Рішення

від 28.01.2021 по справі 640/24704/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 січня 2021 року справа №640/24704/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) доНаціонального агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту - відповідач, НАЗК) про 1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27 червня 2019 року №1859 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання"; 2) визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27 червня 2019 року №1868 "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного правопорушення та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання" до Національного антикорупційного бюро України В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про неправомірність рішення відповідача щодо результатів здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої) та про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного правопорушення, а також направлення рішення про результати перевірки декларації до Національного антикорупційного бюро України (далі по тексту - НАБУ).

Ухвалою від 23 грудня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/24704/19 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та проведенням судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки за результатами з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що позивач у декларації за 2015 рік (виправлена) відобразив недостовірні відомості. Крім того зазначив, що спірні рішення не порушують прав та інтересів позивача шляхом обмежень у реалізації суб`єктивних прав чи покладання необґрунтованих обов`язків, а також не породжують для позивача будь-яких негативних наслідків, у тому числі у вигляді притягнення до відповідальності (адміністративної чи кримінальної), а навпаки створює для позивача можливість подати декларацію за 2015 рік з достовірними відомостями, зважаючи на допущені позивачем помилки при її заповненні. Також вказав на те, що затвердження обґрунтованого висновку та направлення його до спеціального уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції не є свідченням вчинення суб`єктом декларування кримінального правопорушення.

У письмовій відповіді на відзив позивач зазначає, що проведення повної перевірки декларації позивача відбулося не у строк, визначений Порядком №56, що затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №56 від 10 лютого 2017 року. Крім того, в частині порушеного права позивача, зазначив, що спірні рішення призвели до порушення прав позивача, гарантованих статтями 8, 19 Конституції України та принципу юридичної визначеності, закріпленому в статтях 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особи. Зазначив також, що якщо в ході перевірки, НАЗК не встановило доказів які б свідчили про наявність у декларанта прямого умислу на подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, то в нього не має підстав для висновку про наявність ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, за яке встановлена відповідальність згідно статті 366-1 Кримінального кодексу України.

Ухвалою від 28 січня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив НАЗК у задоволенні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі №640/24704/19.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

З Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вбачається, що 26 жовтня 2016 року позивачем подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (426a7955-9a66-4b97-97c7-96f32c9851df).

Крім того, 31 жовтня 2016 року позивачем подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправлену) (3a54a538-8fea-469e-95e0-5375770b0a3c).

16 березня 2018 року Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення №468 "Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік" (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VІІІ скликання" (унікальний номер виправленої декларації: 3a54a538-8fea-469e-95e0-5375770b0a3c).

Рішенням НАЗК від 18 травня 2018 року №976 "Про продовження строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VІІІ скликання" продовжено строк перевірки на 30 календарних днів з 16 травня 2018 року.

На запит відповідача від 15 червня 2018 року №41-01/26726/18 представником позивача надано письмові пояснення та наступні документи на підтвердження відомостей, зазначених у поданій декларації за 2015 рік (виправленій):

висновок з матеріалів оцінки земельної ділянки в АДРЕСА_1 ;

витяг про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 35,6 м 2 ;

витяг про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 68,2 м 2 ;

витяг про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 83,9 м 2 ;

витяг про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 308,6 м 2 ;

витяг про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 122,4 м 2 ;

витяг з Державного реєстру правочинів на земельну ділянку загальною площею 4 700 м 2 ;

витяг про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 467,1 м 2 ;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 68,8 м 2 ;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 65,8 м 2 ;

свідоцтво про право власності на гараж у м. Києві загальною площею 19 м 2 ;

свідоцтво про право власності на гараж у м. Києві загальною площею 18,7 м 2 ;

свідоцтво про право власності на гараж у м. Києві загальною площею 13,3 м 2 ;

свідоцтво про право власності на гараж у м. Києві загальною площею 13,3 м 2 ;

витяг про державну реєстрацію прав на нежиле приміщення 10 (м. Київ) по АДРЕСА_10 загальною площею 228,7 м 2 ;

Реєстраційне посвідчення на нежиле приміщення (м. Київ) загальною площею 61,2 м 2 ;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва (комплекс);

свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (Land Rover Defender, 2008 p., Mercedes-Benz G350, 2013 p., Toyota 4 Runner, 2012 p.);

лист від TOB "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бeнц" від 10 березня 2017 року;

договір продажу нерухомого майна покупцю TOB "Добрий капітал";

довідка щодо продажу нерухомого майна покупцю TOB "Добрий капітал";

договору купівлі-продажу цінних паперів від 21 квітня 2015 року;

довідка по сумі доходу по процентах, отриманих від АТ "ОТП Банк";

довідка по сумі доходу, отриманого у вигляді страхової виплати;

довідки по залишкам на банківських рахунках, відомості про які зазначено в розділі 12 "Грошові активи" декларації по AT "ОТП Банк" від 22 червня 2018 року, Банку Богуслав;

технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

За результатами проведення повної перевірки декларацій позивача НАЗК прийняло рішення від 27 червня 2019 року №1859 "Про результати здійснення перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VІІІ скликання" та від 27 червня 2019 року №188 "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення "Про результати здійснення перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік(виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VІІІ скликання" до Національного антикорупційного бюро України".

Здійснюючи перевірку декларації позивача за 2015 рік (виправленої) (унікальний номер виправленої декларації: 3a54a538-8fea-469e-95e0-5375770b0a3c) відповідач встановив факт надання у декларації недостовірних відомостей, а саме:

У розділі 2.1 "Інформація про суб`єкта декларування" декларації.

У полі декларації "Тип посади" позивач зазначив "Посада державної служби", а у полі "Категорія посади" - "А".

За висновками відповідача, у розділі 2.1 "Інформація про суб`єкта декларування" декларації позивач зазначив недостовірні відомості стосовно типу та категорії займаної посади, чим не дотримався вимог пункту 1 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки позивач є народним депутатом України та не може одночасно бути на державній службі.

У розділі 3 "Об`єкти нерухомості" декларації.

На думку відповідача, позивач не відобразив відомості про об`єкт нерухомості, який на будь-якому праві використовувався членами сім`ї (дітьми) для проживання на кінець звітного року.

Так, позивач зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 7150 м 2 , за адресою: АДРЕСА_11 , у полі "Кадастровий номер" - "Не відомо", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру кадастровий номер земельної ділянки 2124882901:02:002:0011.

Позивач зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 1 690 м 2 , за адресою: АДРЕСА_11 , у полі "Кадастровий номер" - "Не відомо", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру кадастровий номер земельної ділянки 2124882901:02:002:0010.

Суб`єкт декларування зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 1 500,0 м 2 , за адресою: АДРЕСА_12 , у полях: "Вартість на дату набуття" та "Вартість за останньою оцінкою" - "Не відомо", "Кадастровий номер" - "Не відомо", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до копії договору дарування земельної ділянки, наданого суб`єктом декларування вартість земельної ділянки (дар) сторони оцінили в 254 925,00 грн. та кадастровий номер цієї земельної ділянки 3223155400:03:024:0187.

За висновками відповідача, недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 254 925,00 грн.

Зазначив, що позивач мав технічну можливість перевірити інформацію про земельні ділянки, власником яких він є, а також інформацію про кадастрові номери, до заповнення декларації, з метою надання у декларації достовірних відомостей.

Позивач зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 7 520,0 м 2 , за адресою: АДРЕСА_12 , у полі "Вартість на дату набуття", "Реєстраційний номер" - "Не відомо", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер нерухомого майна 622434432231.

Відповідно до копії договору дарування земельної ділянки, наданого суб`єктом декларування вартість земельної ділянки (дар) сторони оцінили в 238 304,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 238:304,00 грн.

Позивач зазначив відомості про житловий будинок загальною площею 701,5 м 2 за адресою: АДРЕСА_12 , у полі "Вартість на дату набуття" - "Не відомо", який належить йому на праві власності.

Відповідно до копії договору дарування житлового будинку, наданого суб`єктом декларування вартість житлового будинку (дар) сторони оцінили в 10 473 465,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 10 473 465,00 грн.

Позивач зазначив відомості про житловий будинок загальною площею 336,3 м 2 , за адресою: АДРЕСА_1, дата набуття права власності 19.07.2011, у полі "Вартість на дату набуття", "Реєстраційний номер" - "Не відомо", який належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер нерухомого майна 31871212.

Відповідно до копії свідоцтва про спадщину, наданого суб`єктом декларування дата набуття права власності 09 листопада 2010 року та вартість спадкового майна (житлового будинку) становить 532 470,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 532 470,00 грн.

Позивач не зазначив відомості про право власності на земельну ділянку загальною площею 1 000,0 м 2 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно -суб`єкт декларування є -власником земельної, ділянки загальною площею 1 000,0 м2, кадастровий номер: 21 10100000:33:001:0153, за адресою: АДРЕСА_13 , дата набуття права 27 червня 2013 року.

Крім того, відповідно до копії свідоцтва про спадщину, наданого суб`єктом декларування вартість спадкового майна (земельної ділянки) становить 126 810,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 126 810,00 грн.

Позивач зазначив відомості про квартиру загальною площею 35,6 м 2 , за адресою: АДРЕСА_14 , у полі "Вартість на дату набуття", "Реєстраційний номер" - "Не відомо", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер нерухомого майна 292236, загальна вартість становить 31 634,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 31 634,00 грн.

Позивач зазначив відомості про квартиру загальною площею 68,2 м 2 , за адресою: АДРЕСА_15 , у полі "Вартість на дату набуття", "Реєстраційний помер" - "Не відомо", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер нерухомого майна 292236, загальна вартість становить 60 603,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 60 603,00 грн.

Позивач зазначив відомості про квартиру загальною площею 83,9 м 2 , за адресою: АДРЕСА_16 , у полі "Вартість на дату набуття" - "Не відомо", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер нерухомого майна 34674126, загальна вартість становить 134 837,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 134 837,00 грн.

Позивач зазначив відомості про квартиру загальною площею 308,6 м 2 , за адресою: АДРЕСА_17 , у полі "Вартість на дату набуття" зазначив "Не відомо", у полі "Реєстраційний номер" - "Не застосовується", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер нерухомого майна 34667510, загальна вартість становить 1 685 810,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 1 685 810,00 грн.

Позивач зазначив відомості про квартиру загальною площею 122,4 м 2 , за адресою: АДРЕСА_18 , у полі "Вартість на дату набуття" зазначив "Не відомо", у полі "Реєстраційний номер" - "Не застосовується", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер нерухомого майна 34667539, загальна вартість становить 669 116,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 669 116,00 грн.

За висновками відповідача позивач у зазначеному розділу декларації не зазначив відомості про комплекс, розташований за адресою; АДРЕСА_11 , що належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно за суб`єктом декларування на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року зареєстровано право власності на комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер майна 1234664.

Разом з тим, суб`єкт декларування зазначив комплекс за вказаною адресою у розділі 4 "Об`єкти незавершеного будівництва" декларації як об`єкт, право власності на який не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Позивач зазначив відомості про нежиле приміщення загальною площею 198,8 м 2 , за адресою: АДРЕСА_10 , у полі у полі "Реєстраційний номер"-"Не застосовується", яка належить йому на праві власності.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії витягу про державну реєстрацію прав власності, наданого суб`єктом декларування реєстраційний номер нерухомого майна 34637022 та загальна площа об`єкта нерухомості 228,70 м 2 .

Таким чином, на думку відповідача, у розділі "Об`єкти нерухомості" декларації позивач зазначив недостовірні відомості про вартість об`єктів нерухомості, які належать йому на праві власності, дату набуття права власності на об`єкти нерухомості, а також не зазначив відомості про комплекс, що належить йому на праві власності, користування членами сім`ї (дітьми) об`єктом нерухомості, чим не дотримався вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Загальні недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 14 20 974,00 грн.

У розділі 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби" декларації.

Позивач зазначив відомості про транспортний засіб Land Rover Defender 2008 року випуску, дата набуття права власності 01 січня 2008 року, зазначивши в полі "Ідентифікаційний номер" цифри НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією, наданою Головним сервісним центром МВС України та копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, наданих суб`єктом декларування зазначений автомобіль має ідентифікаційні номер НОМЕР_2 та дата набуття права власності 12 лютого 2008 року відповідно до довідки-рахунку № ДДР810376.

Позивач зазначив відомості про транспортний засіб Mercedes-Benz G350 2013 року випуску, дата набуття права власності 01 січня 2013 року, зазначивши в полі "Ідентифікаційний номер" цифри НОМЕР_3 .

Згідно з інформацією, наданою Головним сервісним центром МВС України та копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, наданих суб`єктом декларування зазначений автомобіль має ідентифікаційний номер НОМЕР_4 та дата набуття права власності 10 грудня 2013 року відповідно до довідки-рахунку № КГС454413 від 10 грудня 2013 року.

Позивач зазначив відомості про транспортний засіб Toyota 4 Ranner 2012 року випуску, дата набуття права власності 01 січня 2012 року, зазначивши в полі "Ідентифікаційний номер" цифри НОМЕР_5 .

Згідно з інформацією, наданою Головним сервісним центром МВС України та копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, наданих суб`єктом декларування зазначений автомобіль має ідентифікаційні номер НОМЕР_6 та дата набуття права власності 19 червня 2013 року відповідно до довідки-рахунку № ААВ321032 від 19 червня 2013 року.

У розділі 7 "Цінні папери" декларації.

Позивач відобразив, що у нього в володінні перебувають акції публічного акціонерного товариства "Ужгородський завод "Електродвигун" у кількості 2 100 штук та номінальною вартістю 21,00 грн, публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у кількості 146 штук та номінальною вартістю 1 460,00 грн, публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал Груп" у кількості 361 штука та номінальною вартістю 361 000,00 грн.

Згідно документів, доданих до пояснень позивача номінальна вартість однієї акції публічного акціонерного товариства "Ужгородський завод "Електродвигун" становила 0,01 грн, номінальна вартість однієї акції публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк" становила 10,00 грн, та номінальна вартість однієї акції публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Реал Груп" становила 1 000,00 грн.

Таким чином, за висновками відповідача, позивач у розділі 7 "Цінні папери" декларації зазначив недостовірні відомості про номінальну вартість належних йому акцій, чим не дотримав вимоги пункту 4 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

У розділі 8 "Корпоративні права" декларації.

Позивач зазначив відомості про наявність у нього корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю "ВітаТкПлюс" (код ЄДРПОУ 22075079) вартістю у грошовому вираженні 372 660,00 грн та у полі "% від загального капіталу" зазначив - "60".

Разом з тим згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, : фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31 грудня 2016 року позивач був засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Плюс" (код ЄДРПОУ 22075079) з розміром статутного капіталу 548 029,31 грн, частка суб`єкта декларування у статутному капіталі цього товариства становила 372 659,94 грн, що у відсотковому вираженні становить 68% від загального розміру статутного капіталу цього товариства.

Таким чином, позивач у розділі 8 "Корпоративні права" декларації зазначив недостовірні відомості щодо відсоткового вираження його частки у статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Плюс" (код ЄДРПОУ 22075079), чим не дотримав вимоги пункту 5 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

У розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації.

Позивач не зазначив дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 513,45 грн.

Згідно з витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб суб`єкт декларування отримав дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в розмірі 513,45 грн, джерелом доходу є громадська організація "Національний олімпійський комітет України" (код ЄДРПОУ 00013238.

За висновками відповідача, твердження позивача про отримання ним подарунку не підтверджується фактичними обставинами у справі, оскільки, дохід у розмірі 513,45 грн. є додатковим благом, що підтверджується витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб суб`єкт декларування

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 513,45 грн.

Позивач не зазначив дохід у вигляді вартості призів переможцям та призерам спортивних змагань в розмірі 609,00 грн.

Згідно з витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб суб`єкт декларування отримав дохід у вигляді вартості призів переможцям та призерам спортивних змагань (ознака доходу - 160) в розмірі 609,00 грн, джерелом виплат є громадська організація "Національний олімпійський комітет України" (код ЄДРПОУ 00013238).

Факт отримання доходу підтверджується витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб суб`єкт декларування а також поясненнями, які було надано позивачем під час проведення перевірки декларації.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 609,00 грн.

Позивач не зазначив дохід у вигляді вартості товарів, які надходять як гарантійна заміна в розмірі 80 818,55 грн.

Згідно з витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, і отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб суб`єкт декларування отримав дохід у вигляді вартості товарів, які надходять як гарантійна заміна (ознака доходу - 138) в розмірі 80 818,55 грн, джерелом виплат є спільне підприємство у формі TOB "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" (код ЄДРПОУ 20021843).

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 80 818,55 грн.

Позивач зазначив отримання доходу у вигляді процентів на суму 247,00 грн, від AT "ОТП Банк", зазначивши у полі "Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" цифри від 1 до 9.

Згідно з копією довідки AT " ОТП Банк" доданої до пояснень загальна сума нарахованих процентів складає 414,83 грн, код в ЄДРПОУ AT " ОТП Банк" - 21685166.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 167,83 грн.

Позивач зазначив отримання доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав на загальну суму 4 500 000,00 грн, зазначивши джерелом доходу себе.

Згідно з копією договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД72 доданого до пояснень, джерелом доходу є TOB "Інвестиційна компанія "Добрий капітал", код ЄДРПОУ - 33948171.

Суб`єкт декларування зазначив отримання доходу у вигляді страхових виплат на суму 1 323,00 грн, зазначивши у полі "найменування" - "страхова компанія" та у полі "Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" цифри від 1 до 9 .

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копії довідки наданої до пояснень страхові виплати отримання суб`єктом декларування від ПрАТ "АСК Інго Україна", код ЄДРПОУ - 16285602.

Позивач зазначив отримання доходу у вигляді процентів на суму 7332,00 грн, від ПАТ КБ "Правекс-Банк", обравши у полі "Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позначку "Не відомо".

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копії довідки наданої до пояснень страхові виплати отримання суб`єктом декларування від ПАТ КБ "Правекс-Банк", код ЄДРПОУ - 14360920.

За висновками відповідача, у розділі 1 1 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про суму отриманих ним доходів та джерела доходу чим не дотримав вимоги пункту 7 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 81 595,38 грн (підпункти 6.1 -6.4 пункту 6 розділу І).

У розділі 16 "Членство суб`єкта декларування в організаціях та їх органах".

Позивач не зазначив відомості про членство у Всеукраїнській громадській організації Федерація стрільби з лука України (код ЄДРПОУ 14325409) та входження до її органів.

Відповідно до пункту 4 порядку денного протоколу № 1 звітно-виборчої конференції Федерації стрільби з лука України від 30.11.2014, позивач обраний Президентом Всеукраїнської громадської організації Федерація стрільби з лука України (код ЄДРПОУ 14325409).

Таким чином, у розділі 16 "Членство суб`єкта декларування в організаціях та їх органах" позивач зазначив недостовірні відомості про входження до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об`єднань та членства в таких об`єднаннях (організаціях), чим не дотримав вимоги пункту 12 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами в зв`язку з реалізацією відповідачем державної антикорупційної політики, регулюються Законом України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Відповідно підпункт "б" пункту 1 частини першої статті 3 вказаного Закону суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: народні депутати України, депутати Верховної Рали Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Згідно частини першої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Частина четверта статті 45 Закону України "Про запобігання корупції", передбачає, що упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

Стаття 50 Закону України "Про запобігання корупції" вказує на те, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції" визначає Порядок №56, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №56 від 10 лютого 2017 року, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 року за №201/30069.

Згідно з частиною другою Розділу І цього Порядку у ньому терміни вживаються у таких значеннях:

достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, у разі невстановлення НАЗК недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих НАЗК у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

Частина третя 3 Розділу І Порядку №56 встановлює, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Відповідно до частини першої Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у: 1) з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей; 2) з`ясуванні точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірці на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням НАЗК, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Згідно з частиною 6 Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Згідно із частиною другою Розділу ІІ Порядку №56 відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

Підстави та умови прийняття рішення НАЗК про здійснення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, у тому числі і рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, вимоги до такого рішення, а також можливість його оскарження визначено, зокрема, пунктами 1, 2, 5 Розділу ІІІ Порядку №56.

Відповідно до абзаців другого, четвертого пункту першого Розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції НАЗК. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Рішення про проведення перевірки повинно бути належним чином обґрунтоване посиланням на визначену Законом підставу повної перевірки декларації або декларацій - у разі прийняття Рішення про проведення перевірки щодо більш як одної декларації на одній визначеній Законом підставі. Рішення про проведення повної перевірки на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 50 Закону також повинно містити обґрунтування, передбачене пунктом 3 цього розділу.

Право декларанта на оскарження у судовому порядку рішення про проведення перевірки встановлене, у пункті 2 Розділу ІІІ Порядку №56.

Оскаржувані рішення відповідача стосується саме позивача, отже впливають на його права та законні інтереси, а відтак, він є особою, яка вправі звернутись із позовом до суду про оскарження та скасування рішень відповідача про проведення перевірки декларації та про результати здійснення такої перевірки.

Згідно абзацу четвертого пункту 5 Розділу ІІІ Порядку №56 у разі прийняття на підставі підпункту 4 пункту 3 цього розділу рішення про проведення перевірки декларації, якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася, НАЗК вживає заходів щодо проведення перевірки викладеної інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей лише в частині нових отриманих відомостей, які не перевірялися під час проведення повної перевірки. Така перевірка проводиться в строки, визначені пунктом 14 цього розділу.

Пунктом 12 Розділу ІІІ Порядку №56 передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:

1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;

2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Пунктом 13 Розділу ІІІ Порядку №56 передбачено можливість зупинення перебігу строку повної перевірки декларації у випадку звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).

Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №56 за результатами проведення повної перевірки декларації НАЗК приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Відтак, з аналізу змісту вищевикладених правових норм Закону України "Про запобігання корупції" вбачається, що повна перевірка декларації передбачає такі дії НАЗК:

1) прийняття рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 розділу ІІІ;

4) направлення суб`єкту декларування листа з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації;

5) прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Тобто перевірка декларацій розпочинається з прийняттям рішення про її проведення і її початком є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки, та закінчується прийняттям рішення про її результати. При цьому така перевірка повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка декларації позивача (виправленої) призначена рішенням від 16 березня 2018 року, що продовжена рішенням від 16 травня 2017 року на 30 календарних днів, та рішення за результатами перевірки прийнято НАЗК - 27 червня 2019 року. Тобто, строк перевірки декларації (вправленої) позивача відбувся поза межами строку, визначеного Порядком №65, оскільки строк перевірки тривав більше ніж 1 рік та 2 місяці.

При цьому, помилковою є позиція відповідача щодо відсутності чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації, а, відтак, за висновком суду тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Такі висновки суду у даній справі узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 лютого 2020 року у справі №640/1007/19 та від 07 листопада 2019 року у справі №640/1221/19.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

З урахуванням наведеного Верховний Суд в постанові від 13 лютого 2020 року у справі №640/1007/19 також вказує на те, що доводи НАЗК щодо відсутність обмеження будь-якими строками (або в межах поняття "розумного строку") на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки НАЗК створене відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" і зобов`язане діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, проведення перевірки декларації особи відповідно до статей 48 та 50 вказаного Закону НАЗК повинне здійснювати згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною Порядком №56.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Визначена Порядком №56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює межі вчинення повноважень НАЗК щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Усі передбачені Порядком №56 заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у пункті 2 розділу І цього Порядку принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура проведення НАЗК контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії "Мірило правовладдя" (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

Отже, позивач, з урахуванням положень Закону України "Про запобігання корупції" та Порядку №56 правомірно очікував, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Аналогічні висновки у подібних відносинах, висловлені Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 та від 07 листопада 2019 року у справі №640/1221/19.

Таким чином, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, прийнятого за результатами перевірки декларації позивача лише 27 червня 2019 року відбулося поза межами визначеного законодавством 90-денного строку, що є порушенням строків проведення такої перевірки, визначених пунктом 12 розділу ІІІ Порядку №56 та свідчить про його протиправність.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 13 лютого 2020 року у справі №640/1007/19, таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення повної перевірки декларації позивача за 2015 рік (виправленої) відповідачем використовувалась інформація державних органів та інших юридичних осіб, зокрема, Головного управління ДФС у Львівській області (від 29 травня 2018 року № 19186/10/13- 01-08-01-08), Держаної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (від 04 червня 2018 року № 7-28-0.21 -6279/2-18), Державної служби України з питань праці (від 22 травня 2018 року № 4081/3/5.2-дп-18, від 23 травня 2018 року № 07-07/1682, від 24 травня 2018 року №2023/17-10/11, від 25 травня 2018 року №4287/15-27/05/2018/3256, від 29 травня 2018 року №08/02.6-20/4150, №07-21/15-10/3573, №01-12/3054, від 30 травня 2018 року №203/6.05, № 5.2/3/18/7695, від 31 травня 2018 року № 15/01-33-5000, №01-22- 09/224718, №5732/05-18/6416, від 01 червня 2018 року №1717/01-05-8.3/18, від 06 червня 2018 року № 4821-16/04, від 07 червня 2018 року №2487/18, №01-02/3234), Головного сервісного центру МВС України (від 24 травня 2018 року №31/9594), Національної поліції України Департаменту превентивної діяльності (від 23 травня 2018 року №2769/20/4/02-2018), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (від 22 травня 2018 року №10/01/15910), Міністерства юстиції України (від 11 червня 2018 року №23061/10003-26-18/19.1.1), Пенсійного фонду України (від 29 травня 2018 року № 18062/04-22), Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (від 18 травня 2018 року №603-17-12/7805), Міністерства соціальної політики України (від 25 травня 2018 року № 962/0/111-18/203), надану на письмові запити Національного агентства; письмові пояснення суб`єкта декларування від 22 червня 2018 року (вх. від 26 червня 2018 року № 07/28386/18).

Тобто, всі запити до державних органів та інших юридичних осіб, а також відповіді на них, вчинені в межах строку (терміну) перевірки, визначеного Порядком №56, тоді як спірні рішення №1859 та №1868 прийняті відповідачем майже через рік - 27 червня 2019 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що 29 березня 2017 року НАЗК вже приймалось рішення №120 "Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік", яке рішення №456 від 16 березня 2018 року скасовано в частині здійснення повної перевірки декларації, поданої позивачем за 2015 рік, як нереалізоване. Будь яких рішень відносно позивача за 2015 рік відповідачем не приймалось.

Крім того, з листа НАЗК від 30 березня 2018 року №75-03/12849/18 вбачається, що рішення не реалізоване, оскільки не було зроблено, відповідно до Порядку 56, обґрунтованих висновків щодо достовірності/недостовірності задекларованих відомостей та точності оцінки задекларованих позивачем активів.

Водночас, не зважаючи на наявність процедурних порушень щодо перевірки декларації позивача за 2015 рік (виправленої), суд вважає на необхідне дослідити доводи відповідача, викладені у обґрунтованому висновку щодо виявлення ознак корупційного правопорушення, затвердженому рішенням №1868 від 27 червня 2019 року, про наявність порушень з боку позивача антикорупційного законодавства при заповнені зазначеної декларації.

Так, за висновками відповідача, позивачем при подачі декларації за 2015 рік (виправленої) не дотримано вимоги пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 7, 12 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до Конвенції ООН проти корупції, ратифікованою Україною Законом №251-V від 18 жовтня 2006 року, усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об`єктивних фактичних обставин справи.

Кожна Держава-учасниця прагне періодично проводити оцінку відповідних правових інструментів й адміністративних заходів з метою визначення їхньої адекватності з точки зору запобігання корупції та боротьби з нею (стаття 5 Конвенції ООН), що покладає на НАЗК певний обов`язок щодо удосконалення своїх процедур, їх прозорості та якості з метою запобігання їх неоднозначного трактування.

З пояснень позивача вбачається, що при поданні декларації як і основної, так і виправленої, за 2015 рік відбувалися технічні проблеми з роботою сайту, про що було повідомлено НАЗК електронними листами з особистого кабінету позивача та поштою, проте відповіді на його повідомлення щодо технічних проблем від НАЗК отримано не було.

У пункті 67 рішення від 11 червня 2016 року № 3 НАЗК, надаючи роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, звернуло увагу, що адміністративна та кримінальна відповідальність передбачені виключно за подання "завідомо недостовірних" відомостей. Тобто відповідне діяння має бути вчинено суб`єктом декларування з прямим умислом. При цьому, для притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень необхідно довести наявність такого умислу, а саме те, що суб`єкт декларування усвідомлював не достовірність відомостей, які він зазначив у декларації.

За висновками відповідача, суб`єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату прийняття рішення Національним агентством, що свідчить про наявність в діях суб`єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Стосовно висновку НАЗК, що позивачем не дотримано вимог пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки за результатами перевірки встановлено, що у розділі 3 "Об`єкти нерухомості" декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про кадастрові номери земельних ділянок, вартість об`єктів нерухомості на дату набуття, у сумі 14 207 974,00 грн. (підпункти 2.1 - 2.13 пункту 2, підпункту 6.1 - 6.4 пункту 6 рішення №1859) суд зазначає наступне.

Пункт 2 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На запит відповідача, позивачем надано відповідь від 14 липня 2017 року до якої долучено: договір дарування земельної ділянки від 21 квітня 2015 року №706, договір дарування земельної ділянки від 21 квітня 2015 року №718, договір дарування від 21 квітня 2015 року №706, договір дарування земельної ділянки від 21 квітня 2015 року №718, договір дарування житлового будинку від 21 квітня 2015 року №712, свідоцтво про право на спадщину від 10 листопада 2010 року №3-1561, свідоцтво про право на спадщину від 27 червня 2013 року №3-451.

Відсутність в Декларації відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером №2110100000:33:001:0153 площею 0,10 га позивач пояснив технічними збоями в роботі реєстру та відсутністю досвіду у поданні вперше декларації.

З огляду на те, що позивачем виявлено самостійно вказану помилку він намагався її виправити шляхом подання повідомлень з електронного кабінету позивача та листом від 17 лютого 2017 року "Щодо подання виправленої декларації за 2015 рік".

Пункт 16 Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 11 серпня 2016 року, визначав на день подання декларації позивача, що у суб`єкта декларування відсутня можливість подати виправлену декларацію за власною ініціативою після спливу семиденного строку. У разі виявлення суб`єктом декларування у поданій декларації недостовірних відомостей після семиденного строку суб`єкт декларування може звернутись до Національного агентства через персональний електронний кабінет, деталізовано описати виявлені неточності або помилки. Відповідна інформація буде врахована Національним агентством у разі проведення повної перевірки (перевірки) декларації відповідного суб`єкта декларування.

Крім того, позивач пояснив, що на момент заповнення декларації йому не була відома вартість відповідного майна на дату набуття права власності на об`єкт, у зв`язку з чим ним відображено у декларації помітку "невідомо", та більшість майна ним отримана у спадщину, що також не давало можливості визначити його вартість.

У подальшому такі помилки виправлені позивачем у деклараціях за 2017 - 2018 роки.

Водночас, відповідачем при проведенні повної перевірки декларації позивача за 2015 рік (виправленої), рішення за результатами якої прийнято вже у 2019 році, не прийнято до уваги вказаних пояснень позивача.

Суд вважає, що наведені у позові обставини свідчать про відсутність умислу в діях позивача щодо приховування інформації, оскільки фактично відомості щодо об`єкти нерухомості були зазначені, проте з технічних причин та за умов першого заповнення декларації в електронному вигляді - у не належний спосіб.

Крім того, у відповідності до приписів абзацу першого пункту третього частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування; б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості; в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також у відповідності до пункту 4 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" у декларації зазначаються відомості цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного папера, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів. У разі якщо цінні папери передані в управління іншій особі, щодо цієї особи також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Стосовно висновку відповідача про наведення позивачем недостовірних відомостей у розділі "Цінне рухоме майно-транспортні засоби", а саме: не вірно зазначено відомості про дату набуття права власності на транспортні засоби та ідентифікаційні номери автомобілів; у розділі "Цінні папери", а саме: не вірно зазначено номінальну вартість належних позивачу акцій публічного акціонерного товариства "Ужгородський завод "Електродвигун"; у розділі "Корпоративні права", а саме: не достовірно зазначено відсоткове вираження частки у статурному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Плюс" - позивачем пояснень не надано.

Відповідачем також встановлено наведення недостовірних даних у розділі 11 "Доходи, у тому числі подарунки".

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" у декларації зазначаються відомості про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п`ять мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п`ять мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року.

Відносно висновку відповідача про не відображення доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у розмірі 513,45 грн. та вартості призів переможцям у спортивних змаганнях у розмірі 609,00 грн., джерелом виплати яких є громадська організація "Національний олімпійський комітет України", позивач зазначив, що дохід отримав не у грошовій формі, сума незначна і тому він про неї під час заповнення декларації не згадав.

Щодо не зазначення у декларації доходу у вигляді вартості товарів, які надходять як гарантійна заміна у розмірі 80 818,55 грн., позивач не вбачав підстав для її відображення з огляду на те. що вони не є об`єктом оподаткування у розумінні Податкового кодексу України.

Крім того, суб`єктом декларування задекларовано отримання доходу у вигляді процентів на суму 247,00 грн. від АТ "ОТП Банк", тоді як з наданої позивачем довідки вбачається загальна сума отриманих процентів у розмірі 414,83 грн. та при цьому позивачем не було зазначено коду ЄДРПОУ АТ "ОТП Банк".

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що перевірену декларацію за 2015 рік (виправлену) заповнено його помічником ОСОБА_2 .

Так, згідно вимог частини першої розділу "Правила заповнення форми декларації особи, уповноваженої на функцій держави або місцевого самоврядування" Форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка затверджена рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10 червня 2016 року №3 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року №960/29090 декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення електронної форми.

Водночас доводи позивача щодо допущення ним технічних помилок при заповненні декларації, суд приймає до уваги, але зазначає, що спеціальним Законом України "Про запобігання корупції" відповідальність за достовірність та повноту відомостей, зазначених у декларації, покладено саме на суб`єкта декларування та, при цьому, передбачено можливість виправлення ним допущених технічних помилок шляхом подання уточненої декларації у строк, відповідно до статті 45 Закону України "Про запобігання корупції".

Водночас, відповідачем не доведено наявність умислу в діях позивача щодо внесення недостовірних даних до декларації за 2015 рік (виправленої) та навіть за наявності помилок та неточностей у ній, суд вважає спірні рішення відповідача протиправними, оскільки їх прийняття відбулося поза межами визначеного законодавством 90-денного строку, що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

При цьому, решта доводів відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують доводи позивача про порушення визначених Порядком №56 строків для прийняття спірних рішень.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; п. 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що навіть зважаючи на наявність неточностей та дефектів заповнення позивачем декларації за 2015 рік (виправленої), оскаржувані рішення не прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, тобто прийняті з порушенням пункту 14 розділу III Порядку № 56, статей 48 та 50 Закону № 1700-VII, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та частини другої статті 19 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань НАЗК.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання від 27 червня 2019 року №1859.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного правопорушення та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання від 27 червня 2019 року №1868.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_19 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 );

Національне агентство з питань запобігання корупції (01103, Київ, бульвар Дружби Народів, 28; ідентифікаційний код 40381452).

Суддя В.А. Кузьменко