Ухвала

від 28.01.2021 по справі 761/30865/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою директора ТОВ «Артма» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на річкові суховантажні баржі та річкові суховантажні самохідні судна, які використовуються ТОВ «ВІЗІО 21» (код 2211310), ТОВ «Венера Груп» (код 38448863), ТОВ «Позитив-В» (код 38897504), ТОВ «Артма» (код 34804018), а саме:

- річкову суховантажну баржу «АМ-1» (і.н. за EU 45010498);

- річкову суховантажну баржу «3019» (і.н. за EU 45012721);

- річкове суховантажне самохідне судно «VOLKOGRAD» (і.н. за EU 45012720);

- річкове суховантажне самохідне судно «ARTMA» (і.н. за EU 45010497).

Згідно ухвали, слідчий суддя вказав, що вказане майно підпадає під ознаки речових доказів згідно, ст. 98 КПК України, та необхідно накласти арешт на зазначене майно. У той же час, слідчий суддя не вбачав підстав для задоволення клопотання в частині покладення на Державну службу морського та річкового транспорту обов`язку заборони місця реєстрації, а також заборони перетину Державного кордону України річкових суховантажних барж та суховантажних самохідних суден, оскільки у цій частині клопотання належним чином не обґрунтоване та не підлягає вирішенню в порядку кримінально - процесуального закону судом, в межах заявленого клопотання.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, директор ТОВ «Артма» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати увалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Апелянт вважає, що арешт накладений на річкові суховантажні баржі та річкові суховантажні самохідні судна безпідставно.

Як вказує директор товариства, жодних належних та достатніх доказів, як наявності підстав для накладення арешту на майно, так і доказів, що вказують на скоєння будь-якою особою кримінального правопорушення, за якими здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені, слідчому судді надано не було.

Що стосується зареєстрованих податкових накладних то апелянт вказує, що ТОВ «Артма» ніколи не отримувало ці кораблі в оренду та ніколи не укладало з ТОВ «Візіо 21» договорів оренди цих кораблів. Отже, ТОВ «Артма» ніколи не отримувало вказані судна в оренду. Більше того, 09 вересня 2020 року між ТОВ «Візіо 21» та ТОВ «Артма» було укладено договір купівлі-продажу річкової суховантажної баржі «АМ-1» та річкового суховантажного самохідного судна «АРТМА». 21 жовтня 2020 року ТОВ «Візіо 21» зазначені судна було розмитнено, сплачено всі відповідні платежі та 26 жовтня 2020 року передало ТОВ «Артма».

Автор апеляційної скарги стверджує, що на день звернення прокурора з клопотанням про накладення арешту на судноплавні засоби, а також станом на день винесення ухвали суду про накладення арешту, прокурору було відомо про те, що підприємство скорегувало свої податкові накладні та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Фактично жодних порушень митного та податкового законодавства зі сторони ТОВ «Візіо 21» не існувало, а була допущена виключно бухгалтерська помилка, яка була виправлена суб`єктом господарювання у спосіб, встановлений законом. Також зазначає, що ні митною службою, ні податковою інспекцією, у період з 2019 - 2020 р.р. не було встановлено, що ТОВ «Візіо 21», використовуючи річкові суховантажні баржі та річкові самохідні судна у своїй господарській діяльності, порушило вимоги митного чи податкового законодавства.

Як вказує апелянт, у матеріалах справи міститься висновок експерта «Дослідницього інформаційно-консультаційного центру» за результатами проведення дослідження №1-17/01/2020-дос від 17.01.2020.», яким нібито підтверджено порушення ТОВ «Візіо 21» вимог діючого законодавства та розмір коштів, які нібито не надійшли до бюджету.

Однак стверджує, що залучення експерта відбулося у порушення норм процесуального права, що вказує на явну недопустимість такого доказу, оскільки процедура залучення експерта не узгоджується з приписами ст. 242 КПК України, враховуючи, що експерта було залучено до моменту реєстрації кримінального провадження, що не передбачено чинним законодавством України, зокрема ст. 242 та ст. 214 КПК України. Таким чином зазначений висновок експерта з огляду на положення ст. 86 КПК України не може бути належним та допустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Отже, жодних доказів того, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, органом досудового розслідування не було надано слідчому судді, а отже висновок суду про те, що матеріалами кримінального провадження підтверджено факт вчинення кримінального правопорушення є ні чим не обґрунтованим.

Більше того, ці транспортні засоби (річкові суховантажні баржі та річкові самохідні судна) не є знаряддям вчинення злочину. Жодних доказів які б вказували, що за допомогою цих кораблів було вчинено злочин, ні прокурором ні судом не було встановлено.

Кораблі були ввезені на територію України у відповідності до вимог Митного законодавства України. Згідно митних декларацій метою ввезення цих кораблів є комерційна діяльність. Ці кораблі використовувалися ТОВ «Візіо 21» у своїй господарській діяльності за їх цільовим призначенням - перевезення вантажу.

Тому директор ТОВ «Артма» вважає, що прокурором не були доведені у судовому засіданні обставини, які вказують, що ці кораблі є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також що існує необхідність у застосуванні арешту.

Також зазначає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя не враховував розумність та співмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження. Не було враховано і наслідків такого арешту для підприємства.

Крім того, стверджує, що таке обмеження у праві користування та розпорядження майном підприємства негативно впливає на його платоспроможність, виконання взятих на себе договірних зобов`язань, сплати податків, обмежує права власників щодо отримання прибутку від законної діяльності підприємства.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Київською міською прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідування у кримінальному провадженні №32020100000000059 від 03 лютого 2020року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212КК України.

Органами досудового розслідування встановлено,що службові особи ТОВ «ВІЗІО 21» (код 32211310), перебуваючи у м. Києві, у період жовтня 2018 - грудня 2019 в порушення вимог діючого законодавства (ч.1,8 ст. 257, ч.2 ст.71, ст.106, ст.285, ч.1 ст.266 Митного кодексу України, ст. 190, ст. 206 Податкового кодексу України) випустили у вільний обіг, шляхом передачі в оренду підприємствам ТОВ «Венера Груп» (код 38448863), ТОВ «Позитив-В» (код 38897504), ТОВ «Артма» (код 34804018), річкові суховантажні баржі та суховантажні самохідні судна, які було попередньо імпортовано із застосування митного режиму «Тимчасове ввезення». В результаті вказаних дій до бюджету не надійшли кошти на суму 4 001 786,15 грн. (в тому числі мито на товари 769 574,26 грн. та податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 3 232 211,89 грн.).

При цьому, зазначені дії вчинено щодо транспортних засобів (річкових суховантажних барж та річкових самохідних суден), службовими особами ТОВ «ВІЗІО 21»шляхом передачі в оренду підприємствам ТОВ «Венера Груп» (код 38448863), ТОВ «Позитив-В» (код 38897504), ТОВ «Артма» (код 34804018), якібуло попередньо імпортовано із застосування митного режиму «Тимчасове ввезення» та які відповідною постановою слідчого від 09 червня 2020 року визнані речовими доказами у провадженні.

30 вересня 2020 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотання про накладення арешту на річкові суховантажні баржі та річкові суховантажні самохідні судна, які використовуються ТОВ «ВІЗІО 21» (код 2211310), ТОВ «Венера Груп» (код 38448863), ТОВ «Позитив-В» (код 38897504), ТОВ «Артма» (код 34804018), а саме:

- річкову суховантажну баржу «АМ-1» (і.н. за EU 45010498);

- річкову суховантажну баржу «3019» (і.н. за EU 45012721);

- річкове суховантажне самохідне судно «VOLKOGRAD» (і.н. за EU 45012720);

- річкове суховантажне самохідне судно «ARTMA» (і.н. за EU 45010497).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року зазначене клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на вказане майно.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон дозволяє арешт майна з метою збереження речових доказів.

Частиною 2ст. 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132, 170, 172, 173 КПК України, перевіривши при цьому, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна та які йому були відомі на момент прийняття рішення.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень транзитно-конвертаційних груп слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_9 від 09 червня 2020 року визнане речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с. 85-89).

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що вказані річкові танкери закритого типу співвідноситься із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначені річкові судна, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимогст. 170 КПК Українина підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогамст. 98 КПК України.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що висновок експерта №1-17/01/2020-дос від 17.01.2020.» не може бути належним та допустимим доказом у даному кримінальному провадженні,то вони не є визначеними законом підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки під час досудового розслідування апеляційний суд не вправі давати оцінку доказам у кримінальному провадженні.

Твердження апелянта про те, що вказані баржі та судна використовувалися ТОВ «Візіо 21» у своїй господарській діяльності, за їх цільовим призначенням - перевезення вантажу, не свідчать про відсутність підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі представник також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

До того ж, власник майна не позбавлений права звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, визначеному ст. 174 КПК України.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника директора ТОВ «Артма» ОСОБА_7 навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року, якою частково задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на річкові суховантажні баржі та річкові суховантажні самохідні судна, які використовуються ТОВ «ВІЗІО 21» (код 2211310), ТОВ «Венера Груп» (код 38448863), ТОВ «Позитив-В» (код 38897504), ТОВ «Артма» (код 34804018), а саме:

- річкову суховантажну баржу «АМ-1» (і.н. за EU 45010498);

- річкову суховантажну баржу «3019» (і.н. за EU 45012721);

- річкове суховантажне самохідне судно «VOLKOGRAD» (і.н. за EU 45012720);

- річкове суховантажне самохідне судно «ARTMA» (і.н. за EU 45010497) залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Артма» ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/1006/2021

Єдиний унікальний номер 761/30865/20

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_10

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1