Постанова

від 28.01.2021 по справі 640/9770/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9770/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бівер С на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року, суддя Кузьменко В.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бівер С до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бівер С звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 11 лютого 2019 року № 0442615147, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ "Бівер С" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 78 165,00 грн., у тому числі за основним платежем на 62 532,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 15 633,00 грн та №0452615147 яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Бівер С" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 86 850,00 грн., у тому числі за основним платежем на 69 480,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 370,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що визначені податковим органом податкові зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є протиправними, оскільки господарські операції позивача та його контрагентів ТОВ "Ленд Центр" та ТОВ "Форлайн Десіжн" є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Бівер С звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11 лютого 2019 року №0442615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ "Бівер С" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 78 165,00 грн., у тому числі за основним платежем на 62 532,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 15 633,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11 лютого 2019 року №0452615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Бівер С" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 86 850,00 грн., у тому числі за основним платежем на 69 480,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 370,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 22 січня 2019 року №11/26-15-14-07-02-10/39483377 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Бівер С" (код 39483377) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Ленд Центр" (код 40536471) за вересень 2016 року та ТОВ "Форлайн Десіжн" (код 41043983) за травень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2016-2017 роки" (далі по тексту - акт перевірки).

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 19 квітня 2019 року №18601/6/9999110402-25 за наслідками розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2019 року №0442615147 та №0452615147, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Зі змісту акта перевірки убачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження задекларованого податку на прибуток на загальну суму 62 532,00 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 52 226,00 грн., за 2017 рік на суму 10 306,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 69 480,00 грн., у тому числі: за вересень 2016 року на суму 58 029,00 грн., травень 2017 року на суму 11 451,00 грн.

Вказані порушення обґрунтовані безпідставним завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2016-2017 роки та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Ленд Центр" та ТОВ "Форлайн Десіжн", у зв`язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками; податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств-контрагентів, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Бівер С" (замовник) та ТОВ "Форлайн Десіжн" (виконавець) укладено договори від 24 березня 2017 року №324/17 та від 23 березня 2017 року №323/17, за умовами яких замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання реконструкції мережі для організації послуги L3VPN за технологією Ethernet за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 38 та проспект Мінський, 4 .

21 червня 2017 року, між ТОВ "Форлайн Десіжн" (первісний кредитор) та ТОВ "Інвест Гранд Сервіс" укладено договір відступлення права вимоги №01/1/17, за умовами якого первісний кредитор за умовами та в порядку, визначених договором відступає, а новий кредитор набуває право вимоги по зобов`язанню ТОВ "Бівер С" на суму 59 409,79 грн.

Згідно з актом надання послуг від 03 травня 2017 року №03/05/2 та рахунків на оплату від 27 квітня 2017 року №27/04 та від 19 квітня 2017 року №19/04, ТОВ "Форлайн Десіжн" виконано роботи по реконструкції мережі для організації послуги L3VPN за технологією Ethernet за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 38 та проспект Мінський, 4, та складено на адресу позивача податкові накладні від 03 травня 2017 року №20 та №21 на загальну суму 68 709,79 грн., у тому числі податок на додану вартість 11 451,63 грн.

Згідно з актами надання послуг та рахунками на оплату, датованими вереснем 2016 року, ТОВ "Ленд Центр" виконано роботи, по реконструкції мережі для організації послуги L3VPN за технологією Ethernet за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 54, вул. Салютна, 19, вул. Академіка Туполєва, 11-д, проспект Перемоги, 75/2, та складено на адресу позивача податкові накладні за вересень 2016 року на загальну суму 348 172,73 грн., у тому числі податок на додану вартість 58 028,79 грн.

Окрім того, між ТОВ "Ленд Центр" (первісний кредитор) та ТОВ "Інвест Гранд Сервіс" укладено договір відступлення права вимоги №01/1/17, за умовами якого первісний кредитор за умовами та в порядку, визначених договором відступає, а новий кредитор набуває право вимоги по зобов`язанню ТОВ "Бівер С" на суму 150 682,40 грн.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено копії платіжних доручень.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ Ленд Центр та ТОВ Форлайн Десіжн та пов`язаність придбаних товарів і послуг із господарською діяльністю підприємства, правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин виключена.

Колегія суддів вважає такі доводи суду першої інстанції помилковими та такими, що не грунтуються на зібраних у справі доказах.

Із акта перевірки убачається, що податковим органом встановлено, що оформлення ТОВ Бібер С первинних документів, пов`язаних із здійсненням господарських операцій з ТОВ Ленд Центр та ТОВ Форлайн Десіжн проведено без наміру здійснення господарської діяльності, реальною метою яких є надання фінансових послуг, без товарних операцій.

Таким чином, оскільки реальність здійснення господарських операцій підприємствами-постачальниками належним чином документально не доведена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичних рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ Бібер С відсутні підстави для декларування витрат по операціях з придбання послуг у ТОВ Ленд Центр та ТОВ Форлайн Десіжн

Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Отже, фактичне постачання товарів, робіт в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Колегія суддів у даній справі, виходячи з досліджених у справі доказів, у т.ч. і долучених позивачем до апеляційної скарги, приходить до висновку, сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальних провадженнях, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому у даному випадку слід виходити з доведеності кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Окрім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку суду, якщо в останньому не має жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року №826/15028/17, від 24 грудня 2020 року №280/1911/19.

Як убачається із вироку від 31 серпня 2017 року у справі №759/11933/17, ОСОБА_1 не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою сприяння суб`єктом господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов`язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат, виступала засновником та директором ТОВ Ленд Центр .

Відповідно до вироку від 10 квітня 2018 року у справі №759/3665/18, дії особи ( ОСОБА_2 ) органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 205 ч.1 КК України як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Проте, вищезазначені вироки судів не містять жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, так як ці операції не здійснювалися з метою сприяння позивачу в мінімізації податкових зобов`язань шляхом формування незаконного податкового креддиту та валових витрат, а отже зазначені вироки не стосуються фактично предмету доказування в межах цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 ркоу №280/1911/19.

У зазначених вироках ТОВ Бівер С взагалі не фігурує.

Посилання контролюючого органу на зазначені вироки судів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сам факт наявності таких кримінальних справ та вироків по ним, отримання свідчень осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами, у т.ч. і позивача з його контрагентами.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки (т.1, а.с.3 акту перевірки) зазначено, що станом на дату складання акту перевірки ТОВ Ленд Центр перебуває на обліку в ГУ ДФС у Запорізькій області, було зареєстровано Києво-Святошинською РДА Київської області 03.06.2016 року, директором/засновником в період надання послуг була ОСОБА_1 . Всі первинні документи від імені товариства підписано ОСОБА_1 як керівником вказаного товариства.

Також, в акті зазначено (а.с. акту 8, т.1), що станом на день складання акту перевірки ТОВ Форлайн Десіжн перебуває на обліку в ГУ ДФС м. Києва, Святошинський район, зареєстроване 22.12.2016 року, директором/засновником в період надання послуг був ОСОБА_2 , звітність до ДФС не подавалась, починаючи з грудня 2017 року.

Також колегія суддів зазначає наступні встановлені в ході апеляційного розгляду справи обставини.

Згідно відомостей, що знаходяться у Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Бівер-С здійснює наступні види діяльності: будівництво житлових і нежитлових будинків; електромонтажні роботи, діяльність у сфері проводового та безпроводового електрозв`язку; консультування з питань інформатизації; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

У період господарської діяльності позивача, яка є предметом даного розгляду, діяла ліцензія ДАБІ України на перелік дозволених робіт, ут.ч. будівельні та монтажні роботи; улаштування основ та фундаментів збірних і монолітних; монтаж інженерних споруд та мереж, внутрішніх мереж, систем приладів і засобів вимірювання; електропостачання, освітлення; зв`язку, сигналізації, радіо, телебачення, інформаційних, тощо.

Окрім того, у період спірних взаємовідносин діяв дозвіл ГУ Держпраці у Київськй області від 07.07.2016 року №1758.16.31 та роботи: монтаж, налагодження технічне обслуговування устаткування підвищеної небезпеки електронного устаткування електричних мереж, електроустановки, апарати, вторинні кола, тощо.

Позивачем надано до справи докази, які свідчать про подальше використання у своїй господарській діяльності послуг придбаних у ТОВ Форлайн десіжн та ТОВ Ленд Центр , зокрема.

Послуга прокладка по ККЕ УКТ: Гайдара 50 - Жилянська- Короленківська -Федорова-Лінійна,17 отримана 07.09.2016 року у ТОВ Ленд Центр на суму 58 412,40 грн, у т.ч. ПДВ 9735,40 грн та реалізовано ТОВ Тесланд за 61 487ДВ 10247,89 грн.

Як зазначив позивач, економічна вигода склала 3074,95 грн.

Послуга Прокладання коробів пластикових, перфорованого, оцинкованого лотку та Прокладання ВОК в існуючій телефонній каналізації було отримано 08.09.2016 року у ТОВ Ленд Центр на суму 20766,60 грн, а реалізовано ТОВ Атраком за 21859,56 грн. Економічна вигода складає 1092,96 грн.

Послуги Прокладання коробів пластикових, перфорованого, оцинкованого лотку та Прокладання ВОК в існуючій телефонній каналізації отримано 08.09.2016 року у ТОВ Ленд Центр на суму 71 155,68 грн, та реалізовано ТОВ Атраком за 75990,96 грн. Економічна вигода склала 4835,28 грн.

Послугу Роботи по прокладанню кабельної мережі отримано 19.09.2016 року у ТОВ Ленд Центр на суму 47 153,65 грн, реалізовано ДО Комбінат Рекорд за 49 635,42 грн. Економічна вигода складає 2 481,77 грн.

Послугу Реконструкція мережі для організації роботи L3VPN за технологією Etherntt отримано у ТОВ Ленд Центр та ТОВ Форлайн Десіжн на суму 102 297,10 грн, а реалізовано ТОВ Атраком за 97 281,42 грн. Економічна вигода складає 5015,68 грн.

Послугу Реконструкція мережі для організації послуги L3VPN за технологією Etherntt отримано 29.09.2016 року у ТОВ Ленд Центр на суму 48 387,30 грн та реалізовано ТОВ Атраком за 53 617,20 грн. Економічна вигода становить 5 229,90 грн.

Всі первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Атраком , ДО Комбінат Рекорд позивач долучив до апеляційної скарги та дані докази були досліджені судом апеляційної інстанції.

Таким чином позивачем доведено факт подальшого використання у власній господарській діяльності послуг, придбаних у ТОВ Форлайн Десіжн та ТОВ Ленд Центр та отримання від такої діяльності певної економічної вигоди.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до довідки №06-10/040-з від 06.12.2017 року Управління північноого офісу держаудитслужби в Житомирській областів проведено документальне підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ДО Комбінат Рекорд , яким підтверджено правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов`язань позивача.

Колегія суддів зазначає, що контагенти позивача ТОВ Форлайн Десіжн та ТОВ Ленд Центр на момент господарських взаємозв`язків з позивачем були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному реєстрі підприємств, організацій, фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровано податкові накладні по взаєморозрахунках з ТОВ Бівер С . Також позивачем були зареєстровані податкові накладні по взаємовідносинм з ТОВ Атраком , ТОВ Комбінат Рекорд .

Судова колегія бере до уваги, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору, є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою і суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу та моральних засад.

Окрім того, відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача та наявність обставин, що свідчать про порушення ним податкового законодавства шляхом неоподаткування доходу, отриманого за наслідками господарських операцій з ТОВ Форлайн Десіжн та ТОВ Ленд Центр .

Згідно з частиною 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні дл з`ясування всіх обставин у справі, у т.ч. щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи не вжив визначених законом заходів щодо виявлення та витребування доказів стосовно господарської діяльності позивача по спірних правовідносинах, у т.ч. і щодо використання отриманих послуг в господарській діяльності, та як наслідок прийшов до помилкового висновку про недоведеність позивачем реальності господарських операцій по відносинам з ТОВ Ленд Центр та ТОВ Форлайн Десіжн та пов`язаність придбаних товарів і послуг з господарською діяльністю, правмірність формування податкового кредиту у межах спірних взаємовідносин.

Тому ухвалене судом рішення не можна вважати законним та обгрунтованим і воно підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищевикладених доводів та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із законністю і правомірностю прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, а тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Бівер С було сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції в розмірі 1980,19 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 760 від 17 травня 2019 року та у сумі 495,03 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 817 від 03 липня 2019 року. Також позивачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у сумі 2475,22 грн, що підтверджується платіжним доручення №1133 від 19 листопада 2020 року та у сумі 1237,63 грн, що підтверджується платіжним доручення №1163 від 23 грудня 2020 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення до суду з адміністративним позовом, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3.1 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, в редакції чинній на момент звернення до суду з адміністративним позовом, за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (165 015*1,5%/100%=2475,23).

Пунктом 3.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2475,23*150%/100%=3712,85).

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", чинного на момент звернення до суду з адміністративним позовом, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бівер С за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 6188,07 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бівер С задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити у справі постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бівер С задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2019 року № 0452615147 та №0442615147, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Бівер С .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04116К; код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бівер С (вул. Щорса, 15, корпус 3, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39483377) судові витрати за сплату судового збору у сумі 6 188,07 грн (шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень сім копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.