Рішення

від 29.01.2021 по справі 826/4894/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/4894/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної авіаційної служби України до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю СТІКОН , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Одеської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність, скасування дозволу, скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Державна авіаційна служба України звернулася до суду з позовом до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю СТІКОН , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Одеської міської ради, в якому просила: зобов`язати Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області виконати рішення Державіаслужби від 13.02.2018 року № 82; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю СТІКОН виконати рішення Державіаслужби від 13.02.2018 року № 86; визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, з Державіаслужбою та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва; визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі дозволу на будівельні роботи № ІУ 115163572950 та скасувати його; визнати протиправними дії Одеської міської ради щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, та скасувати їх.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 14-15 грудня 2017 року комісією разом з відповідальними працівниками КП Міжнародний аеропорт Одеса та СБУ здійснено позапланову інспекційну перевірку приаеродромної території аеродрому Одеса КП Міжнародний аеропорт Одеса. На момент перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса виявлено, зокрема, об`єкт будівництва, що не погоджений з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою за наступною адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6. Зазначені об`єкти будівництва знаходяться у радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому Одеса . Відповідно до п.147 розділу XI Положення Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Мінінфраструктури України від 30.11.2012 року № 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2012 року за № 2147/22459, Державіаслужбою не здійснювалось погодження вибору майданчиків для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання, не надавався висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації. Відповідачами видано документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, без дотримання вимог щодо використання приаеродромної території, що свідчить про очевидні ознаки протиправності таких рішень. Оскаржувані рішення видані без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, що свідчить про очевидні ознаки бездіяльності щодо погодження будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6. Містобудівна документація, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, дозволи на будівельні роботи видані з порушенням норм Повітряного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, Положення та інших нормативно - правових актів. Населення, яке мешкає навколо аеропорту, необхідно розглядати як об`єкт навколишнього природного середовища. Нанесення збитку населенню в результаті авіаційної події являється фактором несприятливого впливу цивільної авіації на навколишнє середовище.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року позовну заяву Державної авіаційної служби України до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю СТІКОН , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Одеської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність, скасування дозволу, скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ані Повітряним кодексом України, ані Положенням про Державіаслужбу, ані Правилами сертифікації цивільних аеродромів України, які визначають повноваження Державіаслужби, не передбачено права позивача на проведення будь-яких контрольних заходів щодо міських рад, органів державного архітектурно-будівельного контролю та суб`єктів будівництва, а також право звернення до останніх з будь-якими позовами. Зі змісту позову не вбачається жодного спору стосовно реалізації компетенції у сфері управління між Державіаслужбою і Одеською міською радою та між Державіаслужбою і управлінням ДАБК Одеської міської ради. Натомість, заявляючи вимоги до останніх, позивач грубо порушив межі своєї компетенції, втрутившись у виключні повноваження органів місцевого самоврядування. Здійснюючи перевірку приаеродромної території та звертаючись до суду до суб`єктів владних повноважень з даними позовними вимогами Державіаслужбою здійснено втручання у компетенцію органів місцевого самоврядування, наділених повноваженнями, зокрема, зі здійснення перевірки за використанням та охороною земель комунальної власності та дотримання замовниками вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Безпідставним є також звернення позивача з позовними вимогами до юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю Стікон , яка не є ані суб`єктом авіаційної діяльності, ані експлуатантом аеродрому, повноваженнями щодо перевірки яких наділена Державіаслужба. Жодними нормами чинного законодавства не передбачено повноваження Державіаслужби на звернення до суду з позовними вимогами до юридичної особи - суб`єкта будівництва - щодо зобов`язання виконати рішення позивача. Заявлені Державіаслужбою позовні вимоги є безпідставним грубим втручанням позивача у здійснення товариством з обмеженою відповідальністю Стікон господарської діяльності, а також у повноваження Одеської міської ради та її виконавчого органу, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки останній не спрямований на виконання завдання адміністративного судочинства. Як вбачається зі змісту позову, позовні вимоги Державіаслужби ґрунтуються на доводах позивача щодо необхідності погодження Одеською міською радою з Державіаслужбою умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, визначеної у ч.2 ст.69 Повітряного кодексу України, на приаеродромній території. Вказані доводи не відповідають положенням законодавства та свідчать про їх неправильне тлумачення позивачем. Визначення органами місцевого самоврядування умов забудови та використання землі здійснюється в площині відповідності намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні. При цьому, жодні обмеження щодо будівництва об`єктів на приаеродромних територіях вказаною документацією не визначаються. Встановлений у законодавстві порядок погодження Державіаслужбою граничної висоти в межах приаеродромної території передбачає звернення за таким погодженням суб`єкта господарювання, що має намір забудови, а не органа місцевого самоврядування під час розгляду питання видачі містобудівних умов та обмежень. Суб`єктом, який звертається до Державіаслужби за погодженням місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях, є підприємства, установи та організації, які здійснюють відповідне будівництво. У мотивувальній частині рішенні від 13.02.2018 року № 89 Державіаслужба вказує на необхідність звернення впродовж десяти днів за погодженням саме особою, відносно якої прийнято рішення - підприємств, які є замовниками будівництва. Жодного механізму погодження будівництва органами місцевого самоврядування (направлення звернення, надання відповіді на звернення, розгляд поданих на її адресу документів щодо погодження будівництва тощо) нормами чинного законодавства не передбачено. Ані нормами законодавства, що регулюють порядок погодження об`єктів, ані положеннями, що визначають порядок скасування актів суб`єктів владних повноважень, не передбачено скасування містобудівних умов і обмежень та документів, що дають право на виконання будівельних робіт, з підстав такого непогодження. Позивачем не наведено обґрунтування з посиланням на відповідні норми чинного законодавства щодо наявності у Державіаслужби правових підстав для звернення до суду з позовними вимогами до юридичних осіб про зобов`язання виконати рішення Державної авіаційної служби України про припинення будівництва. Позивач не визначив, які саме документи видані протиправно та мають бути скасовані без зазначення відповідних реквізитів таких документів, а також чому, на його думку, всі без виключення містобудівні умови та обмеження, видані стосовно вищезгаданого об`єкта нерухомого майна, перелік та зміст яких йому навіть не відомий, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.3 ст.47 КАС України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Відповідно до ч.7 ст.47 КАС України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Згідно з ч.1 ст.167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

До суду від Державної авіаційної служби України надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Разом з цим, вказана заява про збільшення розміру позовних вимог не була прийнята судом до розгляду у зв`язку з невідповідністю вимогам КАС України, оскільки: в заяві Державна авіаційна служба України відповідачами зазначає Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, Товариство з обмеженою відповідальністю СТІКОН , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Одеську міську раду, а позовні вимоги адресовані до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, Товариство з обмеженою відповідальністю СТІКОН , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради; ненадання документу про доплату судового збору у зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог; ненадання належних доказів направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачам, оскільки зі змісту наданого списку поштових відправлень Укрпошти не вбачається надіслання вказаної заяви відповідачам у справі.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Державною авіаційною службою України відповідно до ст.5 Повітряного кодексу України, Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 08.10.2014 року, п.7 Правил сертифікації цивільних аеродромів України, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 796 від 25.10.2005 року, прийнято наказ № 833 від 02.11.2017 року Про проведення позапланових інспекційних перевірок , яким доручено створити комісію та у листопаді-грудні 2017 року провести позапланові інспекційні перевірки приаеродромних територій ДП Міжнародний аеропорт Львів імені Данила Галицького (м. Львів), КП Міжнародний аеропорт Одеса (м. Одеса), аеродрому Харків (Основа) (м. Харків) та КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя (м. Запоріжжя) відповідно до програми, що додається, з метою виявлення порушень вимог щодо погодження будівництва об`єктів на приаеродромних територіях з залученням відповідальних представників підприємств.

На підставі зазначеного наказу Державною авіаційною службою України з метою виявлення порушень вимог щодо погодження будівництва об`єктів на приаеродромній території 14-15 грудня 2017 року проведено позапланову інспекційну перевірку приаеродромної території КП Міжнародний аеропорт Одеса (м. Одеса) за результатом якої 15.12.2017 року складено акт.

Відповідно до акту позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП Міжнародний аеропорт Одеса від 15.12.2017 року на момент перевірки вказаної території були виявлені об`єкти будівництва, що не погоджені з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою, зокрема за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, які виконуються Товариством з обмеженою відповідальністю СТІКОН .

В зазначеному акті перевірки також вказано, що об`єкти будівництва, в тому числі і об`єкт будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, знаходяться у радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому Одеса КП Міжнародний аеропорт Одеса , проте Державіаслужбою не здійснювалось погодження вибору майданчик для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання, не надавався висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.

У висновках акту перевірки зазначено, що КП Міжнародний аеропорт Одеса необхідно посилити контроль за станом приаеродромної території, проводити щоквартально обстеження, за результатами яких складати відповідні акти обстеження приаеродромної території. У випадку виявлення непогоджених з експлуатантом аеродрому об`єктів будівництва та/або діяльності, передбаченої частиною другою ст.69 Повітряного кодексу України невідкладно інформувати Державіаслужбу. Враховуючи те, що непогоджене будівництво впливає на безпеку польотів, безпеку цивільної авіації, тим самим може створити загрозу життю членів екіпажів повітряних суден та їх пасажирів, а в подальшому, введення в експлуатацію таких об`єктів самочинного будівництва можуть створити загрозу життю та здоров`ю осіб, які в них проживатимуть або перебуватимуть поряд з ними чи у них, а також, може привести до обмеження роботи аеродрому та закриття курсу для виконання польотів, рекомендувати Голові Державіаслужби винести рішення про припинення будівництва за вищевказаними адресами.

На підставі акту позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП Міжнародний аеропорт Одеса від 15.12.2017 року, затвердженого в. о. першого заступника Голови Державіаслужби 21.12.2017 року, в. о. першого заступника Голови Державіаслужби 13.02.2018 року було винесено рішення № 82 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, що здійснюється Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області.

На підставі акту позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП Міжнародний аеропорт Одеса від 15.12.2017 року, затвердженого в. о. першого заступника Голови Державіаслужби 21.12.2017 року, в. о. першого заступника Голови Державіаслужби 13.02.2018 року було винесено рішення № 82 про припинення будівництва з моменту винесення такого рішення за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, що здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю СТІКОН .

Згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17.11.2016 року № 210 видані за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, наміри забудови - будівництво 4-секційного 24-поверхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, технічним поверхом, даховою котельнею та підземним паркінгом. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки надані замовнику будівництва - Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області.

За результатами розгляду наданих документів, управлінням архітектури та містобудування Одеської міської встановлено відповідність намірів забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6.

Відповідно до ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної документації під містобудівною документацією необхідно розуміти затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно з Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-VІ, вказана територія - це територія багатоквартирної житлової забудови за рахунок реконструкції територій.

Відповідно до Плану зонування території м. Одеси (зонінгу), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 р. № 1316-VII - проектна житлова зона змішаної забудови (Ж-5п).

Товариство з обмеженою відповідальністю СТІКОН (генеральний підрядник) на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115163572950 здійснювало будівництво багатоповерхового 4-х секційного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6.

Повітряний кодекс України встановлює правові основи діяльності в галузі авіації.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Згідно з ч.5 ст.4 Повітряного кодексу України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, визначає пріоритетні напрями та здійснює заходи щодо формування державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України і забезпечує нормативно-правове регулювання відповідно до статті 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.5 Повітряного кодексу України уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за такими напрямами: 1) здійснення комплексних заходів щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки; 2) створення умов для розвитку авіаційної діяльності, повітряних перевезень та їх обслуговування, виконання авіаційних робіт та польотів авіації загального призначення; 3) організація використання повітряного простору України; 4) представництво України в міжнародних організаціях цивільної авіації та у міжнародних відносинах з питань цивільної авіації.

Згідно Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 08.10.2014 року, Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Пунктом 3 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 08.10.2014 року, визначено основні завдання Державіаслужби, якими є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України; 2) внесення пропозицій Міністрові інфраструктури щодо забезпечення формування державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України; 3) організація використання повітряного простору України; 4) здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування.

Відповідно до пп.7 п.4 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 08.10.2014 року, до основних завдань Державіаслужби належить, зокрема погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Згідно з абз.1 п.3 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 08.10.2014 року, контрольні та наглядові функції Державіаслужби обмежуються чітко визначеними об`єктами та суб`єктами. Так, об`єктом компетенції позивача є відносини у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України, які покриваються заходами державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування, а також засобами реагування на виявлені порушення.

Суб`єктами контролю визначено юридичних та фізичних осіб, які здійснюють авіаційну діяльність та експлуатанти аеродромів.

Повітряним кодексом України та Положення про Державну авіаційну службу України визначено об`єкти та суб`єкти, на яких розповсюджується компетенція позивача.

Відповідно до п.п.4, 30, 40 п.4 Положення про Державну авіаційну службу України Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого, 4) забезпечує розроблення державної стратегії, програм розвитку цивільної авіації та використання повітряного простору України; 9) здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб`єктами авіаційної діяльності вимог законодавства, авіаційних правил України, зокрема шляхом проведення планових і позапланових перевірок, аудитів та інспектувань, а також ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень; 30) погоджує місця розташування, висоту об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації; 40) організовує та контролює у межах повноважень, передбачених законом, суб`єктів авіаційної діяльності та експлуатантів аеропортів щодо дотримання авіаційних правил України в частині забезпечення екологічної безпеки цивільної авіації.

Положеннями ч.ч.1-5 ст.69 Повітряного кодексу України визначено, що будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності, належать: 1) будівництво, вибухові роботи; 2) діяльність, що сприяє скупченню птахів; 3) установлення радіовипромінювальних пристроїв; 4) роботи, пов`язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір; 5) роботи, пов`язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів; 6) діяльність, пов`язана з польотами літальних апаратів, з викидами диму та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому; 7) будівництво високовольтних повітряних ліній, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.

Визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

Частиною 2 ст.72 Земельного кодексу України також визначено, що на приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель.

Згідно з п.84 ст.1 Повітряного кодексу України приаеродромна територія - обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

Порядок розгляду та надання Державіаслужбою України погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації відповідно до Повітряного кодексу України передбачений Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації від 30.11.2012 року № 721.

Відповідно до п.1.2, п.2.1, п.3.4 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях (далі - Висновок експлуатанта), форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (далі - Висновок провайдера), форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Державіаслужба України розглядає матеріали, проводить оцінку розміщення об`єктів, що проектуються з урахуванням Висновку експлуатанта, Висновку провайдера, та надає висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 4 до цього Порядку), або готує обґрунтовану відмову у наданні погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 5 до цього Порядку).

Згідно ч.10 ст.69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства вбачається, що Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації. За рішенням Державіаслужби органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані припинити будівництво до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі №810/3046/17 зазначено, що аналіз положень ст.69 Повітряного кодексу України у взаємозв`язку з нормами Положення № 520 та Порядку № 721, дає підстави для висновку, що в разі виявлення порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, яке є обов`язковим для органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили це порушення.

При цьому, Державіаслужба діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, Державіаслужба наділена контролюючими функціями, приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, що свідчить про публічно-правовий характер дій позивача.

Крім того, Державіаслужба відповідно до Положення № 520 є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а ст.28 Закону України від 17.03.2011 р. № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади , який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, закріплює право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17.03.2011 року № 3166-VI, яким визначено організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, передбачено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи Аеродром Одеса отримав сертифікат від Державної авіаційної служби України № АП 15-01 на відповідність вимогам законодавства України про цивільну авіацію і придатний до експлуатації повітряних суден, дата введення в дію 01.08.2016 року, термін дії до 01.08.2019 року.

З сертифікату та додатку до нього також вбачається, що аеропорт знаходиться на відстані 7,5 км на південний захід від центру м. Одеси, клас аеродрому В , власником та експлуатантом аеродрому, відповідно до інформації, яка зазначена в сертифікаті, є Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Одеса та у відповідності до Правил сертифікації цивільних аеродромів України , затверджених наказом Державіаслужби № 796 від 25.10.2005 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2005 року за № 1357/11637, цей аеродром за класом має приаеродромну територію в радіусі 50 км від контрольної точки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.4 Повітряного кодексу України Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Повітряного кодексу України уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за одним з таких напрямів як здійснення комплексних заходів щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.33 Повітряного кодексу України обслуговування повітряного руху на цивільних аеродромах, що належать державним органам, органам місцевого самоврядування, суб`єктам авіаційної діяльності, здійснюється в порядку, встановленому уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Обслуговування повітряного руху та управління повітряним рухом на аеродромах спільного використання організується експлуатантами цього аеродрому в порядку, встановленому уповноваженим органом з питань цивільної авіації та Міністерством оборони України.

Згідно положень ст.66 Повітряного кодексу України керівник експлуатанта аеродрому несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів, контроль за станом приаеродромної території, будівництвом об`єктів, діяльністю суб`єктів на аеродромі та на приаеродромній території, контроль за дотриманням вимог щодо встановлення і розміщення маркірувальних знаків та радіотехнічних пристроїв, підтримання встановленого порядку виконання і забезпечення польотів на аеродромі та здійснює координацію діяльності на аеродромі підприємств і організацій. З метою забезпечення безпеки польотів керівник експлуатанта аеродрому є незалежним у прийнятті рішень щодо забезпечення безпеки авіації на аеродромі.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що Державіаслужба наділена контролюючими функціями, в тому числі і щодо порядку будівництва на приаеродромній території.

При цьому, прийняті Державіаслужбою рішення, є обов`язковими суб`єктів контролю, якими визначено юридичних та фізичних осіб, які здійснюють авіаційну діяльність та експлуатанти аеродромів.

Суд зазначає, що відповідачі по справі не здійснюють авіаційну діяльність та не є експлуатантами аеродромів.

З матеріалів справи вбачається, що на момент перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса позивачем виявлено, зокрема, об`єкт будівництва, будівництво якого не погоджено з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою, за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6. Зазначений об`єкт будівництва знаходиться у радіусі менш ніж 10 км від контрольної точки аеродрому Одеса комунального підприємства Міжнародний аеропорт Одеса .

Суд встановив, що на виконання приписів ч.4 ст.69 Повітряного кодексу України КП Міжнародний аеропорт Одеса 13 лютого 2014 року як експлуатантом аеродрому направлено листи органам місцевого самоврядування, в тому числі і Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради (№ 19-125 від 13.02.2014 року), в якому зазначено, що розмір приаеродромної території КП Міжнародний аеропорт Одеса включає місцевість радіусом 50 км від контрольної точки аеродрому. Земельні ділянки Малиновського, Київського, Суворовського та Приморського районів м. Одеси потрапляють до приаеродромної території аеродрому Одеса. У вказаному листі зауважено, що при наданні документів щодо будівельних/підготовчих робіт користуватись вимогами розділу ХІ Положення про використання повітряного простору України № 401 від 29.03.2002 року та наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 року № 721 в частині погодження з Державіаслужбою України, Міноборони України, Украерорухом, Одеським районним диспетчерським центром та КП Міжнародний аеропорт Одеса умов розташування, будівництва об`єктів на при аеродромній території, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів повітряних суден і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Оскільки погодження будівництва об`єкта на земельній ділянці з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою не здійснено, позивачем прийняті рішення № 86 та № 82 від 13.02.2018 року про припинення будівництва (діяльності, передбаченої ч.2 ст.69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на порушення, які відображені в акті перевірки, однак позивачем не надано достатніх та об`єктивних доказів на користь існування реальної загрози життю та здоров`ю людей та ймовірності настання негативних наслідків в разі невиконання рішень.

Крім того, в позовній заяві не обґрунтовано в чому саме полягає загроза життю та здоров`ю людей, не розкрито змісту того, що конкретно може статися в разі невиконання рішень позивача.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Припинення будівництва є втручанням в право юридичної особи на мирне володіння майном , гарантованим статтею першою протоколу першого Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Структура вказаної статті передбачає, що втручання в право власності особи в першу чергу повинно бути законним. Також таке втручання повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства та має бути пропорційним та не становити надмірний тягар для особи, іншими словами, воно має забезпечити справедливий баланс між інтересами особи і суспільства. Однак питання чи втручання в право власності особи буде забезпечувати справедливий баланс належить розглядати лише після того, як буде встановлено, що таке втручання буде законним.

В даному випадку, в розрізі предмету позову, складу сторін цієї адміністративної справи, законність втручання в право ТОВ СТІКОН на мирне володіння майном включає не лише встановлення наявності відповідної законної підстави, але й спосіб, в який має бути здійснено таке втручання рішенням суду, з огляду на спосіб, зазначений позивачем як суб`єктом владних повноважень у позовній заяві.

Завдання адміністративного судочинства в даному випадку досягається шляхом забезпеченням дотримання необхідного балансу між недопущення необґрунтованого втручання держави в діяльність суб`єктів господарювання та запобіганням настання несприятливих наслідків провадження такої з порушенням законодавчих вимог.

Тому вжиття таких заходів слід оцінювати за сукупністю доказів на підтвердження заявлених обставин з урахуванням принципу пропорційності.

Принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Броньовський проти Польщі від 22 червня 2004 року).

Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania № 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, законом має бути визначений об`єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 01 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Крім того, принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками Європейського суду з прав людини його сфера застосування є значно ширшою: він є обов`язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку Європейського суду з прав людини, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

У розділі 7 Сертифікаційних вимог до цивільних аеродромів України, затверджених наказом Державіаслужби № 201 від 17.03.2006 року, викладені в даному розділі вимоги мають метою визначити повітряний простір навколо аеродрому, який необхідно зберігати вільним від перешкод, а також встановити вимоги щодо одержання даних про розташування і висоту перешкод та їх облік при встановленні схем вильоту і заходу на посадку.

Враховуючи, що позивачем не доведено та не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження створення оскаржуваними діями потенційної небезпеки, тому суд вважає необґрунтованими відповідні посилання позивача, а позовні вимоги щодо зобов`язання ТОВ СТІКОН виконати рішення Державіаслужби № 86 від 13.02.2018 року та зобов`язання Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України виконати рішення Державіаслужби № 82 від 13.02.2018 року такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю СТІКОН здійснює будівництво на підставі відповідних дозвільних документів, які станом на момент прийняття рішень № 82 та № 86 від 13.02.2018 року та на даний час є дійсними та не скасованими.

Відповідно до положень ст.69 Повітряного кодексу України будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності серед іншого належить - будівництво.

Визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

У смугах повітряних підходів до аеродромів може бути обмежено спорудження об`єктів, у яких може одночасно перебувати значна кількість людей, а також об`єктів підвищеної небезпеки, обмежено розташування високовольтних повітряних ліній.

Згідно з п.п.1-2 ч.1 ст.79 Повітряного кодексу України до повноважень місцевих органів виконавчої влади належать здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування пасажирів в аеропортах підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, зв`язку та дотримання вимог щодо використання приаеродромної території.

Відповідно до положень ст.72 Земельного кодексу України до земель авіаційного транспорту належать землі під службовими об`єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель.

Згідно з п.п.56-57 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 954, місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Державіаслужба та Міноборони здійснюють погодження будівництва (реконструкції) об`єктів, зазначених в абзаці першому цього пункту, з метою забезпечення вільного від перешкод повітряного простору для безпечного маневрування повітряних суден.

Погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції: аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів; повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення; об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Відповідно до п.60 Положення про використання повітряного простору України підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

Згідно з п.64 Положення про використання повітряного простору України центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, експлуатанти аеродромів, інші підприємства, установи та організації здійснюють у межах своїх повноважень контроль за виконанням вимог цього Положення.

Відповідно до п.п.146, 147 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 401 від 29.03.2002 року, умови розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом та РДЦ. Розташування та будівництво об`єктів, дійсна висота яких перевищує 50 метрів, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом. В Державіаслужбі підлягає погодженню вибір майданчиків для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання, зокрема, об`єктів у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому (КТА).

Згідно з п.157 вказаного Положення про використання повітряного простору України Державіаслужба, Генеральний штаб Збройних Сил, інші державні органи, органи місцевого самоврядування та старші авіаційні начальники аеродромів у межах своїх повноважень забезпечують контроль за виконанням вимог цього розділу.

Суд погоджується з відповідачем, що визначення органами місцевого самоврядування умов забудови та використання землі здійснюється в площині відповідності намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, а жодні обмеження щодо будівництва об`єктів на приаеродромних територіях вказаною документацією не визначаються.

Необхідність врахування граничної висоти забудови земельної ділянки саме під час видачі уповноваженим органом місцевого самоврядування містобудівних умов та обмежень нормами законодавства не передбачена, там само як і не передбачено подання до органу місцевого самоврядування інформації, яка могла б бути використана для встановлення відповідних обмежень.

Встановлений у законодавстві порядок погодження Державіаслужбою граничної висоти в межах приаеродромної території передбачає звернення за таким погодженням суб`єкта господарювання, що має намір забудови, а не органа місцевого самоврядування під час розгляду питання видачі містобудівних умов та обмежень.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, механізму погодження будівництва органами місцевого самоврядування (направлення звернення, надання відповіді на звернення, розгляд поданих на її адресу документів щодо погодження будівництва тощо) з Державіаслужбою нормами чинного законодавства не передбачено.

Тому, позов в цій частині позовних вимог не належить до задоволення.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011 року.

Відповідно до ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів.

Відповідно до ч.ч.1-8 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Містобудівні умови та обмеження серед іншого містять: гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним.

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради видано містобудівельні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 210 від 17.11.2016 року за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, за результатом перевірки наданих замовником документів.

Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначено Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 року.

Пунктом 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст № 109 визначено, що містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Згідно з п.2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст № 109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Відповідно до п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст № 109, розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності . Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

При цьому, позивачем не надано до суду доказів неправомірності дій Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та Одеської міської ради під час вирішення питання стосовно видачі містобудівельних умов та обмежень.

Тобто, в Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради були відсутні встановлені законом підстави для відмови Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області у видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 210 від 17.11.2016 року по об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, надані у відповідності до вимог діючого на той час законодавства з урахуванням намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля , підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля . Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.4 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу. Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля . Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Відповідно до ч.6 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; 2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю; 4) скасування містобудівних умов та обмежень; 5) систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Під час розгляду справи позивач не надав до суду доказів неправомірності дій відповідачів стосовно видачі дозволу ТОВ СТІКОН на виконання будівельних робіт № ІУ 115163572950, будь-яких обґрунтувань з цього приводу позов також не містить.

Тому, позов в цій частині позовних вимог не належить до задоволення.

Також, положеннями ст.127 Повітряного кодексу України передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу до юридичних осіб за правопорушення в галузі цивільної авіації, крім іншого за здійснення на приаеродромній території діяльності, визначеної частиною другою статті 69 цього Кодексу, без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Суд погоджується з відповідачем, що ані нормами законодавства, що регулюють порядок погодження об`єктів, ані положеннями, що визначають порядок скасування актів суб`єктів владних повноважень, не передбачено скасування містобудівних умов і обмежень та документів, що дають право на виконання будівельних робіт, з підстав такого непогодження.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, заявлені позивачем позовні вимоги до відповідачів не належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, ідентифікаційний код 37536026) до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області (65045, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Єврейська, будинок 43, ідентифікаційний код 34800034), Товариства з обмеженою відповідальністю СТІКОН (65020, Одеська обл., місто Одеса, вул. Розкидайлівська, будинок 2, ідентифікаційний код 19219876), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Черняховського, будинок 6, ідентифікаційний код 40199728), Одеської міської ради (65004, Одеська обл., місто Одеса, площа Думська, будинок 1, ідентифікаційний код 26597691) про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність, скасування дозволу, скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко