Постанова

від 18.01.2021 по справі 761/28998/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/28998/19

головуючий у суді І інстанції Кондратенко О.О.

провадження № 22-ц/824/1177/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів Слюсар Т.А., Суханової Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бута Олексія Володимировича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Обслуговуючий кооператив Автогаражний кооператив Автолюбитель 5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: ОК АК Автолюбитель-5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., в якому просив суд: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 33,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилась спадщина на належне йому майно: 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 та гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований за адресою: м. Київ, вул. Бакинська, 35.

02 жовтня 2015 року ОСОБА_1 , у встановлений законом строк, звернувся приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_2

25 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. від 02 липня 2019 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 .

Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки вищезазначений гаражний бокс на час відкриття спадщини не належав на праві власності померлому ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - адвокат Бут О.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, наявним в матеріалах доказам не було надано відповідної оцінки, а судовий акт взагалі не містить норми права, якими вмотивовано прийняте рішення. Крім цього, при ухваленні рішення, судом першої інстанції не було враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, що є прямим порушенням частини 4 статті 263 ЦПК України.

Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.

Документами, що засвідчують факт існування об`єкта нерухомого майна, є ордер № 433, виданий на підставі протоколу загальних зборів членів кооперативу Автолюбитель-5 від 13 січня 1977 року, сам протокол та довідка від 15 квітня 2018 року № 4 видана Обслуговуючим кооперативом Автогаражний кооператив Автолюбитель-5 якою доводиться факт відводу земельної ділянки для будівництва гаражів згідно з рішенням Виконавчого комітету Шевченківського району міста Києва від 11 жовтня 1966 року № 1521, кадастровий номер 91:262:085.

Таким чином, при відмові у задоволенні позову суд першої інстанції не врахував, що відсутність реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за померлим, а також відсутність у спадкоємця свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті батька, не є перешкодою для реалізації позивачем права на прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 1928 року народження помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 , 1972 року народження є рідним сином померлого - ОСОБА_2 .

Спадкоємцем за законом, після смерті ОСОБА_2 залишився його син - ОСОБА_1 та дружина - ОСОБА_4 .

02 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_2

ОСОБА_4 (дружина померлого ОСОБА_2 ) 02 жовтня 2015 року подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. заяву про відмову від прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .

Згідно з Свідоцтва про право власності на житло, виданого 30 липня 1993 року Відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району міста Києва, відповідно до розпорядження від 29 липня 1993 року за № 3840, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , в рівних частках кожному.

25 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. видано свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого спадкодавцем 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , 1928 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син - ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. від 02 липня 2019 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бакинська, 35 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Спір у справі виник щодо того, чи є гаражний бокс № НОМЕР_1 , що розміщується за адресою: м. Київ, вул. Бакинська, 35, спадковим майном після смерті ОСОБА_2 .

Колегія апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі по тексту Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно із частинами 1, 2 статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення від 05 серпня 1992 № 449 (втратила чинність).

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 був членом обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив Автолюбитель-5 та повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, земельна ділянка для будівництва гаражів відведена згідно з рішенням Виконавчого комітету Шевченківського району міста Києва від 11 жовтня 1966 року № 1521, кадастровий номер 91:262:085, гаражний бокс № НОМЕР_1 побудований господарським способом та введений в експлуатацію в 1968 році, що підтверджується ордером № 433, виданим на підставі протоколу загальних зборів членів кооперативу від 13 січня 1977 року, довідкою кооперативу від 15 квітня 2018 року № 4.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 , набув право власності на спірний гараж у 1968 році, в порядку, який існував на час його будівництва, який не передбачав процедури прийняття в експлуатацію (стаття 15 Закону України Про власність ), це майно увійшло до спадкового майна після його смерті (пункт 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 28 червня 1991 року Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів ).

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Згідно із статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що спірний гараж, побудований у 1968 році, не є предметом спадкування та спадкоємець не може заявляти вимоги щодо визнання за ним право власності, є помилковим.

Разом з тим, колегія апеляційного суду вважає, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про належність цього майна попередньому власнику та визначення наступного власника (спадкоємця) не у всіх випадках повинно вирішуватися в судовому порядку з огляду на таке.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, реалізація спадкоємцем права на набуття права власності на предмет передбачена статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Закон № 1952-IV).

Статтею 18 Закону № 1952-IV передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі по тексту - Порядок), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , іншими законами України та цим Порядком.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до пункту 66 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Згідно із пунктом 81 Порядку, для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Отже, підсумовуючи, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що для реалізації права спадкоємця на оформлення права власності в порядку спадкування на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 , необхідні тільки воля спадкоємця та вчинення ним дій, передбачених законом. Усі ці обставини залишені поза увагою судом першої інстанції.

Відповідно до статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є

неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бута Олексія Володимировича задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Обслуговуючий кооператив Автогаражний кооператив Автолюбитель 5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2021 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Т.А. Слюсар

Є.М. Суханова