Рішення

від 20.01.2021 по справі 522/21182/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/21182/19

Провадження № 2/522/4154/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАПЕЗА про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд:

-встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ Трапеза на посаді юрисконсульта в період з 29.11.2016 року по 18.11.2019 року включно;

-визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю Трапеза ;

-поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ТОВ Трапеза ;

-стягнути з ТОВ Трапеза на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з 01.092019 року по 18.11.2019 року в розмірі 16560,00 грн.; компенсацію за невикористані дні відпустки в період роботи на посаді юриста в період з 29.11.2016 року по 18.11.2019 року включно в розмірі 15499,86 грн., компенсацію за затримку виплату заробітної плати за вересень, жовтень 2019 року у розмірі 58.01 грн., середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день постановлення рішення суду про поновлення на посаді, без утримання податків та інших обов`язкових платежів, розмір якого на 16.12.2019 року складає - 7441.8 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 29 листопада 2016 року ним на ім`я директора ТОВ Трапеза ОСОБА_2 написана заява про прийняття на роботу на посаду юриста за сумісництвом з посадовим окладом 8 000,00 грн. Позивач стверджує, що в цей же день його було ознайомлено з посадовими обов`язками, йому було виділено робоче місце та надано службовий ноутбук.

Також позивач стверджує, що в цей же день 29 листопада 2016 року між ним та ТОВ АТТУАЛЬ в особі директора ОСОБА_3 був укладений безстроковий трудовий договір. Відповідно до умов трудового договору позивача прийнято на посаду юриста ТОВ АТТУАЛЬ .

Позивач наголошував, що трудовий договір між Позивачем та ТОВ Трапеза не укладався, також не укладались з відповідачем цивільно-правові та будь-які інші угоди.

Як стверджує позивач, відповідно до умов прийняття на посаду юрисконсульта на нього покладався обов`язок по повному юридичному супроводженню господарської діяльності ТОВ Трапеза , а саме: розробка та правовий аналіз договорів, узгодження протоколів розбіжностей з контрагентами; юридичні консультації та розробка рекомендацій; претензійно-позовна робота; представництво інтересів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Крім того, з березня 2017 року паралельно з посадовими обов`язками займався юридичним оформленням земельної ділянки ( смт. Радісне, Іванівського району Одеської області по вул. Шевченка, 1-В ) та юридичний супровід будівництва цеху по зберіганню та розфасовуванню круп по вул. Шевченка 1-В в смт. Радісне Іванівського району Одеської області по 18.11.2019 року (підготовка документів на отримання дозволу на виконання будівельних робіт, супроводження перевірок ДАБІ в Одеській області, укладання угод на авторський та технічний нагляд, договір будівельного підряду та інше).

Позивач посилався на те, що з метою повноцінного виконання своїх посадових обов`язків керівниками ТОВ Трапеза видавались довіреності на позивача, а саме - від 01.12.2016 року, від 08.11.2017 року, від 26.07.2018 року, від 18.10.2018 року.

Підставою для звернення до суду з даним позовом для позивача стало те, що за його твердженнями 18.11.2019 року він не зміг зайти до приміщення офісу, де він працював за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Посмітного 9-А, оф. 2, а охоронець повідомив про його звільнення з посади юриста ТОВ Трапеза та посади юриста ТОВ Аттуаль , передавши йому конверт в якому знаходилась трудова книжка позивача, в якій були відсутні записи про його трудову діяльність у ТОВ Трапеза та ТОВ Аттуаль .

У зв`язку з тим, що ТОВ Трапеза не виплатило заборгованість по заробітній платі з 01.09.2019 року по 18.11.2019 року, 25.11.2019 року позивач надіслав на адресу ТОВ Трапеза цінний лист з описом вкладення із заявою про видачу відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України копії наказу про звільнення з посади юриста ТОВ Трапеза від 18.11.2019 року, а також з вимогою здійснити з позивачем розрахунок відповідно до ст. 116 КЗпП України та ЗУ Про оплату праці.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2019 року відкрите провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАПЕЗА про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача ТОВ Трапеза в судовому засіданні позов не визнав, надав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Відповідач не заперечував, що користувався послугами позивача як адвоката, проте заперечував, що правовідносини між сторонами були саме трудовими. Відповідач наголошував, що між сторонами не було укладено трудового договору, будь-яких заяв про прийняття Позивача на роботу за трудовим договором на ім`я діючого чи колишнього директора ТОВ Трапеза не надходило, трудова книжка, паспорт або інший документи, який посвідчує особу, диплом про освіту також не надавались ОСОБА_1 , позивач ніколи не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, не мав робочого місця та не отримував заробітну плату як працівник, штатним розкладом не передбачено таких посад як юрист або юрисконсульт .

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування наслідків спливу строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні докази суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України (в редакції, чинній станом на 29.11.2016 року), трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу , та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Відповідно до статті 29 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникненя спірних правовідносин) До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Відповідно до правової Позиції Верховного Суду, викладеної в Постанові ВС від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Схожих за змістом висновків дійшов також і Верховний суд в Постанові від 01.07.2020 року у справі № 161/19502/18: За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства , для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладення трудового договору свідчить про те, що між працівником та роботодавцем виникли правовідносини, що зобов`язують їх виконувати певні функції та дотримуватись вимог, встановлених для сторін трудового договору законодавством про працю. Отже, лише у разі доведення факту укладення трудового договору працівник має право вимагати, а роботодавець зобов`язаний вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав працівника, які гарантовані йому законодавством .

Основною ознакою, що відрізняє трудові відносини є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. На відміну від працівника, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує та виконує свою роботу .

Цивільно-правовий договір відповідно до частини першої статті 626 ЦК України є домовленістю двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В частині першій статті 903 ЦК України чітко вказано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Характерною відмінністю трудового та цивільно - правового договорів є те, що в цивільно-правових договорах має місце рівність сторін і за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його результат, який визначається після закінчення роботи. Особа, що виконує роботу на підставі такого договору, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, вона сама організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Тобто, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, а метою договору є отримання певного матеріального результату. Отже, за цивільно - правовим договором, в даному випадку договором надання послуг, оплачується готовий результат наданої виконавцем послуги.

На відміну від трудового договору, розмір винагороди за виконану роботу (надану послугу) визначається у договорі (підряду чи про надання послуг). При цьому розмір винагороди не залежить від розміру мінімальної заробітної плати. Строк оплати також зазначається у договорі.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як визначено нормами трудового законодавства, про роботу за сумiсництвом з працiвником укладається трудовий договiр. За кожною посадою (основною i за сумiсництвом) тривалiсть робочого часу, порядок оплати працi, надання вiдпустки тощо має визначатися окремо.

Тривалiсть роботи сумiсникiв, якi працюють не на державному пiдприємствi, в установi, органiзацiї, може бути встановлена впродовж усього вiльного вiд основної роботи часу, який не має перевищувати нормальної тривалостi робочого часу, встановленої КЗпП. Проте працiвник-сумiсник не може виконувати одночасно роботу за сумiсництвом та за основним мiсцем роботи .

Умови, за яких робота для працiвника вважатиметься сумiсництвом, це - наявнiсть основної роботи на умовах трудового договору; можливiсть працювати на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або в громадянина; робота провадиться у вiльний вiд основної роботи час.

Вiдповiдно до статті 102-1 КЗпП України працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.

Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу .

Пiд час прийняття на роботу працiвника-сумiсника та оформлення з ним трудових вiдносин обидвi сторони (власник або уповноважений ним орган та працiвник) насамперед повинні визначити режим роботи за сумісництвом та порядок оплати працi .

В обґрунтування наявності трудових правовідносин між сторонами, позивач посилається на копії довіреностей, виданих директором ТОВ Трапеза на ім`я позивача з метою здійснення представництва ТОВ Трапеза ; на копії наказів 07.06.2017 року № 032-ОД, копії наказу № 033-Од про затвердження складу комісії з проведення внутрішнього службового розслідування від 07.06.2017 року, копію витягу з акту № 01 від 14.07.2017 року про проведення внутрішнього службового розслідування; на копію довідки № 30/01-2017/12 від 30 січня 2017 року.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що існуючі між ним та відповідачем відносини мали характер трудових з огляду на наступне:

Згідно з відомостями єдиного державного реєстру реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 20.03.2012 року і по теперішній час ОСОБА_1 є керівником приватного підприємства "ТВО", (код ЄДРПОУ 37168621) та не входить до числа його учасників.

Згідно з відомостями єдиного державного реєстру реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 також є директором ТОВ Київстройінвест , код ЄДРПОУ 34999176 та не входить до числа його учасників.

Згідно з відомостями єдиного державного реєстру реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 17.09.2013 і дотепер зареєстрований як фізична особа-підприємець

Згідно з ч. 1 ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Згідно з ч. 3 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Згідно з ч. 4 ст. 128 ГК України, громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов`язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов`язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 ГК України, у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт) , в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін

Стаття 10 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначає статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру:

1. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

2. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач на період часу з 29.11.2016 року по 18.11.2019 вже перебував у трудових правовідносинах ПП ТВО та ТОВ Київстройінвест в якості керівника цих юридичних осіб, що вбачається з даних ЄДРЮОФОПтаГО. Зазначене не спростовано позивачем, який в судовому засіданні стверджував, що вже звільнився з вказаних юридичних осіб, про що є запис в трудовій книжці, проте копії трудової книжки, або інших доказів припинення трудових відносин не надав.

За цей же період позивач здійснював господарську діяльність та отримував від неї прибуток в якості фізичної особи підприємця, сплачуючи єдиний податок та єдиний соціальний внесок, що вбачається із відповіді ГУ ДПС в Одеській області. Крім того, позивач також в якості адвоката надавав правову допомогу іншим фізичним та юридичним особами, зокрема - у справах № 522/15727/18; 523/5743/19; № 523/5743/19; №522/9243/19; 504/3576/19; 815/5591/17; 815/5591/17; 815/5591/17; 520/10706/19; 523/12293/19; 523/12293/19.

Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_1 подано до Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву про встановлення факту перебування у трудових правовідносинах за період з 29.11.2016 року по 18.11.2019 також і до ТОВ Аттуаль .

З копії трудового договору від 29.11.2016 року вбачається, що позивач уклав основний трудовий договір з ТОВ АТТУАЛЬ з робочим днем з 9.00 до 18.00.

Крім того, з позовної зави в даній справі вбачається, що позивач подав до ТОВ Трапеза заяву про прийняття на роботу за сумісництвом. Позивач намагався довести, що його основним місцем роботи було ТОВ Аттуаль , а у ТОВ Трапеза він працював за сумісництвом.

Робота за сумісництвом означає, що позивач повинен був працювати на підприємстві у вільний від основної роботи час. Однак, в ході судового засідання позивач пояснив, що у ТОВ Трапеза він працював з 9 до 17 години, іноді до 18 та навіть пізніше. Наведені твердження є взаємосуперечливими, оскільки як роз`яснено Верховним Судом у Постанові від 01.07.2020 року у справі № 161/19502/18 працiвник-сумiсник не може виконувати одночасно роботу за сумiсництвом та за основним мiсцем роботи . Таким чином, позивач не міг працювати на підприємстві в порядку сумісництва у той самий час, який передбачений для роботи за основним місцем роботи.

Сукупність наведених вище обставин свідчать, що позивач не підпадав під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, оскільки окрім надання правової допомоги ТОВ Трапеза , у стверджуваний позивачем період з 29.11.2016 року по 18.11.2019 він був та на час розгляду справи залишається директором двох юридичних осіб, займався господарською діяльністю в якості фізичної особи-підприємця, надавав правову допомогу іншим фізичним та юридичним особам, здійснював їх представництво у суді та інших органах державної влади, що у сукупності виключає можливість суміщувати таку роботу з роботою у ТОВ Трапеза за графіком з 9 години до 17-18 години та підпадати при цьому під правила внутрішнього трудового розпорядку. Наведене однак, не виключає можливості надання ТОВ Трапеза послуг з правової допомоги в якості адвоката, вільно обираючи час надання такої правової допомоги.

Крім того судом встановлено, що на підприємстві не була створена ані штатна посада з найменуванням юрист , ані з найменуванням юрисконсульт .

Суд, відхиляє посилання позивача на копії витягу з наказу від 07.06.2017 року № 032-ОД, копії наказу № 033-Од про затвердження складу комісії з проведення внутрішнього службового розслідування від 07.06.2017 року, копію витягу з акту № 01 від 14.07.2017 року про проведення внутрішнього службового розслідування з огляду на те, що представник відповідача у відзиві заперечив існування таких документів, а з їх змісту вбачається, що жодна з осіб зазначених в цих документах серед членів комісії ТОВ Трапеза - ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_6 не були працівниками ТОВ Трапеза станом на 06.06.2017 року, як і не існувало таких посад як менеджер зі збуту, менеджер із постачання, юрисконсульт, що підтверджується дослідженими судом копіями штатного розкладу, табелів обліку робочого часу за період з 29.11.2016 року по 18.11.2019.

Крім того, судом також досліджено копії звітів ТОВ Трапеза про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 4 квартал 2016 по 4 квартал 2019 року а також копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2016 по 4 квартал 2019 року

Із зазначених документів вбачається, що протягом всього спірного періоду - з 29.11.2016 року по 18.11.2019 року включно, ТОВ Трапеза не здійснювала нарахування єдиного соціального внеску щодо відповідача а також розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку.

Зазначене підтверджує той факт, що відповідач не здійснював регулярних виплат позивачу винагороди саме у формі заробітної плати та не сплачував передбачених законодавством відрахувань у формі ЄСВ та податку на доходи фізичної особи.

В судовому засіданні позивач пояснив, шо він отримував винагороду саме у вигляді заробітної плати у готівковій формі на підставі ордерів, однак відповідних копій розрахункових документів до суду не надавав.

Суд вважає недоведеним факт укладення трудового договору між сторонами шляхом прийняття наказу про прийняття позивача на роботу, з огляду на наступне:

Відповідач заперечував як факт звернення позивача із заявою про прийняття на роботу, так і факт видання наказу № 7 від 29.11.2019 року про прийняття позивача на посаду юриста . В свою чергу, будь-яких доказів звернення позивача до відповідача із заявою про прийняття на роботу на посаду юриста а також доказів видання відповідачем наказу № 7 від 29.11.2016 року про його прийняття на роботу позивачем не надано.

Суд критично оцінює посилання позивача на довідку за вих. № 30/01-2017/12 від 30 січня 2017 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працює в ТОВ Трапеза на посаді юриста з 29.11.2016 року згідно наказу № 7 від 29.11.2016 року та про розмір заробітної плати згідно посадового штатного розкладу у розмірі 8 000,00 гривень., оскільки відповідач заперечує факт видання цієї довідки, при цьому, відомості, викладені в ній щодо наявності посади юриста та розміру посадового окладу не відповідають даним штатного розкладу, в якому посада юриста, або юрисконсульта, як і відомості про розмір заробітної плати була відсутня у період з 29.11.2016 року по 18.11.2019 року. Ця обставина судом встановлена на підставі дослідження копій штатного розкладу а також копій табелів обліку робочого часу. Дані щодо наявності таких посад, та осіб, які на них працювали у зазначених табелях обліку робочого часу та копіях штатного розкладу відповідають даним звітів ТОВ Трапеза про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування до органів доходів і зборів за 4 квартал 2016 по 4 квартал 2019 року а також даним податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2016 по 4 квартал 2019 року.

Суд враховує, що по тексту позовної заяви позивач нечітко вказує назву посади на якій, як він стверджує він працював. Позивач в описовій частині позовної заяви стверджує, що подавав заяву про прийняття на роботу на посаді юриста , проте, в прохальній частині позовної заяви позивач просить встановити факт перебування у трудових правовідносинах та поновити себе на посаді не юриста , а юрисконсульта .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, 1. суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 4. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Таким чином, на підставі дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів у сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності між сторонами саме трудових правовідносин. В матеріалах справи відсутні докази, які б у свої сукупності достовірно свідчили про те, що юридично значимі дії, вчинені позивачем від імені та в інтересах ТОВ Трапеза виконувались ним не в межах правовідносин представництва та в порядку надання адвокатом правової допомоги, а саме в порядку виконання роботи у трудових правовідносинах.

Крім того, судом встановлено, що про відсутність у штатному розписі посади позивачу повинно було стати достовірно відомо щонайменше 24.06.2019, коли, як встановлено судом, адвокат ОСОБА_1 в якості представника ТОВ Трапеза на виконання ухвали від 27.05.2019 р. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. В обґрунтування цього клопотання, ним було зазначено, що директор ТОВ Трапеза ОСОБА_7 з 22.04.2019р. по 15.05.2019 р. перебував в щорічній відпустці, з виїздом за межі України. 16.05.2019р. в перший робочий день після виходу з відпустки між директором ТОВ Трапеза ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_1 був укладений Договір про надання правової допомоги, а саме представництво ТОВ Трапеза в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі №916/2918/18; 17.05.2019р. представником скаржника була подана апеляційна скарга на рішення суду. Штатним розкладом ТОВ Трапеза не передбачені посади заступника директора, наказ про покладання виконання обов`язків тимчасово відсутнього директора (під час відпустки останнього) не видавався, таким чином на час отримання судового рішення не було осіб наділених правом на представництво Товариства в судах . Договір про надання правової допомоги з ТОВ Трапеза був укладений 16.05.2019р., апеляційна скарга подана 17.05.2019р., таким чином відповідач в найкоротший термін подав апеляційну скаргу, протягом доби з часу укладення договору про надання правової допомоги. Поновлення строку на подання апеляційної скарги в даному випадку забезпечить право скаржника ТОВ Трапеза на апеляційний перегляд справи.

Зазначені обставини встановлені в ухвалі Південно-західного апеляційного господарськго суду про поновлення строку апеляційного оскарження та відкриття апеляційного провадження від 27.06.2019 року у справі № 916/2918/18 та не заперечувались ОСОБА_1 .

Оскільки з клопотання складеного позивачем для подання до апеляційного суду вбачається, що ним безпосередньо досліджувався штатний розклад ТОВ Трапеза , то слід дійти висновку, що вказаний факт, свідчить також і про те, що позивачу щонайменше 24.06.2019 повинно було стати відомо про те, що у штатному розкладі підприємства відсутня також і посада на яку, як він стверджує його було прийнято відповідно до наказу № 7 від 29.11.2019 року, при цьому, враховуючи, що адвокат є фахівцем в галузі права, адвокатом, слід дійти висновку, що про відсутність трудових відносин (а отже і про стверджуване позивачем порушення його трудових прав) йому повинно було стати відомо щонайменше під час підготовки та подання до суду вказаного клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У Постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17, висловлено правову позицію щодо застосування норми ст. 233 КЗпП України:

Отже, строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України. Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.

Так, частина перша статті 233 КЗпП України підтверджує визнання тримісячного строку як загального строку для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівників. Разом з тим ця стаття встановлює виняток для спорів про звільнення. Спір про звільнення - це спір за заявою про поновлення на роботі.

Для звернення з позовами про поновлення на роботі встановлено місячний строк. Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника.

У цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються .

Таким чином, оскільки судом встановлено, що про відсутність посади в штатному розкладів, на якій, як стверджує позивач він працював, а отже і про стверджуване позивачем порушення свого права він за всіма обставинами справи повинен був дізнатись щонайменше 27.06.2019 року, тому строк звернення до суду за вирішення трудового спору про встановлення факту перебування у трудових відносинах сплив щонайменше, 27.09.2019 року.

Оскільки від встановлення факту перебування сторін у трудових правовідносинах залежить задоволення і інших вимог про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та компенсацій, тому внаслідок відмови у задоволенні вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, слід відмовити також і в задоволенні решти позовних вимог.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог не у зв`язку зі спливом строку звернення до суду, а за безпідставністю вимог.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 21, 24, 29, 102-1, 233 КЗпП України, 65, 128 ГУ України, 626, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАПЕЗА про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 25.01.2021 року

Суддя: Р.Д. Абухін

20.01.21