Постанова

від 26.01.2021 по справі 509/124/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/124/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області, у складі:

Слідчого судді ОСОБА_1 ,

При секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусмт.Овідіополь скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на рішення слідчого Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 16.12.2020 року про закриття кримінального провадження № 12020160380001606 від 25.11.2020,-

ВСТАНОВИВ:

11січня 2021року до Овідіопольськогорайонного судуОдеської областінадійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на рішення слідчого Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 16.12.2020 року про закриття кримінального провадження № 12020160380001606 від 25.11.2020.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження слідчим не проведено всіх необхідних слідчих дій, необхідних для встановлення усіх обставин кримінального правопорушення передбачених нормамиКПК, для встановлення обставин, які прямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказування у кримінальному провадженні, не досліджено та не надано правову оцінку всім доказам у провадженні з точки зору достатності та взаємозв`язку, у зв`язку із чим, вважає, що постанова про закриття кримінального провадження є незаконною, необґрунтованою, винесена передчасно, а тому підлягає скасуванню. Також просить зобов`язати слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 виїхати на місце розташування об`єктів нерухомого майна, зазначеного в ухвалі слідчого судді, для встановлення його наявності/відсутності; отримати інформаційні довідки з Державного реєстру прав щодо всіх об`єктів арештованого нерухомого майна; допитати в якості свідків Концерн «Одесаагрогаз» та нових власників нерухомого майна документи щодо користування/знищення/передачі права власності на арештовані об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки; витребувати в приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 копію посвідченого нею іпотечного договору №2662 від 21.10.2011 р., укладеного між ОСОБА_10 та ПАТ «Радикал банк» на забезпечення колишнім нерухомим майном ДСП «Червоний хутір» кредитних зобов`язань ОСОБА_10 .

Враховуючи, що відповідно дост. 306 КПК Українискарги на рішення про закриття кримінального провадження розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту їх надходження, а відсутність слідчого, який належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду скарги, не є перешкодою для розгляду скарги, слідчий суддя виходячи з загальних засад кримінального провадження: змагальності та розумних строків, вважає за необхідне розглянути скаргу з урахуванням наявних у розпорядженні суду матеріалів.

Перевіривши надані матеріали скарги, дослідивши кримінальне провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 304 КПК Українискарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першоюстатті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Відповідно дост. 303 КПК Українина досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 4) рішення прокурора, слідчого про закриття кримінального провадження-заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Статтею 303 КПК Українивизначено виключний перелік рішень, слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та суб`єктивний склад осіб, які мають право звернутись із такими скаргами.

Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні слідчого Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудового № 12020160380001606 від 25.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

З постанови слідчого вбачається, що 25.11.2020 до Овідіопольського ВП ГУНП надійшла ухвала Овідіопольського районного суду №509/5579/20 від 20.11.2020 про необхідність внесення відомостей до ЄРДР, виходячи із заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про те, що в рамках провадження № 12014160380001696 від 16.07.2014 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, останніми виявлено незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Розслідуванням встановлено, що слідчим відділом Овідіопольського ВП ГУНП з 16.07.2014 проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12014160380001696 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, в ході розслідування якого встановлено, що 12.01.2009 року до прокуратури Овідіопольського району Одеської області надійшла заява, про те що представники концерну «Одесаагрогаз» ЄРДПОУ 13891526, шляхом надання недостовірних відомостей до Господарського суду Одеської області про наявність у підприємства ДСП «Червоний хутір» ЄРДПОУ 00487516 заборгованості перед концерном «Одесаагрогаз» ЄРДПОУ 13891526 у сумі 856765 грн., виступили в якості кредитора та санатора ДСП «Червоний хутір» ЄРДПОУ 00487516 під час здійснення процедури банкрутства, у ході якої (процедури банкрутства) уклали мирову угоду по справі №17-2-7/2-10568 від 16.09.2003 та отримали у власність рухоме та нерухоме майно ДСП «Червоний хутір» ЄРДПОУ 00487516, виходячи із додатків до вказаної мирової угоди. В подальшому, з метою отримання права власності на інші об`єкти нерухомості на території Овідіопольського району Одеської області в інтересах «Одесаагрогаз» ЄРДПОУ 13891526, невстановлені особи підробили вищезазначені додатки до мирової угоди, доповнивши додатки додатковими об`єктами нерухомості у кількості 14 об`єктів.

В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області №13 від 30.01.2004 року концерну «Одесаагрогаз» ЄРДПОУ 13891526 видано свідоцтва про права власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на території с. Мізікевича по вул. Лабораторній, та які раніше перебували на балансі ДСП «Червоний хутір» ЄРДПОУ 00487516. При цьому, серед документів, наданих концерном «Одесаагрогаз» ЄРДПОУ 13891526 для прийняття відповідного рішення, були присутні додатки до мирової угоди по справі №17-2-7/2-10568 про банкрутство ДСП «Червоний хутір» від 16.09.2003, які відрізняються кількістю об`єктів від додатків до мирової угоди, наданих до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до п 3.9 мирової угоди по справі №17-2-7/2-10568 про банкрутство ДСП «Червоний хутір» мирова угода може бути замінена та доповнена шляхом складання додаткової мирової угоди, яка має бути затверджена Господарським судом Одеської області.

Надалі в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12014160380001696 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, за клопотанням слідчого погодженого із процесуальним керівником, Овідіопольським районним судом Одеської області, винесено ухвалу про арешт майна по справі №509/839/15-к від 27.02.2015, якою накладено арешт на відповідний перелік із чотирнадцяти об`єктів нерухомості, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Під час безпосереднього розслідування кримінального провадження № 12020160380001606 від 25.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, в ході допитів заявників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якості свідків було встановлено, що свідкам лише відомо про факт видачі слідчим суддею ухвали про арешт майна по справі №509/839/15-к від 27.02.2015, а факт направлення даної ухвали на виконання не відомий. Окрім цього, заявникам свідкам будь-якої шкоди спричинено не було, про що вони самостійно повідомили.

Сама ж ухвала про арешт майна по справі №509/839/15-к від 27.02.2015, наскладує арешт лише на об`єкти нерухомості, а не на земельні ділянки, на яких можуть знаходитись ті чи інші об`єкти. В свою чергу, об`єкти на момент накладення арешту, належали саме концерну «Одесаагрогаз» (код ЄРДПОУ 31693667), що слідує із інформації описової частини ухвали, та даних Державного реєстру нерухомого майна, однак в мотивувальній частині ухвали зазначено, що об`єкти належать ТОВ «Одесагаз», існування якої взагалі не встановлено в ході розслідування, що може вказувати на наявність помилки, опечатки в ухвалі, що не дає можливості до правильного застосування даної ухвали. Окрім цього, ухвала не роз`яснює вид обмежень (розпорядження, користування, зміна даних в Державному реєстрі нерухомого майна відносно об`єкту, тощо), порядок застосування арешту, не вказує осіб, які є відповідальними щодо організації виконання ухвали, способу виконання ухвали, не вказує особу відповідальну за зберігання вказаного майна, що також не дає можливості до правильного застосування даної ухвали. Також, описова частина встановлює, що окрім прокурора в судове засідання, під час розгляду клопотання про арешт майна, ніхто зі сторін та власників майна не з`явився, тобто не встановлено, яким чином концерн «Одесаагрогаз», або інші особи могли знати про факт накладання арешту на відповідне майна, адже відомостей про факт отримання ухвали будь-ким та ознайомлення з її змістом не встановлено.

Відповідно положень ч. 1 ст. 388 КК України, кримінальна відповідальність наступає за нижчезазначені дії, із майном на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано:

1. розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна;

2. інші незаконні дії з майном;

3. порушення обмеження (обтяження) права користуватися майном;

Однак, відповідальність настає лише для визначеного суб`єкта, який визначається тим, що це особа якій це майно ввірено.

Тобто, в ситуації яка описана в зверненні та протоколах допитів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також виходячи зі змісту ухвали про арешт майна, очевидно відсутній склад злочину, що передбачений ч. 1 ст. 388 КК України.

В рамках провадження № 12014160380001696 від 16.07.2014, вже розслідуються обставини, щодо отримання концерном «Одесаагрогаз» у власність нерухомого майна, про яке також описано в зверненні та протоколах допитів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Розслідування одних і тих самих обставин, в двох окремих кримінальних провадженнях, може негативно впливати на процес доказування, є ресурсно не об`єктивним та суперечить завданням кримінального процесу, відносно забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Враховуючи викладене, 16.12.2020 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020160380001606 від 25.11.2020, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Слідчий суддя, аналізуючи доводи особи, що подала скаргу про невідповідність положеннямКПК Українирішення слідчого про закриття провадження, враховує наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ст.ст.2,284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положеньст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З нормст. 26 КПК Українивипливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

В той же час, відповідно до вимогст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно ч. 2ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до положеньст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так однією з підстав закриття кримінального провадження слідчий визнав відсутність заподіяння майнової шкоди заявникам, тоді як предметом складу злочину, передбаченого ст..388 КК України, є майно, що має особливий статус, внаслідок чого злочини, передбачені ст.. 388 КК України, слід відмежовувати від злочинів проти власності.

Стаття 3888 КК України є кримінально-правовоим засобом охорони порядку виконання судових рішень в частині вирішення судами спірних питань майнового характеру, або ж конфіскації такого майна, а згідно ч. 1 ст. 388 КК України власник або інший законний володілець цього майна внаслідок його опису або накладення на нього арешту позбавляється права ним розпоряджатися і обмежується в праві ним користуватися.

Тобто висновки слідчого про відсутність складу злочину в діянні осіб, які знищують арештоване судом майно, є необґрунтованими, оскільки кваліфікація даного кримінального правопорушення не пов`язана із заподіянням матеріальної шкоди певним особам.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження слідчий у свою чергу не забезпечив ефективного розслідування за кримінальним провадженням, у порушення вимог ст.ст.9,91-94 КПК України, слідчим не були проведені всі необхідні слідчі дії для повного і всебічного висвітлення обставин кримінального правопорушення.

З положеньст. 83 КПК Українислідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

Проте, обставини, викладені у заяві особи, що подала скаргу, не у повній мірі стали предметом контролю слідчого при проведенні досудового розслідування, оскільки постанова слідчого про закриття кримінального провадження вказаним нормамКПК Українине відповідає, в ній відсутня оцінка кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, тобто суб`єктом оскарження не надано обґрунтовані відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Тобто, з оскаржуваної постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимогиКПК Українибуло виконано належним чином та надано необхідну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року /ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова слідчого скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку. В іншій частині скарги слідчий суддя вважає необхідним відмовити, оскільки згідно ч.5ст. 40 КПК Українислідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьогоКодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Натомість у відповідності до ст.36,39 КПК Українивказівки слідчому щодо проведення слідчих дій мають право надавати прокурор чи керівник органу досудового розслідування.

Слідчий суддя, виходячи з процитованих вище положень, таких повноважень не має.

Керуючись ст.ст.303,307,309 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на рішення слідчого Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 16.12.2020 року про закриття кримінального провадження № 12020160380001606 від 25.11.2020 задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 16.12.2020 року про закриття кримінального провадження № 12020160380001606 від 25.11.2020.

В іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 28.01.2021 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1