Рішення

від 28.01.2021 по справі 920/1301/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2021 Справа № 920/1301/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи №920/1301/20

за позовом: Служби автомобільних доріг у Сумській області (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код ЄДРПОУ 24014538),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Магістра (32325, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Смотрич, вул. Сабурова, 6, код ЄДРПОУ 41092826),

про стягнення 112 893 грн 41 коп,

за участю представників сторін:

від позивача: Бикова Р.Ю.,

від відповідача: не з`явився,

Cекретар судового засідання Молодецька В.О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 29.12.2020 провадження у справі №920/1301/20 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 28.01.2021.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 112893 грн 41 коп, з яких: 95500,00 грн. - основного боргу, 2208,91 грн. - інфляційних збитків, 8499,50 грн. - пені, 6685,00 грн. - штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю №08/09 від 08.09.2020, а також 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

28.01.2021 від позивача надійшла заява №04/132 від 28.01.21 (вх. №605к) про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач у зв`язку з частковою поставкою відповідачем товару по договору №08/09 від 08.09.2020 просить суд стягнути з відповідача на свою користь 94155 грн 58 коп, з яких: 76400,00 грн. - основного боргу, 2628,38 грн. - інфляційних збитків, 9779,20 грн. - пені, 5348,00 грн. - штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю №08/09 від 08.09.2020, а також 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи те, що заява подана позивачем до початку першого судового засідання, заява містить докази її надсилання відповідачу, суд приймає заяву позивача про зміну розміру позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення по вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

08 вересня 2020 року за результатами проведення переговорної процедури №UA-2020-08-28-000417-а ДК 021:2015 (09130000-9) Нафта і дистиляти (Бензин А-95) між Службою автомобільних доріг у Сумській області (Замовник) і ТОВ Магістра (Постачальник) укладено договір про закупівлю № 08/09 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався поставити Замовнику Товар: ДК 021:2015 (09130000-9) Нафта і дистиляти (Бензин А-95) шляхом передачі талонів та/або скретч-карток, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. Кількість товару: бензин А-95 - 8000,00 л.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 152800,00 гривень.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником рахунку-фактури на оплату товару, виставленого Постачальником.

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки товару - з дати укладання Договору по 30.09.2020 р.

Зі змісту п. 10.1. Договору вбачається, що він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 30.09.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

У пунктах 5.2. та 5.3. Договору сторони домовились про те, що поставка товару здійснюватиметься партіями, а після оплати Товару Постачальник зобов`язаний протягом одного робочого дня з моменту оплати передати довіреним особам Замовника талони та/або скретч-картки на оплачену суму товару номіналами від 10 до 20 літрів.

Згідно з п. 6.3. Договору Постачальник зобов`язувався забезпечити поставку Товару відповідно до умов Договору та вимог ДСТУ (бензин А-95 -ДСТУ 7687:2015 Бензин автомобільний Євро. Технічні умови ; дизельне паливо - ДСТУ 7688:2015 Дизельне паливо Євро. Технічні умови ) і цілодобову заправку автомобілів Замовника, включаючи вихідні та святкові дні, а також заправку автомобілів Замовника після закінчення строку дії Договору за талонами та/або скретч-картками, які були оплачені Покупцем, але залишились невикористаними, а також забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором та на АЗС, визначених Додатком 2 до цього Договору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що після підписання Договору ним було отримано рахунок на оплату № 172 від 08.09.2020 року, виставлений Постачальником на 8000,00 літрів бензину А-95 загальною сумою 152800,00 гривень, який оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 3523 від 08.09.2020 на суму 9550,00 грн., № 3529 від 14.09.2020 на суму 47750,00 грн. та № 3552 від 23.09.2020 на суму 95500,00 грн.

Однак відповідач передав позивачу талони та/або скретч-картки лише на 3000,00 літрів товару, що свідчать копії видаткових накладних від 10.09.2020 та від 21.09.2020, які містяться в матеріалах справи, в той час як згідно з пунктом 5.1. Договору строк поставки товару становив з моменту підписання Договору до 30.09.2020 року. Таким чином, станом на 30.09.2020 року Постачальник повинен був завершити поставку оплаченого товару на загальну кількість 8000,00 літрів. Отже, станом на день звернення з позовом (23.12.2020) кількість недопоставленого товару (Бензин А-95) становила 5000,00 літрів.

З поданих позивачем доказів в обґрунтування заяви про зміну розміру позовних вимог вбачається, що 02.10.2020 позивачем від відповідача було отримано талони на без низ на 1000,00 літрів, а 18.12.2020 року було складено комісійний Акт, згідно з яким талони на бензин у кількості 1000,00 літрів поставлено на облік Позивача для подальшого використання.

Таким чином, станом на день розгляду справи вартість оплаченого та непоставленого товару становить 76 400,00 грн.

Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем з метою досудового врегулювання спору було надіслано на адресу відповідача претензію №04/1672 від 16.10.2020 з вимогою про сплату боргу проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповідного реагування

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме платіжними дорученнями №3523 від 08.09.2020, № 3529 від 14.09.2020 та № 3552 від 23.09.2020 підтверджується факт належного виконання зобов`язання з оплати товару по Договору на суму 152800,00 грн., а також факт часткового виконання зобов`язання з поставки товару на суму 19100,00 грн.

Таким чином, відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень позовним вимогам в частині стягнення 76400,00 грн. основного боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі Товару Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному відповідно до п.п. 7.3.1, 7.3.2 цього Договору, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9779,20 грн. пені, нарахованої за загальний період з 25.09.2020 по 22.12.2020, відповідно до умов п. 7.3.2. Договору, яким передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка їх вартості за кожний день прострочення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання з поставки товару, пеня була нарахована позивачем за загальний період з 25.09.2020 по 22.12.2020.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 9779,20 грн. за загальний період з 25.09.2020 по 22.12.2020.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5348,00 грн. штрафу, нарахованого відповідно до вимог п. 7.3.2. Договору, яким передбачено, що за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України , коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України , оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Враховуючи те, що сторони передбачили у Договорі відповідальність у вигляді пені та штрафу, а також те, що судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача зобов`язання зі своєчасної поставки товару більш ніж на 30 днів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5348,00 грн. штрафу є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2628,38 грн. інфляційних збитків відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 2628,38 грн. інфляційних збитків підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Магістра (32325, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Смотрич, вул. Сабурова, 6, код ЄДРПОУ 41092826) на користь Служби автомобільних доріг у Сумській області (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код ЄДРПОУ 24014538) 76400 грн 00 коп. основного боргу, 9779 грн. 20 коп. пені, 2628 грн. 38 коп. інфляційних збитків, 5348 грн. 00 коп. штрафу, 2102 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 29.01.2021р.

Суддя О.Ю. Соп`яненко