Ухвала

від 25.01.2021 по справі 758/14370/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1066/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер справи № 758/14370/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 23.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100070002520 від 11.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 23.12.2020 року та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт з забороною користування та розпорядження майном на об`єкт нерухомості нежитлова будівля загальною площею 890 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945811980000), яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з метою збереження речового доказу, та недопущення його пошкодження, перетворення або використання та заборонити користуватись вищевказаним майном.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та не обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.

Прокурор стверджує, що при постановленні ухвали про відмову у накладенні арешту на майно, слідчим суддею не було враховано наступне.

На балансі ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» перебуває будівля сільськогосподарської школи, рік спорудження 1956, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Полкова,76.

Із службових записок начальника служби безпеки підприємства ОСОБА_8 та уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_9 відповідно від 28.07.2020 року, від 29.07.2020 року вбачається, що в приміщенні будівлі сільськогосподарської школи 28.07.2020 року перебували невідомі особи чоловічої статті, які оприскували внутрішні приміщення школи речовиною із специфічним запахом, та які відмовилися надати пояснення своїх дій, після чого був викликаний наряд поліції. Надалі прибув невідомий чоловік, який назвався представником власника вказаної будівлі (копії службових записок додаються).

На думку представників ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», відбулося незаконне заволодіння державним майном, чим нанесені збитки не лише підприємству, а і суб`єкту управління в особі Фонду державного майна України, а значить і державі в розмірі приблизно 26 млн. грн.

Також прокурор зазначає, що приміщення будівлі сільськогосподарської школи розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:066:0101, яка належить на праві постійного користування ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», власник - держава в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві. ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» сплачує за вказану земельну ділянку земельний податок, а «нововиявлений власник приміщення» користується нею безкоштовно, що свідчить про самовільне захоплення земельної ділянки.

Крім того, 11.08.2020 року слідчим відділом Подільського УП ГУ НП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом нежитлової будівлі загальною площею 890 кв. м в м. Києві по вул. Полкова,76.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, прокурор зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали ним було отримано 29.12.2020 року, про що свідчить і розписка, наявна в матеріалах провадження.

В судове засідання у справі прокурор та представник власника майна не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Оскільки, жодних клопотань щодо причин неявки від сторін кримінального провадження не надходило, з метою недопущення затягування судового розгляду, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора та представника власника майна, враховуючи, що це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки з матеріалів судового провадження вбачається, що повний текст оскаржуваної отримано прокурором лише 29.12.2020 року, а апеляційну скаргу, згідно штампу, що міститься на конверті, направлено 29.12.2020 року, тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено, у зв`язку з чим такий строк не підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим відділом Подільського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100070002520 від 11.08.2020 року за заявою представників ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

Зокрема, органом досудового розслідування зазначено, що ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», код ЄДРПОУ 00849296 є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (підпункт 1.1. пункту 1 Статуту ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», затвердженого наказом Фонду державного майна України №168 від 31.01.2020 року.

Відповідно до п.п 7.1 п. 7 Статуту, майна підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з п.п. 7.2 Статуту, майно підприємства складають основні засоби та фонди, обігові кошти, а також інші оборотні і необоротні активи і цінності, вартість яких обліковується та відображається в балансі підприємства або враховується в інших, передбачених законодавством, формах обліку майна підприємства.

Так, на балансі ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» перебувала будівля сільськогосподарської школи, рік спорудження 1956, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 76.

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 09.07.2020 року на замовлення ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційно-консалтингова компанія» вищевказана будівля сільськогосподарської школи це цегляне двоповерхове приміщення загальною площею 1026,7 кв.м.

Із службових записок начальника служби безпеки підприємства ОСОБА_8 та уповноваженого з антикорупційної діяльності ОСОБА_9 вбачається, що в приміщенні будівлі сільськогосподарської школи 28.07.2020 року перебували невідомі особи чоловічої статі, які обприскували внутрішні приміщення школи речовиною із специфічним запахом, та які відмовилися надати пояснення своїх дій, після чого був викликаний наряд поліції. Надалі прибув невідомий чоловік, який назвався представником власника вказаної будівлі.

З Інформаційної довідки, сформованої 30.07.2020 року за № 218372424, вбачається, що нежитлова будівля загальною площею 890 кв.м. в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945811980000) на підставі договору купівлі-продажу № 878 від 26.06.2020 року продана ОСОБА_7 .

На думку представників ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», відбулося незаконне заволодіння державним майном, чим нанесені збитки не лише підприємству, а і суб`єкту управління в особі Фонду державного майна України, а значить і державі в розмірі, приблизно 26 млн.грн.

Приміщення будівлі сільськогосподарської школи розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:066:0101, яка належить на праві постійного користування ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», власник держава, в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві. ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» сплачує за вказану земельну ділянку земельний податок.

11.08.2020 року слідчим відділом Подільського УП ГУ НП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 .

02.09.2020 року Подільським районним судом м. Києва постановлено ухвалу щодо арешту нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 76, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 23.11.2020 року.

18.12.2020 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_6 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100070002520 від 11.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 23.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відмовлено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02.09.2020 року накладено арешт на об`єкт нерухомості нежитлова будівля загальною площею 890 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 76 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945811980000), який згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з метою збереження речового доказу, та недопущення його пошкодження, псування та використання із забороною суб`єктам державної реєстрації прав: державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, які наділені функціями державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєтру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо нежитлової будівлі загальною площею 890 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 76 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945811980000), тобто на те ж майно, на яке просить накласти арешт прокурор у поданому клопотанні.

А отже, на майно, яке прокурор просить накласти арешт у клопотанні вже накладено арешт іншою ухвалою слідчого судді. Жодних підтверджень того, що вказаний арешт був скасований матеріали провадження не містять. Не містить такої інформації і апеляційна скарга прокурора.

Повторне накладення арешту на одне і те ж саме майно у одному кримінальному провадженні, на яке вже накладено арешт іншою ухвалою слідчого судді, не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100070002520 від 11.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3