Постанова

від 27.01.2021 по справі 380/2276/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2276/20 пров. № А/857/9678/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Кухтея Р.В.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка про зупинення роботи будівель,

суддя у І інстанції Карп`як О.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 12 травня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі - ГУ ДСНС) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило зупинити роботу двох будівель Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка (далі - Ліцей), які використовуються як ліцей-інтернат і гуртожиток та майстерня, за адресою Львівська область, м. Львів, вул. Караджича, 2 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року у справі № 380/2276/20 позовні вимоги ГУ ДСНС було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що виявлені ГУ ДСНС у період з 16 грудня по 20 грудня 2019 року під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки у будівлях Ліцею порушення становлять загрозу життю та здоров`ю людей, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Ліцей у поданій апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог ГУ ДСНС. Свої вимоги обґрунтовує тим, що захід реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо виявлені допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що всі перелічені у позові порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття заходів реагування у вигляді саме повного припинення роботи будівлі Ліцею.

Суд першої інстанції помилково вважав, що доказом усунення порушень може бути виключно акт позапланової перевірки та не надав оцінку доказам, що надані відповідачем, які підтверджують відсутність або усунення виявлених порушень. На момент розгляду справи відповідачем було усунуто зазначені у позові порушення, які реально створювали загрозу життю та здоров`ю людей.

Окрім того, виходячи із приписів частини 5 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України заходу реагування у виді зупинення роботи будівлі чинним законодавством не передбачено, а опечатування (опломбування) та відмикання від джерел живлення будівель призведе до неможливості виконання у приміщеннях будь-яких робіт, зокрема, по встановленню пожежної сигналізації.

Представники Ліцею у ході апеляційного розгляду дали усні та письмові пояснення, якими підтримали вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ГУ ДСНС за безпідставністю вимог.

Представник ГУ ДСНС під час апеляційного розгляду справи заперечив обґрунтованість вимог апелянта. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у період з 16 грудня по 20 грудня 2019 року ГУ ДСНС було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки у будівлях Ліцею за адресою 79054, м. Львів, вул. Караджича, 29.

У ході проведеного заходу нагляду (контролю) позивачем було зроблено висновок про виявлення ряду порушень Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1417 від 30 грудня 2014 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі - ППБ), Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ), Правил техногенної безпеки та низки інших нормативних актів зі сторони відповідача. За наслідками проведеного заходу державного нагляду (контролю) було складено акт № 296 від 26 грудня 2019 року, у якому відображено виявлення таких порушень:

1. Не встановлено відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) протипожежний режим, який включає: порядок утримання шляхів евакуації; порядок застосування відкритого вогню; порядок використання побутових нагрівальних приладів; порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт; правила проїзду та стоянки транспортних засобів; місця для зберігання і допустиму кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, що можуть одночасно знаходитися у приміщеннях і на території; порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір`я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень; порядок відключення від мережі електроживлення обладнання та вентиляційних систем у разі пожежі; порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи; порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення; порядок організації експлуатації і обслуговування наявних засобів протипожежного захисту; порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання; порядок збирання членів пожежно-рятувального підрозділу добровільної пожежної охорони та посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку, у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні; порядок дій у разі виникнення пожежі: порядок і способи оповіщення людей, виклику пожежно-рятувальних підрозділів, зупинки технологічного устаткування, вимкнення ліфтів, підйомників, вентиляційних установок, електроспоживачів, застосування засобів пожежогасіння; послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей з урахуванням дотримання техніки безпеки;

2. Для кожного приміщення об`єкта не розроблені та не затверджені керівником об`єкта або уповноваженою ним посадовою особою інструкції про заходи пожежної безпеки;

3. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових) не розроблено інструкцію, в якій необхідно визначити їхні обов`язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту, а також указати, хто з посадових осіб об`єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі. Працівники охорони повинні мати список посадових осіб об`єкта із зазначенням їх місць проживання, службових, домашніх (мобільних) телефонів;

4. На території об`єкта не забезпечено освітлення зовнішніх пожежних драбин, протипожежного обладнання, входів до будинків та споруд;

5. Допущено використання технічних приміщень (тепловий пункт) не за призначенням, розміщення в них складських дільниці, захаращення їх сторонніми предметами;

6. Для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення не визначені категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В. 1.1-36:2016 Визначенім категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою , а також клас зони згідно з Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та ззовні;

7. Стаціонарні зовнішні пожежні драбини на перепадах висот не утримуються пофарбованими;

8. З третього поверху жіночого гуртожитку не влаштовано другий евакуаційний вихід;

9. Приміщення їдальні, не обладнано другим евакуаційним виходом;

10.Допущено:

- улаштування на шляхах евакуації двері, решітки, які перешкоджають вільній евакуації людей;

- замикання на замки та інші запори, що важко відчиняються зсередини;

- демонтаж пристроїв для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів;

11. Електромережу не виконано відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, (складське приміщення кухні, підсобні приміщення, кабінет електрика, столярна майстерня, авто гаражні бокси);

12. Допущено улаштування та експлуатацію тимчасових ділянок електромереж, (підсобні приміщення, кабінет електрика, столярна майстерня);

13. Системи протипожежного захисту не утримуються справними і в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, не усуваються негайно та не робляться записи у відповідних журналах, (кабінет інформатики, серверна);

14. Підтримання експлуатаційної придатності системи протипожежного захисту не проводитися відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (кабінет інформатики, серверна);

15. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння не установлено вказівні знаки згідно з ДСТУ ІSО 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір Знаки повинні бути розміщені на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями;

16. Заклад не забезпечено в повній мірі первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) відповідно до Типових норм належності вогнегасників;

17. Пожежний щит встановлений на об`єкті не укомплектовано засобами пожежогасіння, а саме: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.;

18. Будівлі, приміщення закладу та приміщення гуртожитку не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації, системою передавання тривожних сповіщень, системою оповіщування про пожежу та управління евакуюванням людей);

19. У навчальному закладі та гуртожитку не позначено евакуаційні виходи світловими покажчиками з написом Вихід білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються на нього автоматично у разі зникнення живлення на їх основних джерелах живлення;

20. У навчальному закладі та приміщеннях гуртожитку з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо);

21. Дерев`яні елементи горищних покриттів не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують 1 групу вогнезахисної ефективності;

22. Клас вогнестійкості елементів заповнення прорізі протипожежних перешкод не відповідає вимогам (двері електрощитових);

23. Клас вогнестійкості елементів заповнення прорізі протипожежних перешкод не відповідає вимогам (двері архіву, серверної, люки виходу на горище, складських приміщень);

24. Сходові клітки, внутрішні відкриті, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечено евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм та правил улаштування електроустановок;

25. Приміщення гуртожитку та навчального закладу не забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ІБО 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір ;

26. Приміщення серверної не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (системою автоматичного пожежогасіння);

27. Електрощити, групові електрощитки не оснащені схемами підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);

28. Для контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу 1 раз на рік не проводиться випробування на тиск та витрату води з оформленням акта. Випробування водопроводу повинно проводитися також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водопроводу;

29. Пожежний гідрант (розташований на території закладу) не справний і не утримується таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями;

30. Біля місця розташування пожежного гідранта (на території закладу) не встановлено покажчик (об`ємний зі світильником або плоский із застосуванням світло відбивного покриття);

31. Система внутрішнього протипожежного водопроводу не відповідає вимогам: - внутрішні пожежні кран-комплекти встановлені на сходових маршах. При цьому їх розміщення заважає евакуації людей;

32. Пожежний плоскоскладальний рукав не рідше одного разу на шість місяців не розгортається та не згортається наново;

33. Пожежні кран-комплекти не укомплектовані важелем для полегшення відкривання вентиля;

34. Пожежні кран-комплекти не розміщується у шафах, які мають отвори для провітрювання і не пристосовані для опломбування та візуального огляду без розкривання;

35. Не здійснюється технічне обслуговування і перевірка на працездатність шляхом пуску води пожежних кран-комплектів з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування;

36. Будівля не забезпечена адресним вказівником (назва вулиці, номер будинку), встановленим на фасаді будівлі або інших видних місцях із освітленням у темний час доби;

37. Під час перебування людей у приміщеннях допущено зачинення дверей евакуаційних виходів на ключ, без застосування внутрішніх запорів, які відчиняються з середини без ключа;

38. Вестибюль, хол, тамбури і сходові клітки не обладнано дверима з пристроями для самозачинення дверей, із використанням скла що не дає скалок при руйнуванні;

39. Допущено зменшення кількість та розмірів евакуаційних виходів з будівель і приміщень, класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій, застосування будівельних матеріалів з вищими показниками пожежної небезпеки, змінено інженерні та планувальні рішення й умови освітлення згідно з нормованою вимогою;

40. Допущено:

- користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з`єднувальними коробками, вимикачами;

- експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості ізоляцією;

- підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, експлуатація їх зі знятими ковпаками, (складське приміщення кухні, підсобні приміщення, кабінет електрика, столярна майстерня, авто гаражні бокси);

41. Вогнегасники, які експлуатуються, не мають облікових (інвентарних) номерів за прийнятою на об`єкті системою нумерації;

42. У кімнатах гуртожитку не вивішено на видимих місцях: план евакуації з відповідного поверху із зазначенням даної кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та ручних пожежних сповіщувачів, а також необхідний пояснювальний текст і пам`ятка про дії на випадок виникнення пожежі;

43. Зовнішній простір та стіни будинків навколо кондиціонерів не виконано у радіусі не менше ніж 1,5 метра від предметів і конструкцій із горючих матеріалів;

44. Клас вогнестійкості проходок електричних кабелів та інженерного обладнання будинків через огороджувальні конструкції з нормованою межею вогнестійкості або через протипожежні перешкоди менший, ніж нормована межа вогнестійкості цієї огороджувальної конструкції або протипожежної перешкоди за ознаками Е (показник втрати цілісності) та І (показник втрати теплоізолювальної спроможності), (серверна);

45. На доповнення до схематичного плану евакуації керівником не розроблена інструкція, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників;

46. Роботи з очищення конструкцій витяжних пристроїв, апаратів, трубопроводів не проводяться систематично та не фіксуються у відповідному журналі;

47. Працівники об`єкта не дотримуються встановленого протипожежного режиму;

48. Посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки;

49. Двері на шляху евакуації (№7) відчиняються не в напрямку виходу з будівлі (приміщень);

50. Черговий персонал гуртожитку, а також мешканці не забезпечені індивідуальними засобами захисту органів дихання для організації евакуації в разі виникнення пожежі;

51. Допущено використання газових приладів в приміщенні їдальні (кухні);

52. Особами керівного складу не пройдено функціональне навчання з цивільного захисту;

53. Не проведено об`єктові тренування і навчання з питань цивільного захисту;

54. Не проведено ідентифікацію об`єкта підвищеної небезпеки.

З огляду на виявлені порушення ГУ ДСНС звернулося до адміністративного суду із позовом про зупинення роботи двох будівель Ліцею, які використовуються як ліцей-інтернат і гуртожиток та майстерня за адресою Львівська область, м. Львів, вул. Караджича, 2 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як свідчать матеріали справи, Ліцей не оспорює правомірності проведення ГУ ДСНС позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, результати якого оформлено актом № 296 від 26 грудня 2019 року, і суть зазначеного публічно-правового спору зводиться до перевірки обґрунтованості висновків позивача про наявність у діях відповідача таких порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, а отже вимагають вжиття заходів реагування у виді зупинення експлуатації будівель, що використовуються Ліцеєм, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Приписами статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями частини 7 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V) на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

За правилами пункту 12 частини 1 статті 67 КЦЗ до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 статті 68 КЦЗ передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 26 статті 2 КЦЗ небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

У частині 1 статті 70 КЗЦ зазначено підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, якими є:

1) недотриманні вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушенні вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійсненні заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідності кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушенні правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведенні робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Згідно із частиною 2 статті 70 КЦЗ повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі аналізу наведених правових норм та з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії адміністративних справ, суд апеляційної інстанції наголошує, що застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень. З іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування заходів реагування, у даному випадку повне зупинення експлуатації приміщень. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні із наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

На переконання апеляційного суду, наведені приписи КЦЗ пов`язують застосування заходів реагування з виявленням порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, а отже для правильного вирішення цього спору обов`язковому встановленню підлягають обставини щодо вчинення відповідачем порушень, які, в свою чергу, створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як зазначено у частині 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при повному задоволенні позовних вимог ГУ ДСНС суд першої інстанції дійшов висновку, що перелічені у акті № 296 від 26 грудня 2019 року порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки призводять до загрози життю та здоров`ю людей у випадку виникнення пожежі без наведення відповідної арґументації такого висновку з посиланням на наявні у матеріалах справи докази, подані обома сторонами спору, без належної оцінки наявності підстав для застосування відповідного заходу реагування.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна вважати обґрунтованим у розумінні приписів частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є незаконним.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що захід реагування у виді повного зупинення роботи з експлуатації приміщень є виключним заходом, який застосовується лише за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які безумовно створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).

Тому для правильного вирішення публічно-правового, що розглядається, необхідно серед виявлених контролюючим органом порушень пожежної та техногенної безпеки виокремити такі, які свідчать про наявність на час ухвалення судом рішення реальної загрози життю та здоров`ю людей, а отже про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Окрім того, апеляційний суд враховує те, що на час виникнення спірних правовідносин у суб`єкта господарювання, щодо якого застосовано заходи реагування, відсутня можливість подати заяву про їх скасування у випадку усунення, а прийняття судом рішення про зупинення без всебічного та повного вивчення матеріалів справи призведе до повного зупинення роботи Ліцею, а також позбавить його учнів, що не мають місця проживання у м. Львові, можливості використання гуртожитку для свого проживання.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що ухваленню судового рішення щодо можливості застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень передує розгляд справи, під час якого суд має провести аналіз наявних у матеріалах справи доказів із наданням таким відповідної оцінки щодо їх належності, допустимості та достатності для задоволення позовних вимог чи їх відхилення.

Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так і інші докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності або усунення виявлених порушень (акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, і таке інше).

Таким чином, у разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає суд поряд з іншими доказами. У іншому випадку (якщо б лише акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була б нівельована, оскільки такий не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 826/19328/16, від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 19 січня 2021 року у справі № 640/5571/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

Разом із тим, аналізуючи наявність підстав для застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень відповідача, апеляційний суд враховує висновки, що містяться у постановах Верховного суду у справі № 420/5156/18 від 19 травня 2020 року та у справі № 826/10169/18 від 24 листопада 2020 року, відповідно до яких під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але й ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У іншому випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, у судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина 5 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ), у зв`язку із чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавцем покладений як основа і правова підстава його застосування.

При цьому апеляційним судом враховується те, що за заявою Ліцею ГУ ДСНС було проведено позапланову перевірку відповідача на предмет усунення порушень правил пожежної безпеки, результати якого оформлено актом № 2 від 15 січня 2021 року. У ході позапланової перевірки ГУ ДСНС зробило висновок про те, що з 54-х порушень, що були вказані у акті № 296 від 26 грудня 2019 року, залишились неусунутими лише 4 порушення.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що при надання оцінки доцільності застосування заходу реагування у виді зупинення експлуатації приміщень Ліцею, що зазначені у позовній заяві ГУ ДСНС, у ході апеляційного розгляду слід брати до уваги лише ті порушення, які були відображені у акті № 2 від 15 січня 2021 року.

Щодо висновку ГУ ДСНС про те, що відповідачем не влаштовано другий евакуаційний вихід з 3-го поверху жіночого гуртожитку у порушення вимоги пункту 2.26, 2.23 розділу III ППБ, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.23 Розділу ІІІ ППБ забороняється зменшувати кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій, застосовувати будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, змінювати інженерні та планувальні рішення й умови освітлення згідно з нормованою вимогою.

Пунктом 2.26 Розділу ІІІ ППБ встановлено, що у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.

Разом із тим, будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких протиправних дій, передбачених пунктом 2.23 Розділу ІІІ ППБ, матеріали справи не містять, а відповідачем вчинення таких категорично заперечуються.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем пункту 2.26 Розділу ІІІ ППБ суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до наданих відповідачем копій наказів № 103 від 30 серпня 2020 року з додатком № 2, № 68 від 01 вересня 2020 року з додатком. № 2 у приміщеннях жіночого гуртожитку Ліцею передбачено перебування 40 осіб (вісім кімнат по п`ять учнів) (а.с. 7-14 т.3).

Окрім того, відповідно до Плану евакуації учнів та персоналу з будівлі ліцею на випадок пожежі (а.с. 17 т.3) у жіночому гуртожитку Ліцею передбачено два евакуаційні виходи.

Відтак, висновки ГУ ДСНС про виявлення порушення Ліцеєм вимог пункту 2.26, 2.23 розділу III ППБ не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем електромережу не виконано відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (автогаражні бокси), то апеляційний суд звертає увагу на те, що автогаражні бокси не відносяться до тих приміщень, які ГУ ДСНС зазначено у позовній заяві як такі, експлуатацію яких слід зупинити, а отже відповідні доводи не стосуються предмету судового розгляду (а.с. 37-45 т.3).

Окрім того, ГУ ДСНС не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем не виконано електромережу відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (не зазначено які саме порушення мають місце, та в чому конкретно вони полягають).

Щодо доводів ГУ ДСНС у частині того, що будівлю Ліцею не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації, системою передавання тривожних сповіщень, системою оповіщування про пожежу) апеляційний суд виходить із такого.

У ході апеляційного розгляду було встановлено, що для обладнання приміщення закладу та приміщення гуртожитку Ліцею системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту розроблено проект Система пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу (3-й тип, мовне оповіщення) у Львівському фізико-математичному ліцеї при ЛНУ ім. І.Франка на вул. Караджича, 29 у м. Львові та проведена його експертиза. Відповідно до додатку до Експертного звіту щодо розгляду проектної документації за робочим проектом Система пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу (3-й тип, мовне оповіщення) у Львівському фізико-математичному ліцеї при ЛНУ ім. І.Франка на вул. Караджича, 29 у м. Львові за №02-3103-20/ЕП/КО від 16 квітня 2020 року система пожежної сигналізації (СПС) та система сповіщення про пожежу 3-го типу (СО) призначена для виявлення пожежі на початковій стадії її розвитку, а також подачі команди (спрацювання сухих контактів) на включення звукового та світлового сигналу тривоги про пожежу, і передачі сигналу тривоги на пульт пожежного спостереження. Проектними рішеннями передбачено влаштування системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей. Робочий проект розроблено з дотриманням вимог пожежної безпеки.

Роботи по встановленню системи протипожежного захисту закінчені. За участю представників замовника, виконавця та технагляду здійснено пробні пуски системи. Апробація засвідчила якісну та налагоджену роботу сигналізації в приміщеннях учбового корпусу, гуртожитках ліцею та столярній майстерні. З метою забезпечення пожежної безпеки сигналізація підключена до пульту, що розміщується у кімнаті охорони та нічних чергових (а.с. 51-66, 222-226 т.2, 26-33, 55 т.3).

З огляду на встановлені обставини апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що ним фактично обладнано приміщення Ліцею відповідними системами протипожежного захисту, а тимчасове підключення системи лише до пульту охорони у приміщенні ліцею (до моменту приймання її в експлуатацію створеною Львівською міською радою комісією) відповідно до приписів статі 2 КЦЗ не є тією обставиною, яка може призвести до настання реальної загрози життю та здоров`ю людей.

Додатково апеляційний суд враховує висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, відповідно до якого законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Оскільки облаштування приміщень установками автоматичної пожежної сигналізації та автоматичними установками пожежогасіння спрямовано на своєчасне виявлення та сповіщення про уже виниклу пожежу, ліквідацію її наслідків, то відсутність таких установок аж ніяк не свідчить про наявність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі.

Оцінюючи доводи ГУ ДСНС у частині порушення Ліцеєм пункту 2.37 Розділу ІІІ ППБ з огляду на те, що вестибюль, хол, тамбури і сходові клітки не обладнано дверима з пристроями для самозачинення дверей, із використанням скла що не дає скалок при руйнуванні, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.37 Розділу ІІІ ППБ не допускається:

улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, двері розсувні, підйомні, такі, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

захаращувати шляхи евакуації меблями, обладнанням, різними матеріалами;

забивати, заварювати, замикати на замки, болтові з`єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, двері на шляхах евакуації та евакуаційних виходах;

розташовувати у тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання, у тому числі тимчасового, будь-якого інвентарю та матеріалу;

захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини, евакуаційні площадки квартир житлових будинків;

знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;

улаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення (кіоски), обладнання;

улаштовувати у загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали;

розташовувати в ліфтових холах приміщення різного призначення;

робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

знімати двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

заміняти скло, що не дає скалок при руйнуванні, на звичайне у дверях;

знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

розвішувати у сходових клітках на стінах дзеркала, стенди, панно, інші горючі матеріали.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що наведеними нормами у контексті предмету судового розгляду передбачено заборону на вчинення активних дій - знімати двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток; заміняти скло, що не дає скалок при руйнуванні, на звичайне у дверях; знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні.

Разом із тим, ГУ ДСНС не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем зазначені дії, що заборонені приписами пункту 2.37 Розділу ІІІ ППБ, були вчинені, а сам відповідач подібне категорично заперечує.

Водночас позивачем надано докази на підтвердження того, що з метою підвищення рівня захищеності учнів Ліцею були встановлені двері із використанням скла, що не дає скалок при руйнуванні, а також закуплено та встановлено пристрої для самозачинення (дотягувані) дверей евакуаційних виходів (акт встановлення матеріальних цінностей від 26 листопада 2020 року, копії накладних №0000000048 від 21 грудня 2020 року та № 0000000039 від 23 листопада 2020 року а.с. 33-36 т. 3).

Окрім того, апеляційний суд наголошує на тому, що захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі. якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Як зазначено у частині 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії , № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

З урахуванням наведеного та встановлених у ході апеляційного розгляду обставин, на переконання апеляційного суду, передбачених законом підстав для застосування до Ліцею заходу реагування у виді зупинення роботи двох будівель за адресою м. Львів, вул. Караджича, 29 до усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відмикання від джерел живлення немає.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які він визнав встановленими. За таких обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ГУ ДСНС відмовити.

На підставі приписів частин 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДСНС на користь Ліцею сплачений при зверненні до суду апеляційної інстанції судовий збір.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року у справі № 380/2276/20 та у задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області відмовити.

Стягнути на користь Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка (код ЄДРПОУ 13807543, 79054, Львівська область, м. Львів, вул. Караджича, 29) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (код ЄДРПОУ 38627339 , 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Підвальна, 6).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Р. В. Кухтей Постанова у повному обсязі складена 29 січня 2021 року.