Рішення

від 01.02.2021 по справі 600/2427/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2427/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування приписів, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №539-ДК/0211Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року;

2) визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №576-ДК/0212Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року;

3) визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №575-ДК/0213Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року;

4) визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №577-ДК/0214Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року;

5) визнати протиправним та скасувати припис державного Інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №578-ДК/0215Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області при здійсненні перевірки дотримання вимог земельного законодавства 07.09.2020 року було винесено приписи №№№539-ДК/0211Пр/03/01-20, №576-ДК/0212Пр/03/01-20, №575-ДК/0213Пр/03/01-20, №577-ДК/0214Пр/03/01-20, №578-ДК/0215Пр/03/01-20 про зобов`язання Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України в 30-денний термін приступити до використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

В зазначених приписах стверджується, що Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України в особі директора Осадчука Василя Дмитровича використовує частини земельних ділянок державної власності не за цільовим призначенням з наступними кадастровими номерами: 7310136900:51:003:0008 загальною площею 90 га; 7310136900:52:002:0003 загальною площею 124,7172 га; 7310136900:52:003:0002 загальною площею 77 га; 7310136900:52:004:0093 загальною площею 344,3904 га; 7310136900:52:002:0002 загальною площею 90 га.

Позивач вважає, що винесені державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області приписи від 07.09.2020 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Так, земельні ділянки, які обстежувалися відповідачем, знаходяться в постійному користуванні Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції, на підставі Державного акту на право постійного користування землею №А-000003, який був виданий 10.02.1993 року Чернівецькій державній сільськогосподарській дослідній станції Української академії аграрних наук.

Зазначена земля була надана у постійне користування для науково-дослідної і виробничої діяльності у відповідності з рішенням виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів від 09.02.1993 року №58/2.

Позивач звертав увагу суду на те, що на час видання зазначеного Державного акту про право постійного користування землею №А-000003 був чинним Земельний кодекс України від 18.12.1990 року, стаття 2 якого містила поділ всіх земель України за цільовим призначенням на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.

При цьому, стаття 47 ЗК України від 18.12.1990 року визначала землі сільськогосподарського призначення як землі надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Таким чином, позивач вважає, що Земельний кодекс України від 18.12.1990 року та Український класифікатор цільового використання землі, затверджений листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 24.04.1998 року №14-1-7/1205 надали йому можливість використовувати відповідні земельні ділянки на території земель міста Чернівці не тільки для ведення дослідних і навчальних цілей та пропаганди передового досвіду, але й для ведення сільського господарства, що вказано в Державному акті про право постійного користування землею №А-000003.

Також позивач вказував на бездоказовість тверджень відповідача щодо відсутності науково-дослідного компонента при використанні земельних ділянок, оскільки Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція згідно статутних завдань займається, зокрема, рослинництвом та насінництвом, що означає посадку та вирощування, в т.ч. зернових та бобових культур.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем зроблено безпідставний та необґрунтований висновок щодо використання позивачем землі не за цільовим призначенням, а отже винесено протиправні приписи, які підлягають скасуванню.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Чернівецькій державній сільськогосподарській дослідній станції Української академії аграрних наук, на підставі Державного акту про право постійного користування землею серії №А-000001 від 10.02.1993 року належить право постійного користування 2187,50 га землі в межах згідно з планом землекористування, для науково-дослідної і виробничої діяльності у відповідності до рішення районної Ради народних депутатів від 21.05.1993 року.

Однак, під час перевірки інспекторами Головного управління встановлено, що земельні ділянки по яких проводились перевірки використовуються землекористувачем не за їх основним цільовим призначенням, оскільки, на них провадиться виключно товарне сільськогосподарське виробництво, що прямо суперечить основним напрямкам діяльності Чернівецької державної сільськогосподарської дослідної станції, а згодом Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН України.

Земельні ділянки, які були передані у постійне користування Чернівецькій державній сільськогосподарській дослідній станції, яка відповідно до наказу від 06.12.1999 року № 126 Української академії аграрних наук, який прийнято на виконання постанови Президії Української академії аграрних наук від 26.11.1999 року (протокол №22) була ліквідована.

Відомості, що містяться у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, в яких зазначена інформація про право постійного користування, яке зареєстроване за Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН України суперечать нормам частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України, якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На сьогоднішній день, у постійному користуванні Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

У зв`язку із виявленими правопорушеннями, державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель винесено оскаржувані приписи про усунення порушень вимог земельного законодавства у 30-денний термін, зокрема, у приписі зазначено, що порушник зобов`язаний приступити до використання земельних ділянок за цільовим призначенням, згідно основних напрямків діяльності Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України.

Таким чином, відповідач вважає, що під час проведення перевірки державні інспектори діяли згідно порядку її проведення, у визначений спосіб та межах, передбачених законодавством України, а позовні вимоги позивача незаконними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

30.11.2020 року, у встановлений судом строк, представником позивача усунуто недоліки позовної заяви, на які вказувалось в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 29.12.2020 року.

В судовому засіданні, після виступу зі вступними промовами, представниками сторін подано заяви про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за їх відсутності.

29.12.2020 року, за відповідними заявами сторін, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, якими обґрунтовуються позовна заява на відзив на позовну заяву, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729868), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.04.1996 року за №10381450000007679. Основний вид економічної діяльності: дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (а.с. 42-43).

22.01.2020 року президентом Національної академії аграрних наук України затверджено Статут Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (Статут) (а.с. 44-60).

Відповідно до п. 4 Статуту 30 вересня 1940 року створено Чернівецьку науково-дослідну станцію рільництва, яка в 1956 р. реорганізована в Чернівецьку державну сільськогосподарську дослідну станцію. Наказом Української академії аграрних наук №126 від 6 грудня 1999 р. на базі земель і майна Чернівецької державної сільськогосподарської дослідної станції та Придністровської дослідної станції Інституту садівництва створено Буковинський інститут агропромислового виробництва. Наказом Української академії аграрних наук від 03 листопада 2006 р. №117 "Про найменування установ, підприємств та організацій Української академії аграрних наук" перейменовано в Буковинський Інститут агропромислового виробництва УААН. Наказом НААН від 07 вересня 2010 р. змінено назву на Буковинський Інститут агропромислового виробництва НААН. Наказом НААН №322 від 24 листопада 2011 р. реорганізований в Буковинську державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, яку у свою чергу було створено згідно Постанови Президії НААН від 18 травня 2011 року (протокол № 10) "Про оптимізацію мережі наукових установ Національної академії аграрних наук України" та Наказом НААН № 171 від 16 грудня 2013 р. "Про перепідпорядкування Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції та її мережі" Національній академії аграрних наук України.

Постановою № 09/06 Президії НААН від 26 червня 2019 року Протокол №9 та Наказом Президії НААН № 83 від 16 липня 2019 року "Про зміну підпорядкування Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України та підпорядкованих їй державних підприємств дослідних господарств" Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція підпорядкована Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до п. 8 Статуту дослідна станція створена з метою: концентрації та ефективнішого використання наявного наукового потенціалу, фінансових і матеріальних ресурсів та комплексного вирішення проблем агропромислового комплексу Чернівецької області.

Відповідно до п. 9 Статуту основними напрямами і видами діяльності Дослідної станції є: розробка ґрунтозахисних систем землеробства та проблем агроекології; освоєння і впровадження науково-обґрунтованих систем ведення тваринництва і рослинництва в регіоні; розробка систем кормовиробництва, підвищення продуктивності та ефективності природних кормових угідь і пасовищ; селекція, насінництво зернових, зернобобових, кормових та інших сільськогосподарських культур; розробка та наукове супроводження технологічних проектів вирощування сільськогосподарських культур, ефективного використання земельних угідь; вдосконалення існуючих і виведення нових порід, породних груп, типів, ліній сільськогосподарських тварин; технологія виробництва та переробки продукції тваринництва; здійснення науково-консультаційного та інформаційного забезпечення товаровиробників різних форм власності; виконання функцій регіонального центру наукового забезпечення агропромислового виробництва; розробка і науковий супровід регіональних і місцевих програм розвитку галузей сільського господарства та сільських територій; здійснення трансферу інновацій у сфері АПВ; розробка економічно-обґрунтованих моделей виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах різних форм власності; ефективне використання інновацій в агропромисловому виробництві з урахуванням загальних особливостей регіону; надання платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами згідно чинного законодавства; господарська діяльність, не заборонена чинним законодавством (а.с. 44-60).

Встановлено, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею №А-000003 виданого 10.02.1993 року Чернівецькою міською Радою, позивачу надано у постійне користування 2187,5 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана у постійне користування для науково-дослідної і виробничої діяльності (а.с. 61-64).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки №539-ДК/0091/АО/10/01-20 від 14.08.2020 року, проведеного державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного України про охорону земель у Чернівецькій області, встановлено, що Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України використовує частину земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:54:002:0008, орієнтовною площею - 90 га, не за цільовим призначенням, оскільки на день перевірки використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим порушено вимоги ст. 96 та п. "ґ" ст. 211 Земельного кодексу України. За вказаним фактом складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №539-ДК/420АП/09/01-20 від 14.08.2020 року (а.с. 20-22, 31-33).

У зв`язку з виявленим порушенням, відповідачем складено Припис №539-ДК/0211Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року, яким приписано в 30-денний термін з дня отримання припису усунути вказані порушення земельного законодавства шляхом використання частини земельної ділянки за кадастровим номером - 7310136900:51:003:0008, площею - 90 га за цільовим призначенням (а.с. 10-11).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки №577-ДК/102/АО/10/01-20 від 27.08.2020 року, проведеного державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного України про охорону земель у Чернівецькій області, встановлено, що Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України використовує частину земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:52:004:0093, орієнтовною площею - 344,3904 га, не за цільовим призначенням, оскільки на день перевірки використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим порушено вимоги ст. 96 та п. "ґ" ст. 211 Земельного кодексу України. За вказаним фактом складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №577-ДК/453АП/09/01-20 від 27.08.2020 року (а.с. 23-24, 38-39).

У зв`язку з виявленим порушенням, відповідачем складено Припис №577-ДК/0214Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року, яким приписано в 30-денний термін з дня отримання припису усунути вказані порушення земельного законодавства шляхом використання частини земельної ділянки за кадастровим номером - 7310136900:52:004:0093, площею - 344,3904 га за цільовим призначенням (а.с. 16-17).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки №578-ДК/103/АО/10/01-20 від 27.08.2020 року, проведеного державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного України про охорону земель у Чернівецькій області, встановлено, що Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України використовує частину земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:52:002:0002, орієнтовною площею - 90 га, не за цільовим призначенням, оскільки на день перевірки використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим порушено вимоги ст. 96 та п. "ґ" ст. 211 Земельного кодексу України. За вказаним фактом складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №578-ДК/454АП/09/01-20 від 27.08.2020 року (а.с. 40-41, 24-25).

У зв`язку з виявленим порушенням, відповідачем складено Припис №578-ДК/0215Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року, яким приписано в 30-денний термін з дня отримання припису усунути вказані порушення земельного законодавства шляхом використання частини земельної ділянки за кадастровим номером - 7310136900:52:002:0002, площею - 90 га за цільовим призначенням (а.с. 18-19).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки №575-ДК/0100/АО/10/01-20 від 27.08.2020 року, проведеного державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного України про охорону земель у Чернівецькій області, встановлено, що Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України використовує частину земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:52:003:0002, орієнтовною площею - 77 га, не за цільовим призначенням, оскільки на день перевірки використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим порушено вимоги ст. 96 та п. "ґ" ст. 211 Земельного кодексу України. За вказаним фактом складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №575-ДК/451АП/09/01-20 від 27.08.2020 року (а.с. 27-28, 36-37).

У зв`язку з виявленим порушенням, відповідачем складено Припис №575-ДК/0213Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року, яким приписано в 30-денний термін з дня отримання припису усунути вказані порушення земельного законодавства шляхом використання частини земельної ділянки за кадастровим номером - 7310136900:52:003:0002, площею - 77 га за цільовим призначенням (а.с. 14-15).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки №576-ДК/101/АО/10/01-20 від 27.08.2020 року, проведеного державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного України про охорону земель у Чернівецькій області, встановлено, що Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України використовує частину земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:52:002:0003, орієнтовною площею - 124,7172 га, не за цільовим призначенням, оскільки на день перевірки використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим порушено вимоги ст. 96 та п. "ґ" ст. 211 Земельного кодексу України. За вказаним фактом складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №576-ДК/452АП/09/01-20 від 27.08.2020 року (а.с. 29-30, 34-35).

У зв`язку з виявленим порушенням, відповідачем складено Припис №576-ДК/0212Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року, яким приписано в 30-денний термін з дня отримання припису усунути вказані порушення земельного законодавства шляхом використання частини земельної ділянки за кадастровим номером - 7310136900:52:002:0003, площею - 124,7172 га за цільовим призначенням (а.с. 12-13).

Вважаючи протиправними вказані приписи державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області від 07.09.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується з приписами суб`єкта владних повноважень, прийнятих за результатом здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Так, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року №963-IV.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: - додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; - виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; - додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; - ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: - проведення перевірок; - розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; - участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; - розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; - проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Згідно частини першої статті 144 Земельного кодексу України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Відповідно до пункту 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Отже, державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", визначається іншими нормативно-правовими актами. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Як вбачається з оскаржуваних приписів, в них зазначено, що земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні позивача та відносно яких здійснювалась перевірка, використовуються не за цільовим призначенням, а використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також зазначено, що категорія таких земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення "для здійснення науково-дослідної та навчальної діяльності". Оскаржувані приписи прийняті на підставі Актів перевірки, в яких вказано про порушенням позивачем вимог статті 96 Земельного кодексу України та пункту "ґ" статті 211 Земельного кодексу України.

Так, статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Згідно пункту "ґ" статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

За змістом положень статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Частиною першою статі 19 Земельного кодексу України землі України визначено, що за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Указаними статтями встановлено використання земель фермерського господарства (стаття 31), земельних ділянок особистих селянських господарств (стаття 33), земель для сінокосіння та випасання худоби (стаття 34), земельних ділянок для садівництва (стаття 35), земельних ділянок для городництва (стаття 36), та визначено право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю (стаття 37).

Згідно частини першої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Наказом Державного Державний комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Згідно розділу І "Загальні положення" Класифікації класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року № 224. Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що землекористувачі земель категорії "землі сільськогосподарського призначення" зобов`язані їх використовувати виключно в межах цільового призначення, види якого визначені розробленою Класифікацією, а за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням такі землекористувачі можуть нести установленому законодавством відповідальність. При цьому землі сільськогосподарського призначення надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, КВЦПЗ яких 01.09 та 01.10 відповідно (розділ ІІ Класифікації).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач як науково-дослідна установа, якій на праві постійного користування надано землі за категорією "землі сільськогосподарського призначення" повинен використовувати їх за таким цільовим призначенням земель сільськогосподарського призначення як "для дослідних і навчальних цілей" (КВЦПЗ 01.09).

В Актах перевірки, на підставі яких і було прийняті оскаржувані приписи, не наведено обставин та, відповідно, доказів, на підставі яких державні інспектори дійшли висновків про те, що земельні ділянки за кадастровими номерами 7310136900:51:003:0008 загальною площею 90 га, 7310136900:52:002:0003 загальною площею 124,7172 га, 7310136900:52:003:0002 загальною площею 77 га, 7310136900:52:004:0093 загальною площею 344,3904 га, 7310136900:52:002:0002 загальною площею 90 га, використовуються позивачем саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте в ході судового розгляду справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних належних доказів та підтвердження висновків, вказаних в Актах перевірки про те, що земельні ділянки, відносно яких проводилась перевірка та які перебувають у постійному користуванні позивача, використовуються позивачем виключно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, зроблені в Актах перевірки висновки, на підставі яких прийнято оскаржувані приписи, є необґрунтованими та передчасними.

Крім цього, з наявних у справі Актів обстеження земельних ділянок, Актів перевірки та оскаржуваних приписів вбачається, що до висновку про ведення позивачем на земельних ділянках товарного сільськогосподарського виробництва відповідач дійшов лише з огляду на встановлення в результаті обстеження земельних ділянок факту їх засіяння соєю та пшеницею.

Між тим, згідно пункту 9 Статуту позивача одними із основних напрямків і видів його діяльності є рослинництво та насінництво зернових, зернобобових, кормових та інших сільськогосподарських культур.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача у розділі "види діяльності" вказано КВЕД 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Отже, засіяння земельних ділянок, щодо яких здійснювалась перевірка, соєю та пшеницею не суперечить видам діяльності позивача, визначеними його Статутом та відображеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До того ж, право позивача засіювати земельні ділянки, відносно яких здійснювалась перевірка, соєю та пшеницею визнавалось представником відповідача у судовому засіданні.

Відтак, на переконання суду, указана обставина (засіяння земельних ділянок соєю та пшеницею) сама по собі не є безумовним свідченням використання позивачем земельних ділянок не за їх цільовим призначенням.

Поряд з цим ні в Актах перевірки, ні у відзиві відповідачем не обґрунтовано (відсутні посилання на обставини та, відповідно, не надано підтверджуючих доказів) встановлення державними інспекторами того, що земельні ділянки використовуються позивачем виключно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та без використання позивачем земельних ділянок і для науково-дослідної та навчальної діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про використання позивачем земельних ділянок не за цільовим призначенням, а тому прийняті у зв`язку з такими висновками оскаржувані приписи є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім цього, вирішуючи спір, судом також враховано таке.

Відповідно до пункту 19 частин першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Предметом даного спору є приписи, які по своїй правовій природі і є індивідуальними актами, що породжують правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата (позивача). Тому заходи, вказані у приписах, що спрямовані на усунення порушень вимог закону, мають бути чітко сформульовані, конкретизовані та передбачати реальну можливість усунення виявлених порушень. При цьому "законність" припису передбачає його обґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваних приписах зазначено про суть виявленого за результатом проведеної перевірки порушення. Однак в них не міститься визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення порушення.

Зміст оскаржуваних приписів полягає в тому, щоб у 30-денний термін приступити до використання земельної ділянки за цільовим призначенням, яке зазначено у документації із землеустрою. В них також зазначено вимогу повідомити про виконання приписів до 06.10.2020 року.

Однак, зазначивши наведене, відповідач не вказав, які саме дії повинен вчинити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства.

Аналіз змісту оскаржуваних приписів свідчить про те, що вони є неконкретними й незрозумілими для виконання, оскільки не містять чітко визначених заходів щодо усунення порушень, які мали місце на думку відповідача.

Суд зазначає, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах, що відображено у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №806/1723/18, яку враховано судом в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, при вирішенні цього спору, судом взято до уваги висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №824/393/20-а з аналогічних правовідносин між тими самими сторонами.

Так, зокрема, апеляційним судом зазначено, що відповідно до змісту частини першої статті 24 Земельного кодексу України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто, цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Зазначений правовий висновок висловлений, зокрема, в постанові Верховного Суду в складі касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі №263/13201/15а.

Враховуючи зазначене, Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція не обмежена в праві використовувати надану їй у постійне користування землю як для науково-дослідної, так і для виробничої діяльності у відповідності до цільового призначення земельної ділянки, визначеному у відповідному Державному акті та відповідно до напрямів і видів діяльності Дослідної станції.

З огляду на викладене, оскаржувані у цій адміністративній справі приписи є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно положень частини першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення позову. Натомість доводи відповідача, викладені у відзиві, не свідчать про обґрунтованість, а відтак і про законність оскаржуваних приписів.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно наявного у справі платіжного доручення №1202 від 25.11.2020 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено за п`ять позовних вимог немайнового характеру судовий збір у розмірі 10510,00 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 10510,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування приписів, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №539-ДК/0211Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року.

3. Визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №576-ДК/0212Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року.

4. Визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №575-ДК/0213Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року.

5. Визнати протиправним та скасувати припис державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №577-ДК/0214Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року.

6. Визнати протиправним та скасувати припис державного Інспектора з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Забленди Олександра Олександровича №578-ДК/0215Пр/03/01-20 від 07.09.2020 року.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України судовий збір у розмірі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн 00 коп. сплаченого згідно платіжного доручення №1202 від 25.11.2020 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729868, вул. Б. Крижанівського, 21-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58026);

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39909396, вул. Героїв Майдану, 194-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013).

Суддя В.О. Григораш