Постанова

від 26.01.2021 по справі 917/1715/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа № 917/1715/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Водопян Н.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП№3612 від 25.01.2018, ордер серія ДП№2203/016 від 11.01.2021, договір про надання правової допомоги №1 від 03.2018

відповідача - Шапошник Р.Ф., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №400 від 21.07.2004, ордер серія ПТ№129000 від 12.01.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" (вх. №3318П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2020 у справі №917/1715/19 (суддя Киричук О.А., повний текст рішення підписано 19.10.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аульська хлоропереливна станція", смт. Аули Криничанського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод", м.Кременчук Полтавської області

про вилучення та передачу майна, стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аульська хлоропереливна станція" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" про вилучення та передачу на свою користь 14 (чотирнадцять) контейнерів для рідкого хлору з заводськими номерами 126, 6555, 5117, 7894, 217, 273, 9999, 339, 5178, 781, 2199, 247, 74, 252, загальною вартістю 1.260.000,00 грн та стягнення штрафних санкцій в сумі 1.050.000,00 грн за невиконання умов договору тимчасового користування (позички) №122/18 від 18.09.2018.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.10.2020 позов задоволено повністю. Зобов`язано вилучити у ТОВ "Компанія "Хлортехвод" (39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Театральна, 34, офіс 16 код ЄДРПОУ 38252331) чотирнадцять контейнерів для рідкого хлору з заводськими номерами 126, 6555, 5117, 7894, 217, 273, 9999, 339, 5178, 781, 2199, 247, 74, 252, загальною вартістю 1.260.000,00 грн та передати їх Товариству з обмеженою відповідальністю "Аульська хлоропереливна станція" (ЄДРПОУ 33075701 Адреса товариства: Україна, 52310, Дніпропетровська область, Криничанський район, селище міського типу Аули). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" (39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Театральна, 34, офіс 16 код ЄДРПОУ 38252331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аульська хлоропереливна станція" (ЄДРПОУ 33075701 Адреса товариства: Україна, 52310, Дніпропетровська область, Криничанський район, селище міського типу Аули) штрафні санкції в сумі 1.050.000,00 грн, а також 34.650,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ТОВ "Компанія "Хлортехвод" з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення, прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, при недотриманні норм процесуального права, на підставі неповно досліджених доказів. Апелянт наполягає на тому, що договір, який є предметом позову є неукладеним з огляду на те, що він не підписаний з боку відповідача, що встановлено відповідною судовою почеркознавчою експертизою. Також відповідач зауважує, що договір №123/18 від 18.09.2018, посилання на який є в оскаржуваному рішенні, не є предметом позову.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "Хлортехвод" та призначено її до розгляду 12.01.2021. Сторонам по справі надано строк для подачі письмові пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

28.12.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Аульська хлоропереливна станція" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13042), в якому позивач просить рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2020 по справі №917/1715/19 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. Доводи відзиву на апеляційну скаргу по суті є схожими на доводи, наведені в рішенні господарського суду. Так, позивач зазнає, що твердження апелянта про те, що спірний договір є неукладеним не може бути прийнято до уваги, адже на виконання умов даного договору сторонами було вчинено ряд юридично значимих дій, якими схвалено укладення спірного правочину, а саме: попереднє листування, наступне укладення договору підряду. Крім того, спірний договір скріплено печатками юридичних осіб, що на думку позивача є підтвердженням волевиявлення його укладення. Стосовно договору №123/18 від 18.09.2018 позивач зазначає, що так, він не є предметом спору, проте він є доказом в матеріалах справи, оскільки його укладання та виконання - передбачене договором №122/18. При цьому, позивач зауважує, що легітимність підпису на договору №123/2018 від 18.09.2018 відповідачем не оспорюється.

З метою повного та всебічного вивчення справи в судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.01.2021, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2021.

Представник відповідача в ході судового засідання підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду скасувати з підстав наведених у скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на скаргу, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 18.09.2018 ТОВ "Аульська хлоропереливна станція" (власник за договором, позивач по справі) та ТОВ "Компанія "Хлортехвод" (користувач за договором, відповідач по справі) було укладено договір тимчасового користування (позички) №122/18, за умовами якого власник передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування контейнери для рідкого хлору, об`ємом 800 л в кількості 14 штук, а саме контейнери з наступними заводськими номерами: 126, 6555, 5117, 7894, 217, 273, 9999, 339, 5178, 781, 2199, 247, 74, 252, надалі "майно". При цьому, заставна вартість одного контейнера переданого у користування на момент його передачі користувачеві складає 75.000,00 грн без ПДВ.

Майно надається користувачу на строк, що становить 2 календарних місяців з моменту його передачі. Останнім днем строку користування майном є 19.11.2018. Строк користування майном може бути подовжено за згодою сторін (розділ 2 договору).

Згідно розділу 3 договору власник зобов`язується надати майно користувачеві протягом двох календарних днів з моменту підписання цього договору. Майно вважається переданим власником користувачу з моменту підписання акту приймання-передачі повноваженими представниками сторін.

Права та обов`язки сторін визначені в розділі 4-му спірного договору. Так, у разі неповернення майна у строк, встановлений п. 2.2 та п. 4.2.1, власник має право вимагати його примусового повернення зі стягненням штрафу та збитків (п. 4.2.3 договору). Пунктом 4.3.5. передбачено обов`язок відповідача надавати інформацію власнику майна щодо місцезнаходження майна, що передане йому в користування, шляхом направлення відповідного офіційного листа на адресу власника.

Відповідальність сторін закріплена в 6-му розділі договору, зокрема в п. 6.1 згідно якого, у випадку порушення строку повернення майна, що зазначений п.2.2 користувач зобов`язаний сплатити на поточний рахунок власника штраф в розмірі 75.000.00 грн за кожну одиницю вчасно неповернутого майна. При цьому, користувач не звільняється від обов`язку повернення майна.

За твердженнями позивача, факт приймання-передачі майна, що є предметом договору підтверджується актом приймання-передачі хлорної тари від 18.09.2018, відповідно до якого позивач, як власник, передав, а відповідачів, як користувач відповідно, прийняв у тимчасове користування контейнери для рідкого хлору, об`ємом 800 л, в кількості 14 штук, з наступними заводськими номерами: 126, 6555, 5117, 7894, 217, 273, 9999, 339, 5178, 781, 2199, 247, 74, 252.

Згідно примітки до акту відповідно до вимог "Правил охорони праці при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору", затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 12.03.2010 №56, користувач зобов`язаний надавати власнику спорожнену з під рідкого хлору, зворотну тару, для здійснення комплексу робіт з її підготовки до наповнення. Без проведення визначеного комплексу робіт повторно наповнювати хлорну тару заборонено.

За твердженням позивача, не зважаючи на умови укладеного договору, відповідач не надає інформацію щодо місцезнаходження майна позивача, контейнери для рідкого хлору в кількості 14 шт. залишаються неповернутими, місцезнаходження їх невідомо, чим порушуються умови укладеного договору.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензію щодо виконання умов укладеного договору №122/18 від 18.09.2018 та сплати штрафних санкцій (вих.179 від 26.03.2019), що підтверджується описом поштового вкладення у цінний лист №5331000223115 від 16.04.2019, проте даний лист залишився без відповіді відповідача.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача за захистом своїх прав до господарського суду з позовом до ТОВ "Компанія "Хлортехвод" про вилучення та передачу на свою користь 14 контейнерів для рідкого хлору з заводськими номерами 126, 6555, 5117, 7894, 217, 273, 9999, 339, 5178, 781, 2199, 247, 74, 252, загальною вартістю 1.260.000,00 грн та стягнення штрафних санкцій в сумі 1.050.000,00 грн за невиконання умов договору тимчасового користування (позички) №122/18 від 18.09.2018.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову зауважує, що зазначений в позові договір та акт прийому-передачі директор ТОВ "Компанія "Хлортехвод" ОСОБА_1 - директор відповідача - не підписував, відтиск печатки на договорі та акті не відповідає відтиску печатки ТОВ "Компанія "Хлортехвод". Крім того, позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами те, що спірні контейнери були передані від позивача до відповідача, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач взагалі мав у власності такі контейнери для зберігання та транспортування хлорної тари.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції визнав доведеним факт приймання-передачі майна, що є предметом спірного договору №122/18, що підтверджується актом приймання-передачі хлорної тари від 18.09.2018, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування контейнери для рідкого хлору, об`ємом 800 л, в кількості 14 штук і строк виконання відповідачем своїх зобов`язань по поверненню майна є таким, що настав. Проте, на момент прийняття рішення відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконав, що є підставою для задоволення позовних вимог. При цьому, суд не прийняв до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи, якою встановлено факт, підписання спірного договору та акту приймання-передачі до нього іншою особою, ніж директор підприємства відповідача з посиланням на те, що в даному випадку достатньою умовою волевиявлення до укладення правочину є відтиск печатки юридичної особи. А відповідачем не надано доказів стосовно використання іншими особами його печатки. Господарський суд дійшов висновку про схвалення відповідачем, як юридичною особою, спірного правочину шляхом здійснення інших господарсько-правових дій, а саме: лист вих.№241 від 17.09.2018 про намір отримання контейнерів та договір №123/2018 від 18.09.2018

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте за фактом неповного з`ясування обставин справи та неправильної оцінки наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог частин першої, другої та п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно приписів статей 627 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про повернення майна та стягнення з відповідача штрафних санкцій на умовах договору тимчасового користування (позики) №122/18 від 18.09.2018, укладеним між ТОВ "Аульська хлоропереливна станція" та ТОВ "Компанія "Хлортехвод".

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про позику та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень глави 60 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст. 836 ЦК України).

Позивачем на підтвердження зобов`язань відповідача по сплаті штрафних санкцій та повернення позиченого майна надав договір №122/2018 від 18.09.2018, акт №1 приймання-передачі хлорної тари від 18.09.2018, претензію №179 від 26.032019.

Проте, відповідач факт укладення договору, а також факт підписання акту приймання-передачу майна заперечує, вказує на те, що директором ТОВ Компанія Хлортехвод ОСОБА_1 не підписувався ані спірний договір, ані акт прийому - передачі майна до нього.

З огляду на категоричні заперечення відповідача як факту укладання ним договору, так і факту одержання майна від ТОВ АХГІС , господарським судом була призначена судова почеркознавча експертиза.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, згідно висновку Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України судової почеркознавчої експертизи по справі № 917/1719/19 підпис у договорі №122/18 від 18.09.2018 тимчасового користування (позички) в графі "Директор ТОВ "Компанія "Хлортехвод" виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис у акті №1 приймання-передачі хлорної тари від 18.09.2018 до договору №122/18 від 18.09.2018 тимчасового користування (позички) в графі "Директор ТОВ "Компанія "Хлортехвод" виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до правил статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1 Закон України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що судова експертиза призначається саме у разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

За змістом загальних положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти, які відповідно до ст. 509 ЦК України є підставою виникнення зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 205 вказаного Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Аналогічні положення закріплено у ст. ст. 173, 174, 175, 181 Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами . Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 із змінами, внесеними згідно із Законом №1206-VII від 15.04.2014).

У постанові №145/2047/16-ц від 16.06.2020 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до законодавства визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, тобто набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Велика Палата Верховного Суду також констатувала, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікації.

Матеріалами справи встановлено, що договір тимчасового користування (позички) №122/2018 від 18.09.2018 ТОВ Компанія Хлортехвод не укладався, оскільки, відповідно до експертного висновку №791 від 08.05.2020, підпис у договорі та акті прийому-передачі майна до цього договору не належить директору ТОВ Компанія Хлортехвод - ОСОБА_1, а отже, зобов`язання по оплаті штрафних санкцій та поверненню майна на підставі зазначеного договору у відповідача не виникли .

Відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто правове значення для встановлення факту вчинення договору у письмовій формі має саме підпис сторони.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо вилучення майна та стягнення з підприємства відповідача штрафних санкцій за договором №122/2018 від 18.09.2018 з огляду на те, що він не може вважатись укладеним.

Окрім того, колегія апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на договір підряду №123/2018 від 18.09.2018, яке також міститься і в оскаржуваному рішенні суду, не може бути прийнято до уваги з огляду на те, що даний договір не є предметом спору у справі №917/1715/19. Отже, дослідження судом першої інстанції господарських відносин між сторонами на підставі договору №123/2018 від 18.09.2018, в тому числі і легітимність підпису ОСОБА_1 , виходить за межі позову у даній справі.

Так, зважаючи на ту обставину, що договір №123/2018 від 18.09.2018 не є предметом позову у справі №917/1715/19, у відповідача не було правових підстав для оспорювання легітимності підпису директора на ньому в межах цієї справи.

Крім того, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні в якості доказу здійснення господарської операції за спірним договором №122/2018 від 18.09.2018 зазначає, що на оплату послуг позивачем було пред`явлено рахунок №1453 від 18.09.2018 на суму 140.000,11 грн з ПДВ, який сплачено відповідачем у повному обсязі платіжним дорученням №3450 від 28.09.2018. При цьому, в якості призначення платежу в даному розрахунковому документі зазначено: оплата за договором №122 від 18.09.2018 .

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не може взяти до уваги зазначені докази щодо перерахування грошових коштів відповідачем за договором №122/2018 з огляду на те, що умовами даного договору визначено що він є безоплатним (п. 1.1 договору).

Посилання суду першої інстанції на ст. 241 Цивільного кодексу України та судову практику стосовно вчинення відповідачем схвалення правочину №122/2018 від 18.09.2020 також є безпідставним, оскільки встановленим є факт того, що і спірний договір, і акт приймання-передачі підписав не директор підприємства відповідача. Доказів на підтвердження уповноваження іншої особи на підписання даного правочину - позивачем не надано. Отже, за відсутності факту делегування своїх повноважень на підписання правочину - не можуть бути застосовані положення статті цивільного кодексу, які регулюють питання стосовно вчинення правочинів з перевищенням повноважень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не можуть бути прийняті колегією суддів апеляційної інстанції, адже є недопустимими та недостовірними в розумінні ст. ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню. Відповідно, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" судом апеляційної інстанції задовольняється, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 4 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод"задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2020 у справі №917/1715/20 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аульська хлоропереливна станція" (ЄДРПОУ 33075701 Адреса товариства: Україна, 52310, Дніпропетровська область, Криничанський район, селище міського типу Аули)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" (39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Театральна, 34, офіс 16 код ЄДРПОУ 38252331) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 51.975,00 грн

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01.02.2021

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко