Рішення

від 27.01.2021 по справі 640/1516/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року м. Київ № 640/1516/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа: Головного управління Держгеокадастру у Київській області Савенков Олексій Григорович провизнання протиправними дій, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Київській області по проведенню перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.12.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в акті перевірки відповідачем зафіксовані обставини, що не відповідають дійсності, акт є необ`єктивним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки дії відносно проведення перевірки та складання акту ґрунтувалися на підставі неіснуючих вимірів. Також, позивач зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до п. 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Київській області має повноваження по м. Києву лише, що стосуються агропромислового комплексу, а тому такий вид економічної діяльності та землі, що для цього використовуються, не мають відношення до нерухомості позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав що відсутності у позивача порушеного права в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства і не містить в собі будь-яких владних приписів і вимог, а тому не підпадає під ознаки рішення (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні доктрини Кодексу адміністративного судочинства України.

Третя особа про задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності дій відповідача щодо проведеної перевірки.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В С Т А Н О В И В:

Державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за участі провідного інженера ДП Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ОСОБА_3 , відповідно до ст. 6 і 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 , результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 06.07.2018 №394-ДК/337/АП/09/01/-18 (акт перевірки).

Згідно змісту акту, за результатами перевірки встановлено, що на час проведення перевірки на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , розташовано 22-х поверховий багатоквартирний житловий будинок, на першому поверсі якого виконано будівельні роботи з будівництва прибудови до житлового будинку загальною площею 0,0027 га. За наданою Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 13.06.2018 №073-5508 інформацією, будівельні роботи з будівництва зазначеної прибудови проведено гр. ОСОБА_1 на підставі зареєстрованих повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 19.01.2018 №КВ061180190196 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що належить за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 13.03.2018 №141180720324 Реконструкція нежитлового приміщенняАДРЕСА_1 .

Проведеним співробітником ДП Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою провідним інженером ОСОБА_3 виміром встановлено, що роботи з будівництва прибудови до житлового будинку проведені на частині прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0027 га. Зазначена прибудова розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:244:0251. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:244:0251 перебуває в оренді ТОВ Будспецсервіс , термін дії речового права до 07.07.2020.

Згідно акта перевірки, в порушення вимог ст. 125,126 Земельного кодексу України речове право користування зазначеною земельною ділянкою за гр. ОСОБА_1 не зареєстроване.

Вважаючи дії відповідача щодо проведеної перевірки протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та одночасно досліджуючи питання порушення охоронюваних прав та інтересів саме позивача, внаслідок вчинення дій відповідачем щодо проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (далі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Статтею 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Статтею 10 визначені Закону повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до статті 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 4 ЗК України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Статтею 15-2 ЗК України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань зокрема організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Отже, повноваження, визначені статтею 15-2 ЗК України покладені на Держгеокадастр як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин.

Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено, що цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Тобто, Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель є спеціальним нормативно-правовим актом, який врегульовує, зокрема, покладену на Держгеокадастр функцію контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до статті 9 Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Стаття 10 Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель містить перелік конкретних дій та заходів, на вчинення яких вповноважено державних інспекторів.

Державні інспектори уповноважені безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності, передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд звертає увагу, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком Держгеокадастру, одна з законодавчо встановлених форм здійснення якого є перевірка земельної ділянки. Законодавством визначено повноваження державного інспектора в рамках проведення перевірки земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що об`єктом оскарження у даній справі є саме дії Головного управління Держгеокадастру в Київській області по проведенню перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

В свою чергу, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16.09.2015.

В даному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що оскаржувані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Таким чином, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатись спори щодо будь-яких дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги особи можуть бути задоволені за умови, що такі дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

Однак, проаналізувавши правові підстави адміністративного позову суд вважає, що заявлені позовні вимоги про протиправність дій відповідача щодо обстеження земельної ділянки не призведуть до захисту прав позивача в даному адміністративному процесі, оскільки під час розгляду не встановлено, що такі дії відповідача є юридично значимими для позивача, тобто порушують його права та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

За наслідками акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єкта -земельної ділянки інших рішень відповідачем щодо позивача, на підставі яких він був би зобов`язаний щось вчинити, не приймалось.

Щодо посилань позивача, що вказаний акт став підставою для скасування органами архітектурно-будівельного контролю права на початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта нерухомості до експлуатації, суд зазначає, що такі рішення є предметом спору в іншій адміністративній справі №826/11220/18, та правовій оцінці при вирішенні даного спору не підлягають.

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст. 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Такий акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

У зв`язку з викладеним, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що дії Головного управління Держгеокадастру в Київській області по проведенню перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки є такими, що прямо впливають та порушують права, свободи та інтереси позивача.

Оскільки відповідачем в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, враховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права внаслідок прийняття та складання акта перевірки відповідачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочиснтваУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян