Рішення

від 14.12.2020 по справі 460/6207/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2020 року м. Рівне №460/6207/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Лук`янчук С.М.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, податкової вимоги, вимоги про сплату боргу (недоїмки), В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, податкової вимоги, вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позивач просив суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007871304 про визначення грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" в сумі 16900,04грн (в т.ч.: 13520,03грн - за податковими зобов`язаннями, 3380,01грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007901304 про визначення грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 3678287,68грн (в т.ч.: 2942630,14грн - за податковими зобов`язаннями, 735657,54грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007881304 про визначення грошового зобов`язання за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" в сумі 510,00грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007891304 про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 510,00грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007921304 про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість із вироблених і Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 6460,00грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007911304 про визначення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених і Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 5278849,10грн (в т.ч.: 4342279,28грн - за податковими зобов`язаннями, 1085569,82грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

- вимогу від 19.07.2019 №Ф-49 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 129280,05грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2019 №0002551304, яким визначено штрафні санкції в сумі 50279,99грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 19.07.2019 №0002561304, яким визначено штрафні санкції в сумі 510,00грн;

- податкову вимогу від 24.07.2020 №334779-50 на суму 6156437,26грн (в т.ч.: 2956150,17грн - основний платіж, 740057,55грн - штрафні санкції, 2460229,54грн - пеня).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно зроблено висновок про здійснення позивачем підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, внаслідок чого й було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 04.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засідання у справі на 02.10.2020.

Підготовче засідання 02.10.2020 відкладено за клопотанням відповідача на 20.10.2020.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки комплекс послідовних цілеспрямованих дій позивача, метою яких є будівництво та наступний продаж ряду однотипних об`єктів нерухомості з метою отримання прибутку є підприємницькою діяльністю, а тому відповідні господарські операції підлягають оподаткуванню за правилами ст.177 Податкового кодексу України.

У підготовчому засіданні 20.10.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 19.11.2020.

У судовому засіданні 19.11.2020 оголошено перерву для витребування додаткових доказів до 14.12.2020.

У судовому засіданні 14.12.2020 представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив, що працівники контролюючого органу в ході проведеної перевірки дійшли помилкових висновків про здійснення ОСОБА_1 впродовж перевіреного періоду підприємницької діяльності в результаті відчуження належних йому об`єктів нерухомості та з отриманням доходу як фізичною особою-підприємцем, що зумовило незаконне донарахування сум грошових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, визначення єдиного внеску за застосування фінансової санкції у вигляді штрафу. Натомість, позивач здійснював діяльність як фізична особа, у зв`язку з чим отриманий ОСОБА_1 дохід не пов`язаний з провадженням підприємницької діяльності, а тому не підлягає оподаткуванню як дохід фізичної особи-підприємця. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав. викладених у відзиві та пояснила суду, що аналізуючи положення Господарського кодексу України та обставини, встановлені під час проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, можна прийти до висновку, що ОСОБА_1 упродовж перевіреного періоду займався підприємницькою діяльністю: мав у власності земельні ділянки, був замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків, надалі відчужував житлову та нежитлову нерухомість у збудованих будинках за договорами купівлі-продажу. Відтак, позивач в установленому порядку зобов`язаний був зареєструватися як фізична особа-підприємець, стати на облік як платник податків у контролюючому органі, подавати декларації про майновий стан і доходи, з податку на додану вартість, сплачувати відповідні податки та збори. Вказала, що під час проведення перевірки позивачем не виконано обов`язку щодо надання документів, які пов`язані з предметом перевірки, зокрема, щодо операцій з майном. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій є правомірними. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, розглянувши позовну заяву та відзив на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У період з 11.06.2019 по 18.06.2019, на підставі наказу від 31.05.2019 №1523 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з питань здійснення господарської діяльності без державної реєстрації та відповідно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 25.06.2019 №1277/17-00-13-04/ НОМЕР_1 (а.а.с.21-57).

Згідно з висновками акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Рівненській області встановлено наступні порушення:

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3, ст.44, п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: проведеною перевіркою встановлено незабезпечення зберігання документів та відсутність ведення обліку доходів і витрат з метою визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та виконання обов`язку щодо подання податкової декларації за 2013-2016 роки;

- пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання декларацій про майновий стан і доходи за 2014 рік та неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2013 рік, 2015 рік та 2016 рік;

- п.163.1 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2942630,14грн, у т.ч.: 2013р. - 694802,68грн, 2014р. - 1815472,46грн, 2015р. - 135312,21грн, 2016р. - 297042,79грн;

- п.4 ч.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині ненарахування та несплати єдиного внеску всього на загальну суму 129280,05грн, у т.ч.: за 2013р. - 20717,29грн, 2014р. - 79034,80грн, 2015р. - 14369,96грн, 2016р. - 15158,00грн;

- п.1 ст.58 Господарського кодексу України, а саме: фізичною особою ОСОБА_1 в період з 01.01.2013 по 31.12.2016 здійснювалася господарська діяльність (реалізація 98 об`єктів нерухомості) без державної реєстрації як суб`єкта господарювання;

- п.181.1 ст.181, п.183.4, п.183.10 ст.183, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині заниження грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 4342279,28грн, в тому числі: за період з 11.11.2013 по 31.11.2013 - 129538,50грн, грудень 2013р. - 836828,79грн, січень 2014р. - 318224,52грн, лютий 2014р. - 300613,02грн, березень 2014р. - 351805,41грн, квітень 2014р. - 424316,03грн, травень 2014р. - 143456,80грн, червень 2014р. - 259508,14грн, липень 2014р. - 220271,00грн, серпень 2014р. - 0грн, вересень 2014р. - 61287,00грн, жовтень 2014р. - 68164,29грн, листопад 2014р. - 345172,43грн, грудень 2014р. - 207420,97грн, січень 2015р. - 0грн, лютий 2015р. - 0грн, березень 2015р. - 0грн, квітень 2015р. - 119920,00грн, травень 2015р. - 0грн, червень 2015р. - 60347,00грн, липень 2015р. - 0грн, серпень 2015р. - 0грн, вересень 2015р . -0грн, жовтень 2015р. - 0грн, листопад 2015р. - 0грн, грудень 2015р. - 0грн, січень 2016р. - 0грн, лютий 2016р. - 103893,01грн, березень 2016р. - 391512,38грн, квітень 2016р. - 0грн, травень 2016р. - 0грн, червень 2016р. - 0грн, липень 2016р. - 0грн, серпень 2016р. - 0грн, вересень 2016р. - 0грн, жовтень 2016р. - 0грн, листопад 2016р. - 0грн, грудень 2016р. - 0грн;

- п.49.18 ст.49, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями): фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2013р., грудень 2013р., січень 2014р., лютий 2014р., березень 2014р., квітень 2014р., травень 2014р., червень 2014р., липень 2014р., серпень 2014р., вересень 2014р., жовтень 2014р., листопад 2014р., грудень 2014р., січень 2015р., лютий 2015р., березень 2015р., квітень 2015р., травень 2015р., червень 2015р., липень 2015р., серпень 215р., вересень 2015р., жовтень 2015р., листопад 2015р., грудень 2015р., січень 2016р., лютий 2016р., березень 2016р., квітень 2016р., травень 2016р., червень 2016р., липень 2016р., серпень 2016р., вересень 2016р., жовтень 2016р., листопад 2016р., грудень 2016р.;

- п.16-1 підрозд.10 розд.ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету за 2015 рік на суму 13520,03грн.

З урахуванням наведених висновків, на підставі акта перевірки від 25.06.2019 №1277/17-00-13-04/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Рівненській області були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007871304 про визначення грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" в сумі 16900,04грн (в т.ч.: 13520,03грн - за податковими зобов`язаннями, 3380,01грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (а.с.58);

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007901304 про визначення грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 3678287,68грн (в т.ч.: 2942630,14грн - за податковими зобов`язаннями, 735657,54грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (а.с.59);

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007881304 про визначення грошового зобов`язання за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" в сумі 510,00грн (а.с.60);

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007891304 про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 510,00грн (а.с.61);

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007921304 про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість із вироблених і Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 6460,00грн (а.с.62);

- податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007911304 про визначення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених і Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 5278849,10грн (в т.ч.: 4342279,28грн - за податковими зобов`язаннями, 1085569,82грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (а.с.63);

- вимогу від 19.07.2019 №Ф-49 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 129280,05грн (а.с.69);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2019 №0002551304, яким визначено штрафні санкції в сумі 50279,99грн (а.с.70);

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 19.07.2019 №0002561304, яким визначено штрафні санкції в сумі 510,00грн (а.с.71).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено Головне управління ДПС у Рівненській області, яка є правонаступником Головного управління ДФС у Рівненській області відповідно до Положення про Головне управління ДПС у Рівненській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.072019 №14.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено податкову вимогу від 24.07.2020 №334779-50, якою ОСОБА_1 повідомлено про наявність податкового боргу станом на 24.07.2020 у загальній сумі 6156437,26грн (в т.ч.: 2956150,17грн - основний платіж, 740057,55грн - штрафні санкції, 2460229,54грн - пеня) (а.с.72).

Вважаючи зазначені рішення та вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки від 25.06.2019 №1277/17-00-13-04/ НОМЕР_1 , фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору та застосування штрафних санкцій слугував висновок контролюючого органу про те, що у період 2013-2016 років платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 отримано дохід від операцій з продажу об`єктів нерухомого майна у сумі 22369308,26грн, що є господарською діяльністю та у розумінні п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перевіреному періоді на обліку як платник податків, суб`єкт господарювання (підприємець) у контролюючих органах не перебував.

При цьому, в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2013 року здійснено продаж 13 об`єктів нерухомого майна, протягом 2014 року - 31 об`єкта нерухомого майна, протягом 2015 року - 3 об`єктів нерухомого майна, протягом 2016 року - 3 об`єктів нерухомого майна. Всього реалізовано 52 таких об`єкти.

Перевіркою встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 виступав безпосередньо замовником (забудовником), здійснював продаж первинної житлової та нежитлової нерухомості (за видом діяльності КВЕД 68 "Операції з нерухомим майном") без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Зокрема, ОСОБА_1 був власником ряду земельних ділянок (за кадастровими номерами 3222485901:01:004:0048, 3224485901:01:04:5002, 3224485901:01:04:0039, 3224485901:01:04:0035, 3224485901:01:04:0049), що розташовані у с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, з цільовим призначенням: під багатоквартирну житлову забудову.

ОСОБА_1 набував у власність об`єкти нерухомого майна (житлової та нежитлової нерухомості) шляхом їх будівництва на зазначених земельних ділянках, а після введення об`єктів нерухомості в експлуатацію і внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно продавав фізичним особам згідно з договорами купівлі-продажу.

Офісний центр з продажу квартир знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (INFO@PRAZHSKY.COM.UA). Також, здійснювалася реклама реалізації об`єктів житлової нерухомості в мережі Інтернет - ЖК "Пражський квартал", пер.Софіївський, 17-25, 27, с.Петропавлівська Борщагівка (https:www.bild.ua/zhk-prazhskiy-kvartal-h192).

Перелік земельних ділянок та договорів купівлі-продажу квартир наведений в акті перевірки від 25.06.2019 №1277/17-00-13-04/ НОМЕР_1 .

Матеріали даної справи містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державно-архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, інформацію від суб`єктів незалежної професійної діяльності - нотаріусів, декларації про готовність об`єктів до експлуатації (а.а.с.203-225).

Обставини щодо продажу об`єктів нерухомого майна, встановлені відповідачем під час проведення перевірки, позивачем не заперечуються.

Відповідно до приписів ст.42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

За приписами ст.50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом (частина перша).

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою (частина друга).

Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем (частина третя).

Згідно з ч.1 ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.

Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов`язані з такою діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач як замовник побудував об`єкти нерухомості - багатоквартирні будинки с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району у Київській області, які складаються з відокремлених квартир.

Надаючи оцінку такому будівництву, суд виходить з того, що останнє не можна кваліфікувати як таке, що мало на меті задоволення власних (особистих) потреб позивача як фізичної особи.

Натомість, будівництво самостійних багатоквартирних об`єктів, як за власні, так і залучені кошти, є безумовним свідченням того, що збудований об`єкт нерухомості передбачав отримання прибутку від наступного продажу, що є неодмінною характерною ознакою підприємницької діяльності.

При цьому, продаж упродовж перевіреного періоду великої кількості однотипних об`єктів нерухомості є свідченням систематичної діяльності, як ще однієї з ознак підприємництва.

Отже, суд дійшов висновку про те, що комплекс послідовних цілеспрямованих дій позивача з продажу нерухомого майна (більше 50 об`єктів) є систематичною діяльністю, метою якої є саме отримання прибутку, оскільки зазначені дії з продажу не можна кваліфікувати як такі, що мали на меті задоволення власних (особистих) потреб фізичної особи ОСОБА_1 . Вказане є свідченням того, що відповідна діяльність для цілей оподаткування повинна кваліфікуватися як підприємницька.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного суду у постанові від 06.11.2020 у справі №826/6329/16, що враховується судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

За змістом п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Абзацами 1, 2 п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до абз.3 вказаного пункту, платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Згідно з п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу (п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України).

Отже, вказаними нормами встановлено, що будь-яка діяльність фізичної особи - підприємця, яка за своїм характером є підприємницькою, а отже не спрямована на задоволення особистих потреб фізичної особи, повинна оподатковуватися за ставками 15 (17) відсотків, незалежно від визначених видів господарської діяльності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевірений період позивач отримав дохід від операцій з продажу об`єктів нерухомого майна на загальну суму 22369308,26грн.

Відтак, в порушення вимог п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у частині продажу об`єктів нерухомого майна призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 22369308,26грн, в тому числі: з 01.10.2013 по 31.12.2013 - 5489748,23грн, за 2014 рік - 13501198,06грн, за 2015 рік - 901335,00грн, за 2016 рік - 2477026,97грн.

При цьому, як в ході проведеної перевірки, так і суду позивачем не надано будь-яких первинних документів на підтвердження витрат, пов`язаних з веденням господарської діяльності платником податків - фізичною особою-підприємцем.

За встановлених обставин, суд вважає визначення позивачу податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2019 №0007901304 у сумі 3678287,68грн (в т.ч.: 2942630,14грн - за податковими зобов`язаннями, 735657,54грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) цілком обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що розмір податкових зобов`язань, визначених податковим органом, під час розгляду справи позивачем не оспорювався.

Стосовно правомірності вимоги від 19.07.2019 №Ф-49 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 129280,05грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2020 №0002551304, яким визначено штрафні санкції в сумі 50279,99грн, та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 19.07.2019 №0002561304, яким визначено штрафні санкції в сумі 510,00грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Водночас, п.3 ст.7 Закону №2464-VI передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

За змістом п.11 ст.8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників податків, зазначених у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка у 2014-2015 роках та 22 відсотка у 2016-2018 роках визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до вимог п.8 ст.9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У силу вимог п.4 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, заниження загального оподатковуваного доходу призвело до неправильного нарахування та сплати позивачем єдиного соціального внеску, а відтак до його заниження за перевірений період у загальній сумі 129280,05грн, у тому числі: за 2013р. - 20717,29грн, 2014р. - 79034,80грн, 2015р. - 14369,96грн, 2016р. - 15158,00грн.

Згідно ч.ч.2-4 ст.25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Одночасно за приписами п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За встановлених обставин, обґрунтованими є висновки контролюючого органу про необхідність збільшення позивачу грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску у сумі 129280,05грн та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 50279,99грн та у сумі 510,00грн, що свідчить про правомірність прийнятих відповідачем 19.07.2019 вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.

Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007921304 про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість із вироблених і Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 6460,00грн та податкового повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007911304 про визначення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених і Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 5278849,10грн (в т.ч.: 4342279,28грн - за податковими зобов`язаннями, 1085569,82грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), суд зазначає наступне.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено розділом V Податкового кодексу України.

Підпунктами 1,2 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відтак, враховуючи, що позивач здійснював діяльність, яка у розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є господарською діяльністю, тому він у відповідних випадках підлягає обов`язковій реєстрації платником податку на додану вартість, а операції з будівництва житлових будинків підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

За змістом п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо необхідності позивача зареєструватися платником податку на додану вартість, слід враховувати чи було перевищено суму загального доходу особи від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців у розмірі 300 000,00 гривень, без урахування суми податку на додану вартість, яка була включена у ціну товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично здійснював підприємницьку діяльність та перевищив суму загального доходу особи від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців у розмірі 300 000,00 гривень, без урахування суми податку на додану вартість, яка була включена у ціну товару.

За приписами п.п.49.1, 49.2 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відтак, позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість та подавати звітність у встановлені терміни.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007921304 про застосування штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість із вироблених і Україні товарів (робіт, послуг)" в сумі 6460,00грн є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання робіт/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до вимог п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Поряд з цим, відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об`єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

У свою чергу операції з подальшого постачання житла (об`єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України.

Таким чином, у випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, у розумінні норм Податкового кодексу України, не буде вважатися операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 у справі № 826/1513/17, від 10.12.2019 у справі №817/223/15, від 06.11.2020 у справі №826/6329/16.

Отже, визначення позивачу грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених і Україні товарів (робіт, послуг)" є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0007911304 підлягає до скасування.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки станом на 24.07.2020 за ОСОБА_1 рахувався податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та адміністративних штрафів, що визначені на підставі акта перевірки від 25.06.2019 №1277/17-00-13-04/ НОМЕР_1 , та правомірність яких перевірена судом, податкова вимога від 24.07.2020 №334779-50 повністю відповідає вимогам чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що за подання адміністративного позову ОСОБА_2 згідно з квитанцією від 01.09.2020 №0.0.1821471468.2 було сплачено судовий збір у сумі 10510,00грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, враховуючи правило пропорційності, стягує на користь позивача з відповідача 6177,20грн судових витрат, сплачених як судовий збір.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, податкової вимоги, вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.07.2019 №0007911304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, (робіт, послуг)" у загальній сумі 5278849,10грн (в т.ч.: 4342279,28грн - за податковими зобов`язаннями, 1085569,82грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6177 (шість тисяч сто сімдесят сім) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 січня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар