Рішення

від 20.01.2021 по справі 926/1616/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 926/1616/20

За позовом Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області

до відповідача державного реєстратора відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики, захисту довкілля та надання адміністративних послуг Вижницької районної державної адміністрації Шутак Параски Юріївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Вижницький деревообробний комбінат»

про визнання дій протиправними, скасування запису і рішень про державну реєстрацію права постійного користування

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання О.В. Рогатинчук

Представники сторін:

Від позивача - не з`явився.

Від відповідача - не з`явився.

Від третьої особи 1 - не з`явився.

Від третьої особи 2 - адвокат Клим Н.І.

СУТЬ СПОРУ: Вижницька міська рада Вижницького району Чернівецької області звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до державного реєстратора відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики Вижницької районної державної адміністрації Шутак Параски Юріївни, в якому просить суд:

1. визнати протиправними дії державного реєстратора відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики, захисту довкілля та надання адміністративних послуг Вижницької районної державної адміністрації Шутак Параски Юріївни;

2. скасувати запис № 1765314773205 і рішення за індексним номером 45524350 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1335 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1154);

3. скасувати рішення за індексним номером 45523796 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5496 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1149);

4. скасувати рішення за індексним номером 45524828 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3341 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1150) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем - державним реєстратором Шутак П.Ю. прийнято низку рішень про державну реєстрацію іншого речового права, а саме: рішення за індексним номером 45524350 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1335 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1154); рішення за індексним номером 45523796 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5496 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1149); рішення за індексним номером 45524828 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3341 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1150) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Далі, позивач вказує на те, що відповідачем при здійсненні реєстраційних дій не враховано інтереси Вижницької міської територіальної громади Чернівецької області.

Крім того, позивач посилається на те, що Приватне акціонерне товариство «Вижницький деревообробний комбінат» , право постійного користування земельними ділянками якого зареєстровано оспорюваними рішеннями ухиляється від виконання рішення Вижницької міської ради про надання в оренду вказаних земельних ділянок.

Відтак, позивач вважає, що дії державного реєстратора Вижницької РДА - Шутак П. Ю. є протиправними, а запис № 1765314773205 та рішення за індексним номером 45524350 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1335 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1154); рішення за індексним номером 45523796 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5496 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1149); рішення за індексним номером 45524828 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3341 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1150) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню.

Згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2020 року, справу № 926/1616/20 передано на розгляд судді Желіку Б.Є.

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі № 926/1616/20, призначено підготовче засідання на 06 серпня 2020 року, запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

04 серпня 2020 року через канцелярію суду надійшов письмовий відзив відповідача - державного реєстратора Шутак П.Ю. на позовні вимоги Вижницької міської ради.

Як вбачається з вказаного відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає та вказує що при вчиненні реєстраційних дій нею дотримано положення чинного законодавства, а відтак позовні вимоги вважає безпідставними

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06 серпня 2020 року відкладено розгляд справи на 18 серпня 2020 року.

Ухвалою суду від 18 серпня 2020 року відкладено підготовче засідання на 03 вересня 2020 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Чернівецької області №39/20 від 03 вересня 2020 року призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 926/1616/20 у зв`язку із перебуванням судді Желіка Б.Є. в черговій щорічній відпустці.

Згідно витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2020 року, справу № 926/1616/20 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 вересня 2020 року відкладено підготовче засідання у справі № 926/1616/20 на 28 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року призначено підготовче судове засідання на 12 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року відкладено підготовче засідання на 23 жовтня 2020 року; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Приватне акціонерне товариство «Вижницький деревообробний комбінат» .

Ухвалою суду від 23 жовтня 2020 року відкладено підготовче засідання на 18 листопада 2020 року.

16 листопада 2020 року від Приватного акціонерного товариства «Вижницький деревообробний комбінат» до суду надійшли письмові пояснення на позов Вижницької міської ради, згідно змісту яких, третя особа заперечує проти задоволення позову, вважаючи що позовні вимоги є безпідставними, посилаючись на те, що оспорювані рішення державного реєстратора є правомірними та прийнятими у відповідності до чинного законодавства.

17 листопада 2020 року від Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до суду надійшли письмові пояснення на позов Вижницької міської ради, згідно змісту яких, третя особа заперечує проти задоволення позову, вважаючи що позовні вимоги є безпідставними.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 листопада 2020 року оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 27 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 27 листопада 2020 року відкладено підготовче засідання на 03 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 грудня 2020 року відкладено підготовче засідання на 16 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 16 грудня 2020 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 20 січня 2021 року.

Позивач, відповідач та третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області явку належних представників в судове засідання 21 січня 2021 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про місце, час та дату судового засідання.

Згідно частини 1 статті 202 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник третьої особи - ПрАТ «Вижницький деревообробний комбінат» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав вказаних у письмових поясненнях.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (аудіозапис)

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20 січня 2021 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представника третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України унормовано, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно пункту 7 частини 4 статті 7 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам.

Так, рішенням виконавчого комітету Вижницької міської ради народних депутатів № 31 від 16 лютого 1996 року вирішено надати відкритому акціонерному товариству «Вижницький деревообробний комбінат» державний акт на право постійного користування площею 11,2 га.

На підставі вказаного рішення, 20 березня 1996 року, відкритому акціонерному товариству «Вижницький деревообробний комбінат» видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000464 від 20 березня 1996 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 9.

Доказів визнання недійсним або скасування зазначеного рішення та державного акту суду не надано.

Як вбачається із державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000464 від 20 березня 1996 року, відкритому акціонерному товариству «Вижницький деревообробний комбінат» надано у постійне користування 11,2 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Згідно пунктів 1.3., 1.4., 1.6. затвердженого протоколом № 26 від 10 квітня 2017 року загальними зборами акціонерів ПАТ «Вижницький ДОК» статуту Приватного акціонерного товариства «Вижницький деревообробний комбінат» , у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» , Відкрите акціонерне товариство «Вижницький деревообробний комбінат» змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Вижницький деревообробний комбінат» . Товариство є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Вижницький деревообробний комбінат» , Відкритого акціонерного товариства «Вижницький деревообробний комбінат» та державного підприємства Вижницький деревообробний комбінат.

Зміна найменування юридичної особи у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для переоформлення документів та/або внесення змін до документів, що засвідчують права такої юридичної особи на володіння, користування, розпорядження майном (свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, свідоцтва про реєстрацію технологічних транспортних засобів тощо), та до інших документів, що згідно із законодавством не є дозвільними, але які мають бути в юридичної особи і в яких зазначається найменування юридичної особи, якій видані та/або якою створені, та/або для якої затверджені (погоджені) органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування, та/або уповноваженими установами/організаціями такі документи (проектна документація на будівництво, вихідні дані (містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування), технологічні інструкції, технології, проекти зон санітарної охорони, зони санітарної охорони, паспорти, свідоцтва, декларації, акти, атестати, протоколи, посвідчення, ліміти, висновки, норми, нормативи, звіти, плани, журнали, довідки, щоденники, талони, настанови, програми, графіки, повідомлення, схеми, книги обліку, правила, проекти, карти, картки, реєстраційні картки, програми, регламенти, погодження, методики, інструкції тощо).

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що Приватному акціонерному товариству «Вижницький деревообробний комбінат» , як правонаступнику Відкритого акціонерного товариства «Вижницький деревообробний комбінат» , згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000464 від 20 березня 1996 року надано у постійне користування 11,2 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Приватному акціонерному товариству «Вижницький деревообробний комбінат» , як правонаступнику Відкритого акціонерного товариства «Вижницький деревообробний комбінат» належить:

1) згідно свідоцтва про право власності від 29 червня 2000 року, зареєстрованого у Вижницькому РБТІ в реєстрову книгу №4, на праві колективної власності - Цех щитових меблевих деталей і виробів широкого вжитку, що знаходиться за адресою: м. Вижниця, вул. Українська, 100 та розташований на земельній ділянці загальною площею 1,5496 га. (кадастровий номер 7320101000:01:002:1149);

2) згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2012 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером 38033090, на праві приватної власності - нежитлове приміщення, адміністративний корпус, що знаходиться за адресою: м. Вижниця, вул. Українська, 100-б та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1335 га. (кадастровий номер 7320101000:01:002:1154);

3) згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2324726671 від 13 листопада 2011 року, на праві приватної власності - будівля складу ЛЗМ, що знаходиться за адресою: м. Вижниця, вул. Українська, 100-к та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,3341 га. (кадастровий номер 7320101000:01:002:1150).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

З огляду на вищевикладене, Приватне акціонерне товариство «Вижницький деревообробний комбінат» з метою офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно та внесення відомостей про нерухоме майно, що належить останньому на праві власності звернулось до державного реєстратора Шутак Параски Юріївни.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до положень частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно підпункту 9 пункту 37 вказаного Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею.

При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, державному реєстратору, як підставу виникнення речового права подано: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 31, виданий 16.02.1996, видавник: Вижницька міська рада народних депутатів; державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: І-ЧВ № 000464, виданий 20.03.1996, видавник: Виконавчий комітет Вижницької міської ради народних депутатів.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відтак, судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Вижницький деревообробний комбінат» подано встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» достатній перелік документів, що підтверджує виникнення речових прав на нерухоме майно та необхідних для державної реєстрації, з дотриманням пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

При цьому, згідно частини 1 статті 26 вказаного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Разом з тим, згідно положень пункту 2 статті 28 вказаного Закону, під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державним реєстратором Шутак П.Ю. правомірно прийнято рішення за індексним номером 45524350 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1335 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1154); рішення за індексним номером 45523796 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5496 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1149) та рішення за індексним номером 45524828 від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію іншого речового права (право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3341 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1150) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стосовно посилання позивача на те, що в інформаційних довідках з державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено невірний код ЄДРПОУ правоволодівця - Вижницької міської ради, суд вказує наступне.

Як вбачається із поданих позивачем до позовної заяви інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 191538355 від 04 грудня 2019 року, 191537627 від 04 грудня 2019 року та 191537825 від 04 грудня 2019 року, правоволодівцем земельної ділянки площею 0,1335 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1154); земельної ділянки площею 1,5496 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1149) та земельної ділянки площею 0,3341 га за кадастровим номером 7320510100:01:002:1150) вказано Вижницьку міську раду із зазначенням коду ЄДРПОУ 04416996, який належить Берегометській селищній раді.

Разом з тим, із Витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 січня 2020 року, державним реєстратором виправлено допущену технічну помилку у записі коду ЄДРПОУ Вижницької міської ради із зазначенням вірного коду ЄДРПОУ - 04062096.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

З викладеного вбачається, що допущено державним реєстратором Шутак П.Ю. технічну помилку (невірно зазначений код ЄДРПОУ Вижницької міської ради) у відомостях Державного реєстру прав - виправлено реєстратором 14 січня 2020 року, тобто до звернення позивачем до суду.

Згідно положень частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Так, частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно положень статті 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відтак, позивачем не надано належних доказів протиправності дій, порушення права власності та інтересів Вижницької міської ради державним реєстратором відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики, захисту довкілля та надання адміністративних послуг Вижницької районної державної адміністрації Шутак Параски Юріївни.

Стосовно позовної вимоги позивача про скасування запису № 1765314773205, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» , Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» , Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» , який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 року, тобто на час ухвалення рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, а тому не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже й неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Водночас суд зазначає, що у пункті 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» передбачено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаної норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 спосіб захисту у вигляді скасування запису вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Таким чином, суд вважає, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису № 1765314773205 про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19 та в постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

Стосовно позовної вимоги позивача про скасування рішень № 45524350, № 45523796 та № 45524828 від 14 лютого 2019 року, суд вказує наступне.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

(Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц.

Разом з тим, з характеру правовідносин, що виникли між сторонами вбачається, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно за Приватним акціонерним товариством «Вижницький деревооброюний комбінат» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим та має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений загрозою порушення, на переконання позивача майнового приватного права та інтересу Вижницької міської ради.

При цьому, позовні вимоги позивача, щодо скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування ПрАТ «Вижницький деревообробний комбінат» на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно фактично обґрунтовані відсутністю вказаного права у третьої особи, і, як наслідок, відсутністю в останнього, на переконання позивача, правомірного інтересу щодо фіксації свого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вищевикладене вбачається, що цей спір між Вижницькою міською радою та Приватним акціонерним товариством «Вижницький деревооброюний комбінат» щодо права постійного користування на спірні земельні ділянки, які підлягають державній реєстрації є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер. При цьому, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

(Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16).

Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ).

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши подані докази, надавши оцінку аргументам сторін та застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене, судовий збір слід залишити за позивачем.

Інших судових витрат не заявлено.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано - 29 січня 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк