Ухвала

від 29.01.2021 по справі 508/375/12

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 508/375/12

Провадження № 6/242/17/21

УХВАЛА

Іменем України

29 січня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Переясловської Ю.А., за участю секретаря судового засідання Каменської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Селидове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), Ворошиловський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку, Адміністрація Державної прикордонної служби України, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, яка мотивована тим, що він дізнався про те, що його було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України на підставі ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07.02.2012 року. Зазначає, що на виконанні Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не перебувають виконавчі провадженні ВП № 19821011, ВП № 19819264, ВП № 19817895, ВП № 471897, на підставі яких було винесено вищевказану ухвалу суду, оскільки вони були повернуті постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Гладкою Н.І. у зв`язку з тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника. Просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , встановлене ухвалю Ворошилвоського районного суду м. Донецька від 07.02.2012 року, у справі № 508/375/12.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.

Представник заінтересованої особи Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій зазначив, що виконавчі провадження, за якими була винесена ухвала № 508/375/12 від 07.02.2012 року, видана Ворошиловським районним судом м. Донецька щодо встановлення тимчасового обмеження виїзду за кордон керівника боржника - юридичної особи ТОВ Донмашененергоснаб , не були фактично виконані, також не сплачений виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, у зв`язку з цим та керуючись ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , вважає, що немає підстав для скасування вжитих заходів примусового порядку щодо виконання рішення. У зв`язку з цим, просить відмовити заявнику у задоволенні заяви у повному обсязі та розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи.

Заінтересована особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, заяву та долучені до неї документи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07.02.2012 року подання заступника начальника ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку Гладкої Н.І. про тимчасове обмеження керівника боржника-юридичної особи ТОВ Донмашененергоснаб ОСОБА_1 у праві виїду за межі України задоволено. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника-юридичної особи ТОВ Донмашененергоснаб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України - до виконання зобов`язань за виконавчим документом.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 пред`явлена заява підлягає розгляду Селидівським міським судом Донецької області.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 25.11.2020 року частково відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 508/375/12 за поданням заступника начальника ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку Гладкої Н.І. про тимчасове обмеження керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України, в частині повного тексту ухвали Ворошиловського районного м. Донецька від 07.02.2012 року.

Зазначена ухвала була винесена за поданням заступника начальника ВДВС Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку в межах зведеного виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали господарського суду Донецької області № 16/211 від 23.10.2006 р. про стягнення з ТОВ Донмашенергоснаб на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 32000 грн.; наказу господарського суду Донецької області № 19/281 від 14.12.2007 р. про стягнення з ТОВ Донмашенергоснаб на користь ККП ДМР Донецьктепломережа заборгованості в сумі 3341, 98 грн.; наказу господарського суду Донецької області № 35/132 від 06.10.2008 р. про стягнення з ТОВ Донмашенергоснаб на користь Донецької міської ради заборгованості в сумі 2645,67 грн.; наказу господарського суду Донецької області № 16/24 від 01.03.2010 р. про стягнення заборгованості з ТОВ Донмашенергоснаб на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради в сумі 14218,36 грн.

Відповідно до постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби від 25.06.2013 р. ВП № 4712897, виконавчий документ, виданий на підставі ухвали господарського суду Донецької області № 16/211 від 23.10.2006 р. про стягнення з ТОВ Донмашенергоснаб на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 32000 грн. повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження , оскільки стягувачем не було надано заяву про залишення описаного та арештованого майна, тобто стягував відмовився залишити за собою майно боржника.

Відповідно до постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби від 25.06.2013 р. ВП № 19819264, виконавчий документ, виданий на підставі наказу господарського суду Донецької області № 19/281 від 14.12.2007 р. про стягнення з ТОВ Донмашенергоснаб на користь ККП ДМР Донецьктепломережа заборгованості в сумі 3341, 98 грн. повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження , оскільки стягувачем не було надано заяву про залишення описаного та арештованого майна, тобто стягував відмовився залишити за собою майно боржника.

Відповідно до постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби від 25.06.2013 р. ВП № 19821011, виконавчий документ, виданий на підставі наказу господарського суду Донецької області № 35/132 від 06.10.2008 р. про стягнення з ТОВ Донмашенергоснаб на користь Донецької міської ради заборгованості в сумі 2645,67 грн., повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження , оскільки стягувачем не було надано заяву про залишення описаного та арештованого майна, тобто стягував відмовився залишити за собою майно боржника.

Відповідно до постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби від 25.06.2013 р. ВП № 19817895, виконавчий документ, виданий на підставі наказу господарського суду Донецької області № 16/24 від 01.03.2010 р. про стягнення заборгованості з ТОВ Донмашенергоснаб на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради в сумі 14218,36 грн., повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження , оскільки стягувачем не було надано заяву про залишення описаного та арештованого майна, тобто стягував відмовився залишити за собою майно боржника.

У відзиві на заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в.о. начальника відділу Ворошиловського районного відділу ДВС у м.Донецьку зазначив, що виконавче провадження № 4712897 завершено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження ; виконавче провадження № 19819264 завершено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження ; виконавче провадження № 19821011 завершено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження ; виконавче провадження № 19817895 завершено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження завершено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження . Крім того, зазначив, що виконавчі провадження, за якими було винесено вищевказану ухвалу, не було фактично виконано, а також не сплачено виконавчий збір, у зв`язку з чим вважає, що відсутні підстави для скасування вжитих виконавцем заходів примусового порядку щодо виконання рішення. Будь-яких документів до відзиву не надано.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV), державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення. Повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Судом встановлено, що обмеження заявника у праві виїзду за межі України було встановлено ухвалою суду ще 07.02.2012 року, тобто майже 9 років тому. За цей час відповідні виконавчі документи були повернуті державним виконавцем стягувачу. Інформація про те, що вищевказані виконавчі документи повторно пред`являлись стягувачем до виконання і знаходяться на виконанні в органах ДВС, у суду відсутня. У зв`язку з цим, у суду відсутні підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що виконавчі дії по примусовому виконанню боржником зобов`язань взагалі здійснюються. Доводи представника ДВС про те, що боржником не сплачено виконавчий збір, судом до уваги не приймаються, оскільки до відзиву представника ДВС не додано відповідних доказів цього. Суду також не надано доказів того, що стягувач або державний виконавець вживають якісь дії в межах виконавчого провадження, спрямовані на виконання боржником зобов`язань.

За таких обставин, у разі відмови судом у задоволенні заяви боржника і подальшої відсутності будь-яких дій в межах вищевказаного виконавчого провадження з боку стягувача і органу ДВС існуюче тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України може тривати невизначено тривалий проміжок часу, що безумовно буде порушувати гарантоване Конституцією України право заявника на свободу пересування.

Так, відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності до ст. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 6 Закону Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України ( в редакції № 3857-XII від 21.01.1994 року) право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13.11.2003 р. у справі Напияло проти Хорватії скарга № 66485/01).

Окрім того, якщо міра, що обмежує свободу пересування особи, є початково обґрунтованою, вона може стати неспівмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду у справі Луордо проти Італії скарга № 31190/96; у справі Фельдшер та Фельдшне Хайлік проти Угорщини, скарга № 41463/02, у справі Рінер проти Болгарії .

Європейський Суд у п. 50 вказаного рішення підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Отже, вирішуючи спірні правовідносини, суд має надати оцінку співмірності і пропорційності обмежувального заходу, застосованого до боржника.

Суд також враховує, що законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань боржником, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Отже, на даний час залишення обмеження права громадянина України ОСОБА_1 на виїзд з України, на думку суду, є непропорційним і неспівмірним заходом, який не відповідає обставинам справи та не є обґрунтованим з огляду на пасивну поведінку стягувачів у відповідному виконавчому провадженні.

Частинами 5, 7 статті 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Беручи до уваги вищевикладені обставини, враховуючи, що виконавчі листи у виконавчому провадження про стягнення з боржника заборгованості повернуто стягувачу, вказані обмеження застосовувались до боржника в межах даних виконавчих проваджень, суд вважає, що відпали підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 260-261, 353, 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ворошиловський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Адміністрація Державної прикордонної служби України про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , встановлене ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07.02.2012 року, по справі № 508/375/12.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом п`ятнадцяти дня з дня її проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.А. Переясловська