Рішення

від 01.02.2021 по справі 910/18580/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2021Справа № 910/18580/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Домобудівний Комбінат Ростверк

до Товариства з обмеженою відповідальністю СМКД

про стягнення 59 370,56 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Домобудівний Комбінат Ростверк (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СМКД (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № Б101/17 від 31.08.2017, у розмірі 59 370,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № Б101/17 від 31.08.2017 в частині оплати за поставлений товар.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Господарський суд міста ухвалою суду від 30.11.2020 відкрив провадження у справі № 910/18580/20 та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання), надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі 30.11.2020 позивач згідно повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0105472580333 отримав 04.12.2020.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105472580341 ухвала суду від 30.11.2020 була надіслана відповідача 01.12.2020 на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута до суду 08.12.2020 з зазначенням причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою , за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 5 ч. 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

31.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Домобудівний Комбінат Ростверк (постачальником за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМКД (покупцем за договором, відповідачем) був укладений договір поставки № Б 101/17, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар, найменування, кількість, ціна якого вказані у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється на основі заявок покупця на відвантаження, прийнятих постачальником до виконання.

Відповідно до п. 4.1 договору узгоджено, що ціна на партію товару, яка буде поставлена постачальником в межах терміну дії договору, вказується у специфікації, що є невід`ємною частиною договору і діє до моменту зміни ціни у постачальника.

Загальна сума договору становить сукупність вартості партій товару, переданого за видатковим накладними до даного договору. Транспортні витрати за поставку товару відносяться на покупця (п. 4.7).

Відповідно до узгодженої сторонам Специфікації № 1 від 31.08.2017 в редакції Угоди № 1 від 12.10.2017 про внесення змін до специфікації, позивач зобов`язався здійснити поставку товару: бетон у кількості 849,92 куб.м., на загальну суму 978 918,32 грн. на умовах авансового платежу, який покупець сплачує у строк до 07.09.2017. Поставка здійснюється постачальником з власного складу із завантаженням на автотранспорт покупця; постачання товару здійснюється за попередніми замовленнями покупця в обсягах до 350 куб.м. бетону у місяць.

У пунктах 4.8.1-4.8.4 договору сторонами узгоджено порядок здійснення оплати:

- покупець оплачує товар на умовах та у строки, визначені у Специфікації (п. 4.8.1);

- датою здійснення платежу буде дата сплати коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.8.2);

- розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.8.3);

- у разі якщо вартість фактично поставленого покупцю товару і витрат на його транспортування буде більше, ніж сума коштів, сплачених постачальнику, покупець зобов`язаний здійснити доплату не пізніше 3 банківських днів з моменту здійснення поставки (п. 4.8.4).

Відповідно до п. 4.10 договору визначено, що при наявності заборгованості за поставлений товар, постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця незалежно від призначення платежу, в тому числі кошти, що надійшли в якості попередньої оплати майбутніх поставок, на погашення заборгованості, що утворилась.

У п. 10.5 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017. У разі, якщо до закінчення терміну дії договору сторони не виявлять бажання розірвати договір, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з банківськими виписками з рахунку позивача за 31.08.2017, 01.09.2017, 04.09.2017 відповідач на виконання умов договору перерахував на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 978 918,18 грн як оплату за бетон за договором № Б 101/17 від 31.08.2017.

Позивач за видатковими накладними № 1 від 04.09.2017, № 5 від 05.09.2017, № 6 від 07.09.2017, № 7 від 09.09.2017, № 8 від 12.09.2017, № 9 від 14.09.2017, № 10 від 16.09.2017, № 11 від 19.09.2017, № 12 від 20.09.2017, № 13 від 24.09.2017, № 14 від 27.09.2017, № 15 від 28.09.2017, № 16 від 01.10.2017, № 19 від 10.10.2017, № 20 від 11.10.2017, № 21 від 12.10.2017, № 22 від 13.10.2017, № 23 від 14.10.2017, № 24 від 15.10.2017, № 25 від 16.10.2017, № 26 від 19.10.2017, № 27 від 22.10.2017, № 28 від 21.10.2017, № 29 від 20.10.2017, № 30 від 23.10.2017, № 31 від 18.10.2017, № 32 від 15.10.2017, № 33 від 20.10.2017, №37 від 01.11.2017, № 38 від 02.11.2017, № 39 від 06.11.2017, № 40 від 07.11.2017, № 41 від 09.11.2017, № 43 від 11.11.2017, № 46 від 13.11.2017, № 49 від 14.11.2017, № 55 від 15.11.2017, №57 від 16.11.2017, № 58 від 17.11.2017, № 59 від 18.11.2017, № 215 від 13.08.2018, № 308 від 07.09.2018, № 426 від 16.10.2018, № 430 від 17.10.2018, № 518 від 16.11.2018, № 524 від 19.11.2018, № 526 від 20.11.2018, № 533 від 23.11.2018, № 536 від 24.11.2018, № 542 від 28.11.2018, № 549 від 01.12.2018, копії яких долучені до справи, та підписані, скріплені печатками обох сторін без зауважень, та товарно-транспортними накладними до них, поставив, а відповідач прийняв товар за договором на загальну суму 1 092 969,99 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, здійснивши окрім сплати авансового платежу, також 26.11.2018 доплату в розмірі 34 681,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу претензію від 10.07.2020 про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 121482,78 грн з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Як зазначає позивач, після отримання вищевказаної вимоги відповідач перерахував грошові кошти в рахунок погашення боргу за спірною поставкою у сумі 20 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, доданою до справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого по договору товару не виконав належним чином та в повному обсязі, заборгованість відповідача за поставлений основний товар, за розрахунком позивача, склала 59 370,56 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, судом встановлено наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № Б101/17 від 31.08.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають з договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними до них підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за договором з поставки товару відповідачу загальною вартістю 1 092 969,99 грн., а платіжними документами та пояснення позивача встановлено факт оплати відповідачем коштів у сумі 1 033 599,43 грн.

З огляду на положення Специфікації № 1 від 31.08.2017 з урахуванням Угоди № 1 та п.4.8.4 договору, строк оплати відповідачем отриманого товару за видатковою накладними у спірній сумі є таким, що настав.

Враховуючи вищевикладені обставини, за відсутності доказів повної оплати вартості отриманого товару, у т.ч. станом на час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 59 370,56 грн вартості товару, що залишився неоплаченим, є обґрунтованими та доведеними, доказів зворотного суду не надано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, підстав звільнення від обов`язку виконання зобов`язання зі сплати заявленої до стягнення суми не доведено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233,237-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМКД (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, корп 20, код 37727853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Домобудівний Комбінат Ростверк (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 19, код 38928296) заборгованість у розмірі 59 370,56 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч триста сімдесят гривень 56 коп) та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 01.02.2021.

Суддя О.Г. Удалова