Постанова

від 21.01.2021 по справі 804/17259/14

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2021 року м. Дніпросправа № 804/17259/14

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Олефіренко Н.А., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Комар Н.В.

за участі представника позивача Портянко Г.А., представника відповідача-2 Луценка І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 804/17259/14 (суддя І інстанції - Боженко Н.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алвалім до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про стягнення пені за порушення строків повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Алвалім (далі - ТОВ Алвалім , підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень (т. № 1 а.с. 100-101), просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області стосовно ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алвалім узгоджену суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 16720168 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алвалім пеню у розмірі 1305547,36 грн за прострочення погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 грн за 190 дні з 22.07.2014 по 27.01.2015.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, позов задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська стосовно ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Алвалім звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просило частково скасувати Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

У подальшому позивач звернувся із заявою про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська стосовно ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 грн, стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Алвалім узгоджену суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 16720168 грн з огляду на те, що органом Державного казначейства України перераховано спірну суму бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ТОВ Алвалім .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року заяву ТОВ Алвалім про відмову від позову задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року в цій частині визнано нечинними та провадження у справі в цій частині закрито. Касаційну скаргу ТОВ Алвалім задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову стосовно стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алвалім пені у розмірі 1305547,36 грн за прострочення погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 грн за 190 днів у період з 22.07.2014 по 27.01.2015 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 804/17259/14 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первинних відповідачів у справі на їх правонаступників, а саме: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року позов задоволений частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ Алвалім пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 грн (шістнадцять мільйонів сімсот двадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень) за 176 днів за період з 05.08.2014 по 27.01.2015 (176 днів) у розмірі 172015,41 гривень (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі п`ятнадцять гривень сорок одна копійка).

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 29.02.2016 позивачем отримано суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року у сумі 485378 грн. Разом з цим, скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було враховано тих обставин, що положеннями Законів України Про державний бюджет України на 2015-2019 року, не передбачені видатки у вигляді пені за прострочку погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість. У той же час, пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України не визначено коло осіб, що повинні нараховувати пеню. При цьому, у скаржника на теперішній час відсутні правові механізми стосовно здійснення нарахування та погашення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість та здійснення перерахування платнику податку, а тому відповідач-1 вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права.

У частині відмови у позові рішення суду не оскаржено.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Позивачем подано заяву про бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 16 720 168 гривень.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 458378 грн по декларації за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 31.11.2010, у сумі 6496117 грн по декларації за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010, у сумі 9738673 грн по декларації за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ. що декларувалось в період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за наслідками якої складено акт № 0004690 (3584/23-5/33275679) від 21.09.2011.

За висновками акту перевірки позивачем допущено порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість в частині завищення бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2010 року у розмірі 458378 грн, порушення абз. 2 пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми ПДВ заявленої до відшкодування по деклараціям з ПДВ: за січень 2011 року у розмірі 6496117 грн, лютий 2011 року у розмірі 9738673 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки 29.09.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000942305, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485378 грн, та № 0000972305, згідно з яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16234790 грн.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Алвалім оскаржило їх у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000942305 від 29.09.2011 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким ТОВ Алвалім зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 485378 грн, та № 0000972305 від 29.09.2011, яким ТОВ Алвалім відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16234790 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року скасовано, прийнято нову постанову про відмову у позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року скасовано, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року залишено в силі.

Отже, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року в адміністративній справі № 2а/0470/12800/12, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу 29.09.2011 № 0000942305 про зменшення ТОВ Алвалім суми бюджетного відшкодування в розмірі 485378 грн, та № 0000972305 про відмову в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16234790 грн, набрала законної сили, чим підтверджено правомірність заявленого позивачем бюджетного відшкодування в розмірі 16234790 грн.

Відповідачами після набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/12800/11 дій, направлених на виплату позивачу суми бюджетного відшкодування здійснено не було, у зв`язку з чим позивач 22 жовтня 2014 року звернувся до суду з цим позовом.

У подальшому 13.11.2015 контролюючим органом направлено на адресу Управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області висновок № 7161-20 від 13.11.2015 на суму бюджетного відшкодування 6 496 117 грн (заявлену Товариством у декларації з ПДВ за січень 2011 року) та висновок за № 7162-20 від 13.11.2015 на суму бюджетного відшкодування 9 738 673 грн (заявлену Товариством у декларації з ПДВ за лютий 2011 року).

19.02.2016 контролюючим органом направлено на адресу Управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області висновок за №764-20 від 18.02.2016 на суму бюджетного відшкодування ТОВ Алвалім 485 378,00 грн (заявлену Товариством у декларації з ПДВ за грудень 2010 року).

30 грудня 2015 року ТОВ Алвалім отримано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 16 234 790,00 грн.

29 лютого 2016 року ТОВ Алвалім отримано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 485 378,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі № 804/3600/16, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що виразилася у ненаданні протягом п`яти робочих днів, які настали за днем отримання відповідного рішення, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків на суму у розмірі 16 720 168,00 грн, що підлягала відшкодуванню з бюджету ТОВ Алвалім , та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ Алвалім пеню у розмірі 4 701 420,88 грн за прострочення погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168,00 грн. За змістом цих судових рішень період, за який стягнуто пеню, з 27 січня по день відшкодування податку на додану вартість.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пені на суму податку, не відшкодовану ТОВ Алвалім протягом визначеного законодавством строку, тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права останнього, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області пені, нарахованої на суму такої заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість. Разом з цим, відповідачем-1 у додаткових поясненнях не викладено заперечень щодо розміру розрахованої позивачем пені та періоду такого розрахунку, що свідчить про відсутність спору стосовно правильності розрахунку пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, кількості днів прострочення та застосованої при розрахунку облікової ставки Національного банку України, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Алвалім суми пені у розмірі 1272015,4 грн.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Згідно з частиною 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції днем початку нарахування пені на суму бюджетного відшкодування з урахуванням дати отримання податковим органом відповідного судового рішення, яким підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування, визначено 5 серпня 2014 року, а не 22 липня 2014року, як просив позивач, і сторонами такий висновок суду не оскаржується.

У зв`язку з цим рішення суду в частині відмови в позові апеляційному перегляду не підлягає.

Стосовно доводів і вимог апеляційної скарги апеляційний суд зазначає таке.

Питання нарахування пені на бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість врегульовано пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зазначена норма Кодексу гарантує право платника податків на отримання матеріальної компенсації у зв`язку з невчасним проведенням бюджетного відшкодування суб`єктами владних повноважень, заявленого відповідно до закону.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно неможливості практичного застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України через відсутність законодавчо встановленого механізму нарахування, обліку та сплати пені за порушення строків бюджетного відшкодування, оскільки пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України містить усі необхідні складові для розрахунку розміру пені та його відшкодування. Зокрема, зазначено час початку і час закінчення її нарахування, її розмір, особу, на користь якої проводиться виплата, і джерело виплати.

Зазначена норма Податкового кодексу України не містить будь-яких посилань стосовно необхідності прийняття органами державної влади додаткових підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на її реалізацію, а отже ця норма Кодексу є нормою прямої дії, обов`язковою для виконання суб`єктами владних повноважень, як правильно зазначив у рішенні й суд першої інстанції.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 4 червня 2020 року у справі № 818/124/17.

Також наявний і законодавчо встановлений механізм стягнення цієї пені, а саме: Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Так, згідно з пунктом 23 цього Порядку стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Отже, наведеним Порядком безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов`язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Таким чином, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Неподання контролюючим органом у строк встановлений статтею 200 Податкового кодексу України до органів Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення, у зв`язку з цим, заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, обумовлює набуття платником податку права на пред`явлення вимоги про стягнення пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, за якою суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Посилання контролюючого органу на те, що Податковий кодекс України не є законом про Державний бюджет і не може встановлювати будь-які видатки держави, які не передбачені законом про Державний бюджет, проте положеннями Законів України про державний бюджет України на 2015-2019 роки не передбачені видатки у вигляді пені за прострочення погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, що виключає можливість стягнення пені на користь позивача з державного бюджету, є безпідставними, оскільки виключно норми Податкового кодексу України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема і щодо бюджетного відшкодування ПДВ, компетенцію, повноваження та обов`язки контролюючих органів та їх посадових осіб, зокрема і в процедурі бюджетного відшкодування ПДВ, а також визначає компенсаційний механізм у вигляді пені (відсотки, нараховані на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки), встановлений пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, у разі не відшкодування ПДВ платнику протягом визначеного цією статтею строку.

При цьому, нарахування пені та її подальше стягнення на користь платника податку не ставиться в залежність від передбачених законом про Державний бюджет на відповідний рік видатків.

Зазначений правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 7 грудня 2020 року у справі № 804/3600 в аналогічному спорі між тими ж сторонами щодо іншого періоду нарахування пені.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: (сума заборгованості) х (120 % облікової ставки НБУ) : 100 х (% облікової ставки НБУ) : 100 % : 365 днів х (кількість днів прострочки).

Відповідно до постанов Національного банку України у період з 17 липня 2014 року по 25 квітня 2017 року, облікова ставка НБУ змінювалася та становила такі розміри:

- у період з 17 липня 2014 року по 12 листопада 2014 року - 12,5%;

- у період з 13 листопада 2014 року по 29 грудня 2014 року - 14%;

- у період з 30 грудня 2014 року по 5 лютого 2015 року - 14%.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що є правильним висновок суду першої інстанції відлік пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача за період починається з 05.08.2014 і закінчується 27.01.2015 та складає 176 днів.

Розрахунок пені на заборгованість бюджету з відшкодування позивача ПДВ за період з 05.08.2014 по 12.11.2014 здійснено за зазначеною вище формулою, у результаті якого судом отримано наступні обрахування:

16720168 грн х 120 % : 100 % х 12, 500 % : 100 % : 365 х 100 дн. = 687130,19 грн .

Отже, розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача за порушення термінів бюджетного відшкодування ПДВ за період з 05.08.2014 по 12.11.2014 (100 днів) становить 687130,19 грн.

Розрахунок пені на заборгованість бюджету з відшкодування позивача ПДВ за період з 13.11.2014 по 27.01.2015 здійснено за зазначеною вище формулою, у результаті якого судом отримано наступні обрахування:

16720168 грн х 120 % : 100 % х 14, 000 % : 100 % : 365 х 76 дн. = 584885,22 грн.

Тобто, розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача за порушення термінів бюджетного відшкодування ПДВ за період з 13.11.2014 по 27.01.2015 (76 днів) становить 584885,22 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за прострочення погашення заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 16720168 грн, розрахована за період з 05.08.2014 по 27.01.2015 (176 днів) становить 1272015,41 грн.

Заперечення з приводу наведеного розрахунку пені скаржником в апеляційній скарзі на наведено. Власний розрахунок пені апелянтом суду також не надавався.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання пені на суму податку, не відшкодовану ТОВ Алвалім протягом визначеного законодавством строку, тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області пені, нарахованої на суму такої заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Алвалім суми пені в розмірі 1272015,4 грн.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Повний текст судового рішення складений 25 січня 2021 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 804/17259/14 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення 21 січня 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя І.В. Юрко