Ухвала

від 01.02.2021 по справі 325/649/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 325/649/20

провадження № 61-497ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приазовської районної державної адміністрації, Відділу культури, освіти та архівної роботи Приазовської районної державної адміністрації, треті особи: Приазовська селищна рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування наказу про прийняття на роботу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі належно не обгрунтовано підстави на яких подається касаційна скарга.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи , якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України.

За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено визначені статтею 389 ЦПК України підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на

на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), однак, не вказує норму матеріального права яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій та щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Верховний Суд роз`яснює заявнику, що посилаючись на зазначену підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробив апеляційний суд з цього питання та обгрунтувати, в чому полягає незгода з ним.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із належним обгрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

За змістом пункту першого частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не сплачено судовий збір.

Касаційна скарга містить посилання на те, що заявник звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 заявив вимоги про скасування наказу про призначення на посаду ОСОБА_3 та не заявляв вимог про поновлення його на роботі чи стягнення заробітної плати, а тому він не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

Про судовий збір (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, за подання касаційної скарги, заявнику необхідно сплатити судовий збір у сумі 1 681,60 грн ( 2 102,00х0,4х200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055).

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 19 лютого 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик