Рішення

від 01.02.2021 по справі 922/3082/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2021Справа № 922/3082/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Ельфа"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл"

про стягнення 102188,09 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов приватного підприємства "Ельфа" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" про стягнення 102188,09 грн.

Звертаючись з позовною заявою, приватне підприємство "Ельфа" обґрунтовує свої вимоги наступним. Між ПП "Ельфа" та ТОВ "Мета Рітейл" було укладено договір постачання товару №43 від 03.07.2017. На основі вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, про що свідчать акт звіряння розрахунків та видаткові накладні. Свої зобов`язання ПП "Ельфа" виконало належним чином. Однак, відповідач не виконав свого обов`язку щодо своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 97626,84 грн., яка заявлена до стягнення з відповідача. За неналежне виконання своїх зобов`язань з відповідача заявлено до стягнення також пеню у розмірі 3681,01 грн. та 3 % річних у розмірі 880,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2020 року у справі №922/3082/20 позовні матеріали по справі № 922/3082/20 за позовом приватного підприємства "Ельфа" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" про стягнення 102188,09 грн передано за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва (адреса: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

16.11.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 74287919 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.10.2020 року, а саме: 02002, м. Київ, вулиця Євгена Свєрстюка, будинок 21.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 05.10.2010 р. повернута до суду у зв`язку з: не розшукане .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3082/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

03.07.2017 року між приватним підприємством "Ельфа" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" (покупець) укладено договір №43 постачання товару.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується поставляти парфумерно-косметичну продукцію (далі - товар) згідно замовлень покупця, по ціні і в асортименті, погодженими сторонами в специфікації до договору, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар у строки і на умовах даного договору.

Загальна сума договору становить сумарну вартість відпущеного протягом періоду дії даного товару, згідно з видатковими накладними на товар (п.2.2 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 201_р. Якщо за два тижні до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про своє бажання розірвати договір, дія даного договору продовжується на кожний наступний календарний рік (п.8.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 112 856,86 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:

- № 16564 від 14.06.2018 року на суму 1 750,80 грн.;

- № 20239 від 29.07.2019 року на суму 5 126,58 грн.;

- № 20240 від 29.07.2019 року на суму 1 730,52 грн.;

- № 20816 від 05.08.2019 року на суму 2 611,26 грн.;

- № 21503 від 12.08.2019 року на суму 2 156,58 грн.;

- № 21528 від 12.08.2019 року на суму 952,32 грн.;

- № 23418 від 31.08.2019 року на суму 3 312,54 грн.;

- № 24107 від 09.09.2019 року на суму 2 482,50 грн.;

- № 24750 від 16.09.2019 року на суму 7 605,54 грн.;

- № 25449 від 23.09.2019 року на суму 865,08 грн.;

- № 25450 від 23.09.2019 року на суму 9 353,88 грн.;

- № 26777 від 07.10.2019 року на суму 7 385,76 грн.;

- № 27395 від 14.10.2019 року на суму 3 551,10 грн.;

- № 27396 від 14.10.2019 року на суму 10 662,72 грн.;

- № 27005 від 21.10.2019 року на суму 3622,20 грн.;

- № 28704 від 26.10.2019 року на суму 20 010,66 грн.;

- № 28703 від 28.10.2019 року на суму 4 470,90 грн.;

- № 29298 від 04.11.2019 року на суму 3 453,48 грн.;

- № 29899 від 11.11.2019 року на суму 7 417,20 грн.;

- № 29908 від 11.11.2019 року на суму 9 403,98 грн.;

- № 30554 від 18.11.2019 року на суму 3 740,28 грн.;

- № 31272 від 25.11.2019 року на суму 1 191,00 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата товару проводиться в національній валюті України у формі безготівкового або готівкового платежу на рахунок постачальника згідно з видатковими накладними на товар.

Оплата за договором провадиться покупцем протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання товару вважається дата виписання видаткових накладних на товар (п.3.2 договору).

Як зазначено позивачем, за отриманий товар відповідач розрахувався частково, у зв`язку з чим станом на 28.05.2020 року заборгованість відповідача за договором становить 97 626,84 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020-28.05.2020 підписаний сторонами відповідно до якого заборгованість відповідача становить 97 626,84 грн.

Також, позивачем направлено відповідачу претензію на суму 97 626,84 грн. вих. №54 від 13.08.2020 року.

В матеріалах справи відсутні докази оплати поставленого товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 97 626,84 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 681,01 грн. та три проценти річних в розмірі 880,24 грн. нараховані за період з 28.05.2020 по 14.09.2020.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 5.1 договору за несвоєчасну або неповну оплату товару відповідно до умов даного договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу, за кожний день прострочення, виходячи із суми простроченого платежу.

Нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов`язання, а також відсотки за неправомірне користування коштами постачальника нараховуються за весь період прострочення з дня виникнення заборгованості і по день погашення заборгованості покупцем (п.5.3 договору).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін .

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за за весь період прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до п.3.2 договору оплата за договором провадиться покупцем протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, першим днем прострочення є:

- 27.06.2018 року по накладній №16564 від 14.06.2018 на суму 1 750,80 грн.;

- 13.08.2019 року по накладним 20239 від 29.07.2019 року на суму 5 126,58 грн. та № 20240 від 29.07.2019 року на суму 1 730,52 грн.;

- 20.08.2019 року по накладній №20816 від 05.08.2019 року на суму 2 611,26 грн.;

- 28.08.2019 року по накладним № 21503 від 12.08.2019 року на суму 2 156,58 грн. та № 21528 від 12.08.2019 року на суму 952,32 грн.;

- 13.09.2019 року по накладній № 23418 від 31.08.2019 року на суму 3 312,54 грн.;

- 24.09.2019 року по накладній № 24107 від 09.09.2019 року на суму 2 482,50 грн.;

- 01.10.2019 року по накладній № 24750 від 16.09.2019 року на суму 7 605,54 грн.;

- 08.10.2019 року по накладним № 25449 від 23.09.2019 року на суму 865,08 грн. та № 25450 від 23.09.2019 року на суму 9 353,88 грн.;

- 22.10.2019 року по накладній № 26777 від 07.10.2019 року на суму 7 385,76 грн.;

- 29.10.2019 року по накладних № 27395 від 14.10.2019 року на суму 3 551,10 грн. та № 27396 від 14.10.2019 року на суму 10 662,72 грн.;

- 05.11.2019 року по накладній № 27005 від 21.10.2019 року на суму 3622,20 грн.;

- 08.11.2019 року по накладній № 28704 від 26.10.2019 року на суму 20 010,66 грн.;

- 12.11.2019 року по накладній № 28703 від 28.10.2019 року на суму 4 470,90 грн.;

- 19.11.2019 року по накладній № 29298 від 04.11.2019 року на суму 3 453,48 грн.;

- 26.11.2019 року по накладним № 29899 від 11.11.2019 року на суму 7 417,20 грн. та № 29908 від 11.11.2019 року на суму 9 403,98 грн.;

- 03.12.2019 року по накладній № 30554 від 18.11.2019 року на суму 3 740,28 грн.;

- 10.12.2019 року по накладній № 31272 від 25.11.2019 року на суму 1 191,00 грн.

З розрахунку позивача вбачається, що ним нарахована пеня за період з 25.05.2020 року по 14.09.2020 року, тобто позивач невірно визначав дати початку та закінчення нарахування пені.

Так, вірним мало б бути нарахування пені за період:

- з 27.06.2018 року по 27.12.2018 року по накладній №16564 від 14.06.2018,

- з 13.08.2019 року по 13.02.2020 року по накладним 20239 від 29.07.2019 року та № 20240 від 29.07.2019 року;

- з 20.08.2019 року по 20.02.2020 року по накладній №20816 від 05.08.2019 року;

- з 28.08.2019 року по 28.02.2020 року по накладним № 21503 від 12.08.2019 року та № 21528 від 12.08.2019 року;

- з 13.09.2019 року по 13.03.2020 року по накладній № 23418 від 31.08.2019 року на суму 3 312,54 грн.;

- з 24.09.2020 року по 24.03.2020 року по накладній № 24107 від 09.09.2019 року на суму 2 482,50 грн.;

- з 01.10.2019 року по 01.04.2020 року по накладній № 24750 від 16.09.2019 року;

- з 08.10.2019 року по 08.04.2020 року по накладним № 25449 від 23.09.2019 року та № 25450 від 23.09.2019 року;

- з 22.10.2019 року по 22.04.2020 року по накладній № 26777 від 07.10.2019 року;

- з 29.10.2019 року по 29.04.2020 року по накладних № 27395 від 14.10.2019 року та № 27396 від 14.10.2019 року;

- з 05.11.2019 року по 05.05.2020 року по накладній № 27005 від 21.10.2019 року;

- з 08.11.2019 року по 08.05.2020 року по накладній № 28704 від 26.10.2019 року;

- з 12.11.2019 року по 12.05.2020 року по накладній № 28703 від 28.10.2019 року;

- з 19.11.2019 року по 19.05.2020 року по накладній № 29298 від 04.11.2019 року;

- з 26.11.2019 року по 26.05.2020 року по накладним № 29899 від 11.11.2019 року та № 29908 від 11.11.2019 року;

- з 03.12.2019 року по 03.06.2020 року по накладній № 30554 від 18.11.2019 року;

- з 10.12.2019 року по 10.06.2020 року по накладній № 31272 від 25.11.2019 року.

Суд при здійсненні перерахунку пені не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 3740.28 28.05.2020 - 03.06.2020 7 8.0000 0.044 % 11.45 1191.00 28.05.2020 - 10.06.2020 14 8.0000 0.044 % 7.29 Таким чином за перерахунком суду, загальний розмір пені становить: 18,74 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 3 662,27 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягаю задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 880,24 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 21, код ЄДРПОУ 40082817) на користь приватного підприємства "Ельфа" (61005, місто Харків, вул. Малинівська, буд. 7, код ЄДРПОУ 32134272) основний борг в розмірі 97 626 (дев`яносто сім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 84 коп., три проценти річних в розмірі 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 24 коп. та судовий збір в розмірі 2 026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий