Рішення

від 29.01.2021 по справі 600/2422/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2422/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства Кобра+ до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Кобра+ звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1749421/36748888 від 20 липня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в єдиному реєстрі податкових накладних, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 приватного підприємства Кобра+ від 30 червня 2020 року у день подання її на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення №1877840/36748888 від 28 серпня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 приватного підприємства Кобра+ від 31 липня 2020 року у день подання її на реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не відповідають критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, суперечать вимогам закону, що породжує їх неоднозначне трактування та впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Так, на думку позивача, рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняті за відсутності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних №1 від 30 червня 2020 року та №1 від 31 липня 2020 року, які зазначені, відповідно, у квитанціях від 09 липня 2020 року та 10 серпня 2020 року.

Посилаючись на положення пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» , позивач вважає, що у вказаних вище квитанціях та оскаржуваних рішеннях зазначені тільки загальні твердження та не вказано, які саме операції є ризиковими, а також на підставі яких фактів в подальшому були прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач наголосив на тому, що, дотримуючись норм чинного законодавства, ним подавались повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, а головним управлінням податкової міліції ДФС у Чернівецькій області було проведено обстеження, перевірку території та основних засобів підприємства. Зауважень зі сторони контролюючого органу щодо фактичної наявності об`єктів оподаткування не надходило.

Обґрунтовуючи протиправність рішень №1749421/36748888 від 20 липня 2020 року та №1877840/36748888 від 28 серпня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звертав увагу на те, що на виконання положень Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, ним подано до контролюючого органу повідомлення про надання пояснень та копій документів №15 від 14 липня 2020 року і №16 від 24 серпня 2020 року, надано копії документів на підтвердження інформації, зазначених у податкових накладних №1 від 30 червня 2020 року та №1 від 31 липня 2020 року, які були достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а тому вимоги податкового органу про надання розрахункових документів є безпідставними.

У позовній заяві зазначено також і про те, що податкові накладні №1 від 30 червня 2020 року та №1 від 31 липня 2020 року зареєстровані у відповідності до статті 187, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України по фактам надання позивачем послуг товариству з обмеженою відповідальністю «Боянівка» відповідно до договору №25/10/16ОП від 25 жовтня 2016 року про надання охоронних послуг, які підтверджуються актами наданих послуг від 30 червня 2020 року №ОУ-0000024 та від 31 липня 2020 року №ОУ-0000027. Копії зазначених документів та копії виставлених позивачем рахунків-фактури від 30 червня 2020 року №0000000024 та від 31 липня 2020 року №0000000027 надані контролюючому органу регіонального рівня. Замовником були проведені оплати вищезазначених рахунків-фактур станом на момент реєстрації податкових накладних та на момент подання документів податковому органу, що підтверджується фіскальними чеками.

Разом з цим, контролюючий орган, не врахувавши надані копії фіскальних чеків, вказував підставою для відмови у реєстрації податкових накладних - ненадання платником копій документів, а саме розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Такі твердження позивач вважає протиправними, оскільки, посилаючись на норми статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350, копії фіскальних чеків є належними розрахунковими документами. Відтак, зазначення в оскаржуваних рішеннях висновків про ненадання розрахункових документів та/або банківських виписок, на переконання позивача, є протиправними.

Крім цього, позивачем зазначено, що зобов`язання відповідачів провести реєстрацію податкових накладних №1 від 30 червня 2020 року та №1 від 31 липня 2020 року в ЄРПН у день їх подання на реєстрацію платником податків спрямоване на уникнення будь-яких негативних наслідків щодо права формування податкового кредиту.

Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Не погоджуючись з адміністративним позовом, відповідачем Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області подано до суду відзив, в якому зазначено, що досліджувані копії документів, надіслані позивачем, за формальними критеріями не відображають господарські операції позивача з ТзОВ «Боянівка» з приводу оплати за надання охоронних послуг, а тому не були достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних. Відповідач посилався на норми, передбачені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі - Положення №148). Зокрема, розділом ІІ Положення передбачено, що суб`єкти господарювання мають здійснювати розрахунки за своїми грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, встановленим) законодавством України. В свою чергу, оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Крім цього, відповідач звертав увагу на те, що його позиція підтверджується самим договором про надання охоронних послуг №25/10/16011, укладеним між позивачем із ТзОВ «Боянівка» в якому розділом 5, пунктом 5.2 прямо передбачено безготівкову форму розрахунку. Таким чином, Комісія не мала можливості прийняти рішення про реєстрацію спірних податкових накладних на підставі наданих пояснень та документів, у зв`язку із тим, що здійснені господарські операції не підтверджуються документально, правомірність формування позивачем податкового кредиту встановити її наданих документів не можливо. У зв`язку з наведеним Головне управління ДПС у Чернівецькій області зазначило про правомірність учинених ним дій, отже, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Державна податкова служба України правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

Правом подання відповіді на відзив Головного управління ДПС у Чернівецькій області позивач не скористався.

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернівецькій області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі за позовом приватного підприємства Кобра+ до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство «Кобра+» зареєстроване як юридична особа з 25 лютого 2010 року та перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.

25 жовтня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка» («Замовник» ) та приватним підприємством «Кобра+» («Виконавець» ) укладено Договір №25/10/16ОП про надання охоронних послуг (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Виконавець зобов`язується забезпечити охорону об`єктів Замовника, які зазначені в Додатку №1 до цього Договору і знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська, 43, а Замовник зобов`язується виконувати передбачені цим Договором правила безпеки і оплачувати послуги Виконавця в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 5.2 Договору оплата за надані послуги проводиться в безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний у цьому Договорі не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня закінчення відповідного календарного місяця, за який надано послуги, після підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць.

06 листопада 2016 року вказаним вище суб`єктами укладено Додаткову угоду №1/1 до Договору №25/10/16ОП про надання охоронних послуг від 25 жовтня 2016 року, яка набрала чинності з моменту її підписання, та відповідно до пункту 1 якої сторони домовилися пункт 5.2. Договору викласти в такій редакції: « 5.2 Оплата за надані послуги проводиться в безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний у цьому Договорі, або іншим не забороненим чинним законодавством способом, не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня закінчення відповідного календарного місяця, за який надано послуги, після підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць» .

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка» та приватним підприємством «Кобра+» укладено Акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000024, згідно якого загальна вартість робіт (послуг) за червень 2020 року за Договором №25/10/16ОП склала 250000,00 грн (з ПДВ).

Згідно рахунку-фактури №0000000024 від 30 червня 2020 року на підставі Договору №25/10/16ОП від 25 жовтня 2016 року на умовах безготівкового розрахунку товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка» проведено оплату охоронних послуг за червень 2020 року в сумі (з ПДВ) 250000,00 грн постачальнику таких послуг - приватному підприємству «Кобра+» .

Товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка» проводилась плата за охоронні послуги, надані приватним підприємством «Кобра+» , що підтверджується наявними у справі копіями фіскальних чеків від: 01 червня 2020 року, 02 червня 2020 року, 03 червня 2020 року, 04 червня 2020 року, 05 червня 2020 року, 09 червня 2020 року, 10 червня 2020 року, 11 червня 2020 року, 12 червня 2020 року, 16 червня 2020 року, 17 червня 2020 року, 18 червня 2020 року, 19 червня 2020 року, 22 червня 2020 року, 23 червня 2020 року.

30 червня 2020 року позивачем сформовано та направлено до ДПС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 за надані охоронні послуги на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 250000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 41666,67 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 208333,33 грн.

За результатами перевірки вищезазначеної податкової накладної 09 липня 2020 року ДПС України сформовано квитанцію, у якій зазначено, що податкову накладну №1 від 30 червня 2020 прийнято, однак її реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, у вказаній квитанції зазначено наступне: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 30 червня 2020 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації в ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає вимогам п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» .

У зв`язку з цим, позивачем подано до контролюючого органу повідомлення від 14 липня 2020 року №15 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №1 від 30 червня 2020 року, реєстрацію якої зупинено.

За наслідками розгляду вказаного повідомлення та пояснень Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних прийнято рішення від 20 липня 2020 року №1749421/36748888 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 30 червня 2020 року.

Підставою вказаного рішення зазначено - ненадання платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Судом також встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка» та приватним підприємством «Кобра+» укладено Акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000027, згідно якого загальна вартість робіт (послуг) за липень 2020 року за Договором №25/10/16ОП склала 250000,00 грн (з ПДВ).

Відповідно до рахунку-фактури №0000000027 від 31 липня 2020 року на підставі Договору №25/10/16ОП від 25 жовтня 2016 року на умовах безготівкового розрахунку товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка» проведено оплату охоронних послуг за липень 2020 року в сумі (з ПДВ) 250000,00 грн постачальнику таких послуг - приватному підприємству «Кобра+» .

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка» проводилась плата за охоронні послуги, надані приватним підприємством «Кобра+» , що підтверджується наявними у справі копіями фіскальних чеків від: 06 липня 2020 року, 07 липня 2020 року, 08 липня 2020 року, 09 липня 2020 року, 10 липня 2020 року, 13 липня 2020 року, 15 липня 2020 року, 16 липня 2020 року, 17 липня 2020 року, 20 липня 2020 року, 21 липня 2020 року, 22 липня 2020 року, 23 липня 2020 року.

31 липня 2020 року позивачем сформовано та направлено до ДПС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 за надані охоронні послуги на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 250000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 41666,67 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 208333,33 грн.

За результатами перевірки зазначеної вище податкової накладної 10 серпня 2020 року ДПС України сформовано квитанцію, у якій зазначено, що податкову накладну №1 від 31 липня 2020 прийнято, однак її реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, у вказаній квитанції зазначено наступне: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 31 липня 2020 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації в ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає вимогам п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» .

У зв`язку з цим, позивачем подано до контролюючого органу повідомлення від 24 серпня 2020 року №16 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №1 від 31 липня 2020 року, реєстрацію якої зупинено.

За наслідками розгляду вказаного повідомлення та пояснень Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних прийнято рішення від 28 серпня 2020 року №1877840/36748888 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 31 липня 2020 року.

Підставою вказаного рішення зазначено - ненадання платником податку копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з указаними рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За правилами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 204 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 року №1165 (набула чинності з 01.02.2020 року), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

При цьому під ризиком порушення норм податкового законодавства розуміється ймовірність складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а"/"б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

У відповідності до пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

Пунктом 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).

Згідно наявних у цій справі матеріалів судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що платник податку відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У зв`язку з цим варто зазначити, що на момент формування квитанцій, якими зупинено реєстрацію податкових накладних, такі Критерії визначені додатком 1 до Порядку №1165.

Так, додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Отже, пункт 8 додатку 1 до Порядку №1165 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість містить одну із можливих ознак ризиковості здійснення операцій, якою є те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування

Аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у платника податку такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності платника податку вказаному критерію слід навести розрахунок показника за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

Водночас пункт 11 Порядку №1165 передбачає зазначення у квитанції пропозиції щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є наявність об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку. Тобто, господарська операція має бути реальною, впливати на активи підприємства та породжувати податкові зобов`язання.

Водночас податкове законодавство України, чинне на час формування у цій справі квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, містило вимоги до змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, які є конкретними та не можуть носити абстрактний характер.

Однак з матеріалів справи убачається, що при зупиненні реєстрації податкових накладних у квитанціях не зазначено конкретні критерії ризиковості платника податку, на підставі яких зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також відсутній конкретний перелік необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Між тим, наявні лише посилання на п.201.16. ст. 201 ПК України, що унеможливлює встановити конкретно яким критеріям ризиковості, переліченим в зазначеному вище пункті 8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідає позивач.

Вказане свідчить про невідповідність сформованих податковим органом квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних вимогам пункту 11 Порядку №1165.

Про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення податкових накладних від 30 червня 2020 року №1 та від 31 липня 2020 року №1 та про не зазначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, наголошувалось позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Однак, усупереч визначеному частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку суб`єкта владних повноважень доводити правомірність оскаржуваних дій (рішень) відповідачем не спростовані указані вище доводи позивача та не доведено обґрунтованість зупинення реєстрації податкових накладних від 30 червня 2020 року №1 та від 31 липня 2020 року №1, що в подальшому призвело прийняттю оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що законних та обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації названих податкових накладних у контролюючого органу не було.

За таких обставин, прийняті відповідачем після незаконних та необґрунтованих рішень про зупинення реєстрації податкових накладних від 30 червня 2020 року №1 та від 31 липня 2020 року №1 оскаржувані рішення про відмову в реєстрації цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також похідні від них рішення ДПС України, прийняті за результатами розгляду скарг щодо рішень про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Поряд з цим судом встановлено, що після отримання рішень про зупинення реєстрації податкових накладних позивачем були направлені контролюючому органу матеріали на підтвердження вчинення господарської операції зі своїм контрагентом, про що зазначено вище.

Між тим, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області були прийняті оскаржувані позивачем рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1749421/36748888 від 20 липня 2020 року та №1877840/36748888 від 28 серпня 2020 року.

Як вбачається із вказаних рішень, підставою для відмови у реєстрації податкових накладних від 30 червня 2020 року №1 та від 31 липня 2020 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено «ненадання платником податку розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків» .

Між тим, указаний висновок суд вважає безпідставним, оскільки, як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивачем після отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних було направлено податковому органу низку документів на підтвердження реальності господарської операції, за якою були виписані податкові накладні 30 червня 2020 року №1 та від 31 липня 2020 року №1, в тому числі і фіскальні чеки (наведені вище), які відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350, є належними розрахунковими документами.

Щодо доводів відповідача про безпідставне подання позивачем фіскальних чеків, оскільки договором про надання охоронних послуг №25/10/16011, укладеним між позивачем із ТзОВ «Боянівка» , передбачено безготівкову форму розрахунку (розділ 5 підпункт 5.2), то такі суд оцінює критично, адже згідно Додаткової угоди №1/1 від 06 листопада 2016 року до Договору №25/10/16ОП про надання охоронних послуг від 25 жовтня 2016 року (набрала чинності з моменту її підписання) сторони домовилися про те, що оплата за надані послуги може проводитися як у безготівковій формі, так і в інший не заборонений чинним законодавством спосіб (пункт 5.2. Договору викладено у новій редакції).

У ході судового розгляду справи позивачем на підставі наданих копій письмових доказів (Договору №25/10/16ОП від 25 жовтня 2016 року про надання охоронних послуг, Додаткової угоди №1/1 від 06 листопада 2016 року до названого договору, Актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0000024 та №ОУ-0000027, за якими загальна вартість робіт (послуг) за червень та липень 2020 року за Договором №25/10/16ОП склала по 250000,00 грн (з ПДВ), рахунків-фактур №0000000024 від 30 червня 2020 року та №0000000027 від 31 липня 2020 року, фіскальних чеків, виданих протягом червня-липня 2020 року) доведено надання охоронних послуг товариству з обмеженою відповідальністю «Боянівка» та здійснення указаним оплати за ці послуги.

Крім цього, варто зазначити і те, що у відповідача як контролюючого органу відсутнє право поза межами передбаченої законом перевірки вимагати у платника податків надання документів щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, про що вказувалось податковим органом у відзиві.

Поряд з цим суд також звертає увагу, що поданий відповідачем відзив на позов не містить обґрунтованих доводів та спростувань відносно наданих позивачем тверджень та доказів щодо саме реальності господарської операції з контрагентом ТзОВ «Боянівка» . Обґрунтованих доводів щодо нереальності досліджуваної господарської операції на підставі аналізу наданих позивачем первинних документів відзив відповідача не містить, а його позиція щодо не надання позивачем «розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків» як підстава прийняття оскаржуваних рішень є необґрунтованою та безпідставною.

Враховуючи усе вищевикладене, перевіряючи оскаржувані рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що вони прийняті не на підставі закону та є необґрунтованими.

Державною податковою службою України жодних пояснень щодо законності оскаржуваних позивачем рішень суду не надано.

Відтак, відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень, а тому наявні правові підстави для визнання таких протиправними та скасування.

Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Комісії ГУ ДПС правових підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних шляхом прийняття відповідних рішень, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача та гарантією того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні у день подання їх на реєстрацію.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних також підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 4204 грн 00 коп. (підтверджується платіжним дорученням №10 від 25 листопада 2020 року), а тому такий підлягає стягненню з відповідача, який прийняв оскаржувані рішення.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства Кобра+ до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №1749421/36748888 від 20 липня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення №1877840/36748888 від 28 серпня 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 приватного підприємства "Кобра+" від 30 червня 2020 року у день подання її на реєстрацію.

Зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 приватного підприємства "Кобра+" від 31 липня 2020 року у день подання її на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь приватного підприємства «Кобра+» судовий збір у розмірі 4204 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 січня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - приватне підприємство "Кобра+" (Чернівецька область, Герцаївський район, с. Банчени, ЄДРПОУ 36748888), відповідачі - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 43143196), Державна податкова служба України (Львівська площа,8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393).

Суддя О.П. Лелюк