Постанова

від 26.01.2021 по справі 460/6056/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6056/20 пров. № А/857/14724/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року про забезпечення позову у справі № 460/6056/20 (головуюча суддя Жуковська Л.А., м. Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради про визнання дій та результатів протиправними, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

17 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Рівненської міської ради, Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просила визнати дії та результати протиправними, визнати протиправними та скасувати рішення, зобов`язати вчинити певні дії.

Одночасно з подання позовної заяви ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Рівненській міській раді та її виконавчим органам вчиняти певні дії щодо земельної ділянки площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 із кадастровим номером 5610100000:01:069:0696, зокрема: погоджувати, виносити на розгляд та затверджувати документацію із землеустрою, передбачену Законом України ,,Про землеустрій" від 220.5.2003 за № 858-ІV, щодо земельної ділянки площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 із кадастровим номером 5610100000:01:069:0696, відповідно до рішення Рівненської міської ради ,,Про затвердження Порядку розподілу вільних від забудови земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), та сім`ями, члени яких загинули під час участі в АТО (ООС), для передачі земельних ділянок безоплатно у власність" від 02.07.2020 за № 7564.

Заява мотивована тим, що позивач розробила проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 06.09.2019 на підставі звернення заявника вказана земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5610100000:01:069:0696. 25.02.2020 позивач звернулася до міської ради із заявою про відкликання своєї заяви та зняття її з розгляду чергової сесії Рівненської міської ради. 31.07.2020 заявник повторно звернулася до Рівненської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність спірної земельної ділянки. Однак, на даний час жодного рішення по вказаному питанню Рівненською міською радою не прийнято, у тому числі, питання про надання такої земельної ділянки у власність чи в оренду не виносилося на розгляд пленарних засідань сесії Рівненської міської ради.

04.08.2020 шляхом опрацювання даних збережених в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет), а саме: веб-сайт (сторінка) Рівненської міської ради, за посиланням - http://rivnerada.gov.ua/portal/landing, позивач та її представник установили, що Управління земельних відносин включило у Список земельних ділянок, які підлягають до розподілу виключно між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), та сім`ями, члени яких загинули під час участі в АТО (ООС), для передачі земельних ділянок безоплатно у власність (відповідно до рішення Рівненської міської ради від 02.07.2020 за № 7564).

Внаслідок таких дій, 29.07.2020 Управління протиправно провело відповідне жеребкування, щодо земельної ділянки площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 5610100000:01:069:0696, як такої, що підлягає до розподілу вільних від забудови земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), та сім`ями, члени яких загинули під час участі в АТО (ООС), для передачі такої земельної ділянки безоплатно у власність. За результатами незаконного жеребкування від 29.07.2020 спірну вирішено передати безоплатно у власність громадянину ОСОБА_2 .

В подальшому, Управління земельних відносин, на думку позивача, протиправно підготовило проект рішення Рівненської міської ради ,,Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)", який стосується земельної ділянки площею 1000 кв.м , із кадастровим номером 5610100000:01:069:0696.

За таких обставин позивач вважає, що зазначений спірний об`єкт нерухомого майна не може бути переданий безоплатно у власність ОСОБА_2 , якому, за результатами вказаних протиправних дій Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, незаконно ,,сформовано" першочергове право на таку земельну ділянку відповідно до Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позаяк ця пільга полягає в тому, що у випадку претендування на одну і ту ж земельну ділянку декількох осіб, перевага буде надана саме учаснику АТО (ООС).

Ухвалою від 18 серпня 2020 року Рівненський окружний адміністративний суд заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив повністю та постановив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Рівненській міській раді та її виконавчим органам вчиняти певні дії щодо земельної ділянки площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 5610100000:01:069:0696, зокрема, погоджувати, виносити на розгляд та затверджувати документацію із землеустрою, передбачену Законом України ,,Про землеустрій" від 220.5.2003 за № 858-ІV, щодо земельної ділянки площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 із кадастровим номером 5610100000:01:069:0696, відповідно до рішення Рівненської міської ради ,,Про затвердження Порядку розподілу вільних від забудови земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), та сім`ями, члени яких загинули під час участі в АТО (ООС), для передачі земельних ділянок безоплатно у власність" від 02.07.2020 за № 7564.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд неналежним чином перевірив правову та фактичну обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення позову, доказів, поданих із заявою.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з приписами ч.2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому приписи ч.4 ст. 150 КАС України визначають, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Головною метою його застосування є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за наявності хоча б однієї з умов, передбачених ст. 150 КАС України, зокрема, встановлених судом ще до розгляду відповідного позову по суті заявлених позовних вимог на підставі обґрунтованої заяви та доданих до неї матеріалів.

При цьому, у частині другій статті 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми вимагає встановлення судом на цій стадії лише ймовірності (,,може") ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі ,,Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Тож, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що позивач, не погоджуючись з рішенням виконавчого комітету реалізував своє право на звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у порядку, передбаченому адміністративним процесуальним законодавством.

Аналізуючи наявність підстав для забезпечення позову, передбачених частиною другою ст. 150 КАС України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, спірна земельна ділянка може бути передана у власність іншій особі, внаслідок чого в разі ухвалення рішення в даній адміністративній справі на користь позивача виконання судового рішення та поновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції також мотивовано враховуючи ті обставини, що вчинення відповідачами будь-яких дій, зокрема, погоджувати, виносити на розгляд та затверджувати документацію із землеустрою щодо спірної земельної ділянки може призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки саме за заявою позивача вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вказані обставини свідчать про те, що позивач понесла реальні матеріальні збитки.

При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 17.07.2008 у справі ,,Каіч та інші проти Хорватії", згідно яких для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України ,, Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів також враховує, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з предметом позову.

Враховуючи вказані вище фактори, а також справедливий баланс між інтересами позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення позову за вказаних обставин є необхідним та справедливим.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність ухвали суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 150, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року про забезпечення позову у справі № 460/6056/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 28.01.2021.