Рішення

від 21.01.2021 по справі 463/8309/20

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/8309/20

Провадження № 2/463/353/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Крегель З.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Биленя Т.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тепло Буд Експерт , третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю Тепло Буд Експерт Бобак Юрій Богданович, про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення з роботи, зміну дати і формулювання причин звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ТОВ Тепло Буд Експерт , просить визнати незаконним звільнення з роботи слюсара-сантехніка ТОВ Тепло Буд Експерт ОСОБА_1 за прогули без поважних причин згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України; скасувати наказ ТОВ Тепло Буд Експерт №54-к від 22.07.2020 про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогули без поважних причин згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України; змінити дату і формулювання причин звільнення з роботи слюсара-сантехніка ТОВ Тепло Буд Експерт ОСОБА_1 , вказавши наступну дату формулювання причини звільнення звільнити ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України, датою звільнення вважати 14 серпня 2020 року ; стягнути з ТОВ Тепло Буд Експерт на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2020 до дня ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з грудня 2019 року працював на посаді слюсара-сантехніка ТОВ Тепло Буд Експерт , з якої звільнений наказом директора №54-к від 22.07.2020 на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогули, а саме відсутність без поважних причин на роботі впродовж двох днів 30.06.2020 та 01.07.2020. Разом з тим, незважаючи на те, що позивач у вказані дні дійсно був відсутній на роботі, однак ця відсутність була вимушеною, з поважних причин. Так, 12.05.2020 ОСОБА_3 , якого позивач вважав своїм безпосереднім керівником, повідомив позивачу, що його відсторонено від роботи і він не повинен виходити на роботу з наступного робочого дня - 13.05.2020, оскільки директор ТОВ Тепло Буд Експерт підозрює його у крадіжці будматеріалів і наказав не допускати його до роботи. За фактом викрадення позивачем будівельних матеріалів було порушено кримінальне провадженні №12020140040000769 від 14.05.2020, у якому позивача допитано в якості свідка.

Усвідомлюючи відсутність документального підтвердження відсторонення позивача від посади, останній 20.05.2020, та не отримавши відповіді повторно 20.06.2020, позивач звернувся до відповідача з листом про ознайомлення з наказом про відсторонення від роботи, у відповідь на який отримав лист №ТБЕ-157 від 14.07.2020 за підписом директора ТОВ Тепло Буд Експерт ОСОБА_4 у якому зазначено, що ОСОБА_3 не є безпосереднім керівником позивача, а є таким же слюсарем-сантехніком; відсторонення позивача від роботи не було і жодних наказів з цього приводу не прийнято, а 30.06.2020 та 01.07.2020 складено два акти про неявку позивача на роботу.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач був відсутній на роботі не тільки два дні, які вказані у актах, а з 13.05.2020 аж до свого звільнення - 22.07.2020, однак з поважних причин у зв`язку з відстороненням його від роботи, вважає його звільнення незаконним, тому просить наказ ТОВ Тепло Буд Експерт №54-к від 22.07.2020 скасувати.

Крім цього, 28.07.2020 позивач написав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, яку 29.07.2020 скерував відповідачу поштою, а останній отримав її 31.07.2020, тому з урахуванням, передбаченого ч.1 ст.38 КЗпП України права позивача розірвати трудовий договір, попередивши про це власника письмово за два тижні, тому вважає законною дату звільнення за власним бажанням 14.08.2020 (сплив 14 днів після отримання заяви про звільнення позивача за власним бажанням), у зв`язку з чим просить змінити дату і формулювання причин звільнення.

Крім цього, у зв`язку з неправильністю та безпідставністю формулювання причини звільнення позивача за прогул, яка водночас є негативною характеристикою працівника, останній не має можливості працевлаштуватися, тому просить на підставі ч.2, 3 ст.235 КЗпП України прийняти рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 14.09.2020 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначити судове засідання для розгляду справи по суті 08.10.2020.

В судовому засіданні задоволено клопотанні про долучення до матеріалів справи документів та за клопотанням представника відповідача, у зв`язку з неотриманням позовної заяви, з метою ознайомлення з матеріалами справи, судове засідання відкладено на 18.11.2020.

21.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що 30.06.2020 та 01.07.2020 відповідачем було зафіксовано та складено акти про відсутність позивача на робочому місці, які для відома та надання пояснень надіслано останньому за адресою згідно з відомостями з особової справи. На день звільнення від позивача жодних пояснень не надходило, тому і був виданий відповідний наказ. Крім цього, відсутність на робочому місці підтверджує і сам позивач у позовній заяві, а посилання на відсутність такого у зв`язку з відстороненням його від роботи за вказівкою ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки останній не є безпосереднім керівником позивача, а згідно зі штатним розписом займає таку ж посаду слюсар-сантехнік. Також звертає увагу, що згідно з представленою позивачем копією поштового конверта заява від 20.05.2020 була скерована поштою без зазначення повної адреси відповідача та саме у зв`язку з цим і повернулася без вручення відповідачу.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач 30.06.2020 та 01.07.2020 був відсутній на робочому місці без поважних причин, тому вважає його звільнення законним.

Крім цього, акти про відсутність позивача на робочому місці датовані 30.01.2020 та 01.07.2020 і скеровані та вручені позивачу, а його заява про звільнення за власним бажанням датована 28.07.2020 не лише після їх отримання, а й після видання наказу про звільнення позивача. Також заява не містить дати, з якої позивач бажав би звільнитися.

З урахуванням наведеного, вважає, що відсутні і підстави для задоволення позовних вимог про зміну дати та формулювання звільнення.

Крім цього, вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неможливості працевлаштування у зв`язку зі звільненням за прогул, останній не представлено жодних доказів відмови у працевлаштуванні та взагалі перебуванні на обліку у центрі зайнятості населення як такого, що шукає роботу.

В судовому засіданні 18.11.2020 задоволено клопотання про допит позивача в якості свідка, а також прийнято відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що визнання позивачем відсутності на робочому місці 30.06.2020 та 01.07.2020 не суперечить викладеним у позовній заяві доводам щодо незаконності його звільнення, оскільки причини його відсутності були поважними, незважаючи на відсутність документального підтвердження про це та часткове отримання заробітної плати, зокрема за травень та майже весь червень. Вважає, що представлені документи переписки позивача з відповідачем, відповідь з Личаківського ВП ГУНП у Львівській області на адвокатський запит, копія витягу з ЄРДР та пояснення позивача підтверджують його фактичне відсторонення та недопущення керівництвом до роботи без винесення про це письмово наказу, що є поважною причиною відсутності позивача на роботі у період з 13.05.2020 і до дня його звільнення - 22.07.2020.

Крім цього, відповідачем не визначено відповідно до ст.29 КЗпП України робоче місце позивача, тому і сам факт порушення трудової дисципліни відсутній, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було повідомлено.

Також вважає необґрунтованими аргументи відповідача щодо ненадання позивачем пояснень, відсутності у заяві про звільнення за власним бажанням конкретної дати, а також недоведеність труднощів у працевлаштуванні після звільнення за прогул.

За клопотанням представника позивача судове засідання 17.12.2020 відкладено на 21.01.2021.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка позивач пояснив, що про вільну вакансію у відповідача дізнався з оголошення. Співбесіду з ним проводив ОСОБА_3 , він показав місце роботи та розказав що потрібно робити, саме тому позивач і вважав його своїм безпосереднім керівником. 12.05.2020 ОСОБА_3 з іншим чоловіком повідомив позивачу, що він викрав будівельні матеріали і має відшкодувати шкоду та на даний час позивач відсторонений від роботи. У зв`язку з цим позивач звернувся до юристів, 20.05.2020 та повторно 20.06.2020 скерував відповідачу лист з проханням ознайомити із наказом про відсторонення, а в подальшому - заяву про звільнення за власним бажанням, однак отримав наказ про звільнення за прогул.

Крім цього, на запитання свідок відповів, що в центр зайнятості не звертався, 30.06.2020 і 01.07.2020 на роботі дійсно не був, відповідні акти, у яких це зафіксовано отримав, жодних пояснень не надав, наказу про його відсторонення не бачив, однак зробив свій власний висновок про його відсторонення з 13.05.2020.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, та просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа на розгляд справи не з`явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним, причин неявки суду не повідомив, правом на подання пояснень на позовну заяву не скористався, жодних документів суду не скерував.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази допитаного в якості свідка позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Наказом директора ТОВ Тепло Буд Експерт №54-к від 22.07.2020 ОСОБА_1 , слюсаря-сантехніка 22.07.2020 звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як вбачається з роз`яснень пленуму Верховного Суду України, наданих у п.24 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як вбачається з позовної заяви відсутність позивача на роботі протягом усього робочого дня 30.06.2020 та 01.07.2020 визнається позивачем, а також підтверджується копіями актів про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 30.06.2020 та 01.07.2020 та показами позивача, наданими під час допиту в судовому засіданні в якості свідка, а тому згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

В той же час звертаючись до суду із позовними вимогами про визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення з роботи позивача за прогули без поважних причин, останній посилається на поважність відсутності на роботі у зв`язку з відстороненням його від роботи.

Разом з тим, такі доводи позивача не дають підстав для задоволення вказаних позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з позовної заяви та показів позивача, останній був відсутній на роботі не тільки два дні, які вказані у актах, а з 13.05.2020 аж до свого звільнення - 22.07.2020, однак з поважних причин - у зв`язку з відстороненням його від роботи, про що 12.05.2020 його повідомив ОСОБА_3 , якого позивач вважав своїм безпосереднім керівником.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, всупереч вказаним вимогам позивачем не представлено суду доказів на підтвердження тієї обставини, що він дійсно був відсторонений від роботи. Більше того, як у заявах по суті справи, так і у своїх показах під час допиту в якості свідка, позивач зазначає, що з наказом про відсторонення його ніхто не ознайомлював, а у відповідь на заяву від 20.06.2020 щодо ознайомлення з таким наказом отримав лист від 14.07.2020 про те, що в період часу з 12.05.2020 і до 30.06.2020 жодного відсторонення позивача від роботи зі сторони ТОВ Тепло Буд Експерт не було, а тому жодних наказів з цього приводу не приймалось.

Не підтверджують вказаної обставини і посилання позивача на те, що ОСОБА_3 , який проводив з позивачем співбесіду та показав місце роботи і розказав що потрібно робити, тому позивач і вважав його своїм безпосереднім керівником, 12.05.2020 повідомив позивачу, що він викрав будівельні матеріали і має відшкодувати шкоду та на даний час позивач відсторонений від роботи, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 займає таку ж посаду як і позивач - слюсар-сантехнік, а ст.46 КЗпП України передбачені випадки відсторонення працівників від роботи саме власником або уповноваженим ним органом, яким є директор ТОВ Тепло Буд Експерт ОСОБА_4 , про що позивачу було достеменно відомо, оскільки саме на ім`я останнього він писав заяву про прийняття на роботу.

Не свідчить про відсторонення позивача від роботи і саме лише внесення до ЄРДР відомостей за №12020140040000769 від 14.05.2020 про кримінальне правопорушення за фактом викрадення позивачем будівельних матеріалів.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи 02.07.2020 позивачу скеровано та 11.07.2020 ним отримано лист із копіями актів та проханням надіслати на адресу відповідача протягом трьох календарних днів пояснення щодо відсутності на робочому місці, однак своїм правом на подання пояснень позивач не скористався, про причини відсутності на роботі не повідомив.

Враховуючи наведене, оскільки судом встановлено, що позивач був відсутній на роботі протягом усього робочого дня 30.06.2020 та 01.07.2020, а поважності причин такої відсутності належними та допустимими доказами позивачем не доведено, суд приходить до висновку, що позивач правомірно звільнений з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, тому підстав для задоволення позовних вимог про визнання звільнення з роботи слюсара-сантехніка ТОВ Тепло Буд Експерт ОСОБА_1 за прогули без поважних причин згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України незаконним та скасування відповідного наказу немає.

Не вбачає суд і підстав для задоволення позовних вимог про зміну дати і формулювання причин звільнення, оскільки як вбачається з матеріалів справи заява позивача про звільнення за власним бажанням датована 28.07.2020 та вручена відповідачу 31.07.2020, тобто вже після видачі директором ТОВ Тепло Буд Експерт наказу №54-к від 22.07.2020 про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогули без поважних причин згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Крім цього, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення, суд приходить до висновку, що такі також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тепло Буд Експерт про визнання незаконним звільнення з роботи слюсара-сантехніка ТОВ Тепло Буд Експерт ОСОБА_1 за прогули без поважних причин згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України; скасування наказу ТОВ Тепло Буд Експерт №54-к від 22.07.2020 про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогули без поважних причин згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України; зміну дати і формулювання причин звільнення з роботи слюсара-сантехніка ТОВ Тепло Буд Експерт ОСОБА_1 ; стягнення з ТОВ Тепло Буд Експерт на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.07.2020 до дня ухвалення судового рішення відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Тепло Буд Експерт , місцезнаходження: місцезнаходження: 79495, м.Львів-Винники, вул.Винна Гора, 26/43, код ЄДРПОУ - 39012254.

Третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю Тепло Буд Експерт Бобак Юрій Богданович, адреса: 79495, м.Львів-Винники, вул.Винна Гора, 26, офіс 43.

Повне судове рішення складене 26.01.2021.

Суддя: Р.Я. Головатий