Ухвала

від 26.01.2021 по справі 757/49461/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/49461/20 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/273/2021 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Дружба-М» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року,

за участю

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника

ТОВ «Дружба-М» - адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, та накладено арешт на вилучені в ході обшуку в будівлях та спорудах, розташованих на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами 3223588001:01:010:0010, 3223588001:01:010:0011, 3223588001:01:010:0012, 3223588001:01:010:0013, 3223588001:01:010:0014, 3223588001:01:010:0015, 3223588001:01:010:0016 та 3223588000:13:001:0003 зернові культури, а саме: пшениця суха - 1704556 кг., фураж пшениці - 11659 кг., кукурудза суха - 1780900 кг., кукурудза сира - 428940 кг., фураж кукурудза - 104490 кг., просо - 6140 кг., гречка не почищена - 5340 кг., овес - 15180 кг, отходи сої - 2464 кг., сира кукурудза на сушці (ЗАВі) приблизно 150000 кг.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Дружба-М» - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2020 по справі №757/49461/20-к про накладення арешту на майно, а саме на сільськогосподарську продукцію: 1) пшениця суха - 1704556 кг., 2) фураж пшениці - 11659 кг., 3) кукурудза суха - 1780900 кг., 4) кукурудза сира - 428940 кг., 5) фураж кукурудза 104490 кг., 6) просо - 6140 кг., 7) гречка не почищена - 5340 кг., 8) овес - 15180 кг, 9) відходи сої - 2464 кг., 10) сира кукурудза на сушці приблизно 200000 кг., які належать ТОВ «Дружба-М», та відмовити у задоволенні клопотання слідчого ГСУ Національної поліції України ОСОБА_9 про арешт майна ТОВ «Дружба-М».

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. Судовий розгляд проведено однобічно та не об`єктивно, що свідчить про неповноту та формальність судового розгляду. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі в порушення вимог п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника. Не взято до уваги, що такий спосіб забезпечення кримінального провадження призведе до повного псування та знищення особливо великого об`єму майна сільськогосподарської продукції, яка у зв`язку із блокуванням роботи підприємства залишається незібраною на полях.

Також апелянт зазначає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки в клопотанні не зазначені конкретні підстави та мета необхідності арешту майна, а перераховано лише передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України випадки арешту майна, зокрема, з метою збереження речових доказів. До матеріалів клопотання слідчого не додано протоколу обшуку, а матеріали додані до клопотання, не містеться жодного доказу того, що вказане в клопотанні майно, а саме сільськогосподарська продукція, яка перебуває на виробничому майданчику підприємства ТОВ «Дружба-М», відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання цього майна речовими доказами у провадженні фактичновідсутня, оскільки наявна в матеріалах постанова про визнання речовими доказами не являється такою, так як у її результативній частині про визнання такими не зазначається. Слідчий суддя не пересвідчився в наявності достатніх доказів, які давали б підстави вважати, що ТОВ «Дружба-М» має відношення до кримінального правопорушення, що розслідується.

Крім того апелянт зазначає, що слідчим суддею залишено поза увагою той факт, що вказані земельні ділянки згідно даних офіційного державного ресурсу Публічної кадастрової карти частково належать іншим суб`єктам господарювання, а частково перебувають у власності громади Іванківського району Київської області та аж ніяк не входять до меж зони ЧАЕС. Не враховано доводи про те, що ТОВ «Дружба-М» здійснює винятково законну господарську діяльність із вирощування сільськогосподарських культур на території Поліського району на площах понад 7 тис.га. до того ж вилучена продукція у таких великих обсягах не могла бути вирощеною на 350 гектарах, як зазначає версією слідства. Не взято до уваги наданий у судовому засіданні ТОВ «Дружба-М» договір із ТОВ «Світанок Полісся» про надання сільськогосподарських послуг. Саме ТОВ «Світанок Полісся» являється власником більшої частини земельних ділянок, які слідство вважає самовільно захопленими та не маючи необхідних власних потужностей останнє замовляло певні роботи, у тому числі із збирання врожаю соняшникових та кукурудзи у ТОВ «Дружба-М».

Прокурором у кримінальному провадженні начальником відділу організації діяльності з протидії протиправному втручанню у господарську та інвестиційну діяльність управління захисту інвестицій Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , подано заперечення на дану апеляційну скаргу, в якій останній вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, тому просить її залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також в поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурор зазначив, що досудовим слідством здобуті об`єктивні дані, що свідчать про вирощування сільськогосподарських культур на території, які відносяться до земель безумовного відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи і подальше використання врожаю, вирощеного на даній території може загрожувати життю та здоров`ю населення. Виявлені факти, які свідчать про збір врожаю, який за радіаційним фоном перевищував встановлені граничні допустимі норми, його переміщення до місць зберігання. Вказане майно (врожай) отриманий внаслідок вчинення самовільного захоплення земельної ділянки і вирощування на ній зернових культур та є предметом здобутим злочинним шляхом, а отже є речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України.

З метою визнання даного факту у якості речового доказу слідчим призначено експертизу харчових продуктів, що підтверджується супровідним листом від 21.01.2021 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Дружба-М» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурорів, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані документи стороною обвинувачення та захисту, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судової справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000513 від 27.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 197-1 КК України.

11.11.2020 року в даному кримінальному провадженні старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, яке вилучене в ході обшуку в будівлях та спорудах, розташованих на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами 3223588001:01:010:0010, 3223588001:01:010:0011, 3223588001:01:010:0012, 3223588001:01:010:0013, 3223588001:01:010:0014, 3223588001:01:010:0015, 3223588001:01:010:0016 та 3223588000:13:001:0003 зернові культури, а саме: пшениця суха - 1704556 кг., фураж пшениці - 11659 кг., кукурудза суха - 1780900 кг., кукурудза сира - 428940 кг., фураж кукурудза - 104490 кг., просо - 6140 кг., гречка не почищена - 5340 кг., овес - 15180 кг, отходи сої - 2464 кг., сира кукурудза на сушці (ЗАВі) приблизно 150000 кг.

На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що вищевказані сільськогосподарські культури кукурудзи, соняшнику та інші є предметом вчинення злочину та містять його сліди, а тому з метою їх збереження на них має бути накладено арешт.

Метою арешту майна у зазначеному випадку є збереження речових доказів у вказаному кримінальному провадженні та забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, знищення, перетворення, відчуження.

18.11.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на зазначене майно.

Задовольняючи дане клопотання про арешт майна та накладаючи арешт на зернові культури, а саме: пшениця суха - 1704556 кг., фураж пшениці - 11659 кг., кукурудза суха - 1780900 кг., кукурудза сира - 428940 кг., фураж кукурудза - 104490 кг., просо - 6140 кг., гречка не почищена - 5340 кг., овес - 15180 кг, отходи сої - 2464 кг., сира кукурудза на сушці (ЗАВі) приблизно 150000 кг, яке вилучене в ході обшуку в будівлях та спорудах, розташованих на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами 3223588001:01:010:0010, 3223588001:01:010:0011, 3223588001:01:010:0012, 3223588001:01:010:0013, 3223588001:01:010:0014, 3223588001:01:010:0015, 3223588001:01:010:0016 та 3223588000:13:001:0003 слідчий суддя встановив, що з огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також враховуючи те, що відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_11 від 10.11.2020 року вказані сільськогосподарські культури перебувають на зберіганні на складах ТОВ МРК «Дружба-М» та слідчим у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, є предметом кримінального правопорушення, міг зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також заслухано пояснення представника власника майна та прокурора та з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно можливо може бути майном, яке є предметом кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянтів.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.132,170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування та накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі в порушення вимог п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника. Не взяв до уваги, що такий спосіб забезпечення кримінального провадження призведе до повного псування та знищення особливо великого об`єму майна сільськогосподарської продукції, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з того, що слідчий суддя встановив, що згідно постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 від 10.11.2020 року, накладення арешту на зазначене майно не позбавляє власника його прав та лише обмежує обіг зазначеного майна, яке фактично на час накладення арешту зберігається у власника та залишається зберігатися в останнього, тобто арешт є розумним та співрозмірним у обмеженні прав власника у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційних скарг щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційних скаргах обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, та накладено арешт на вилучені в ході обшуку в будівлях та спорудах, розташованих на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами 3223588001:01:010:0010, 3223588001:01:010:0011, 3223588001:01:010:0012, 3223588001:01:010:0013, 3223588001:01:010:0014, 3223588001:01:010:0015, 3223588001:01:010:0016 та 3223588000:13:001:0003 зернові культури, а саме: пшениця суха - 1704556 кг., фураж пшениці - 11659 кг., кукурудза суха - 1780900 кг., кукурудза сира - 428940 кг., фураж кукурудза - 104490 кг., просо - 6140 кг., гречка не почищена - 5340 кг., овес - 15180 кг, отходи сої - 2464 кг., сира кукурудза на сушці (ЗАВі) приблизно 150000 кг, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Дружба-М» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4