Рішення

від 28.01.2021 по справі 910/15029/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2021Справа № 910/15029/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код: 14360570)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Блекберн (Україна, 01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 8/4, офіс 3; ідентифікаційний код: 39462627)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , військова частина; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 500 000,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Блекберн (далі відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку заборгованості в розмірі 500 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором № б/н від 06.02.2015 та відповідачем-2 зобов`язань за Договором поруки № POR1449760079862 від 10.12.2015.

Як вбачається зі змісту позовної заяви відповідачем-2 у цій справі є фізична особа, що не є підприємцем - Довгаль Олександр Павлович, адресу якого позивачем зазначено: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020, на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

19.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва у відповідь на запит суду від 05.10.2020 від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист №108-13109 від 15.10.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , військова частина.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідачів проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача-1 є: Україна, 01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 8/4, офіс 3.

На вказану адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.10.2020 з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

08.12.2020 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-1, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.10.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку від 04.12.2020 не було вручене під час доставки відповідачу-1 та за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.

Крім того, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.10.2020 на адресу місця проживання відповідача-2 з метою повідомлення його про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

09.12.2020 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-2, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.10.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку від 07.12.2020 не було вручене під час доставки відповідачу-2 та за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 30.10.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд цієї справи та відповідачам були створені достатні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачами відзивів на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

06.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Блекберн (далі - клієнт, відповідач-1) підписало Заяву про відкриття рахунку та Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), відповідно до якої відповідач-1 приєднався до Умов та Правил, що розміщені на сайті Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - банк, позивач) pb.ua, Тарифами банку, які разом із заявою становлять Договір банківського обслуговування (далі Кредитний договір).

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов та Правил при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і Правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі) банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з п. 3.2.1.1.1 Умов та Правил кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт), техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

За змістом пункту 3.2.1.1.3 Умов та Правил кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами та Правилами надання банківських послуг, клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту в будь-якій з форм, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг. В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

Кредитний ліміт стосовно до цього розділу Умов та Правил є сумою грошових коштів, у межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників згідно з внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України. Обов`язковою умовою встановлення/користування кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою - поручителем (пункт 3.2.1.1.5 Умов та Правил).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6 Умов та Правил ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

У пункті 3.2.1.1.8 Умов та Правил передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі Угода). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов`язань, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно з п. 3.2.1.2.3.4 цього розділу Умов та Правил. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою.

Згідно з п. 3.2.1.4.1.3 Умов та Правил за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та Правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань. За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та Правилами надання банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

Під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.2.1.4.1.4 Умов та Правил).

10.12.2015 між Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено Договір поруки №POR1449760079862 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником (відповідачем-1) зобов`язань за Угодами-приєднання до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг (далі Угода-1) по сплаті, зокрема, кредиту в розмірі 200 000,00 грн.

У підп. 1.1.1 пункту 1.1 Договору поруки сторони погодили, що якщо під час виконання Угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою-1/Угодою-2 Договір припиняє свою дію (пункт 4.1 Договору поруки).

Як зазначає позивач, ним було виконано свої договірні зобов`язання за Кредитним договором та встановлено відповідачу-1 кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 , а саме з 06.02.2015 - 0 грн, з 11.12.2015 - 200 000,00 грн, з 30.01.2016 - 500 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів вих. № 50206КІСWS11L від 27.08.2020, а також виписками по рахунках відповідача-1 за період з 06.02.2015 по 25.08.2020, натомість відповідачем-1 взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором виконано неналежним чином та кредитні кошти позивачу не повернуто, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 500 000,00 грн, а також заборгованість по відсоткам у розмірі 772 251,59 грн, по пені в розмірі 1 023 923,48 грн, по комісії за користування кредитом в розмірі 59 500,00 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором та Договором поруки, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 500 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Внаслідок укладення договору шляхом підписання відповідачем-1 Заяви про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 06.02.2015, між позивачем та відповідачем-1 виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою вказаний правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд встановив факт встановлення позивачем кредитного ліміту на рахунок №26000053132943 відповідача-1, а саме з 06.02.2015 0 грн, з 11.12.2015 200 000,00 грн, з 30.01.2016 500 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів вих. № 50206КІСWS11L від 27.08.2020, а також виписками по рахунках відповідача-1.

За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок по рахунку відповідача-1, клієнт належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав, кредитні кошти позивачу не повернув, внаслідок чого у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем по поверненню кредитних коштів у сумі 500 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами Кредитного договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

В свою чергу, відповідач-1 свої зобов`язання щодо повернення, зокрема, кредитних коштів у передбачений Кредитним договором строк не виконав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У поданій до суду позовній заяві позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 500 000,00 грн.

За приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому процесуальним законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 грн є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Одночасно, як було вказано вище, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки № POR1449760079862 від 10.12.2015, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язань за Угодою-приєднання до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та Правил надання банківських послуг по сплаті, зокрема, кредиту в розмірі 200 000,00 грн.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частин 1 - 4 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

У підп. 1.1.1 пункту 1.1 Договору поруки відповідач-2, як поручитель, за вказаним договором, надав свою згоду на збільшення зобов`язань боржника (відповідача-1) за Угодою-1 в розмірі такого збільшення. Сторони погодили, що додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Аналогічні правові висновки щодо застосування частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 у справі №755/18438/16-ц, у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 17 лютого 2020 у справі № 757/4111/13-ц.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження повернення позивачу кредитних коштів у сумі 500 000,00 грн.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за кредитом у розмірі 500 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 500,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів у рівних частинах, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Блекберн (Україна, 01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 8/4, офіс 3; ідентифікаційний код: 39462627) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , військова частина; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код: 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Блекберн (Україна, 01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 8/4, офіс 3; ідентифікаційний код: 39462627) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код: 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , військова частина; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код: 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.01.2021

Суддя О.В. Нечай