ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
29 січня 2021 року місто Київ№ 640/10749/20 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фонд досліджень та розвитку до треті особиМіністерства юстиції України Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомедсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "БТБ Сорго", Державне управління справами провизнання протиправним та скасування рішення від 21.05.2020 №1212/7, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:
В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа №640/10749/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фонд досліджень та розвитку до Міністерства юстиції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомедсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "БТБ Сорго", Державне управління справами про визнання протиправним та скасування рішення від 21.05.2020 №1212/7, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/10749/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 витребувано від Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Шевченківської райнної в місті Києві державної адміністрації докази щодо присвоєння адреси об`єкту (об`єктам) нерухомості: АДРЕСА_1, в яких знаходиться нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомедсервіс" (код ЄДРПОУ 32386278), Товариства з обмеженою відповідальністю "БТБ Сорго" (код ЄДРПОУ 43084843) та Державного управління справами (код ЄДРПОУ 00037256).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомедсервіс" про залучення третьої особи відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №640/10749/20.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 09.10.2020 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БТБ Сорго" надійшло клопотання про закриття провадження у справі №640/10749/20.
В обгрунтування клопотання про закриття провадження у справі №640/10749/20 представник зазначив про те, що Велика палата Верховного Суду, приймаючи у подібних правовідносинах постанови від 29.05.2019 у справі №826/9341/17, від 02.10.2019 у справі №807/137/18, віднесла даний спір до цивільно-правового, не зважаючи на те, що предметом оскарження є дії Міністерства юстиції України з видачі наказу про відмову чи задоволення скарги про скасування рішень про державну реєстрацію прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 запропоновано позивачу, відповідачу та третім особам (Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомедсервіс", Державне управління справами) надати свої пояснення стосовно клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БТБ Сорго" про закриття провадження у справі №640/10749/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 заяву представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог залишено без розгляду.
У своїх письмових поясненнях від 02.12.2020 стосовно вирішення питання про закриття провадження у справі представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомедсервіс" зазначив про те, що Велика палата Верховного Суду при визначенні юрисдикції вже напрацювала відповідні метологічні підходи, сформовані у процесі вирішення спорів, а тому представник вважає, що з урахуванням наявної судової практики, провадження у справі №640/10749/20 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представником Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) 14.12.2020 та 15.12.2020 до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до яких останній вважає, що звернення до суду з цим позовом зумовлене необхідністю захисту майнових прав позивача, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства України. Представник відповідача зауважив, що за своєю природою такі правовідносини носять майновий, приватно-правовий характер і не належать до сфери публічно-правових відносин. На думку представника відповідача, вимоги позивача та доводи, якими такі вимоги обгрунтовано, не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин. Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин і не роюить цей спір публічно-правовим.
Так, вирішуючи питання стосовно закриття провадження у справі №640/10749/20, суд бере до уваги наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Фонд досліджень та розвитку звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою від 10.04.2020, в якій просило внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з наступними критеріями:
Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 913522180000; Об`єкт нерухомого майна: Нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 173,1 кв.м., що складаються з групи нежилих приміщень №12 (дванадцять) загальною площею 80,4 кв.м., та приміщення МКЗ площею 92,7 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 173.1; Опис: Нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 173,1 кв.м., що складаються з групи нежилих приміщень № 12 (дванадцять) загальною площею 80,4 кв.м., та приміщення МКЗ площею 92,7 кв.м.; Адреса: АДРЕСА_1; Номер об`єкта в РПВН: 32666505. Актуальна інформація про право власності. Номер запису про право власності: 14363831; Дата, час державної реєстрації: 25.04.2016 19:45:19; Державний реєстратор: приватний нотаріус Лахно Юлія Вікторівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Підстава виникнення права власності: Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, серія та номер: 505, виданий 31.03.2007, видавник: Почтарьов С.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29461560 від 28.04.2016 14:39:43, приватний нотаріус Лахно Юлія Вікторівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; Форма власності: приватна; Розмір частки: 1; Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю Геомедсервіс , код ЄДРПОУ: 32386278, країна реєстрації: Україна.
Також у своїй скарзі позивач просив відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з відповідними критеріями.
Станом на момент подання позовної заяви Міністерством юстиції України не було розглянуто скаргу позивача, однак на момент розгляду даної справи до матеріалів справи долучено копію Наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2020 №1212/7 про відмову у задоволенні скарги позивача вів 10.04.2020.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Судом встановлено, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з записами (відомостями), внесеними в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, щодо будинку за номером АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фонд досліджень та розвитку є власником квартир №№ 2, 4, 5, 7, 8, в будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна частина нежилих приміщень за адресою АДРЕСА_1 (в літ. А) належить на праві власності ТОВ "Геомедсервіс".
При цьому, виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з рішеннями про державну реєстрацію на спірні об`єкти приміщень за номером АДРЕСА_1 , які позивач, звертаючись до відповідача, просив скасувати відповідним Наказом.
У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою Товариства з обмеженою відповідальністю Фонд досліджень та розвитку з Наказом Мін`юсту від 21.05.2020 №1212/7 про відмову у задоволенні скарги позивача щодо скасування записів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, зокрема на приміщення (будинки) за адресою АДРЕСА_1 .
Тобто, на переконання суду, позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права Товариства з обмеженою відповідальністю Фонд досліджень та розвитку стосовно приміщень (будинків) за адресою АДРЕСА_1, а вимога про скасування наказу Мін`юсту є похідною при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і має вплив на майнові права та інтереси позивача та третіх осіб у цій справі.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій справі, зокрема, щодо скасування наказу Мін`юсту є похідною при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і має вплив на майнові права та інтереси позивача та третіх осіб у цій справі, а отже, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.
Слід вказати, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчої-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, від 28.11.2018 у справі № 825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. Дана позиція також висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.08.2019 у справі №826/4236/17 та від 31.10.2019 у справі №826/7002/17.
Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02.10.2019 у справі №807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10.04.2018 у справі № 808/8972/15, від 16.05.2018 року у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16, від 05.06.2018 року у справі № 04/20728/14, від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, від 13.06.2018 у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.
З огляду на заявлені вимоги позивача, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справи за подібних спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Таким чином, з огляду на суб`єктний склад даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.
Керуючись статтями 132, 238, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
1. Закрити провадження у справі №640/10749/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фонд досліджень та розвитку до Міністерства юстиції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомедсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "БТБ Сорго", Державне управління справами про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити всім учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2021 |
Оприлюднено | 02.02.2021 |
Номер документу | 94522895 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Іщук І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні