Рішення

від 26.01.2021 по справі 326/1313/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 326/1313/20

Провадження № 2/326/13/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Кузякіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ант-Юг про стягнення недонарахованої і не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати та відпускних ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який було уточнено та просить стягнути з відповідача на її користь: 1) суму недонарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 01.04.2018 по 31.07.2019 в розмірі 24 000 грн. із розрахунку по 1 500 грн. на місяць з вирахуванням податків та зборів; 2) суму недонарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 01.08.2019 по 29.05.2020 в розмірі 10 000 грн. із розрахунку по 1 000 грн. на місяць з вирахуванням податків та зборів; 3) суму середнього заробітку у розмірі 5 268,29 грн. за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.06.2020 по 26.06.2020 з вирахуванням податків та зборів; 4) суму безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% із нарахованої заробітної плати та відпускних за період з 13.06.2017 по 29.05.2020 в сумі 2 216,65 грн. з вирахуванням податків та зборів; 5) судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона працювала на підприємстві відповідача на посаді бухгалтера у період з 13.06.2017 по 29.05.2020. В день звільнення працювала. Трудову книжку відповідачем було видано на руки 29.05.2020. При звільненні відповідачем своєчасно не було проведено остаточного розрахунку, а саме: не виплачено нараховану заробітну плату за квітень і травень 2020 року, не виплачено нараховану компенсацію за невикористані дні щорічної тарифної оплачуваної відпустки та дні невикористаної додаткової відпустки працівника, який працює і має двох або більше дітей віком до 15 років у кількості 62-х календарних днів за період праці з 13.06.2018 (з урахуванням того, що за цей період нею було використано лише 5 днів у червні 2019 року). Крім того не виплачено грошей, належних до нарахування в якості заробітної плати у зв`язку із збільшенням розміру посадового окладу бухгалтера з 01.01.2018, в результаті чого не донараховувалось щомісячно у період з 01.01.2018 по 01.08.2019 по 1500 грн. на місяць та у період з 01.08.2018 по день звільнення 29.05.2020 по 1000 грн. на місяць.

З дня звільнення нею здійснювалися численні звернення до керівництва і бухгалтерії підприємства відповідача з проханням здійснити розрахунок та видати довідку про розміри заборгованості, однак у відповідь отримувала лише обіцянки. 26.06.2020 відповідач розрахувався шляхом видачі з каси підприємства відповідача її родичці ОСОБА_2 повністю суми заробітної плати за квітень і травень 2020 року та суми компенсації за невикористані дні щорічної тарифної оплачуваної відпустки та дні невикористаної додаткової відпустки працівника, який працює і має двох або більше дітей віком до 15 років у кількості 62-х календарних днів. Невиплаченою залишилась сума заробітної плати, яку не донараховувалось у зв`язку із збільшенням розміру посадового окладу бухгалтера з 01.01.2018, в результаті чого не донараховано і не виплачено: 24 000 грн за період з 01.01.2018 по 01.08.2019 та 10 000 грн. за період з 01.08.2018 по день звільнення 29.05.2020. Крім того, з нарахованої заробітної плати відповідачем безпідставно щомісячно утримувалась сума у розмірі 1%.

З моменту її прийому на роботу з 13.06.2017 розмір посадового окладу за штатним розписом становив суму 5500 грн. і їй щомісячно нараховувалась та виплачувалась заробітна плата із розрахунку 5500 грн. Штатним розписом, введеним з 01.01.2018 посадовий оклад бухгалтера було збільшено до 7000 грн. і їй щомісячно нараховувалась та виплачувалась заробітна плату із розрахунку 7000 грн. Після того, як власником підприємства було заборонено нараховувати зарплату у такому розмірі, керівництвом підприємства з 01.04.2018 було вказано головному бухгалтеру нараховувати зарплату за попередніми розмірами посадових окладів, який в неї був менше на 1500 грн. і їй після 01.04.2018 щомісячно нараховувалась та виплачувалась заробітна плата із розрахунку 5500 грн. по липень 2018 року включно. З 01.08.2019 згідно нового штатного розпису розмір посадового окладу було збільшено до 6000 грн., в результаті чого їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата із розрахунку 6000 грн., який був менше на 1000 грн. від встановленого окладу бухгалтера станом на 01.01.2018, тобто з 01.08.2019 по день звільнення 29.05.2020 їй щомісячно недонараховувалась сума зарплати у розмірі 1000 грн.

Під час перевірки ГУ Держпраці у Запорізькі області у 2019 році, такі дії відповідача з не донарахування зарплати було визнано порушенням, що підтверджується актом від 15.04.2019 і на усунення даного порушення було видано припис від 15.04.2019, але нічого так і не усунено. Спершу їй відповідачем було запропоновано підписати повідомлення про ознайомлення з наміром відповідача понизити з 01.04.2018 оклад бухгалтера з 7000 грн. до 5500 грн. заднім числом за 2 місяці до введення в дію такого зменшення, вона відмовилась. Потім їй було запропоновано розписатись у касовому ордері про отримання нею від відповідача донарахованих сум, а потім після збору врожаю 2018 року з нею буде здійснено фактичний розрахунок, а касовий ордер фіктивний треба, щоб з нього зробити копію для передачі органу Держпраці, від чого вона відмовилась. А потім сталось так, що штатного розпису з підвищеними з 01.01.2018 посадовими окладами не стало, його нібито і не було. Даний штатний розпис з підвищеними з 01.01.2018 посадовими окладами був на підприємстві відповідача не в одному примірнику, а в двох і один з них зберігався бухгалтерії та досі є не знищеним в оригіналі, але головним бухгалтером також не нараховані зазначені донарахування зарплати.

Згідно з Актом інспекційного відвідування органу Держпраці від 15.04.2019 та Припису про усунення порушень органу Держпраці від 15.04.2019 у квітні 2018 року їй зменшено посадовий оклад без наявних на то підстав без розпорядчого документу з 7000 грн. до 5500 грн.

Їй лише нараховано заробітну плату за відпрацьований час з 01.04.2020 по 29.05.2020 та компенсацію за невикористані дні щорічної тарифної оплачуваної відпустки у загальній сумі 25125,40 грн. Ця сума відповідає сумам нарахувань за розрахунковими листками відповідача за квітень та травень 2020 року, за якими: за квітень нараховано 6000 грн. за посадовим окладом, утримано 1230 грн., в тому числі: 1080 грн. ПДФО 18%, 90 грн. ВЗ 1.5%, 60 грн. інші утримання 1%, за травень нараховано 5000 грн. за посадовим окладом, 13125,40 грн. відпускних, утримано 3920,70 грн., в тому числі: 3442,57 грн. ПДФО 18%, 186.88 грн. ВЗ 1.5%, 191.25 грн. інші утримання 1%.

Вважає, що сам факт не видачі їй відповідачем довідки про заробітну плату не перешкоджає довести суду про наявність заборгованості відповідача перед нею із заробітної плати на момент звільнення, цим відповідач просто не повідомив їй точний розмір заборгованості щодо її виплати. А наявність роздрукованих розрахункових листів свідчить та розцінюється нею як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання. Враховуючі те, що відповідачем було порушено норми трудового законодавства у частині своєчасної виплати їй суми заробітної плати за квітень і травень 2020 року та компенсації за невикористані дні щорічної тарифної оплачуваної відпустки та дні невикористаної додаткової відпустки працівника (жінки), який працює і має двох або більше дітей віком до 15 років у кількості 62-х календарних, днів, які відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці входять до структури заробітної плати, є наявними підстави для покладення на нього відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України у вигляді стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Отже, при звільненні остаточного розрахунку з нею у строки, встановлені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, проведено не було, відповідачем не виплачено всіх сум, що належали їй від підприємства при звільненні. А відповідач мав можливість здійснити такий розрахунок протягом часу його затримки, чим виконати обов`язок, передбачений ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до здійсненого нею розрахунку середньої заробітної плати взято за основу нараховану заробітну плату за попередні два повних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата: лютий 2020 року - березень 2020 року, яка становить 12 000 грн.; сума заробітної плати за 2 попередніх місяці), яку поділено на 41 день сумарного числа робочих - днів за останні (попередні) два календарні місяці згідно виробничого календаря, в результаті чого утримано суму 292,68 грн. (розмір середньоденної заробітної плати). Помноживши суму 292,68 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) на 18 днів (кількість робочих днів згідно виробничого календаря у період з 01.06.2020 по 26.06.2020 - день здійснення остаточного розрахунку) = 5268,29 грн. (сума середнього заробітку за час затримки розрахунку). Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становитиме 5268,29 грн.

З неї бухгалтерією підприємства відповідача щомісячно утримувались грошові кошти в розмірі 1% від нарахованої заробітної плати за весь період роботи на підприємстві з 13.06.2017 по 29.05.2020. При звільнені 29.05.2020 профспілковою організацією їй не було надано облікової картки як, нібито, члена профспілки, або відповідних документів про небажання її отримувати нею під час звільнення, а також не було надано довідки про стягнення утриманих з її заробітної плати коштів у вигляді, нібито, профспілкових внесків. А у відповідності до ст. 127 КЗпП України, ст. 26 Закону України Про оплату праці відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законом. Відповідних заяв про утримання з заробітної плати відрахувань у розмірі 1% нею відповідачу не подавалось. Враховуючи, що за весь період роботи з 13.06.2017 по 29.05.2020 їй було нараховано зарплату у загальній сумі орієнтовно 144 750 грн., то сума утриманих із заробітної плати та перерахованих на рахунок профспілки членських профспілкових внесків має складати орієнтовний розмір 1 447 грн., якщо не брати до уваги нарахування їй відпускних та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, але і без того сума утримання є суттєвою.

15.12.2020 представником відповідача в порядку ст. 178 ЦПК України подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що не погоджується із вимогами позивача, вважає їх безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню. Так, дійсно ОСОБА_1 працювала в ТОВ АНТ-ЮГ на посаді бухгалтера з 13.06.2017 по 29.05.2020. Звільнено її було за її заявою, за угодою сторін. При звільненні ОСОБА_1 , як бухгалтер не дотримала вимоги щодо належного передавання документів, які перебували у її обігу, що призвело до настання негативних наслідків у вигляді їх часткової втрати.

Нарахування заробітної плати здійснюється відповідно до штатного розпису.

Згідно штатного розпису ТОВ АНТ-ЮГ на період з 01.01.2018 по 31.12.2018 посадовий оклад бухгалтера складав 7000 грн. Заробітну плату згідно вказаного окладу ОСОБА_1 отримувала до внесення змін у штатний розпису 01.04.2018, яким встановлено посадовий оклад бухгалтера у розмірі 5 500 грн. Премії нараховувались за результатом врожаю, наказом директора ТОВ АНТ-ЮГ , за погодженням засновника підприємства. Розмір окладу бухгалтера ТОВ АНТ-ЮГ не змінювалась протягом 2018, 2019 років.

Як зазначила сама ОСОБА_1 про зменшення розміру заробітної плати з 01.04.2018 її було повідомлено, але від підпису документів про це вона відмовилась. Не зважаючи на це, ОСОБА_1 як зацікавлена особа не зверталась до суду з метою виниклого спору за цим фактом, отже ніяких суперечностей у ОСОБА_1 із ТОВ АНТ-ЮГ із вказаних питань, не було до самого звільнення.

Дійсно, 05.03.2019 інспектором служби Держпраці у Запорізькій області Кіосєвим А.А. здійснено інспекційне відвідування в порядку контролю ТОВ АНТ-ЮГ , за результатами якого складено акт перевірки №ЗП767/582/АВ від 05.03.2019. В акті перевірки були відображені нібито виявлені порушення щодо несвоєчасного повідомлення працівників про зменшення посадових окладів: заступнику директора в листопаді 2018 року зменшено оклад з 15 000 грн., до 10 000 грн., юристу з 7000 грн. до 5000 грн., головному бухгалтеру з 12 000 грн. до 10 000 грн., бухгалтеру з 7000 грн. до 5500 грн. в квітні 2018 року.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ АНТ-ЮГ інспектором взагалі не зазначено, на підставі яких документів ним було зроблено такий висновок, не вказано який шатний розпис діяв на час проведення інспекційного відвідування, взагалі відсутні будь-які посилання на документи під час перевірки. Як наслідок, Державною службою з питань праці ГУ Держпраці у Запорізькій області на адресу ТОВ АНТ-ЮГ було внесено припис про усунення виявлених порушень, який було виконано в повному обсязі. Новий шатний розпис із збільшенням окладів в ТОВ АНТ-ЮГ за результатами виконання припису не затверджувався, доплат до заробітних плат у зв`язку із їх зменшенням не здійснювалось.

Як вбачається з листа ГУ Держпраці №1062 від 21.09.2020, долученого ОСОБА_1 , заробітна плата за квітень-липень 2019 року нараховувалась згідно штатного розпису із змінами станом на 01.11.2018, затвердженого 31.10.2018, де посадовий оклад бухгалтера склав 5500грн. Тобто, доводи ОСОБА_1 про безпідставне не нарахування та невиплату у період з 01.04.2018 по 01.08.2019 по 1500 грн. на місяць, а всього в сумі 24 000грн., та за період з 01.08.2018 по 29.05.2020 по 1000 грн. на місяць на загальну суму 10 000 грн. являються безпідставними та такими, що не знаходять свого підтвердження навіть під час перевірок органів Держпраці.

Тому нарахування заробітної плати ОСОБА_1 на посаді бухгалтера в розмірі 5500 грн. відповідно до штатного розпису на 2018 року, затвердженого 01.04.2018 являються правильними. Тобто, на день звільнення ОСОБА_1 29.05.2020 у ТОВ АНТ-ЮГ не було заборгованості перед позивачем, пов`язані із не донарахуванням та не виплатою заробітної плати в 2018-2020 роках. За вказаний період позивач отримувала виплати заробітної плати у розмірах згідно затвердженого штатного розпису.

Що стосується заяви ОСОБА_1 про нарахування заробітної плати за штатним розписом затвердженим 19.08.2019 директором ОСОБА_3 в розмірі посадового окладу бухгалтера підприємства 6000 грн., то ТОВ АНТ-ЮГ не може погодитись із цим. Під час підготовки відзиву на позов було встановлено, що на підприємстві ТОВ АНТ-ЮГ є штатний розпис на період з 01.08.2019 по 31.12.2019 затверджений директором ОСОБА_3 , згідно якого більше 6 місяців бухгалтером на думку відповідача безпідставно здійснювались нарахування працівникам підприємства заробітних плат в супереч Положення Про оплату праці, преміювання та виплату винагород працівникам Товариством з обмеженою відповідальністю АНТ-ЮГ , затвердженого загальними зборами ТОВ АНТ-ЮГ 01.08.2019 та підписане директором Тутовим І.В. 19.08.2019. Відповідач звертає увагу суду, що ОСОБА_3 було звільнено 27.05.2020 з посади директора ТОВ АНТ-ЮГ за згодою сторін. ОСОБА_1 звільнилась з ТОВ АНТ-ЮГ майже одночасно із ОСОБА_3 . Наказ про звільнення ОСОБА_1 готував начальник відділу кадрів ОСОБА_4 , з яким позивачка знаходиться у приятельських відносинах.

ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знайомі тривалий час, з 2017 року знаходились у трудових відносинах, обіймали керівні та важливі для управління та організації роботи підприємства посади. На теперішній час ОСОБА_3 також звернувся до Приморського районного суду Запорізької області із позовом до ТОВ АНТ-ЮГ .

Так, згідно даних ТОВ АНТ-ЮГ ніякий шатний розпис на 2019 рік від 19.08.2020 загальними зборами Товариства не затверджувався, що являється порушенням п. 5.12. Положення. Таким чином, нарахування та виплата заробітної плати з серпня 2019 року по травень 2020 року ОСОБА_1 у розмірі 6000 грн. являється незаконною, а виплачені кошти підлягають поверненню. Саме з цих причин, на день звільнення ОСОБА_1 та видачі трудової книжки з нею не проводився розрахунок.

ОСОБА_1 не зверталась до ТОВ АНТ-ЮГ із запитом про надання довідки про заборгованість та середню заробітну плату. Зауваження ОСОБА_1 щодо ненадання довідки про заборгованість не підтверджено жодним доказом.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку із заробітної плати за квітень-травень 2020 року повний розрахунок із позивачкою було проведено 26.06.2020. Кількість днів затримки складає 26 днів. Розрахунки ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки в сумі 5268,29 грн. не відповідає вимогам постанови КМУ від 08.02.1995 №100, окрім цього розмір заробітної плати з якого розраховувалось середній заробіток не відповідає штатному розпису підприємства. Щодо виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку у кількості 62 календарних днів, ТОВ АНТ-ЮГ також не може погодитись із доводами позивача з цього питання.

Як вже було зазначено вище, при звільненні ОСОБА_4 з посади начальника відділу кадрів, останній не передав особові справи, трудові книжки, кадрові накази працівників товариства, керівництву ТОВ АНТ-ЮГ за актом приймання-передавання. На теперішній час за відсутності наказів про відпустки ТОВ АНТ-ЮГ не може встановити факт невикористання ОСОБА_1 щорічних відпусток. Одночасно із цим, ОСОБА_1 суду було надано розрахунок відпускних, але не зрозуміло за який період. Походження розрахунку взагалі не відоме. Розрахунок заповнений рукописним текстом, не зрозуміло ким підписаний, печатка підприємства не скріплює підпис особи, яка видала розрахунок. Суми нарахованої заробітної плати не відповідають штатному розпису, який діяв на період 2018-2020 років. На підприємстві взагалі відсутні дані про видачу розрахунку відпускних за відпрацьований час ОСОБА_1

ТОВ АНТ-ЮГ здійснено повний розрахунок із ОСОБА_1 по заробітній платі за квітень-травень 2020 року та невикористаних днів щорічної відпустки 26.06.2020. Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо наявності у ТОВ АНТ-ЮГ перед нею заборгованості із недорахованої і не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати та відпускних не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеними доводами та доданими до відзиву доказами. Порушення вимог ст. 116 КЗпП України відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, всі судові витрати покласти на позивача (а.с.64-66).

28.12.2020 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вона зазначає, що з наданого відповідачем відзиву не вбачається жодного аргументу в обґрунтування його заперечень проти позову. Його основну частину змісту займає доводи про здійснення їй переплати заробітної плати і тому не має заборгованості перед нею та щодо наявності у відповідача судових витрат та необхідності покладення їх на позивача. Проти відзиву заперечує у повному обсязі, вважає його заперечення проти позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають взагалі будь-якої уваги. Доводи відповідача мають бути підтверджені певними доказами (а.с.82-87).

В судове засідання сторони не з`явилися, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, позивач на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі (а.с.46); представник відповідача в заяві вказує, що за наявності відзиву справа може бути розглянута без його участі (а.с.92).

За таких обставин суд розглядає справу без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Вивчивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з записом в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 13.06.2017 була прийнята на посаду бухгалтера ТОВ АНТ-ЮГ на підставі наказу № 50к від 12.06.2017 (а.с.32).

Товариство з обмеженою відповідальністю Ант-Юг є юридичною особою (а.с.22-23).

Наказом директора ТОВ АНТ-ЮГ Ткачова О.В. № 45-к від 29.05.2020 звільнено з роботи бухгалтера ОСОБА_1 з 29 травня 2020 року за угодою сторін, підстава: заява про звільнення (а.с.30-31).

30.12.2017 директором ТОВ АНТ-ЮГ ОСОБА_7 затверджено штатний розпис підприємства на період з 01 січня до 31 грудня 2018 року, відповідно до якого посадовий оклад бухгалтера становить 7000 грн. (а.с.24-25).

Згідно з актом №ЗП767/582/АВ від 15.04.2019 інспекційного відвідування в порядку контролю ТОВ АНТ-ЮГ інспектором служби Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_8 виявлені порушення законодавства про працю (а.с.17-18). Приписом інспектора праці ОСОБА_8 від 15.04.2019 зобов`язано директора ТОВ АНТ-ЮГ ОСОБА_9 усунути такі порушення: п.5 припису від 05.03.2019 №ЗП767/582/АВ/П не виконано: виплата заробітної плати на підприємстві здійснюється не в повному обсязі. В квітні 2018 року зменшено посадовий оклад без наявних на то підстав, без розпорядчого документу, зокрема бухгалтеру ОСОБА_10 (з 7000 грн. до 5500 грн.) (а.с.16).

У розрахунковому листі за квітень 2020 року значиться борг за підприємством на кінець періоду становить 4 770 грн.; за травень 2020 року - 18 515 грн. (а.с.28,29).

01 квітня 2018 року директором ТОВ АНТ-ЮГ ОСОБА_11 затверджено штатний розпис підприємства на період з 01 квітня до 31 грудня 2018 року, відповідно до якого посадовий оклад бухгалтера становить 5500 грн. (а.с.69-70).

01 жовтня 2018 року директором ТОВ АНТ-ЮГ ОСОБА_11 затверджено штатний розпис підприємства на 2018 рік зі змінами станом на 01.10.2018, відповідно до якого посадовий оклад бухгалтера становить 5500 грн. (а.с.71-72).

31 жовтня 2018 року директором ТОВ АНТ-ЮГ ОСОБА_11 затверджено штатний розпис підприємства на 2018 рік зі змінами станом на 01.11.2018 на період з 01 листопада до 31 грудня 2018 року, відповідно до якого посадовий оклад бухгалтера становить 5500 грн. (а.с.73-74).

11 травня 2018 року директором ТОВ АНТ-ЮГ ОСОБА_11 затверджено посадову інструкцію бухгалтера підприємства, відповідно до наказу № 16 від 15.03.2018 (а.с.75-79).

Як вбачається з протоколу № 11/2019 від 01 серпня 2019 року загальними зборами учасників ТОВ АНТ-ЮГ затверджено Положення Про оплату праці, преміювання та виплату винагород працівникам ТОВ АНТ-ЮГ , та визначення порядку погодження внесення змін у штатний розпис та його затвердження (а.с.80).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України .

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України , підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п 20. постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, судом встановлено, що позивач знаходилася у трудових відносинах з відповідачем та 29.05.2020 була звільнена на підставі її заяви про звільнення. При звільненні їй не було виплачено нараховану заробітну плату за квітень та травень 2020 року, остаточний розрахунок відповідачем було здійснено 26.06.2020.

Оскільки суду не надано довідки про середньоденний заробіток позивача, суд обраховує його, виходячи з наявних в справі доказів, а саме розрахунку, наведеному позивачем у позовній заяві, який відповідачем не спростовано. За основу взято нараховану заробітну плату за попередні два повних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата: лютий 2020 року - березень 2020 року, яка становить 12 000 грн. (сума заробітної плати за 2 попередніх місяці), яку поділено на 41 день сумарного числа робочих - днів за останні (попередні) два календарні місяці згідно виробничого календаря, в результаті чого утримано суму 292,68 грн. (розмір середньоденної заробітної плати). Помноживши суму 292,68 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) на 18 днів (кількість робочих днів згідно виробничого календаря у період з 01.06.2020 по 26.06.2020 - день здійснення остаточного розрахунку) = 5268,29 грн. (сума середнього заробітку за час затримки розрахунку). Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становитиме 5268,29 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки у визначені законодавством строки відповідачем не виплачено позивачу заробітну плату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, та до стягнення підлягає розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5268,29 грн.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що позивачем подавались відповідні заяви про утримання із заробітної плати відрахувань у розмірі 1%. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% із нарахованої заробітної плати та відпускних за період з 13.06.2017 по 29.05.2020 в сумі 2 216,65 грн. з вирахуванням податків та зборів.

При вирішенні спору в частині стягнення суми недонарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 01.04.2018 по 31.07.2019 в розмірі 24 000 грн. із розрахунку по 1 500 грн. на місяць з вирахуванням податків та зборів та суми недонарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 01.08.2019 по 29.05.2020 в розмірі 10 000 грн. із розрахунку по 1 000 грн. на місяць з вирахуванням податків та зборів, судом встановлено наступне.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на те, що штатним розписом, введеним з 01.01.2018 посадовий оклад бухгалтера було збільшено до 7000 грн., а з 01.08.2019 згідно до нового штатного розпису розмір посадового окладу становив 6000 грн. Проте, суд не може прийняти до уваги як доказ наведений розрахунок, оскільки в матеріалах справи відсутній штатний розпис ТОВ АНТ-ЮГ з встановленням окладу бухгалтера підприємства в період з 01.01.2018 в сумі 7000 грн., 01.08.2019 в сумі 6000 грн. Порушення законодавства про працю встановлені на підприємстві в ході інспекційного відвідування інспектора служби Держпраці у Запорізькій області Кіосєва А.А. щодо зменшення посадового окладу без наявних на то підстав взагалі не стосуються позивача, оскільки вказано бухгалтера підприємства - ОСОБА_10 . Ця обставина свідчить про те, що вказаний акт не стосується предмета доказування та є неналежним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України .

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розрахунок позивача щодо недонарахованої і не виплаченої заробітної плати є помилковим, необґрунтованим та спростовується дослідженими судом доказами, оскільки їй виплачувалась встановлена штатним розписом заробітна плата.

Отже в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, згідно до положень ст. 141 ЦПК України , до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: виходячи з розрахунку: ( 7 484,94 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 840,80 грн. (розмір судових витрат) / 41484,94 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 151,70 грн. (а.с.1).

Відповідач просить всі судові витрати по справі покласти на позивача, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката, яка складається із вивчення матеріалів справи, аналізу судової практики по трудових спорах та написання відзиву. У відзиві відповідачем було наведено орієнтовну суму судових витрат 2000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Розрахунок даної суми надано не було. Крім цього не надано акту приймання-передачі наданих послуг і виконаних робіт із описом відповідних послуг . Тому суд відмовляє відповідачу у стягненні витрат на правову допомогу.

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 01.10.2020 накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Ант-Юг (Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 33351340), що знаходяться на: НОМЕР_2 в ПАТ Райффайзен банк Аваль у м. Київ, МФО 380805; НОМЕР_3 в філії Запорізького ОУ Державний ощадний банк України , МФО 313957; НОМЕР_4 в філії Запорізького ОУ Державний ощадний банк України , МФО 313957; НОМЕР_5 в АТ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК , МФО 334851, в межах суми позову 39 268 грн., який залишається чинним на суму задоволених вимог - 7 484,94 грн. до виконання рішення (а.с.41-42).

На підставі ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 137, 141, 247, 263-265, 272, 353, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ант-Юг про стягнення недонарахованої і не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати та відпускних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ант-Юг , місцезнаходження за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд.10 (код ЄДРПОУ 33351340) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_6 , ІПН НОМЕР_7 ): 1) суму середнього заробітку у розмірі 5 268 (п`ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 29 коп. за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.06.2020 по 26.06.2020 з вирахуванням податків та зборів; 2) суму безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% із нарахованої заробітної плати та відпускних за період з 13.06.2017 по 29.05.2020 в сумі 2 216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 65 коп. з вирахуванням податків та зборів; 3) судові витрати в розмірі 151 (сто п`ятдесят одна) грн. 70 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Арешт накладений ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 01.10.2020 - залишити чинним на суму задоволених вимог - 7 484,94 грн. до виконання рішення.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Д О. Каряка

Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка

26.01.21