Постанова

від 01.02.2021 по справі 127/22378/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/22378/20

Провадження № 33/801/141/2021

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду від 10 грудня 2020 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 Митного кодексу України,

встановив:

Постановою Вінницького міського суду від 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та застосовано відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 176 400 грн. з конфіскацією товару - 1008 комплектів жіночих піжам трикотажних, розмір 46-56, торгівельної марки Lider , які зберігаються на складі Подільської митниці Держмитслужби.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Подільської митниці Держмитслужби витрати, пов`язані зі зберіганням вилученого товару в сумі 12 395 грн. 87 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 22.01.2021 засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Вказане клопотання мотивоване тим, що 20.01.2021 захисник Бандило І.В. отримав копію постанови апеляційного суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду від 10 грудня 2020 року у даній справі, яка мотивована тим, що він, як адвокат, був присутнім в судовому засіданні, яке відбувалося 10.12.2020 і стороною захисту при поданні клопотання про поновлення строку не наведено об`єктивних причин пропуску строків для подання апеляційної скарги. Вважає, що вказана постанова винесена помилково, оскільки він був присутнім 10.12.2020 в судовому засіданні, однак, після виходу суду до нарадчої кімнати він залишив зал судового засідання і не був присутнім при проголошенні оскаржуваного судового рішення, копію постанови не отримував. Про винесене судове рішення дізнався 23.12.2020, коли отримав його поштою і протягом визначеного законодавством строку подав апеляційну скаргу. Таким чином, на дату повторного подання апеляційної скарги строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 10.12.2020 (а.с.92-94).

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано засобами поштового зв`язку 22.01.2021, тобто більше ніж через місяць після винесення оскаржуваної постанови (а.с.116-128).

Апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_1 до подання 22.01.2021 апеляційної скарги вже зверталася до Вінницького апеляційного суду із скаргою на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2020 у даній справі.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року (а.с.112-113) захиснику Цапіву І.М. відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2020 з тих підстав, що розгляд справи відбувся за участі захисника, а отримання копії постанови 23.12.2020 не є підставою для поновлення строку, оскільки відповідно до ст.294 КУпАП строк оскарження постанови рахується з дня винесення.

Судове рішення набрало законної сили.

У справі Індепендент ньюс енд медіа та Індепендент ньюспейперс проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу, що є принципом остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Нових обставин, які були б безумовною підставою для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2020 апелянтом не наведено.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі Станков проти Болгарії від 12 липня 2007 року).

Враховуючи наявність мотивованого судового рішення про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження, яке набрало законної сили, та за відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2020, у поновленні цього строку необхідно відмовити, а апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду від 10 грудня 2020 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 Митного кодексу України, відмовити.

Апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало