Рішення

від 28.01.2021 по справі 920/195/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2021 Справа № 920/195/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/195/20

за позовом Керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в

інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській

області (40000, м. Суми, вул. Першотравнева, 29, а/с 1ВПЗ м. Суми,

код 37970834)

до відповідача Підприємства облспоживспілки "Охтирський цегельний завод"

(42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Залізнична, 31,

код 01733733)

про стягнення 291 103 грн.21 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Семенова О.М., довіреність № 4-10/27 від 06.01.2021, посвідчення № 065 від 11.04.2019;

відповідача - не прибув,

Прокурор - Тихонова О.М., посвідчення № 057221 від 01.10.2020, наказ № 250к від 11.09.2020, наказ № 414 від 08.09.2020, наказ № 410 від 03.09.2020

Суть спору: до Господарського суду Сумської області звернувся Керівник Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумський області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 291103 грн. 21 коп. грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а також просить судові витрати по справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.03.2020.

Ухвалою суду від 26.03.2020 відкладено підготовче засідання на 21.04.2020.

Ухвалою суду від 05.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження та призначено розгляд справи на 14.05.2020.

14.05.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 14.05.2020, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.05.2020 зупинено провадження у справі № 920/195/20 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду.

28.05.2020 прокуратурою надіслано до суду відповідь на відзив № 32-2964 від 27.05.2020, відповідно до якої просить суд задовольнити позовні вимоги.

17.06.2020 позивачем надіслано до суду відповідь на відзив № 1924/12-13 від 10.06.2020, відповідно до якої просить суд задовольнити позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.

08.12.2020 до господарського суду позивачем - Державною екологічною інспекцією у Сумській області надано клопотання від 07.12.2020 № 3756/10-12, в якому зазначено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Через, що просить суд поновити провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.12.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.12.2020, 12:30.

21.12.2020 прокурор надіслав до суду письмові пояснення по справі № 32-6587вих-20 від 21.2.12020.

22.12.2020 позивачем подано до суду пояснення по справі № 389/10-12 від 21.12.2020.

Ухвалою суду від 22.12.2020 відкладено підготовче засідання на 28.12.2020, 11:40.

Ухвалою суду від 28.12.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2021, 11:00.

28.12.2020 Охтирською місцевою прокуратурою надано до суду лист від 23.12.2020 № 32-6658вих20, в якому останній повідомив суд про виконання вимог ухвали від 22.12.2020 щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце наступного судового засідання. В підтвердження зазначеного надав докази.

05.01.2021 відповідачем надано до суду письмові пояснення від 28.12.2020 № 39, в якому відповідач зазначив, що станом на 28.12.2020 підприємство облспоживспілки Охтирський цегельний завод перебуває у стані припинення, згідно постанови Сумської облспоживспілки № 108 від 07.05.2019 Про припинення підприємства облспоживспілки Охтирський цегельний завод шляхом його ліквідації.

Судом здійснено витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача.

В судовому засіданні 28.01.2021 прокурор та позивач надали усні пояснення в обґрунтування позовних вимог, в свою чергу просили суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2021 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не з`явлення суду не повідомив.

Відповідно до частини першої статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини перша, друга статті 114 ГПК України).

При здійсненні судочинства суд застосовує Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ).

У відповідності до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарським судом встановлені наступні обставини.

Частинами 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також ддя вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частина 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Стаття 20 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачає, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин (п. 2 вказаного вище Положення).

До функцій Інспекції також належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах (п. 7 вище зазначеного Положення).

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція в Сумській області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на підставі наказу від 28.09.2018 № 368-П та направлення від 28.09.2018 № 374/03-16 Державною екологічною інспекцією в Сумській області упродовж періоду з 01.10.2018 по 05.10.2018 проведено планову перевірку діяльності підприємства облспоживспілки Охтирський цегельний завод , про що складено Акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів № 374.

Під час перевірки встановлено, що основним видом діяльності підприємства є виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини.

Підприємство облспоживспілки Охтирський цегельний завод має дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5920300000-60 від 28.09.2018 з терміном дії 10 років, джерело викиду - Гофманська 20-ти камерна піч.

Попередній дозвіл підприємства на викиди № 5910200000-1 від 28.09.2007 з терміном дії до 28.09.2017.

В період з 29.09.2017 по 27.09.2018 підприємство облспоживспілки Охтирський цегельний завод здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Гофманської 20-ти камерної печі без дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що Акт, складений за результатами проведеної перевірки без зауважень підписано директором підприємства Цибулько О.О.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря (далі Закон) забруднення атмосферного повітря - це змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 10 Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно - господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

За ст. 11 Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом (ст. 33 Закону).

Згідно ст. 34 вказаного Закону шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Законом України Про охорону навколишнього природного середовища у ст. 5 визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог раціонального і економного використання природних них ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій, здійснення - заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 N 639 (далі Методика), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб`єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики).

Пунктом 2.7. Методики передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 3.6. Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин з атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Відповідно до пункту 3.11 Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується ні основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини (пункт 4.1. Методики).

Пунктами 2, 3 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002, визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - є офіційним документом, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди, безоплатно на строк не менш як п`ять років: суб`єкту господарювання, об`єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб`єкту господарювання, об`єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор та позивач зазначають, що внаслідок діяльності підприємства облспоживспілки Охтирський цегельний завод без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря навколишньому природному середовищу спричинено шкоду відповідно до розрахунку Державної екологічної інспекції в Сумській області на суму 291103,21 грн.

Розрахунок розміру спричинених збитків проведений згідно документів підприємства облспоживспілки Охтирський цегельний завод , а саме Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємства облспоживспілки Охтирський цегельний завод , що розроблені Науковим центром прикладних екологічних досліджень Сумського державного університету у 2018 році, довідки підприємства від 01.10.2018 № 70.

Акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів № 374 Відповідачем в судовому порядку до подачі прокурором позову оскаржений не був, скарги на дії державних інспекторів з охорони навколишнього природоохоронного середовища під час перевірки до Державної екологічної інспекції у Сумській області не надходили.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 вище зазначеного Закону).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що, заподіяна підприємством облспоживспілки Охтирський цегельний завод шкода інтересам держави у вигляді здійснення стаціонарним джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 291103,21 грн. підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази сплати підприємством заподіяної шкоди у добровільному порядку.

Згідно ч. 1. ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

З урахуванням викладеного, протиправна поведінка Відповідача полягає у порушенні вимог ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря та здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Вина відповідача - Підприємства облспоживспілки Охтирський цегельний завод полягає у невжитті заходів до своєчасного отримання дозволу та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності дозволу на викиди експлуатація джерел викидів заборонена.

Зокрема, відповідно до листа Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 15.04.2019 Відповідач за отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин звернувся до управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми 22.08.2018, документи надійшли до Департаменту 30.08.2018 та 28.09.2018 підприємству видано дозвіл, що підтверджує вину підприємства у невжитті заходів щодо своєчасного отримання дозволу.

Здійсненням Відповідачем у процесі своєї діяльності викидів в атмосферне повітря без дозвільних документів спричинило державі шкоду (причинно-наслідковий зв`язок), під якою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи немайнового блага.

Шкідливий результат протиправної поведінки Підприємства облспоживспілки Охтирський цегельний завод - це забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами, викид яких здійснено без дозволу, чим заподіяно державі збитки у загальному розмірі 291103,21 грн.

Крім цього, у відповідності до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у роз`ясненнях Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища за № 025/744 від 27.06.2001 (зі змінами та доповненнями) визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже, Позивач не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, Відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція щодо складу цивільного правопорушення та стягнення заподіяних збитків міститься у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 справа № 909/285/16, від 18.03.2019 справа № 910/23296/17, від 06.07.2018 справа № 920/570/17, від 22.05.2018 справа № 910/15305/17, від 05.07.2018 справа № 910/18965/14.

У даному випадку наявні всі елементи цивільного правопорушення, порушення допущено підприємством облспоживспілки Охтирський цегельний завод , що підтверджується актом перевірки.

Статтею 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 42 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. "г" ч. 4, ч. 6 ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Відповідно до ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами, викид яких здійснено без дозволу), наявність шкоди (збитки в розмірі 291103 грн 21 коп.) та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

З урахуванням вищевикладеного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми завданої шкоди суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 291103 грн 21 коп. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, витрати прокурора по сплаті судового збору в сумі 4367 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства облспоживспілки Охтирський цегельний завод (42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Залізнична, 31, код ЄДРПОУ 01733733) шкоду в сумі 291103 (двісті дев`яносто одна тисяча сто три) гривні 21 копійка, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код бюджетного призначення платежу 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності), отримувач: Охтирська міська ОТГ/ 24062100, код ЄДРПОУ: 37981563, банк: Казначейство України (ЕАП), р/р: UА208999980333199331000018538).

3. Стягнути з Підприємства облспоживспілки Охтирський цегельний завод (42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Залізнична, 31, код ЄДРПОУ 01733733) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 4367 (чотири тисячі триста шістдесят сім) гривень 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 29 січня 2021 року.

Суддя С.В. Заєць