Рішення

від 28.12.2020 по справі 446/2475/20

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/2475/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Бакай І. А.

за участі:секретаря судового засідання Новосад І.В.

розглянувши в м. Кам`янка-Бузька Львівської області в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Добротвірської селищної ради Кам"янка-Бузького району Львівської області про визнання права власності на самочинно збудований гараж,

в с т а н о в и в:

Позивач просить визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 30,4 м.кв.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у поданій до суду заяві, просить розглядати справу за його відсутності, проти позову не заперечує.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Добротвірської селищної ради Кам`янка-Бузького району Львівської області № 10 від 05.08.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу, кадастровий № 4622155300:01:001:0112.

28.10.2020 Червоноградським бюро технічної інвентаризації розроблено технічний паспорт гаражу за адресою АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що сусіди не мають жодних претензій відносно самочинно збудованого позивачем гаражу.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - Замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - Державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Згідно до ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності - документ про прийняття в експлуатацію не вимагається.

Пленум вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові № 6 від 30.03.2012р. роз`яснив застосування судами положень ст. 376 ЦК України.При вирішенні справ цієї категорії та застосуванні статті 376 ЦК суди повинні керуватися положеннями законодавства України про містобудування, яке складається, зокрема, із Конституції України, відповідних положень ЦК, Земельного кодексу України (далі - ЗК), законів України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII "Про основи містобудування" (далі - Закон № 2780-XII), від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон № 687-XIV), від 16 вересня 2008 року № 509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), від 22 травня 2003 № 858-IV "Про землеустрій", від 19 червня 2003 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання, з дотриманням яких повинно здійснюватися будівництво об`єктів нерухомості.

Згідно статті 376 ЦК України, суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред`явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

У разі пред`явлення позову про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості суд залучає відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, також відповідно до частини третьої статті 45 ЦПК залучає до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для надання висновків на виконання її повноважень.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни.

Виходячи зі змісту частини третьої статті 376 ЦК України, при доведенні визначених нею умов суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно також за особою, яка його збудувала, якщо після закінчення будівництва земельну ділянку цій особі було передано у власність або надано у користування, або з власником земельної ділянки, на якій розміщено майно, укладено договір суперфіцію (частина перша статті 413 ЦК) відповідно до її цільового призначення.

Вирішуючи справи такої категорії, суд має виходити з того, що надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно чи укладення договору суперфіцію може відбутися як до пред`явлення позову до суду, так і після цього.

Позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК України, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд не повинен враховувати час передачі земельної ділянки у власність або надання її у користування, або укладення договору суперфіцію, у тому числі в період розгляду справи, оскільки такі дії свідчать про визнання за позивачем права на забудову з боку власника (користувача) земельної ділянки.

Враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об`єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

05.08.2016 рішення Добротвірської селищної ради Кам`янка-Бузького району Львівської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу АДРЕСА_1 , кадастровий № 4622155300:01:001:0112.

Враховуючи вищенаведене, а саме наявність у позивача власності та користуванні земельних ділянок, розроблення детальних планів території, відповідності житлового будинку державним будівельним, санітарним та пожежних нормам, та наявності висновку і всіх погоджень відділу архітектури та містобудування РДА, і лише за відсутності дозволу на початок виконання будівельних робіт позивач не може здати об`єкт в експлуатацію та відповідно оформити право власності, а отже єдиним способом оформлення права власності на належне позивачу майно є здача об`єкту в експлуатацію у порядку п. 10 Порядку № 461 по рішенню суду про визнання права власності у порядку ч. 3 ст. 376 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене й те, що при самовільній будові житлового будинку не порушено прав інших осіб і воно відповідає технічним вимогам, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.11, 15, 16, 328-330, 376 ЦК України, ст.ст. 12,81, 263-265 ЦПК України ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Добротвірської селищної ради Кам"янка-Бузького району Львівської області про визнання права власності на самочинно збудований гараж - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на самочинно збудований гараж за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 30,4 м.кв. згідно технічного паспорту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області.

Суддя: І.А.Бакай