №102 від 17.04.2020р. до Договору, перевізник направив автотранспортні засоби для навантаження товару на адресу 38300, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, сел. Велика Багачка. Від навантаження товару представники ПП Великобагачанський комбікормовий завод відмовились. Перевізник відповідно до умов Договору здійснив його належне виконання. Перевізник зазнав збитків у сумі 23700,00 грн. з вини замовника, які прохав відшкодувати протягом 10 банківських днів (т.1 а.с.117).

25.05.2020р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 про сплату збитків і штрафу, що підтверджується поштовою накладною № 4000011080477 від 25.05.2020р., описом вкладення у цінний лист від 25.05.2020 (т.1, а.с.118-121).

10.07.2020 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 3 про сплату збитків і штрафу та надіслав відповідні рахунки на оплату, що підтверджується поштовою накладною № 4003009706449 від 10.07.2020р., описом вкладення у цінний лист від 10.07.2020 (т.1, а.с.122-125).

16.07.2020р. позивач за платіжним дорученням № 3708 сплатив третій особі - ТОВ Складцем 23700,00 грн. з призначенням платежу: відшкодування по претензії згідно рах. №162 від 04.05.2020р. без ПДВ (т.1 а.с.129).

Посилаючись на безпідставне невиконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 23700,00 грн. - збитків та 880506,00 грн. - штрафу.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було встановлено судом позивач виконав свої зобов`язання зі попередньої оплати вартості товару за договором, проте відповідач товар не поставив, що є порушенням умов Договору поставки.

Листом від 15.04.2020 відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов`язань за договором з поставки товару, посилаючись на те, що виконання умов договору не є можливим оскільки, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та в зв`язку з виявленими випадками захворювання корона вірусом м. Миргород було прийнято рішення про закриття на період карантину зернових складів (т.1 а.с.101, 26).

Вказана відмова від договору позивачем не була погоджена.

За змістом ст. ст. 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2, ч. 3, ч .4 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 651 України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 9.1. Договору поставки строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31.12.2020 року.

Згідно п. 9.2. Договору поставки № 353 зміни та доповнення до Договору є його невід`ємною частиною та набувають чинності після підписання сторонами відповідних додаткових угод,

Згідно п. 9.3. Договору поставки № 353 сторони мають право відкласти виконання своїх зобов`язань в випадку настання обставин непереборної сили, які підтверджуються у встановленому законом порядку.

Отже, умовами договору не передбачено право на односторонню відмову продавцем (відповідачем) від виконання своїх зобов`язань з поставки оплаченого товару. Не передбачено таке і нормами законодавства, що регулюють поставку товару.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Таким чином одностороння відмова відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором є безпідставною та є порушенням договірних зобов`язань відповідачем.

При цьому судом враховується правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 р. у справі № 3-192гс15 (справа № 904/5381/14, про те, що безпідставне повернення покупцем передоплати за договором є односторонньою відмовою від виконання зобов`язання, що є прямим порушенням зобов`язального права (ст. 525 ЦК України).

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у вигляді введення карантину на території України, як на підставу звільнення від відповідальності, судом визнаються необґрунтованими з таких мотивів.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України правові наслідки порушення зобов`язання у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 611 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

В п.8.1. Договору поставки вказано, що сторони не несуть відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання своїх договірних зобов`язань за цим Договором, в результаті настання форс-мажорних обставин, а саме: пожежа, наводнення, землетрус або інших стихійних бід, війни, військових дій будь- якого роду, прийняття нормативних актів або інших дій зі сторони уповноважених органів державної влади, що впливають на виконання сторонами цього Договору, а також інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін, включаючи прийняття закону або іншого нормативного акту, що забороняє будь-які дії, передбачені цим Договором.

Згідно п.8.2. Договору поставки достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України .

В ст. 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні (від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР; зі змінами, внесеними згідно із Законом № 530-IX від 17.03.2020 ) вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні ).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом .

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

Матеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання. Таких документів відповідачем до суду надано не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

Постановою від 02.04.2020р. № 255 було внесено зміни до постанови Кабінету міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та установлено карантин з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на всій території України.

Суд зазначає, що договір поставки був укладений 07.04.2020, тобто вже після встановлення карантину в Україні.

Згідно з п. 4.1 Договору строк поставки товару встановлено з 08.04.2020 до 30.04.2020 включно.

Отже, беручи на себе зобов`язання за цим договором відповідач усвідомлював обмеження, пов`язані з карантином.

Відповідачем не надано суду жодних документальних доказів, які б підтверджували наявність прямого причинного зв`язку між встановленими карантинними заходами та неможливістю виконання зобов`язання.

У постановах Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 та від 02.04.2020р. № 255 не наведено видів діяльності, що підпадають під дію Договору поставки, та які б були заборонені під час введення карантину.

Суд зазначає, що постачальник виписав рахунок на оплату товару, розрахунок за товар було здійснено покупцем на умовах передоплати у повному обсязі, натомість постачальник в обумовлений договором строк товар не поставив, повернув покупцеві передоплату, що свідчить про односторонню відмову від виконання зобов`язання, яка договором чи законом не передбачена та має наслідком застосування господарських санкцій, встановлених п. 6. Договору поставки.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

В п.6.2. Договору поставки встановлено, що за прострочення поставки товару на строк до 5 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару, а вразі прострочення поставки більш, ніж на 5 днів - штраф в розмірі 15% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Згідно з п.6.9. Договору поставки термін позовної давності по стягненню неустойки за цим Договором встановлюється у три роки з моменту підписання договору згідно із ст. 259 ЦК України, а період, за який нараховуються штрафні санкції, встановлюється в один рік.

Оскільки відповідачем прострочено поставку товару більш ніж на 5 днів, позивачем заявлено вимогу про стягнення 880506,00 грн. штрафу - в розмірі 15% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Враховуючи, що відповідач безпідставно в односторонньому порядку відмовився від виконання договору в часині поставки товару позовні вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими.

Разом з тим суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні положення містяться у статті 233 ГК України, згідно з якою в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 , про те що, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві ВП ВС дійшла висновку, що на підставі принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Враховуючи, що заявлений до стягнення розмір штрафу є завеликим, та значно перевищує заявлений розмір збитків, що сума попередньої оплати була повернута позивачу в повному обсязі, що відповідач засвоєчасно повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним критеріям, зменшити заявлений до стягнення розмір штрафу на 50 відсотків, стягнувши 440 253,00 грн. штрафу. Вказана сума штрафу, на думку суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення свого договірного зобов`язання.

При вирішенні спору в частині стягнення 23700,00 грн. збитків, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно з ч. 3 ст. 216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.3 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладений обов`язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання і завданими збитками та їх розмір .

Згідно ч.1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно з ч.2 ст. 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону . У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Згідно ч.3 ст. 226 ГК України сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Листом від 15.04.2020р. відповідач повідомив позивача про неможливість виконання свого зобов`язання з поставки товару і за платіжним дорученням № 707 від 15.04.2020р. повернув суму попередньої оплати. Таким чином, позивач був попереджений про невиконання зобов`язання та міг запобігти виникненню збитків.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов`язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).

Матеріалами справи не підтверджено наявності підстав для сплати позивачем на користь перевізника - ТОВ Складцем 23700,00 грн., яка заявлена у цьому позові до відшкодування як збитки.

Жодного первинного документу, що підтверджував виїзд вантажних автомобілів, дати цього виїзду, фактичний маршрут слідування, суду ні позивачем, ні третьою особою не надано.

Сплата вказаної суми позивачем на користь ТОВ Складцем була проведена лише на підставі претензії від 04.05.2020, без наявності достатніх бухгалтерських документів, що підтверджують правомірність нарахування цієї суми (т.1 .а.с.117, 129).

Таким чином, позивачем не доведено безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками, та їх розмір.

З огляду на викладене, позов в частині стягнення збитків задоволенню не підлягає.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 13563,09 грн. судового збору за платіжним дорученням № 3702 від 15.078.2020р (т.1, а.с.10). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 16.07.2020 р. (т.1 а.с.66).

Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі покладається на відповідача в сумі 13207 грн. 60 коп. - пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог, розмір яких був зменшений за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В попередньому розрахунку судових витрат позивач зазначив про понесення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 110000,00 грн. ( т.1, а.с.61).

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано:

- договір № 01/11/19 від 01.11.2019р. про надання послуг з професійної правничої допомоги, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатським бюро Адвокатське бюро Андрія Пєтухова (т.1, а.с.55-58);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Пєтухова А.Ю. від 23.10.2018р. (т.1, а.с.59);

- ордер серія ПТ №200396 на надання правової допомоги від 21.07.2020р. (т.1, а.с.60);

- попередній (орієнтований) розрахунок витрат (т.1, а.с.61).

За умовами договору № 01/11/19 від 01.11.2019р. про надання послуг з професійної правничої допомоги, укладеному між позивачем (клієнтом) та адвокатським бюро Адвокатське бюро Андрія Пєтухова , сторони домовилися про наступне:

-п.1.1 - клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу (надалі за текстом - правнича допомога) в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

- п.5.2 - отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі безготівкового розрахунку відповідно до акту приймання-передачі, за цінами згідно з додатком 2 до цього договору.

- п.5.4 - за надання правничої допомоги, відповідно до цього Договору, клієнт сплачує адвокатському бюро вартості правничої допомоги на підставі виставлених рахунків по факту надання правничої допомоги.

-п.5.6 - за результатами надання правничої допомоги складається акт приймання-передачі професійної правничої допомоги, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті приймання-передачі вказується обсяг наданої адвокатським бюро правничої допомоги і її вартість. Акт приймання-передачі надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв`язком або поштою.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем не надано суду акт приймання-передачі професійної правничої допомоги, необхідність підписання якого передбачено п. 5.6 договору № 01/11/19 від 01.11.2019р. про надання послуг з професійної правничої допомоги.

В порушення ч.3 ст.126 ГПК України позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом, а з поданих доказів не вбачається, що заявлена до відшкодування сума відповідала обсягу послуг наданих адвокатом саме у цій справі.

З огляду на викладене, вказані витрати відшкодовуванню не підлягають.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Великобагачанський комбікормовий завод" (вул. Каштанова, буд. 124, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300; ідентифікаційний код 32738656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-АГРО" (вул. Княжий затон, буд. 21, приміщ. № 566, 567, м. Київ, 02095; ідентифікаційний код 40464329) 440253грн. 00 коп. штрафу, 13207 грн. 60 коп . відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.

Дата складення повного судового рішення: 28.01.2021р.

Суддя Т. М. Безрук