Рішення

від 29.01.2021 по справі 480/6783/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2021 року Справа №480/6783/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6783/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 25.09.2020 р. № 18-29526/16-20-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем наказом від 25.09.2020 р. № 18-29526/16-20-СГ було відмовлено у задоволенні її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, пославшись при цьому на підстави, котрі не зазначені в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Таким чином, позивач вважає, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у задоволенні її заяви є безпідставною, необгрунтованою та не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому наказ від 25.09.2020 р. № 18-29526/16-20-СГ підлягає скасуванню.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 25.09.2020 р. № 18-29526/16-20-СГ було відмовлено позивачу у задоволенні її заяви, оскільки бажана до відведення земельна ділянка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5921280500:12:001:0480, яка перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею серія А № 006480 від 31.01.1992 року. Також відповідач заперечує проти позовних вимог щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Сумській області і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень (а.с. 26-27).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до статуту Фермерського господарства "Колос", затвердженого рішенням №1 засновника Фермерського господарства "Колос" від 16.01.2017 року, ОСОБА_1 є членом Фермерського господарства "Колос" (а.с. 11-18).

При цьому відповідно до п. 1.5 розділу 1 "Загальні положення" статуту Фермерського господарства "Колос", засновником та головою (керівником) Фермерського господарства "Колос" виступає ОСОБА_2 .

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із клопотанням, зареєстрованим у Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 28.08.2020 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копію паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с. 7-9).

Разом з тим до заяви позивачем було додано нотаріально завірену копію заяви Фермерського господарства "Колос", зареєстровану в реєстрі за № 808, про те, що Фермерське господарство "Колос", в особі голови фермерського господарства Мальцева Миколи Федоровича надає згоду ОСОБА_1 на безоплатне вилучення частини земельної ділянки площею 3,5 га, для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та її безоплатно передачі у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває у володінні Фермерського господарства "Колос" відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею серії А № 006480, виданого Великописарівською районною Радою народних депутатів Сумської області 31.01.1992 року (а.с. 10).

Наказом від 25.09.2020 р. № 18-29526/16-20-СГ Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

В обґрунтування зазначеної відмови відповідач вказав, що громадяни мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), як члени фермерського господарства за рахунок земель фермерського господарства, які складаються із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності та земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, відповідно до статті 31 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України "Про фермерське господарство". Державний акт №006480 виданий на право довічного успадковуваного володіння землею громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, як фізичній особі, що суперечить статті 31 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" (а.с. 6).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або в користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку передбаченому Земельним Кодексом України

Відповідно до приписів ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Положеннями ст. 32 Земельного кодексу України визначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми свідчить, що земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14, постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17 та постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року по праві №480/4298/18.

З наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 25.09.2020 р. № 18-29526/16-20-СГ, суд вбачає, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначено те, що громадяни мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), як члени фермерського господарства за рахунок земель фермерського господарства, які складаються із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності та земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, відповідно до статті 31 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України "Про фермерське господарство". Державний акт №006480 виданий на право довічного успадковуваного володіння землею громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, як фізичній особі, що суперечить статті 31 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" (а.с. 6).

При цьому з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею серії А № 006480 від 31.01.1992 року, ОСОБА_2 було передано у довічне успадковуване володіння 38,0 га землі для ведення фермерського господарства (а.с. 33-35).

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки Відділу у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 17.09.2020 року № 3297/413-20 (а.с. 31), бажане місце розташування земельної ділянки накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5921280500:12:001:0480, яка перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею серія А № 006480 від 31.01.1992.

Отже, враховуючи приписи ст. 118 Земельного кодексу України до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою необхідно надати, зокрема, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Водночас суд зазначає, що 17.03.1992 проведено державну реєстрацію Фермерського господарство "Колос" (код ЄДРПОУ 21104883), про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №109351 (а.с. 19).

При цьому, відповідно до п. 1.5 розділу 1 "Загальні положення" статуту Фермерського господарства "Колос", засновником та головою (керівником) Фермерського господарства "Колос" виступає ОСОБА_2 .

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 23 червня 2020 року по справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) зазначила, що після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Отже з моменту створення Фермерського господарство "Колос" відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Суд звертає увагу, що до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивачем додано погодження землекористувача Фермерського господарства "Колос", в особі голови фермерського господарства Мальцева Миколи Федоровича на вилучення частини земельної ділянки площею 3,5 га з подальшою безоплатною передачею у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства (а.с.10).

Отже, надана позивачем до ГУ Держгеокадастру у Сумській області, засвідчена у відповідності до норм чинного законодавства заява голови та засновника фермерського господарство "Колос" про надання згоди на безоплатне вилучення частини земельної ділянки та її подальшу передачу позивачу згідно ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство", у розумінні ч. 6 ст. 118 ЗК України є належним погодженням землекористувача на вилучення земельної ділянки.

А відтак, суд зазначає, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 25.09.2020 р. № 18-29526/16-20-СГ про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказі відповідача від 25.09.2020 р. № 18-29526/16-20-СГ. Однак суд, в межах даної справи, не має повноважень досліджувати, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження ГУ Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання їй дозволу.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17, яка згідно ч. 4,5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 28.08.2020 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, з урахуванням висновків суду. А відтак позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору у розмірі 420,40 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 06.10.2020 року № 19_12 (а.с. 5).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) від 25.09.2020 р. № 18-29526/16-20-СГ про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зареєстроване в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 28.08.2020 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 3.50 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) суму судового збору в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек