Рішення

від 18.01.2021 по справі 280/4842/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року Справа № 280/4842/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Черновол А.Ф., представника позивача: адвоката Лисакової О.О., представників відповідача: Артюхіної К.Ю., Бакум Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою

Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (70300, Запорізька область, Розівський район, смт.Розівка, вул.Академічна, буд.5; код ЄДРПОУ 00496722)

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.50; код ЄДРПОУ 39820689)

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (далі - позивач, Розівська дослідна станція ДУ ІЗК НААН) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління Держгеокадастр), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною відмову відповідача, викладену у наказі №8-2911/15-19-СГ від 09.12.2019, у наданні в постійне користування земельної ділянки, розташованої на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (за межами населеного пункту) площею 446,7418 га, кадастровий номер 2324955100:04:002:0050, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

2) зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача №582 від 04.11.2019 року про надання в постійне користування земельної ділянки, розташованої на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (за межами населеного пункту) площею 446,7418 га, кадастровий номер 2324955100:04:002:0050, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є правонаступником Державного підприємства Відгодівельний радгосп Розівський , та з 2008 року здійснює сільськогосподарську діяльність на його земельній ділянці. Протягом 2015-2019 років багаторазово звертався з відповідними клопотаннями до відповідача за наданням дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), та оформленням права постійного користування земельною ділянкою, однак позитивного результату не отримав. В листопаді 2019 року в черговий раз звернувся до відповідача із клопотанням про надання в користування земельної ділянки. У відповідь отримав наказ відповідача про відмову у наданні в користування земельної ділянки у зв`язку з тим, що надані позивачем матеріали не відповідають частині 1 статті 123 Земельного кодексу України. Позивач звертає увагу, що у вказаному наказі не зазначено, який саме наданий ним документ не відповідає частині 1 статті 123 Земельного кодексу України та не зазначено, якій саме вимозі вказаної частини статті не відповідає відповідний документ. Вважає, що він має право на набуття земельної ділянки у постійне користування, а відмова у наданні земельної ділянки у постійне користування є безпідставною. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.07.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.08.2020 визнано поважними причини пропуску Розівською дослідною станцією Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поновлено такий строк, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 30.09.2020.

29.09.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№45317), у якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та вказує, що оскаржуваним наказом відмовлено позивачу у наданні у користування земельної ділянки на підставі невідповідності поданих ним матеріалів частині 1 статті 123 Земельного кодексу України. З посиланням на частину 1 статті 123 Земельного кодексу України зазначає, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Так, в клопотанні позивача йде мова про передачу в постійне користування земельної ділянки, без складання документації із землеустрою. На момент розгляду клопотання за Управлінням не було зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, на вказаній земельній ділянці розташовано нерухоме майно, на яке не було долучено правовстановлюючих документів. Таким чином у відповідача відсутні були підстави для прийняття позитивного рішення за результатами розгляду клопотання позивача. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 30.09.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 15.10.2020.

07.10.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх.№47677), в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та звертає увагу на невмотивованість та необґрунтованість оскаржуваного наказу про відмову у наданні в користування земельної ділянки.

Ухвалою суду від 15.10.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 04.11.2020.

Ухвалою суду від 04.11.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 12.11.2020.

Ухвалою суду від 12.11.2020 провадження у справі зупинено, призначено наступне підготовче засідання на 14.12.2020.

Ухвалою суду від 14.12.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2021.

У судовому засіданні 13.01.2021 суд заслухав пояснення учасників справи, оголосив перерву у судовому засіданні до 18.01.2021.

Під час судового розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додатково зазначив, що позивач, як правонаступник особи, яка отримала у встановленому порядку право постійного користування земельною ділянкою, отримав всі права та обов`язки у зв`язку з правонаступництвом, у тому числі і право постійного користування земельною ділянкою, а тому надання відповідного дозволу законодавством не передбачено.

У судовому засіданні 18.01.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово та пояснення, надані представниками сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Розівська дослідна станція ДУ ІЗК НААН зареєстроване в якості юридичної особи з 08.04.2003, має організаційно-правова форму: державна організація (установа, заклад), видами діяльності за кодом КВЕД є: 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

Позивач звернувся до Управління Держгеокадастру з клопотанням від 25.07.2019 №379, в якому просив надати в постійне користування земельну ділянку кадастровий номер 2324955100:04:002:0050 площею 446,7418 га, розташовану за межами населених пунктів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, з цільовим призначенням - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державної власності, для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства України.

Листом від 01.10.2019 №32-8-0.302-5358/2-19 Управління Держгеокадастру з посиланням на абзац 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 ІІитання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад повідомило, що до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ). Враховуючи викладене, розгляд питання позивача можливий після надання Розівською селищною об`єднаною територіальною громадою погодження на надання у постійне користування земельної ділянки кадастровий номер 2324955100:04:002:0050 (шляхом прийняття рішення, згідно із статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

На виконання вищезазначеного, позивач звернувся до органу місцевого самоврядування, та рішенням Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області Про погодження передачі в постійне користування земельної ділянки державної власності за межами населеного пункту від 25.10.2019 №36 погоджено передачу Розівській дослідній станції ДУ ІЗК НААН в постійне користування земельної ділянки державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 446.7118 га, кадастровий номер 2324955100:04:002:0050, яка розташована за межами населених пунктів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області.

У зв`язку з прийняттям вищевказаного рішення, позивач звернувся до відповідача з клопотанням від 04.11.2019 №582, в якому просив надати в постійне користування земельну ділянку кадастровий номер 2324955100:04:002:0050 площею 446,7418 га, розташовану за межами населених пунктів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, з цільовим призначенням - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державної власності.

До клопотання було додано витяг з ЄДРПОУ Розівської дослідної станції ДУ ІЗК НААНУ, копію рішення Розівської селищної селищної ради №36 від 25.10.2019, схему розташування земельної ділянки кадастровий номер 2324955100:04:002:0050.

09.12.2020 Управлінням Держгеокадастру прийнято наказ №8-2911/15-19-СГ Про відмову у наданні у користування земельної ділянки , яким відмовлено Розівській дослідній станції ДУ ІЗК НААНУ у наданні в постійне користування земельної ділянки, розташованої на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (за межами населеного пункту) площею 446,7418 га, (кадастровий номер 2324955100:04:002:0050), із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з підстави: подані матеріали не відповідають частині 1 статті 123 Земельного кодексу України .

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Частиною 15 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, спірним наказом відмовлено відповідачу у наданні в постійне користування земельної ділянки, розташованої на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (за межами населеного пункту) площею 446,7418 га, (кадастровий номер 2324955100:04:002:0050), із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з підстави: подані матеріали не відповідають частині 1 статті 123 Земельного кодексу України .

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного наказу від 09.12.2019 №8-2911/15-19-СГ, суд зазначає, що в ньому відсутні конкретні підстави та мотиви його прийняття, оскільки частина 1 статті 123 Земельного кодексу України наводить одразу декілька підстав для відмови у наданні у користування земельної ділянки, зокрема:

- невідповідність органу, який уповноважений розглядати подані відповідною особою матеріали щодо надання земельної ділянки у користування;

- відсутність проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення та/або формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання);

- відсутність технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у разі якщо відповідна земельна ділянка, зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки без зміни її меж та цільового призначення;

- невідповідність особи (заявника), яка просить надати земельну ділянку у постійне користування, пункту а частині 2 статті 92 Земельного кодексу України, у разі якщо на земельній ділянці державної та комунальної власності розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності;

- невідповідність заявленого виду права користування земельною ділянкою, у разі якщо особа, зазначена у пункту а частині 2 статті 92 Земельного кодексу України, просить надати у користування земельну ділянку державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності; тощо.

Суд звертає увагу, що у випадку не зазначення конкретних недоліків у поданих документах та їх невідповідності вимогам земельного законодавства, особа, яка бажає реалізувати своє право користування земельною ділянкою, опиняється у стані правової невизначеності, що позбавляє її можливості виправити виявлені недоліки та створює передумови для можливого прояву необмеженої негативної дискреції з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що підставою для відмови у наданні у користування земельної ділянки стало те, що позивач просив надати у користування земельну ділянку без складання документації із землеустрою, однак на момент розгляду клопотання позивача за Управлінням Держгеокадастру не було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, на вказаній земельній ділянці розташовано нерухоме майно, на яке не було долучено правовстановлюючих документів.

З огляду на відсутність в оскаржуваному наказі обґрунтованих пояснень та мотивів невідповідності поданих позивачем документів частині 1 статті 123 Земельного кодексу України, суд вважає неспроможними вказані доводи відповідача, заявлені у відзиві на позовну заяву.

Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, наказ суб`єкта владних повноважень - Управління Держгеокадастру №8-2911/15-19-СГ від 09.12.2019 перевіряється судом на предмет правомірності, виходячи лише з тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.

Однак, вказаний наказ не містить а ні мотивів, а ні обставин, за яких воно прийнято.

Крім того, суд зауважує, що під час судового розгляду відповідач змінив свою позицію щодо мотивів прийняття оскаржуваного наказу. Так, 04.01.2021 представником відповідача подані додаткові пояснення (вх.№26), в яких звернуто увагу на те, що до правонаступників юридичної особи переходить право постійного користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у реорганізованої юридичної особи, у зв`язку з чим позивачу необхідно звернутись до суб`єкта державної реєстрації речових прав з метою оформлення права постійного користування земельною ділянкою попереднього землекористувача - державне підприємство Відгодівельний радгосп Розівський (кадастровий номер 2324955100:04:002:0050), правонаступником якого є Розівська дослідна станція ДУ ІЗК НААНУ.

Під час судового розгляду представник відповідача наполягав та тому, що саме ці обставини стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, як встановлено судом, під час судового розгляду відповідач допустив множинне тлумачення підстав прийняття оскаржуваного наказу, жодне з яких не може вважатись істинним з огляду на відсутність відповідного обґрунтування в самому наказі.

Суд зазначає, що за приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, оскільки наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях доводи не були відображені в оскаржуваному рішенні, то відповідно підстави для їх врахування судом та надання їм правової оцінки відсутні.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що, приймаючи спірний наказ Про відмову у наданні у користування земельної ділянки від 09.12.2019 №8-2911/15-19-СГ Управління Держгеокадастру діяло не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а відтак наказ від 09.12.2019 №8-2911/15-19-СГ є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача №582 від 04.11.2019 року про надання в постійне користування земельної ділянки, кадастровий номер 2324955100:04:002:0050, суд зазначає, що оскільки відповідач належним чином не розглянув клопотання позивача, а саме, не вказав конкретні обґрунтовані підстави для відмови у наданні в користування земельної ділянки, то вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 09 грудня 2019 року №8-2911/15-19-СГ, яким відмовлено Розівській дослідній станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України у наданні в постійне користування земельної ділянки, розташованої на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (за межами населеного пункту) площею 446,7418 га, кадастровий номер 2324955100:04:002:0050, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України від 04 листопада 2019 року №582 про погодження передачі в постійне користування земельної ділянки, розташованої на території Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (за межами населеного пункту) площею 446,7418 га, кадастровий номер 2324955100:04:002:0050, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Розівська дослідна станція Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, місцезнаходження: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт.Розівка, вул.Академічна, буд.5; код ЄДРПОУ 00496722.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, місцезнаходження: 69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.50; код ЄДРПОУ 39820689.

Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року.

Суддя М.О. Семененко