Постанова

від 26.01.2021 по справі 927/274/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа№ 927/274/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Попікової О.В.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Петренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Селянського (фермерського) господарства "Урожай"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 (повний текст рішення складено 19.08.2020)

у справі № 927/274/20 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп"

до Селянського (фермерського) господарства "Урожай"

про стягнення 329 408,17 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Селянського (фермерського ) господарства Урожай про стягнення 170 000, 00 грн основного боргу, 34 142,41 грн пені, 36 346,58 грн 30 процентів річних та 88 919,18 грн штрафів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за укладеним сторонами договором поставки № 65 894 від 27.03.2019

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 11, 509, 525, 526, 530, 538, 549, 554, 610, 620, 625, 629, 655, 656, 693, 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), статті 175, 222 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 у справі № 927/274/20 позов задоволено частково, з Селянського (фермерського) господарства Урожай на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Маркетинг Груп стягнуто 170 000,00 грн боргу, 32 399,89 грн пені, 88 919,18 грн штрафу, 34 567,59 - 30 процентів річних та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 888,30 грн. В решті позову про стягнення 1 742,52 грн пені та 1 778,99 грн 30 % річних відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що сума заборгованості підтверджується зібраними у справі письмовими доказами. Також, суд зробивши власний перерахунок заявлених до стягнення пені та 30 % річних, дійшов висновку, що позивачем допущено помилки при здійсненні розрахунків, у зв`язку з чим позов задоволено частково.

Рішення обґрунтовано нормами статей 11, 626, 712, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, нормами статей 173, 174, 175, 193, 216, 230 ГК України.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Частково не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 у цій справі, ТОВ СФГ Урожай звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що суму основної заборгованості було сплачено ним до винесення рішення суду, проте, у зв`язку з неотриманням ухвали суду про відкриття провадження у справі у нього не було можливості надати суду відзив з платіжними дорученнями про сплату основного боргу. Також, скаржник вважає, що суд не врахував те, що розмір неустойки є неспівмірним сумі заборгованості, а тому безпідставно не застосував ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 справу № 927/274/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 клопотання про поновлення пропущеного строку задоволено, поновлено Селянському (фермерському) господарству "Урожай" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 у справі № 927/274/20, відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 11.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4307/20 від 09.11.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий, Владимиренко С.В., Корсак В.А.

Ухвалою суду від 10.11.2020 справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

Ухвалою суду від 16.11.2020 розгляд справи призначено на 09.12.2020.

Ухвалою суду від 09.12.2020 розгляд справи відкладено на 13.01.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/82/21 від 11.01.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 справу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий, Попікова О.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою суду від 12.01.2021 справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

Ухвалою суду від 13.01.2021 розгляд справи відкладено на 26.01.2021.

У судове засідання 26.01.2021 з`явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судове засідання 26.01.2021 представник позивача не з`явився.

Оскільки явка представника позивача в судове засідання не визнавалась обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного його повідомлення про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи, що матеріали справи містять достатній обсяг відомостей, необхідний для розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглядати її за відсутності представника позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 27.03.2019 № 65894, укладеного між СФГ Урожай та ТОВ Агро Маркетинг Груп , останнє взяло на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива на умовах відстрочення платежу (кінцевого розрахунку) на визначений договором строк, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно з п.п. 2.1-2.2 договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору (підписання специфікації).

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього Договору.

Пунктом 7.2.4 договору встановлено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 7.3 Договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що він є укладеним з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладення. Причому закінчення строку дії цього договору не звільняє покупця від виконання всіх взятих на себе зобов`язань за цим договором, а саме: повернення остаточної ціни цього договору, сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків (у випадку порушення зобов`язань по цьому договору), інших платежів, які покупець зобов`язаний перерахувати і сплатити постачальнику у розмірі, порядку і у строки встановлені цим договором.

До договору сторонами підписано специфікації, зокрема, специфікація № 1 від 29.03.2019, якою було обумовлено поставку товару на загальну суму 130 848,00 грн зі строком сплати - попередня оплата (аванс, 30 % від вартості товару за специфікацією) в розмірі 39 254,40 грн - до 29.03.2019, оплата 70 % від вартості товару в розмірі 91 593,60 грн. - до 01.10.2019; специфікація № 2 від 24.04.2019, якою було обумовлено поставку товару на загальну суму 112 626,00 грн зі строком плати - попередня оплата (аванс, 30 % від вартості товару за специфікацією) в розмірі 33 787,80 грн. - до 24.04.2019, решта 70 % в розмірі 78 838,20 грн. - до 01.10.2019; специфікація від 08.05.2019 якою було обумовлено поставку товару на загальну суму 27 479,52 грн зі сторком сплати - попередня оплата (аванс, 30 % від вартості товару за специфікацією) в розмірі 8 243,86 грн. - до 08.05.2019, решта 70 % в розмірі 19 235,66 грн. - до 01.10.2019; специфікація від 22.05.2019, якою обумовлено поставку товару на загальну суму 15 068,16 грн. За строком сплати - попередня оплата (аванс, 30 % від вартості товару за специфікацією) в розмірі 4 520,45 грн. до 22.05.2019, решта 70 % в розмірі 10 547,71 грн. - до 01.10.2019; специфікація від 23.05.2019, якою обумовлено поставку товару на загальну суму 43 007,38 грн. зі строком сплати - попередня оплата (аванс, 30 % від вартості товару за специфікацією) в розмірі 12 902,21 грн. - до 23.05.2019, решта 70 % в розмірі 30105,17 грн. - до 01.10.2019; специфікація від 28.05.2019, якою обумовлено поставку товару на загальну суму 30 525,00 грн. зі строком оплати -попередня оплата (аванс, 30 % від вартості товару за специфікацією) в розмірі 9 157,50 грн. - до 28.05.2019, решта оплата 70 % в розмірі 21 367,50 грн - до 01.10.2019; специфікація від 19.06.2019, якою обумовлено поставку товару на загальну суму 48 672,00 грн. зі строком сплати - попередня оплата (аванс, 30 % від вартості товару за специфікацією) в розмірі 14 601,60 грн. до 19.06.2019, решта 70 % в розмірі 34 070,40 грн. - до 01.10.2019;специфікація від 04.07.2019, якою обумовлено поставку товару на загальну суму 14 457,12 грн. зі строком оплти - попередня оплата (аванс, 30 % від вартості товару за специфікацією) в розмірі 4 337,14 грн. - до 04.07.2019, решта 70 % в розмірі 10 119,98 грн. - до 01.10.2019.

На виконання умов зазначеного вище договору позивачем поставлено відповідачу визначений у специфікаціях товар, що підтверджується копіями видаткових накладних, підписаних сторонами, а саме: №253 від 04.04.2019 на суму 130848,00 грн, № 694 від 15.05.2019 на суму 27479,52 грн, № 623 від 20.05.2019 на суму 75084,00 грн, № 628 від 20.05.2019 на суму 37542,00 грн, № 689 від 28.05.2019 на суму 15068,16 грн, № 1715 від 28.05.2019 на суму 32907,00 грн, № 1089 від 03.06.2019 на суму 10100,38 грн, № 1048 від 31.05.2019 на суму 30525,00 грн, № 1751 від 21.06.2019 на суму 48672,00 грн, № 1847 від 09.07.2019 на суму 14457,12 грн.

Всього позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 422683,18 грн та виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 451 від 29.03.2019 на суму 130848,00 грн, № 382 від 06.04.2017 на суму 35096,68 грн, № 827 від 24.04.2019 на суму 112626,00 грн, № 1042 від 08.05.2019 на суму 27479,52 грн, № 1237 від 22.05.2019 на суму 15068,16 грн, № 1254 від 23.05.2019 на суму 43007,38 грн, № 1314 від 28.05.2019 на суму 30525,00 грн, № 1484 від 19.06.2019 на суму 48672,00 грн, № 1583 від 04.07.2019 на суму 14457,12 грн.

Відповідач, в свою чергу, за отриманий товар розрахувався частково. Загалом відповідачем здійснено оплату позивачу за отриманий товар за договором на суму 252 683,18 грн.

Зокрема, на виконання специфікації № 1 від 29.03.2019 суми прострочення були у таких періодах:

-з 02.10.2019 по 26.12.2019 - 91 593,60 грн.;

-з 27.12.2019 по 02.01.2020 - 71 593,60 грн.;

-з 03.01.2020 по 19.01.2020 - 41 593,60 грн.

На виконання специфікації № 2 від 24.04.2019 суми прострочення були у таких періодах:

-з 02.10.2019 по 19.01.2020 - 78 838,20 грн.;

-з 20.01.2020 на день подання позовної заяви - 55 102,62 грн.

На виконання специфікації від 08.05.2019 суми прострочення були у таких періодах:

- з 02.10.2019 на день подання позовної заяви - 19 235,52 грн.

На виконання специфікації від 22.05.2019 відповідачем сплачено 22.05.2019 на суму 4520,45 грн - 30 % товару (передоплата) за платіжним дорученням № 388 від 22.05.2019 та 18.11.2019 - 10547,71 грн оплата 70% вартості товару за платіжним дорученням № 171 від 18.11.2019.

На виконання специфікації від 23.05.2019 суми прострочення у таких періодах:

- з 02.10.2019 станом на день подання позовної заяви - 30 104,38 грн.

На виконання специфікації від 28.05.2019 суми прострочення були у таких періодах:

- з 02.10.2019 станом на день подання позовної заяви - 21 367,50 грн.

На виконання специфікації від 19.06.2019 суми прострочення були у таких періодах:

- з 02.10.2019 станом на час подання позовної заяви - 34 070,00 грн. грн.

На виконання специфікації від 04.07.2019:

Суми прострочення були у таких періодах:

- з 02.10.2019 станом на день подання позовної заяви - 10 119,98 грн.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення ТОВ Агро Маркетинг Груп з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Матеріалами справи підтверджено факт існування у відповідача на момент звернення з позовом у даній справі заборгованості у розмірі 170 000,00 грн у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за укладеним з позивачем договором поставки.

На підтвердження факту сплати основної заборгованості за укладеним з позивачем договором поставки відповідачем до апеляційної скарги було додано платіжні доручення на суму від 07.04.2020 № 377 на суму 100 000 грн та від 09.04.2020 № 395 на суму 70 000.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому суд апеляційної інстанції зважає на посилання скаржника на той факт, що ухвалу про відкриття провадження у справі було постановлено 06.04.2020, тобто в період дії запровадженого в державі карантину і господарство відповідача в цей період також не працювало, а відтак, не мало можливості направити суду докази погашення основної заборгованості перед позивачем.

До того ж, позивачем наведену вище ухвалу не отримано, що підтверджується відміткою поштової установи про відсутність адресату.

Рішення суду у справі ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За таких обставин, з метою уникнення подвійної сплати суми заборгованості, суд апеляційної інстанції приймає до уваги надані відповідачем докази її погашення.

За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.2.4 договору за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, визначений в договорі розмір пені - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, відповідає наведеним вище нормам, а відтак безпідставним є посилання скаржника на те, що розмір пені у договорі не визначений.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 7.3 договору).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Пунктом 7.2.3 договору у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань, щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь продавця тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.

З огляду на зазначене вище місцевим господарським судом стягнуто передбачені договором пеню, штрафу та 30 % річних.

В той же час, апеляційний господарський суд зважає на посилання скаржника в апеляційній скарзі на неотримання ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, карантинні обмеження, які позбавили відповідача брати участь в судових засіданнях та надати заяву про зменшення штрафних санкцій, а також повідомити про сплату боргу з огляду на що просить апеляційний господарський суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Про отримання від відповідача суми заборгованості у сумі 170 000 грн позивач суд першої інстанції не повідомляв.

Відповідно до п. 4 Розділу Х Прикінцеві положення ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Апеляційний господарський суд, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, відсутність у будь-кого з учасників негативних наслідків від вчиненого відповідачем правопорушення, а також те, що пред`явлені до стягнення штрафні санкції, за оцінкою суду, є надмірно великими, врахувавши інтереси обох сторін, дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу та пені на 80% на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

В частині заявлених до стягнення 30 % річних Північний апеляційний господарський суд у цьому зв`язку зважає на правову позицію, викладену в постанові Велика Палата Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із якою нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вважає справедливим, пропорційним можливість обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені та відмовити у стягненні річних.

У даному випадку, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи поведінку винної сторони та ступінь виконання нею зобов`язання (відповідач сплатив основний борг), а також беручи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення умов договору, колегія вважає справедливим, пропорційним можливість обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені (до 20 % від заявлених до стягнення), та відмовити у стягненні річних.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія дійшла висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення основного боргу із закриттям провадження у справі в цій частині та зміні у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, штрафу та річних.

Враховуючи необхідність з`ясування усіх обставин справи, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень та надання їм оцінки, а також для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглянута апеляційним судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 129 цього Кодексу інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У справі, що переглядається, судом було вирішено лише спір у частині штрафу, пені та річних, тому відповідно до ст. 129 ГПК України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині пропорційно задоволених вимог.

В іншій частині (основного боргу) витрати по сплаті судового збору відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача, у суду відсутні підстави для вирішення питання про повернення судового збору. Однак позивач не позбавлений права звернутися до суду з таким клопотанням в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо судових витрат за розгляд апеляційної скарги суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у справі виник внаслідок неправильних дій скаржника, судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Урожай" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 у справі № 927/274/20 скасувати в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства Урожай на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Маркетинг Груп 170 000, 00 грн боргу та у цій частині провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 19.08.2020 у справі № 927/274/20 у частині задоволення позовних вимог про стягнення з Селянського (фермерського) господарства Урожай на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Маркетинг Груп пені, штрафу, 30 процентів річних та у частині розподілу судових витрат змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Урожай (15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, місто Корюківка, ВУЛИЦЯ ГАЛИНИ КОСТЮК, будинок 22, код 32230925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Маркетинг Груп (61106, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 303, код 39435221) 6 479, 98 грн (шість тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень дев`яносто вісім копійок) пені та 17 783, 84 грн (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят три гривні вісімдесят чотири копійки) штрафу, в решті - відмовити. В частині позовних вимог про стягнення 30 % річних відмовити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Урожай (15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, місто Корюківка, ВУЛИЦЯ ГАЛИНИ КОСТЮК, будинок 22, код 32230925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Маркетинг Груп (61106, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 303, код 39435221) 363, 96 грн (триста шістдесят три гривні дев`яносто шість копійок) судового збору за подання позовної заяви.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Селянське (фермерське) господарство "Урожай".

Видачу наказів доручити господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи № 927/274/20 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 01.02.2021.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.В. Попікова

С.В. Владимиренко