Рішення

від 26.01.2021 по справі 910/8111/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2021Справа № 910/8111/20 За позовом Державне підприємство "Кролевецьке лісомисливське господарство", Сумська область, м. Кролевець

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

про стягнення 43 440,00 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Манченко Я.В. (адвокат за довіреністю №0001000/5915-20 від 03.03.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.06.2020 року Державне підприємство "Кролевецьке лісомисливське господарство" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (відповідач) суми коштів в розмірі 43 440,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кошти в розмірі 43 440,00 грн, згідно платіжного доручення №608 від 03.03.2020 року, були помилково перераховані неналежному отримувачу, а саме, замість ТОВ "Торговий дім "Латчбахер Україна" кошти перераховані ТОВ "Лачтбахер Україна", який припинив своє існування, на рахунок, що відкритий у відповідача. Оскільки кошти помилково перераховані, позивач просить стягнути вказану суму з відповідача керуючись нормою ч. 3 ст. 1092 Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали №910/8111/20 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

09.07.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти, а тому невиконання наданого банку позивачем платіжного доручення є неможливим. Окрім того, відповідальність за відповідність зазначеної позивачем в платіжному дорученні інформації покладається на позивача.

Також, у зазначеному відзиві, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 розгляд справи №910/8111/20 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 22.09.2020.

20.07.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що при виконанні розрахункових операцій банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа, а не тільки перевірити номер рахунка отримувача та код юридичної особи, а всього платіжного доручення. Окрім того, у відповіді зазначено, що відповідачем не додано до матеріалів справи належних доказів повноважень Пистогової С.В.

27.07.2020 року від відповідач до суду надійшли заперечення, в яких вказано, що повноваження представника (адвоката) Пистогової С.В. надані до матеріалів справи. Щодо суті спору відповідачем зазначено, що банк повністю не визнає позовні вимоги та проситьв їх задоволенні відмовити.

31.07.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В засіданні 22.09.2020 року розгляд справи було відкладено до 10.11.2020 року.

19.10.2020 року від позивача до суду надійшло пояснення-клопотання, в якому вказано, що перерахування коштів на рахунок ТОВ Латчбахер Україна здійснювала касир позивача за допомогою системи Клієнт-Банк і тому усі реквізити ТОВ Латчбахер Україна залишились у системі Клієнт-Банк . Так як усі реквізити ТОВ Латчбахер Україна були збережені у системі Клієнт-Банк , касир підприємства (яка не є юристом) при заповненні платіжного доручення не звернула уваги на те, що ТОВ Латчбахер Україна та ТОВ Торговий дім Латчбахер Україна є різними юридичними особами, а лише змінила в існуючому в системі Клієнт-Банк попередньому платіжному дорученні про перерахування коштів ТОВ Латчбахер Україна тільки номер платіжного доручення на №608, дату платіжного доручення на 03.03.2020 року, суму на 43 440,00 грн та призначення платежу. В подальшому дізнавшись, що кошти були перераховані не тому отримувачу, в телефонних розмовах з обслуговуючими банками та Національним банком України, позивач дізнався, що необхідно звернутись до суду з позовом про стягнення помилково зарахованої суми з обслуговуючого банка, оскільки обслуговуючий банк повинен знати свого клієнта.

Засідання 10.11.2020 року не відбулось, у зв`язку з перебування судді Морозова С.М. на лікарняному, у зв`язку з чим, ухвалою від 26.11.2020 року розгляд справи було призначено на 26.01.2002 року.

31.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

25.01.2021 року від позивач до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу поштового конверта, який доводить, що відповідач не тільки не знає свого клієнта, але і не намагається його розшукати.

В судовому засіданні 26.01.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Латчбахер Україна (п/р НОМЕР_1 , банк АТ Креді Агріколь Банк , МФО 300614, код ЄДРПОУ 41266098) було виставлено Державному підприємству Кролевецьке лісомисливське господарство рахунок на оплату по замовленню №265 на суму в розмірі 43 440,00 грн.

03.03.2020 року Державним підприємством Кролевецьке лісомисливське господарство було ініційовано переказ грошових коштів на суму 43 440,00 грн згідно платіжного доручення №608, в якому отримувачем зазначено ТОВ Лачтбахер Україна (код ЄДРПОУ 34044632, банк отримувача АТ Укрексімбанк , рахунок НОМЕР_2 ) з призначенням платежу: Бирки згідно рахунку №265 від 26.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 7 240,00 грн без тендера, Договір №СМ-04/19 від 14.01.2019, сума - 43 440,00 грн .

В подальшому, дізнавшись, що кошти в сумі 43 440,00 грн перераховано на рахунок ТОВ Лачтбахер Україна , а не ТОВ Торгівельний дім Латчбахер Україна , позивач звернувся до АТ Укрексімбанк із заявою №01-14/380 від 18.03.2020 року, в якій просив банк повернути помилково перераховані кошти в розмірі 43 440,00 грн.

У відповідь листом №164-1/787 від 03.04.2020 року відповідач повідомив позивача, що списання коштів з рахунків клієнтів відбувається лише за дорученням власників цих коштів на підставі розрахункових документів стягувачів.

Листом №01-14/439 від 31.03.2020 року позивач також звернувся до Національного банку України, в якому просив вжити заходів щодо повернення АТ Укрексімбанк коштів в розмірі 43 440,00 грн.

Листом №20-0006/19343 від 16.04.2020 року Національний банк України повідомив ДП Кролевецьке лісопромислове господарство , що листом №20-0006/17305 від 03.04.2020 року, адресованим АТ Укрексімбанк , просив останнього розглянути заяву позивача та надати відповідь і пояснення по суті порушеного питання.

30.04.2020 року позивачем було направлено на адресу банку претензію №01-14/507, якою вимагав повернути кошти в розмірі 43 440,00 грн на рахунок позивача.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що керуючись нормою ч. 3 ст. 1092 Цивільного кодексу України, банк, у зв`язку з порушенням правил розрахункових операцій, повинен здійснити повернення позивачу суми коштів в розмірі 43 440,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України провадження у господарських справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних осіб і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (частина 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, 26.02.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Латчбахер Україна (код ЄДРПОУ 41266098) було виставлено Державному підприємству Кролевецьке лісомисливське господарство рахунок на оплату по замовленню №265 на суму в розмірі 43 440,00 грн.

При цьому, суд відзначає, що у вказаному рахунку на оплату зазначено п/р отримувача - НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ Креді Агріколь Банк та назву отримувача - ТОВ Торгівельний дім Латчбахер Україна (код ЄДРПОУ 41266098).

Однак, позивач, ініціюючи переказ грошових коштів зі свого рахунку в АТ Райффайзен Банк Аваль на суму 43 440,00 грн в платіжному доручені №608 отримувачем зазначає - ТОВ Лачтбахер Україна (код ЄДРПОУ 34044632), банк отримувача - АТ Укрексімбанк , рахунок отримувача - НОМЕР_2 .

АТ Райффайзен Банк Аваль (банк платника) на підставі платіжного доручення №608 від 03.03.2020 року здійснює списання коштів з рахунку позивача в розмірі 43 440,00 грн, а АТ Укрексімбанк (банк отримувача) здійснює зарахування вказаних коштів на рахунок ТОВ Лачтбахер Україна (код ЄДРПОУ 34044632).

Як пояснено позивачем в клопотанні №01-14/1106 від 13.10.2020 року (отримано судом 19.10.2020 року), перерахування коштів на рахунок ТОВ Лачтбахер Україна здійснювала касир позивача за допомогою системи Клієнт-Банк і тому усі реквізити ТОВ Лачтбахер Україна залишились у системі Клієнт-Банк , а тому касир підприємства (яка не є юристом) при заповненні платіжного доручення не звернула уваги на те, що ТОВ Лачтбахер Україна та ТОВ Торговий дім Латчбахер Україна є різними юридичними особами, а лише змінила в існуючому в системі Клієнт-Банк попередньому платіжному дорученні про перерахування коштів ТОВ Лачтбахер Україна тільки номер платіжного доручення на №608, дату платіжного доручення на 03.03.2020 року, суму на 43 440,00 грн та призначення платежу.

Відповідно до статті 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. (п. 32.3. ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання платіжних доручень клієнтів банки несуть відповідальність передбачену ЦК та законами України.

Статтею 1092 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв`язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк. Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

При цьому, відповідно до п. 1.24. статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. (п. 32.3.1. ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

Таким чином задля встановлення того, чи є спірний переказ помилковим з вини банку чи з вини суб`єкта переказу, встановленню підлягає вина банку чи ініціатора переказу у здійсненні операції.

Як вже зазначалось вище, ініціатором переказу коштів згідно платіжного доручення №608 від 03.03.2020 року був позивач, який в особі посадової особи касира виставив банку платника (АТ Райффазен Банк Аваль ) розрахунковий документ із чітким зазначенням реквізитів отримувача, а тому фактично відсутня вина банку у здійсненні зарахування коштів на рахунок отримувача, оскільки таке зарахування відбулось за ініціативи платника на реквізити товариства зазначені в платіжному документів.

Після проходження перевірки правильності реквізитів отримувача (ТОВ Лачтбахер Україна ) банком отримувача (АТ Укрексімбанк ) було правомірно здійснено зарахування коштів на суму 43 440,00 грн на рахунок ТОВ Лачтбахер Україна .

Звертаючи до суду позивач наголошував на тому, що юридичну особу ТОВ Лачтбахер Україна (код ЄДРПОУ 34044632) припинено.

Однак, такі твердження позивача є помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (п. 7 статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, як дані про перебування юридичної особи у процесі припинення (п. 26 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. (п. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. (п. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридична особа з кодом ЄДРПОУ 34044632 не припинена, а змінила своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю ПСП-Фарман , а тому, ТОВ Лачтбахер Україна не припинене, оскільки ТОВ ПСП-Фарман є його правонаступником, враховуючи, що код ЄДРПОУ вказаних юридичних осіб ідентичний.

Таким чином, дії відповідача щодо зарахування на рахунок юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 34044632 коштів є правомірним.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платник несе перед банком або іншою установою - учасником платіжної системи, що його обслуговують, відповідальність, передбачену умовами укладеного між ними договору. Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Отже, здійснюючи заповнення платіжного документа, в даному випадку платіжного доручення №608 від 03.03.2020 року, позивач, як платник, мав здійснити перевірку правильності внесеної в документ інформації, оскільки саме він є ініціатором такого платежу (переказу).

У відповідача, згідно зазначених вище норм, відсутній обов`язок з перевірки достовірності та формальної відповідності платіжного документа, як на тому наголошує позивач у відповіді на відзив.

Враховуючи викладене, незаконності дій відповідача при проведенні банківської операції із зарахування коштів на рахунок отримувача, зазначеного в платіжному дорученні, судом не встановлено.

Окрім встановленого, суд вважає за необхідно наголосити на тому, що позивач в своїх поясненнях вказував про помилковість здійсненого ним перерахування коштів через неуважність касира, а оскільки норма ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає право кожна особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, суд роз`яснює позивачу, що повернення безпідставно перерахованих коштів відбувається в порядку норм статті 1212 ЦК України шляхом звернення до особи, яка, на думку позивача, є такою, що безпідставно отримала такі кошти.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, з огляду на відмову у задоволенні позову, судовий збір, сплачений до державного бюджету, залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Державним підприємством "Кролевецьке лісомисливське господарство" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.02.2021 року.

Суддя С.М. Морозов