Ухвала

від 01.02.2021 по справі 380/1082/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1082/21

У Х В А Л А

про забезпечення позову

01 лютого 2021 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Прогрестехбуд до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним і скасування припису, -

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Прогрестехбуд звернулось до суду із позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України № 137/6.11.6 від 11.01.2021.

29.01.2020 представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову від (вх. № 6205), відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Міністерства культури та інформаційної політики України № 137/6.11.6 від 11.01.2021.

Заява обґрунтована тим, що 11.01.2021 Міністерством культури та інформаційної політики України винесено припис № 137/6.11.6, відповідно до якого за результатами проведеного 13.11.2020 працівником відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини управління охорони об`єктів культурної спадщини департамента архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації візуального обстеження земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові, на виконання вимог ч. 1 ст. 30 Закону України Про охорону культурної спадщини Міністерство культури та інформаційної політики України, діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону і Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 Деякі питання діяльності Міністерства культури та інформаційної політики , вимагає негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті Будівництво готелю з адміністративно-торговими приміщеннями з підземним паркінгом та даховою котельнею на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові , які виконуються на території об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центра Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та в межах історичного ареалу м. Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова ) та в межах заповідної археологічної території - категорія охорони А-1 (середмістя) (рішення Львівської міської ради від 23.03.2006 № 423 Про затвердження зон охорони та режимів використання об`єктів археологічної спадщини на території історичного центру м. Львова ), з порушенням вимог ч. 4 ст. 32 Закону без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері культурної спадщини. Позивач вважає оскаржуваний припис, винесений з підстав порушення товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Прогрестехбуд ч. 4 ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини , протиправним. Звертає увагу, що згідно припису зазначено, що відповідно до ч. 2 ст.30 Закону, приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами. За невиконання законних вимог посадових осіб органів культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини винні особи можуть бути притягнуті до відповідальності згідно з нормами чинного законодавства України. З урахуванням наведеного існує реальна можливість притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача. Також приписом забороняється здійснення будь-яких будівельних робіт, що для позивача, як генпідрядника на об`єкті Будівництво готелю з адміністративно-торговими приміщеннями з підземним паркінгом та даховою котельнею на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові матиме наслідком понесення значних матеріальних втрат у вигляді штрафних санкцій та відшкодування збитків як перед замовником (зокрема, згідно з п. 9.1.1. договору генерального підряду № 01-20/16-03 від 16.03.2020 за порушення строків (термінів) виконання робіт, вказаних, зокрема, у п. 3.1. цього договору, генпідрядник сплачує на користь замовника за його вимогою неустойку в розмірі 100000,00 грн за кожен день прострочення; у разі порушення генпідрядником будь-якого зі строків (термінів) виконання робіт, вказаних, зокрема, у п. 3.1 цього договору та/або у додатках до цього договору, більш ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів замовник має право на розірвання договору в односторонньому порядку, компенсацію збитків і стягнення сум штрафних санкцій, передбачених цим договором та чинним цивільним законодавством, що виникли у зв`язку з порушенням строків (термінів) виконання робіт) за прострочення строків виконання робіт (яке неодмінно настане з огляду на положення ст. 613 ЦК України, що дає право, боржнику відстрочити виконання зобов`язання на строк, протягом якого кредитор не вчиняв дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок) так і перед субпідрядними організаціями за їх зупинку, а також у вигляді виплати коштів працівникам, що здійснюють виконання робіт на цьому об`єкті за час простою на період зупинення виконання будь-яких робіт.

Розглядаючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд керується такими нормами права.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта та забороною відповідачів вчиняти певні дії.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою та шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Крім того, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов`язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Згідно з оскаржуваним приписом Міністерство культури та інформаційної політики України вимагає негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті Будівництво готелю з адміністративно-торговими приміщеннями з підземним паркінгом та даховою котельнею на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові .

Як встановлено зі змісту заяви про забезпечення позову, 16.03.2020 між ТОВ «Центр розвитку нерухомості» (замовником) та ТОВ «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» (генпідрядником) укладено договір генерального підряду №01-20/16-03.

Відповідно до п.2.1 договору Генпідрядник зобов`язується на свій ризик, власними та/або залученими, з згодою Замовника, силами та засобами за завданням Замовника та згідно з проектною документацією виконати роботи з «Будівництво ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» готелю з адміністративно-торговими приміщеннями, підземним паркінгом та даховою котельнею на пл.А.Міцкевича, 9 у м.Львові» , а також зобов`язується передати виконані Роботи (результат виконаних робіт) Замовнику у встановлений цим Договором строк та згідно з погодженими Сторонами Графіком виконання робіт, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи та результат виконаних Генпідрядником робіт.

Згідно з п.9.1.2 вказаного договору генерального підряду за зупинення виконання робіт (у тому числі у зв`язку з прийняттям відповідних рішень органами державної влади) Замовник сплачує Генпідрядникові неустойку в розмірі 100 000,00 грн, за кожен день протягом якого Генпідрядник не міг виконувати такі роботи та відшкодовує Генпідрядникові завдані збитки (у тому числі, але не лише: простій будівельної техніки, простій будівельних бригад, вартість зберігання матеріалів протягом всього періоду зупинення виконання робіт, розмір неустойки та збитків, сплачених Генпідрядником субпідрядним організаціям у зв`язку з неможливістю виконання таких робіт на об`єкті).

Отже, зупинення виконання робіт згідно договору генерального підряду призведе не лише до зупинення будівництва, а й до застосування штрафних санкцій. Така ситуація цілком очевидно спричинить неможливість виконання Генпідрядником своїх зобов`язань за договором генерального підряду.

За таких фактичних обставин суд вважає обґрунтованими доводи заявника про те, що зупинення будівництва зачіпає не лише його права та інтереси як генпідрядника будівництва, а також цілком реально спричинить застосування до нього штрафних санкцій за договорами з контрагентами щодо здійснення будівництва.

З огляду на наведені аргументи суд дійшов таких висновків:

- зупинення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті Будівництво готелю з адміністративно-торговими приміщеннями з підземним паркінгом та даховою котельнею на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові , на час розгляду позову товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Прогрестехбуд про скасування припису № 137/6.11.6 від 11.01.2021, спричинить значну фінансову шкоду та збитки позивачу, а відновлення прав позивача потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Оцінюючи мотиви прийняття відповідачем оскарженого припису та інтереси, на захист яких такий видано, суд враховує таке.

Зі змісту припису від 11.01.2021, такий внесено з причини здійснення будівельних робіт з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону «Про охорону культурної спадщини» , тобто без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України). Відповідно, характер правовідносин, на реалізацію яких видано оскаржуваний припис, відноситься до площини застосування законодавства щодо державного нагляду (контролю) та метою такого припису є забезпечення додержання вимог закону у цій площині.

Місто Львів внесене до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878. Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 318 (надалі - Порядок № 318), зі змісту якого випливає наступне.

Відповідальним за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є в тому числі відповідач. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Відповідно до частини третьої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

В приписі вказано, що такі межі затверджено рішенням Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311, хоча Законом України «Про охорону культурної спадщини» прямо передбачено, що прийняття таких рішень віднесено до компетенції Міністерства культури України, а не Львівської міської ради. За даними офіційного сайту Міністерства культури України в розділі «Інформація щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць» (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1 межі історичного ареалу міста Львова не затверджені (опубліковано перелік населених пунктів, щодо яких затверджено межі та режими використання історичного ареалу, місто Львів в цьому переліку відсутнє). Такі підстави прийняття припису (перебування об`єкта будівництва в межах історичного ареалу міста Львова за умови, що такі межі не затверджені) свідчать про наявність ознак його протиправності.

При цьому, суд відзначає, що вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, а також, вжиття таких у спосіб, що визначив заявник спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі та не зумовює фактичного вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини,

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, враховуючи викладені вище обставини та доводи заяви про забезпечення позову, суд відзначає про наявність обставин, що можуть призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також зважає на наявність направленості на протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, тому приходить до висновку, що заява представник позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити повністю.

Зупинити дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України № 137/6.11.6 від 11.01.2021 щодо припинення проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті Будівництво готелю з адміністративно-торговими приміщеннями з підземним паркінгом та даховою котельнею на пл. Міцкевича, 9 у м.Львові до набрання законної сили рішенням у справі № 380/1082/21.

Для звернення даної ухвали до виконання стягувачем є товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Прогрестехбуд (вул. І. Франка, 14 А, смт. Славське, Сколівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 33316751), боржником є Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. І. Франка, 19, м. Київ, код ЄДРПОУ 43220275).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоцим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законноїсили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Суддя Костецький Н.В.