Ухвала

від 01.02.2021 по справі 240/3/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

01 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/3/21

категорія 108010100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову подану до подання позовної заяви Бердичівської міської ради Житомирської області до Бердичівської районної ради Житомирської області про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До суду надійшла заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, в якій Бердичівська міська рада Житомирської області просить:

- зупинити дію оскаржуваних рішень Бердичівської районної ради від 03.11.2020 №628 зі змінами від 20.01.2021 № 41; від 03.11.2020 № 630 зі змінами внесеними рішенням від 20.01.2021 № 42; від 03.11.2020 №631 зі змінами внесеними рішенням від 20.01.2021 № 43;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам до набрання рішенням у даній управі законної сили, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно:

- Комунального некомерційного підприємства "Центральна районна лікарня Бердичівського району Житомирської області" Бердичівської районної ради, її основні засоби (оборотні та необоротні активи, рухоме майно), нерухоме майно, зокрема: - будівлі та приміщення районної лікарні згідно переліку) за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Санаторна, 22; - приміщення поліклініки площею 3757,9 кв.м. за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Житомирська, 85/А; - земельну ділянку площею 3,0659 га, кадастровий номер 1810400000:01:013:0334; - земельну ділянку площею 0,6513 га, кадастровий номер 1810400000:01:013:0350;

- Комунального некомерційного підприємства "Стоматологічна поліклініка Бердичівського району" Бердичівської районної ради та її основні засоби (оборотні та необоротні активи, рухоме майно);

- Комунального підприємства "Трудовий архів Бердичівського району" Бердичівської районної ради та частину приміщення площею 161,7 м.кв. за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка, 21.

В обґрунтування заяви зазначає, що Бердичівською міською радою Житомирської області готується позовна заява про визнання незаконними та скасування рішень Бердичівської районної ради: від 03.11.2020 № 628 зі змінами внесеними рішенням від 20.01.2021 № 41; від 03.11.2020 № 630 зі змінами внесеними рішенням від 20.01.2021 №42; від 03.11.2020 №631 зі змінами внесеними рішенням від 20.01.2021 № 43. Вказує, що рішення прийняті в порушення законодавчо визначених норм та невжиття заходів забезпечення позову щодо спірних об"єктів може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів Бердичівської міської ради.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Нормами ч. 1 ст. 151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову. Забезпечення позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем з підтвердженням відповідними доказами.

Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Із поданої заяви слідує, що основною підставою для забезпечення позову є припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову у визначений спосіб, може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів Бердичівської міської ради та протиправність спірних рішень, оскільки такі, як зазначає заявник прийняті з порушенням законодавчо визначених норм.

Слід зазначити, що протиправність оскаржуваних рішень, повинна бути встановлена в ході розгляду адміністративної справи, а не за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову.

У відповідності до ч. 2 статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що обраний позивачем спосіб захисту прав, свобод та інтересів стане неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль. Посилаючись на неможливість поновлення прав позивача у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, ініціатор звернення належним чином не обґрунтовує своїх тверджень.

Також слід звернути увагу на те, що сам лише факт існування у заявника наміру звернутись до суду із позовом про скасування рішень Бердичівської районної ради не свідчить про очевидну протиправність таких рішень та не може бути беззаперечною підставою для забезпечення адміністративного позову.

Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову, у визначений у заяві спосіб відсутні, оскільки доводи заявника базуються виключно на припущеннях та зводяться до його власної оцінки спірних відносин, що не підтверджені належними доказами.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити Бердичівській міській раді Житомирської області у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос