Постанова

від 21.01.2021 по справі 440/1772/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 р.Справа № 440/1772/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: Заєць С.І.

представника відповідача: Казмерчук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Костенко Г.В., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.07.20 року по справі № 440/1772/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 №0003010501 та №0003020501.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про помилковість висновків акту перевірки на підставі яких прийняті оскаржувані рішення контролюючим органом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.03.2020 №0003010501 та №000302051.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 6275,34 (шість тисяч двісті сімдесят п`ять гривень тридцять чотири копійки).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 21.01.2021 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 15.01.2020 по 04.02.2020 податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Майстер Мілк" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2019.

За результатами перевірки складений акт від 11.02.2020 №146/16-31-05-01-10/31847512 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Майстер Мілк" (а.с.12-26 т.1), у висновках якого зафіксовані наступні порушення: п. 44.1. ст.44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.5.4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженого Наказом МФУ від 25.02.2000р. №39, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджених Наказом МФУ від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 289980,00 грн., в т.ч. за 2018 рік в розмірі 289980,00 грн.; п.п.14.1.181. п.14.1. ст.14, п.198.1., 198.3. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 46017,00 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2017 року - 1312,00 грн., березень 2017 року - 3046,00 грн., липень 2017 року - 8047,00 грн., серпень 2017 року - 1054,00 грн., вересень 2017 року - 1894,00 грн., червень 2019 року - 30664,00 грн.

Підставою для вказаних висновків слугували доводи податкового органу, що при перевірці повноти декларування ТОВ "Майстер Мілк" показників рядка 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" встановлено його заниження за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 на загальну суму 1611000,00 грн., внаслідок завищення показників собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050 фінансового звіту ф.№2) за рахунок розбіжностей відповідно до регістрів бухгалтерського обліку головної книги, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції", а саме при перевірці визначення рядка 2050 (ф.№2) та порівнянні статей регістрів бухгалтерського обліку, оборотно-сальдовий відомостей по рахункам 901, 791, фінансової звітності з первинними документами встановлено розбіжність, в результаті чого, на думку перевіряючих, Товариством завищено суму показників за 4 квартал 2018 року у розмірі 1611000,00 грн. Визначення фінансового результату здійснено перевіряючими виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована у складі собівартості реалізованих товарів, послуг та робіт, за податковим обліком (відображених у податковій звітності за перевірений період), а саме за даними Головної книги здійснено співставлення рахунків 901, 791, в результаті чого, на думку перевіряючих, встановлено завищення витрат за 4 квартал 2018 року в розмірі 1611000,00 грн. Надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не доводять факт поставки товарів позивачу від ТОВ "ТК "Техком", з огляду на безтоварність проведених операцій, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків з огляду на те, що первинні документи оформленні з порушенням чинного законодавства, відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками господарських операцій щодо придбання ксом.

Не погодившись з висновками акту перевірки ТОВ "Майстер Мілк" подано заперечення до Акту перевірки від 11.02.2020 №146/16-31-05-01-10/31847512 (а.с.27-30 т.1).

Листом від 05.03.2020 №8151/10/16-31-05-01-18 ГУ ДПС у Полтавській області повідомило, що висновки акту перевірки від 11.02.2020 №146/16-31-05-01-10/31847512 залишаються без змін, а подане заперечення без задоволення (а.с.31-35 т.1).

На підставі вказаних вище висновків акту перевірки від 11.02.2020 №146/16-31-05-01-10/31847512 ГУ ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення №0003010501 від 11.03.2020 відповідно до якого ТОВ "Майстер Мілк" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 362475,00 грн., з яких 289980,00 грн. за основним платежем та 72495,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.37-38 т.1); №000302051 від 11.03.2020 відповідно до якого ТОВ "Майстер Мілк" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 55881,25 грн., з яких 44705,00 грн. за основним платежем та 11176,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.39-40 т.1).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазаначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу .

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з п.5.4. П(С)БО 25 "Спрощена фінансова звітність", у статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Відповідно до п.6., п.7. П(С)БО 16 "Витрати", витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно з п. 11. П(С)БО 16 "Витрати", собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 198.1-198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що перевіркою повноти декларування ТОВ "Майстер Мілк" показників рядка 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" встановлено його заниження за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 на загальну суму 1611000,00 грн., внаслідок завищення показників собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050 фінансового звіту ф.№2) за рахунок розбіжностей відповідно до регістрів бухгалтерського обліку головної книги, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції", а саме при перевірці визначення рядка 2050 (ф.№2) та порівнянні статей регістрів бухгалтерського обліку, оборотно-сальдовий відомостей по рахункам 901, 791, фінансової звітності з первинними документами встановлено розбіжність, в результаті чого, на думку перевіряючих, Товариством завищено суму показників за 4 квартал 2018 року у розмірі 1611000,00 грн. Визначення фінансового результату здійснено перевіряючими виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована у складі собівартості реалізованих товарів, послуг та робіт, за податковим обліком (відображених у податковій звітності за перевірений період), а саме за даними Головної книги здійснено співставлення рахунків 901, 791, в результаті чого, на думку перевіряючих, встановлено завищення витрат за 4 квартал 2018 року в розмірі 1611000,00 грн.

Дану різницю позивач пояснює тим, що остання виникла внаслідок значного документообігу та арифметичної помилки, що пов`язано із особливостями облікової політики, встановленої на підприємстві.

Відповідно до показників фінансової звітності за перевіряємий період за формою №2 "Звіт про фінансові результати" показник по рядку "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" (рядок 2050) визначено позивачем вірно, що ідентично даним бухгалтерського обліку та відповідає податковому обліку.

Розбіжності між даними бухгалтерського обліку та податкового обліку позивача, про які зазначає відповідач, жодним чином не впливають на визначення об`єкту оподаткування.

Більше того, позивачем під час проведення перевірки, а саме 28.01.2020, надавалися письмові пояснення, відповідно до яких перевіряючих повідомлено, що дана розбіжність допущена в наслідок арифметичної помилки, оскільки на підприємстві відсутнє автоматизоване програмне забезпечення, у зв`язку з чим всі підрахунки бухгалтерського обліку ведуться в ручному режимі та наявний великий об`єм документообігу (а.с.42 т.1).

На підставі наданих перевіряючим для перевірки документів можливо дійти висновків про правильність та вірність визначення розміру витрат, проте відповідачем не надано належної оцінки первинним документам, не вказано, які ж саме витрати неправомірно включено позивачем до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Також, в акті перевірки зазначено, що визначення фінансового результату здійснено виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована позивачем у складі собівартості реалізованих товарів, послуг та робіт, при цьому, відсутні жодні посилання, які ж саме суми витрат, чи їх частини, невірно враховано позивачем у складі собівартості реалізованих товарів, послуг та робіт.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про завищення показників собівартості реалізованої продукції не знайшло документального підтвердження, оскільки податковим органом не надано пояснень та документів, які б підтверджували, які ж саме суми витрат, чи їх частини, невірно враховано позивачем у складі собівартості реалізованих товарів, послуг та робіт.

Крім того, актом перевірки не наведено обставин існування значної розбіжності між звітними та фактичними даними без підтверджуючих документів, що призвело до завищення показників собівартості реалізованої продукції, а також акт перевірки не міститься доказів суцільного дослідження первинних документів позивача, у зв`язку з чим неможливо встановити яким чином контролюючий орган дійшов висновків про заниження позивачем суми податку на прибуток на загальну суму 289980,00 грн., в т.ч. за 2018 рік в розмірі 289980,00 грн.

Відтак, акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Розділу ІІ Порядку визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Порядку, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 розділу ІІ цього Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та поєною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку. Фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 4 розділу III Порядку, чітко наведено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення, викласти зміст порушень, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, зі змісту акта перевірки не можливо встановити яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов встановлених ним висновків. В акті відсутні посилання на конкретні первинні документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання. Відсутня чіткість та системність викладу обставин порушення податкового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб`єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб`єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Під час судового розгляду податковим органом не надано беззаперечних доказів порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні податку на прибуток за 2018 рік, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прийняте з підстав вказаних порушень податкове повідомлення-рішення від 11.03.2020 №0003010501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що 09.03.2016 між ТОВ "Майстер Мілк" (Покупець) та ТОВ "ТК ТЕХКОМ" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №6 (а.с.55-56 т.1), предметом якого є постачання наступних товарів: витратні матеріали, комплектуючі і запасні частини для технологічного обладнання.

Купівля-продаж запасних частин відбувалася на протязі 2017-2019 років.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Майстер Мілк" придбало у ТОВ "ТК ТЕХКОМ" запасні запчастини (в асортименті).

Господарські операції з поставки підтверджуються видатковими та податковими накладними, копії яких надані позивачем до матеріалів справи.

Вищевказані видаткові та податкові накладні містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб, печатки, відображені в бухгалтерському обліку ТОВ "Майстер Мілк" та не викликають у суду сумнівів у їх достовірності. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Факт реєстрації податкових накладних відповідач не спростовує.

Розрахунки за поставлений товар відбувалися у безготівковій формі, згідно платіжних доручень: №44 від 11.01.2017 на суму 7871,50 грн.; №207 від 02.02.2017 на суму 1767,34 грн; №337 від 17.02.2017 на суму 774,24 грн.; №527 від 15.03.2017 на суму 3260,88 грн.; №605 від 27.03.2017 на суму 514,80 грн.; №696 від 31.03.2017 на суму 689,10 грн.; №1508 від 19.07.2017 на суму 26024,02 грн.; №1297 від 22.06.2017 на суму 9705,91 грн.; №1121 від 29.05.2017 на суму 1240,22 грн.; №980 від 15.05.2017 на суму 3775,68 грн.; №754 від 07.04.2017 на суму 7537,25 грн.; №694 від 31.03.2017 на суму 11269,58 грн.; №1726 від 14.08.2017 на суму 2541,79 грн.; №1849 від 30.08.2017 на суму 3782,78 грн.; №1936 від 11.09.2017 на суму 3931,20 грн.; №2010 від 18.09.2017 на суму 3512,16 грн.; №2058 від 25.09.2017 на суму 678,41 грн.; №2253 від 20.10.2017 на суму 351,00 грн.; №2191 від 11.10.2017 на суму 4083,72 грн.; №2098 від 29.09.2017 на суму 3240,12 грн.; №10 від 03.11.2017 на суму 3 925,15 грн.; №2405 від 10.11.2017 на суму 3388,32 грн.; №2532 від 29.11.2017 на суму 1144,80 грн.; №2717 від 20.12.2017 на суму 14145,12 грн.; №25 від 12.01.2018 на суму 9721,92 грн.; №82 від 19.01.2018 на суму 10138,92 грн.; №574 від 15.03.2018 на суму 6741,84 грн.; №354 від 14.02.2018 на суму 3612,82 грн.; №250 від 06.02.2018 на суму 6511,49 грн.; №976 від 03.05.2018 на суму 8664,91 грн.; №1515 від 05.07.2018 на суму 1053,96 грн.; №1638 від 24.07.2018 на суму 5240,52 грн.; №2215 від 22.10.2018 на суму 3145,20 грн.; №2339 від 01.11.2018 на суму 1020,96 грн.; №2343 від 01.11.2018 на суму 23709,16 грн.; №2800 від 27.12.2018 на суму 4354,94 грн.; №189 від 04.02.2019 на суму 2868,00 грн.; №553 від 19.03.2019 на суму 30568,00 грн.; №596 від 27.03.2019 на суму 30000,00 грн.; №1146 від 06.06.2019 на суму 6128,64 грн.; №1147 від 06.06.2019 на суму 1722,14 грн.; №1229 від 13.06.2019 на суму 1741,82грн.

Перевезення запчастин від ТОВ "ТК Техком" до ТОВ "Майстер Мілк" здійснювалося компанією ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується експрес-накладними № 59000428603151, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 , № НОМЕР_16 , № НОМЕР_17 , № НОМЕР_18 , № НОМЕР_19 , № НОМЕР_18 , № НОМЕР_20 , № НОМЕР_21 , № НОМЕР_22 , № НОМЕР_23 , № НОМЕР_24 , № НОМЕР_25 , № НОМЕР_26 , № НОМЕР_27 , № НОМЕР_28 , № НОМЕР_29 , № НОМЕР_30 , № НОМЕР_31 , № НОМЕР_32 , № НОМЕР_33 , № НОМЕР_34 .

Вказані документи складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, які узгоджуються між собою.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу стосовно того, що до перевірки позивачем не надані документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, оскільки вказані документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

Так само є безпідставними доводи відповідача стосовно спірності питання перевезення товару через дефектність товарно-супровідних документів на доставку запчастин, а саме те, що у наданих до перевірки експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта", місцем відправки зазначено м. Київ, з частини даних накладних не можливо ідентифікувати особу, яка фактично отримала товар, відсутні печатки та підпис постачальника.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17.04.2018 (справа №815/2578/16), від 23.10.2018 (справа №815/2946/13) згідно з якою сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Доводи контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача певних активів, зокрема основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій, не підтверджені жодними доказами.

Судовим розглядом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, доказів протилежного відповідачем не надано.

Разом з тим, щодо інформації з АІС "Податковий блок" на яку посилався контролюючий орган в акті перевірки колегія суддів зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та створює лише підставу для перевірки такої інформації.

Необґрунтованими також є посилання контролюючого органу на те, що ТОВ "ТК Техком" у своїй господарській діяльності залучає ряд СГД-постачальників, які є учасниками кримінальних проваджень та згідно ухвал суду відносяться до транзитно-конвертаційної групи, оскільки інформація з кримінальних проваджень відносно контрагента платника податків буде належним доказом, лише якщо буде наявний вирок суду по взаємовідносинам сторін. Сам факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Більше того, кримінальні провадження на які посилається контролюючий орган порушені навіть не відносно дій ТОВ "ТК "Техком", а відносно його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що в межах розгляду даної справи податковим органом не надано беззаперечних доказів здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

При вирішенні податкових спорів суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас таких доказів податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій позивача з контрагентами не спростовано. ГУ ДПС в Полтавській області не наведено також жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умови договорів не виконувались.

Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійними та достатніми підставами для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ "Майстер Мілк", а також про відсутність у позивача, як покупця послуг, права на здійснення господарських витрат та формування податкового кредиту з ПДВ, а тому не позбавляють позивача права на їх відображення у податковому обліку.

Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, представниками відповідача до суду не надано.

Зокрема, в акті перевірки відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов`язань у зв`язку із ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам контрагентам за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем також не надано доказів визнання господарських договорів між позивачем та його контрагентами недійсними або фіктивними, притягнення посадових осіб господарюючих суб`єктів до відповідальності за порушення законних правил ведення підприємницької діяльності.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до п. 2 Висновку Акту перевірки, контролюючим органом встановлено заниження ПДВ на загальну суму 46017,00 грн., в тому числі за січень 2017р. - 1312,00 грн., березень 2017р. - 3046,00 грн., липень 2017р. - 8047,00 грн., серпень 2017р. - 1054,00 грн., вересень 2017р. - 1894,00 грн. та червень 2019р - 30664,00 грн., а згідно розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення №0003020501 та самого рішення, контролюючим органом визначену суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 44705,00 грн., в тому числі за березень 2017р. - 3046,00 грн., липень 2017р. - 8047,00 грн., серпень 2017р. 1054,00 грн., вересень 2017р. - 1894,00 грн. та червень 2019р. - 30664,00 грн., тобто, сума ПДВ за січень 2017р. у розмірі 1312,00 грн., яка виникла за результатами взаємовідносин Товариства з ТОВ "ТК "Техком" - є правомірною, а господарські взаємовідносини - реальними.

Також, невідомо, яким чином контролюючим органом визначено суму ПДВ за червень 2019 у розмірі 30664,00 грн., оскільки загальна сума ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ТК "Техком" за червень 2019 року становить 1598,96 грн., що підтверджує і сам контролюючий орган (сторінки 11-14 Акту перевірки). Пояснень щодо встановлених розбіжностей відповідачем суду надано не було.

На підставі вищезазначеного, враховуючи надання позивачем всіх первинних документів, що стосуються господарських операцій за участі контрагента ТОВ "ТК "Техком", які фактично підтверджують їх реальне здійснення - придбання товару для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів та послуг в господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11.03.2020 №000302051 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України, суд першої інстанції правомірно здійснив розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року по справі №440/1772/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 28.01.2021 року