Постанова

від 28.01.2021 по справі 813/3603/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Справа № 813/3603/16 пров. № А/857/15366/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (суддя Гулик А.Г., м.Львів, повний текст складено 3 листопада 2020 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Неодім Захід до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Ще у жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Неодім Захід (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ; правонаступник Головне управління ДПС у Львівській області; далі - Головне управління) в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 03.10.2016 №№000851401, 000841401 (далі - ППР №№000851401, 000841401 відповідно).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (далі - Судові рішення), позов задоволено (т.1 а.с.200-208, 246-252).

За наслідками касаційного перегляду вказаних Судових рішень постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (далі - Постанова суду, Суд відповідно) касаційну скаргу ОДПІ задоволено частково. Судові рішення скасовано. Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.9-21).

При цьому, цей Суд вказав, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності. Суди попередніх інстанцій не перевірили, чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Зокрема, суди не з`ясували, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано осіб, задіяних в такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій, а також достовірності їхніх пояснень, наданих у рамках розслідування кримінальної справи.

За результатами нового розгляду справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі із покликанням на окремі обставини справи вказує, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Щодо контрагента позивача, то відповідно до інформації наявної у АІС Податковий блок встановлено, що підприємством не подавався до податкового органу додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік (відсутня інформація щодо наявності основних засобів та нарахування амортизації); підприємством подано до податкового органу фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 31.12.2014 у якому наявність основних фондів не відображено; кількість працюючих на підприємстві за 2014 рік - 3 особи; підприємством не придбавались послуги з транспортування товарів покупцям, не придбавало послуг навантаження чи розвантаження товарів. Серед іншого, позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи ним вжито для одержання інформації щодо господарської діяльності його контрагента. Крім того, позивачем до матеріалів справи подано акт приймання товару від постачальника, проте вищенаведений акт не можна вважати доказом, оскільки позивач не надав документ під час проведення перевірки. Також зауважує, на безпідставності стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в платіжних дорученнях відсутнє призначення платежу на оплату таких послуг.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності належним чином повідомленої сторони.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ зареєстроване 22.03.2011 Управлінням державної реєстрації Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.03.2011 №14151020000025236, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.03.2011, основний вид діяльності КВЕД 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (т.1 а.с.12-13).

ОДПІ у період з 06.09.2016 по 12.09.2016 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами, за результатами якої складено акт від 19.09.2019 №1605/13-03-14-01/37612960 (далі Акт; т.1 а.с.12-28).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме завищено витрати у рядку 05.1 декларації з податку на прибуток Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю Металлсервіс Україна (далі - ТОВ-1) на загальну суму 184438 грн; в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 33199 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, а саме позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 40416,68 грн, у тому числі: за жовтень 2014 року - 32983,32 грн, за листопад 2014 року - 7433,36 грн по взаєморозрахунках з ТОВ-1, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 40416,68грн.

ОДПІ 03.10.2016 на підставі Акта прийнято ППР:

№0000841401 за платежем ПДВ в сумі 50520,85 грн (основне зобов`язання 40416,68 грн, штрафні (фінансові) санкції 10104,17 грн);

№0000851401 за платежем податок на прибуток в сумі 41498,75грн (основне зобов`язання 33199 грн, штрафні (фінансові) санкції 8299,75 грн (т.1 а.с.33-34).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим вказаного пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування вказаним податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пункт 187.1 статті 187 ПК визначає, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як передбачено пунктом 192.1 статті 192 ПК, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ має містити дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки щодо застосування наведених вище норм у спірних відносинах узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №826/8956/14.

Щодо обставин реальності господарських відносин ТОВ з його контрагентом ТОВ-1, то судом першої інстанції встановлено наступне.

Так, 26.09.2014 ТОВ-1 (Постачальник) та ТОВ (Покупець) укладено договір поставки №0990 (далі - Договір) (т.1 а.с.35-37).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити металопрокат, іменований в подальшому Продукція , в кількості та асортименті, зазначених у рахунку-фактурі Постачальника, на умовах, передбачених вказаним Договором.

Згідно з умовами Договору діюча ціна на момент відвантаження Продукції вказується у рахунку-фактурі Постачальника. Попередня оплата за Продукцію здійснюється за безготівковим розрахунком на поточний рахунок Постачальника в розмірі 100% відповідно до рахунку-фактури, виписаної Постачальником. За вимогами Договору, поставка Продукції здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів від дати зарахування на поточний рахунок Постачальника попередньої оплати в розмірі 100% вартості Продукції, вказаної у рахунку-фактурі Постачальника.

Відповідно до вимог пункту 6.1 Договору Договір набирає чинності в момент його підписання та діє до 31.12.2014 або до повного виконання Сторонами умов Договору. Дія договору може бути закінчена автоматично через шість місяців у випадку, якщо сторони не мають невиконаних зобов`язань щодо вказаного Договору та не здійснюють ніяких дій згідно з умовами такого Договору.

На виконання умов Договору ТОВ-1 виписано рахунок-фактуру від 26.09.2014 №3038 на поставку металопрокату на суму 197899,92 грн; рахунок-фактуру від 10.10.2014 №3450 на поставку металопрокату на суму 242500,08 грн (т.1 а.с.39-40).

Платіжним дорученням від 01.10.2014 №398 підтверджується оплата ТОВ за трубу згідно з рахунком від 26.09.2014 №3038, в тому числі ПДВ 32983,32 грн.

Крім того, від 13.10.2014 №442 підтверджується доплата ТОВ-1 за трубу згідно з рахунком від 10.10.2014 №3450, в тому числі ПДВ 7433,36 грн (т.1 а.с.42-43).

Рух коштів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 по розрахунках з ТОВ-1 за період з 01.09.2014 по 29.07.2016; карткою рахунку 631 по розрахунках з ТОВ-1 за період з 01.01.2014 по 29.07.2016 (т.1 а.с.38).

На підтвердження здійснення господарської операції ТОВ до адміністративного позову додано податкову накладну від 01.10.2014 №3 на загальну суму 197899,92 грн та податкову накладну від 13.10.2014 №53 на загальну суму 44600,16 грн.

Як зазначено судом першої інстанції з пояснень представника позивача встановлено, що одержані від контрагента товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) позивач використав у своїй господарській діяльності, зокрема, у будівництві торгівельного центру між вул.Куліша та вул. Під дубом у м. Львів. На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучено довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень та листопад 2014 року, акти №№1, 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень та листопад 2014 року, а також комплектування номенклатури від 28.10.2014 №138, №139, №140, від 28.11.2014 №147, №146, №144.

Видатковою накладною від 16.10.2014 №381 підтверджується факт передачі позивачу металопрокату на загальну суму 221325,07 грн, при чому фактична кількість металопрокату не відповідає кількості, вказаній у розхідних документах (т.1 а.с.41).

У зв`язку із отриманням продукції відповідно до видаткової накладної №381 від 16.10.2014 лише на суму 221325,07 грн, ТОВ направляв ТОВ-1 листи від 26.11.2014 №253/14 та від 18.12.2014 №286/14 із проханням повернути у семиденний термін з дати отримання листа різницю оплачених коштів в сумі 21175,01 грн. До листа від 26.11.2014 №253/14 позивачем додано акт звіряння взаємних розрахунків за період вересень 2014 року - листопад 2014 року (т.1 а.с.44-45).

Оскільки ТОВ-1 грошові кошти так і не повернуло, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 травня 2015 року у справі №910/7224/15-г позовні вимоги ТОВ до ТОВ-1 про стягнення коштів за договором поставки від 26.09.2014 у розмірі 21175,01 грн задоволено повністю, стягнуто з ТОВ-1 на користь ТОВ 21175,01 грн заборгованості та 1827 грн судового збору (т.1 а.с.47-53).

Так, у вказаному рішенні визначено, що відповідач (ТОВ-1) передав позивачу продукцію на загальну суму 221325,07 грн, відповідно до видаткової накладної від 16.10.2014 №381, у той час як оплата позивачем проведена на суму більшу, а саме 242500,08 грн згідно з рахунком №3450, що підтверджується банківською випискою про рух коштів за період з 01.10.2014 по 13.10.2014. У зв`язку з цим, у відповідача як постачальника, наявний обов`язок повернути грошові кошти у розмірі 21175,01 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили 30.05.2016.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про недоведеність позивачем факту транспортування, придбаного у ТОВ-1 товару з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) та інших документів, що підтверджують доставку товару у місце поставки, суд зазначає, що таке не може бути підставою для визнання проведених господарських операцій нереальними, оскільки ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу ТМЦ.

До того ж, ТН чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки відсутність сертифікатів якості на поставлений товар не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.

Наведене також підтримується Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року справа №620/846/19.

На виконання вказівок Суду, викладених у Постанові суду щодо дослідження обставин, за яких налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допиту осіб, задіяних в такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій, судом першої інстанції допитано в якості свідка менеджера з постачання ТОВ Пейзака А.В., який пояснив, що контрагента ТОВ знайшов через мережу Інтернет, пропозиції контрагента були економічно вигідними для позивача. Через засоби електронного та телефонного зв`язку проведені переговори щодо узгодження умов договору. Після чого уповноважені особи уклали відповідний Договір.

Представник позивача зазначив, що враховуючи вартість необхідного для виконання монтажних робіт ТОВ металопрокату (труби зварної) у порівнянні з іншими постачальниками, генеральним директором ТОВ прийнято рішення укласти з таким постачальником відповідний Договір.

Перед укладенням Договору позивач отримав від ТОВ-1 наступні документи:

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.04.2014;

- витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) станом на 25.04.2014;

- статут ТОВ-1 (Нова редакція ідентифікаційний номер 38946535).

Судом вірно зазначено, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

ТОВ-1 станом на час виникнення спірних відносин, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебувало на обліку в органах державної податкової служби, зареєстроване органом державної податкової служби платниками ПДВ у відповідності до вимог чинного законодавства України та складені за наслідками господарських операцій податкові накладні були перевірені та зареєстровані органом державної податкової служби в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач не надав доказів, які б свідчили про не вжиття позивачем належних та достатніх дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності ТОВ-1

В подальшому ТОВ сформувало заявку на закупівлю необхідного матеріалу, відповідно до якої отримало від постачальника ТОВ-1 рахунок на оплату від 10.10.2014 №, у якому зазначено, що ціна вказана з доставкою автомобільним транспортом.

Згідно з умовами пункту 2.3 Договору ТОВ здійснило 100 % авансовий платіж у розмірі 242 500,08 грн.

16.10.2014 ТОВ-1 поставило металопрокат згідно з накладною від 16.10.2014. Продукцію доставлено за рахунок Постачальника, автомобільним транспортом марки РЕНО, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на об`єкт будівництва, а саме: Будівництво торгівельного центру між вулицею П. Куліша та вулицею Під Дубом у м. Львів, Україна.

Розвантаження товару відбулось на об`єкті силами Покупця - ТОВ.

Вказані обставини підтвердив допитаний в судовому засіданні як свідок - працівник ТОВ Ронжин І.М., який брав безпосередню участь при одержанні товару від ТОВ-1.

Приймання товару за кількістю відбувалось за видатковою накладною від 16.10.2014 №381.

При здійсненні приймання товару представниками ТОВ менеджером з постачання ОСОБА_1 та виконавцем робіт ОСОБА_2 виявлено, що товар прибув на об`єкт у невідповідній кількості та якості, про що у присутності водія складено Акт від 16.10.2014 приймання товару від постачальника ТОВ згідно з накладною від 16.10.2014 №381. В ході вивантаження встановлено невідповідність фактичної кількості металопрокату і кількості вказаної в розхідних документах. Також труби були неналежної якості з ознаками корозії та іржі та не відповідали заявленим вимогам та договірній ціні.

Проте, отриманий від ТОВ-1 товар (труба зварна) в подальшому використаний ТОВ як Підрядником, в ході виконання робіт згідно Договору підряду від 06.08.2014 №06/08-2014 на об`єкті Торговий центр Форум - Львів у м. Львові та прийнятий Генпідрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю Солстрой , відповідно до актів виконаних робіт за жовтень 2014 року та листопад 2014 року підписаних сторонами.

Оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд апеляційної інстанції вважає, що господарські операції, проведені позивачем із ТОВ-1 мали реальний характер, товар був доставлений, а позивач поніс відповідні витрати за договірними зобов`язаннями із ТОВ-1.

Щодо вказівок викладених в Постанові суду, про перевірку достовірності пояснень допитаних у рамках кримінальної справи осіб, які брали участь у господарських операціях, то суд вказує таке.

На обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема, на обставини досудового кримінального провадження, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 28, 190, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Так, досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені встановлено, що учасниками організованої групи в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ТОВ-1 (код ЄДРПОУ 38946535), з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахування певних відсотків.

Ухвалою суду першої інстанції від 15.06.2020 витребувано від Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України (далі - ГСУ) належним чином засвідчені копії документів, а саме: витяг щодо відкриття кримінального провадження № 1201500000000630, отримані в ході досудового розслідування пояснення, протоколи допитів, висновки проведених експертиз, відповідні судові рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження), а також інформацію щодо стадії на якій перебуває кримінальне провадження №12015000000000630.

На виконання вказаної ухвали ГСУ у листі від 13.07.2020 №3151/5/99-99-03-01-/6 повідомило, що вказані матеріали постановою прокурора від 17.07.2019 виділені в окреме кримінальне провадження, у якому визначено підслідність за слідчим управлінням Головного управління ДФС у Волинській області (т.2 а.с.165).

Ухвалою суду від 27.07.2020 витребувано від слідчого управління Головного управління ДФС у Волинській області належним чином засвідчені копії документів, а саме: витяг щодо відкриття кримінального провадження № 1201500000000630, отримані в ході досудового розслідування пояснення, протоколи допитів, висновки проведених експертиз, відповідні судові рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження), а також інформацію щодо стадії на якій перебуває кримінальне провадження №12015000000000630.

На виконання вказаної ухвали слідче управління Головного управління ДФС у Волинській області листом від 07.08.2020 №1217/10/03-97-04-02-10 повідомило про те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Волинській області прийнято до провадження кримінальне провадження №32019000000000047, підставою до початку досудового розслідування якого слугувало виділення матеріалів із кримінального провадження №32018000000000010. Крім того, у матеріалах кримінального провадження №32019000000000047 від 17.07.2019 відсутні витяг щодо початку кримінального провадження №1201500000000630, отримані в ході досудового розслідування пояснення, протоколи допитів, висновки проведених експертиз, результати щодо прийняття остаточних процесуальних рішень у вказаному кримінальному провадженні, які стосуються діяльності ТОВ. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019000000000047 триває (т.2 а.с.176).

З огляду на викладені обставини, суд вжив всіх можливих заходів щодо збирання доказів в рамках кримінального провадження, проте доказів, які б свідчили про порушення вимог податкового законодавства позивачем чи його контрагентом в межах спірних відносин не виявлено.

Проте, апелянтом окрім як обставин, що встановлені досудовим розслідуванням в ході кримінального провадження №1201500000000630 не надано доказів, що такі обставини підтверджені відповідним вироком суду. Між тим, як зазначено вище у слідчого управління Головного управління ДФС у Волинській області взагалі відсутні матеріали кримінального провадження №1201500000000630.

Відтак у розглядуваній справі слід застосувати презумпцію невинуватості, якою проголошено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), який у своєму рішенні від 21.09.2006 у справі Грабчук проти України вказав, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Межі пункту 2 статті 6 Конвенції не обмежуються порушенням кримінальної справи, а поширюються на судові рішення, прийняті після того, як переслідування було припинено. У рішенні від 10.12.2009 у справі Шагін проти України Суд наголосив на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною в тому чи іншому злочині. Таким чином, слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину, та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин.

Стосовно посилання скаржника на відсутність у платіжних документах на оплату витрат на професійну правничу допомогу номера справи, то такі не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки чинним законодавством не встановлено чітких критеріїв для документів, що подаються для підтвердження витрат на правничу допомогу, а позивачем на підтвердження реальності таких витрат подано договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт, платіжні доручення на отримання наданих адвокатом послуг.

Таким чином, підстав для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року.