Рішення

від 20.01.2021 по справі 941/1583/19

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 рокусмт ПетровеСправа № 941/1583/19 Провадження № 2/941/15/21

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Катрич про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом та просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем 30 жовтня 2010 року, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 25.12.2014 року, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,89 га, у тому числі 7,89 га ріллі, з кадастровим номером 3524982900:02:000:0339, яка знаходиться на території Іскрівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, зі змінами, викладеними у Додатковій угоді, яка пройшла реєстрацію у реєстраційній службі Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області 30.12.2014 року, запис №8321292; а також зобов`язати реєстраційну службу внести відповідні зміни до відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на вищевказану земельну ділянку.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та подав відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належать земельна ділянка площею, площею 7,89 га, яка розташован а на території Іскрівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю , що підтверджується копією державного акту та інформаціїєю з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а. с.11, 15-16).

Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді у фермерського господарства Катрич на підставі договору оренди землі, укладеного 30.10.2010 року та зареєстрованого відділом Держкомзему у Петрівському районі Петрівському районі Кіровоградської області 13.12.2012 року за №352490004002383 (а. с.8-9).

Згідно з п. 8 вказаного договору оренди землі, строк його дії був встановлений сторонами у 05 календарних років, до 30.10.2015 року.

25.14.2014 року сторонами було підписано додаткову угоду, відповідно до якої строк дії договору зареєстрованого 13.12.2012 року, змінено із 05 років на 10 років (а. с.12 ).

Позивача вважає, що договір оренди землі та додаткова угода не відповідають вимогам чинного законодавства, а зазначена в додатковій угоді сума орендної плати визначена без належного обґрунтування та не відповідає розміру нормативної грошової оцінки землі, в результаті чого позивач не в повному обсязі отримує орендну плату. Також позивач зазначає, що вона не отримує орендну плату в обумовлені строки, а розмір орендної плати не переглядається у бік збільшення, що є порушенням істотних умов договору, а отже є підставами для задоволення позовних вимог про визнання протиправним користування земельною ділянкою та про розірвання діючого договору оренди землі.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ч.1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачати у договорі поєднання різних форм орендної плати.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі унормовано, що розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України Про оренду землі , внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Одним із основних обов`язків орендаря відповідно до ст.24 Закону України Про оренду землі є своєчасне внесення орендної плати.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 Закону України Про оренду землі передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі

№ 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду України не вбачає.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки, а тому суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають і вимоги по про стягнення орендної плати та пені і вимоги по достроковому розірванню договору оренди.

Тлумачення пункту д частини першої статті 141 Закону України Про оренду землі , частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду нагадує, що у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати .

Відповідно до ч. ч. 1, 2, та 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В ході судового розгляду справи представником відповідача надані копії документів та відомостей на підтвердження виплати позивачу орендної плати.

Як вбачається з вказаних документів, за 2014 рік позивач отримала орендну плату у розмірі 5700 гривень, за 2015 рік - 9250 гривень, за 2016 рік - 10500 гривень, за 2017 рік - 16260 гривень,, за 2018 рік - 20000 гривень, за 2019 рік - 20000 гривень, з них 1,200 т пшениці (а. с.82 -93 ).

Отже, зазначені відомості підтверджують, що орендна плата позивачу виплачувалася відповідачем більше ніж встановлено договором, в строки до 31 грудня кожного року, а отже є безпідставними твердження позивача щодо недоотримання нею орендної плати щорічно та щодо недотримання строків її виплати.

Тобто, позивач щорічно в повному обсязі отримувала орендну плату ставивши свої підписи, та не зверталася до відповідача з приводу незгоди з нарахованою йому орендної плати, її виплатою, чи строками її виплати.

Відповідно до п. 38 договору оренди землі від 30.10.2010 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Оскільки орендар не порушував жодних прав орендодавця визначених законом та договором, в тому числі дотримувався положень встановлених пунктами 9 -13 договору, у позивача немає підстав для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до п. 39 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), вказано, що при розірванні договору оренди землі з підстав не виплати орендної плати позивачу доведенню підлягає наявність в сукупності двох умов: істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням.

Тобто позивач не довела, та навіть не зазначила у своєму позові, яку шкоду, за який період дії договору та який розмір цієї шкоди, було нанесено їй в результаті, як вона вважає, через порушення умов договору.

Суд вважає, що позивач не зазначила у позові та не довела у ході судового розгляду розмір шкоди, яка їй була нанесена, як вона вважає, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі та не довела жодних обставин, які могли б бути підставою для розірвання договору оренди землі укладеного між позивачем та ві дповідачем, тому позов не підлягає задоволенню.

Вказані правовідносини регулюються Законом України Про оренду землі , ст. ст. 526, 530, 610, 611, 651 ЦК України та ст.ст. 12, 76,78, 263 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фермерського господарства Катрич про розірвання договору оренди земельної ділянки - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області Ю. В. Шаєнко