Рішення

від 19.01.2021 по справі 904/173/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021м. ДніпроСправа № 904/173/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРЕКСП"

про стягнення матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів

Суддя Панна С.П.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшен Карго Партс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРЕКСП" про стягнення з ТОВ "ВТО УКРЕКСП" матеріальних втрат ТОВ "Автодистриб`юшен Карго Партс" від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у розмірі 19 798, 97 грн. з яких: 3 831,02 грн. - сума 3% річних, 15 967,95 грн. - сума інфляційних збитків від інфляційних процесів. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Мирової угоди, щодо повного та своєчасного перерахування коштів у сумі 300 714,82грн., чим відповідач допустив порушення грошового зобов`язання, яке було припинено його виконанням 30.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Пунктом 3 резолютивної частини зазначеної ухвали суд запропонував учасникам справи надати відзив на позовну заяву; відповідь на відзив та заперечення.

Ухвалою суду від 13.03.2020 здійсненний перехід від спрощеного до загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання на 21.04.2020.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2020р. підготовче засідання по справі відкладено на 02.06.2020р.

01.06.2020р. до господарського суду засобами електронної пошти від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2020р. підготовче засідання по справі відкладено на 22.07.2020р.

15.06.2020р. до господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та 19.10.2020р. електронною поштою додаткові пояснення по справі, в яких просить суд відмовити в задоволенні судових витрат на загальну суму 11 821,00грн. та заборгованості у розмірі 19 798,97грн. відмовити у повному обсязі, посилаючись на положення ст.ст.3, 509, 625 ЦК України.

01.07.2020р. до господарського суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

22.07.2020р. до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строків підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 17.09.2020р. закрито підготовче засідання на та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.10.2020р.

16.10.2020р. електронною поштою від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності особи, яка бере участь у справі.

Ухвалою суду від 29.10.2020р. відкладено судове засідання по справі № 904/173/20 на 19.11.2020р. о 12:30 год.

Ухвалою суду від 19.11.2020р. було відкладено судове засідання по справі на 10.12.2020р. о 11:30 год.

Судове засідання 10.12.2020р. не відбулось, у зв`язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листки непрацездатності АDЮ №627772 з 09.12.2020 по 22.12.2020р., АDЮ № 627846 з 23.12.2020р. по 28.12.2020р.).

Ухвалою суду від 29.12.2020р. відкладено судове засідання по справі № 904/173/20 на 19.01.2021р. о 10:30 год.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 26.05.2020р. по справі №1-24-7-5/297-06/7817 дійшов висновку, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засідання прийнято рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.18р. затверджено мирову угоду від 08.10.2018р. про врегулювання спору у господарській справі № 904/2740/18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТО Укрексп" (надалі - відповідач).

Відповідно до п.1.1. Мирової угоди, згідно до частини 1 ст. 192 ГПК України: "Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб."

Згідно п.1.2. Мирової угоди, до моменту укладання мирової угоди, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позовні вимоги ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" за Договором поставки № 118-04/2016 від 29.12.2016 року складали суму грошових коштів у розмірі 2 281 916 гривень 96 коп., з яких - 649 285грн.18 коп. - сума основного боргу, 1 334 931грн.49 коп. - сума пені за прострочення строку виконання зобов`язання за договором, 85 498грн.41 коп. - сума 12 % річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання, 80 009 грн.10 коп. - втрати від інфляції, 132 192грн.78 коп. - сума процентів за користування коштами.

Після досягнення згоди між Позивачем та Відповідачем щодо предмету позовних вимог та їх розміру, сторони визначили, що, сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором поставки № 118-04/2016 від 29.12.2016 року у розмірі 649 285 (шістсот сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 18 коп.; штрафні санкції за прострочення оплати за Договором поставки № 118-04/2016 від 29.12.2016 року складають 300 714 (триста тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 82 коп.; від інших позовних вимог позивач відмовляється.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 950 000 (дев`ятсот п`ятдесят тисяч) грн.. 00 коп. які складаються з суми основного боргу у розмірі 649 285 (шістсот сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 18 коп., а також штрафних санкції за прострочення оплати у розмірі 300 714 (триста тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 82 коп. повністю задовольняють всі позовні вимоги Позивача у даній господарській справі (у тому числі, але не виключно, щодо нарахування інфляційних витрат, пені, річних відсотків у будь-якому розмірі, неустойки, відсотків за користування кошами, та будь-яких інших штрафних санкцій, а також будь-які судові витрати позивача, тощо).

З моменту затвердження цієї мирової угоди Позивач не матиме жодних претензій до Відповідача з приводу заборгованості за Договором поставки № 118-04/2016 від 29.12.2016 року та/або нарахування будь-яких штрафних санкцій/пені за як за Договором поставки № 118-04/2016 від 29.12.2016 так і на підставі норм чинного законодавства України (у тому числі, але не виключно ст.ст.536, 625, 694,1048 Цивільного кодексу України, глави 26 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та будь-яких інших статей зазначених кодексів та/або інших нормативно-правових документів, які можуть визначати будь-який розмір штрафних санкцій / пені тощо).

Відповідно до п.1.3. Мирової угоди, розрахунок за даною мировою угодою між Позивачем та Відповідачем здійснюється на умовах розстрочки шляхом перерахування грошових коштів на наступний розрахунковий рахунок позивача НОМЕР_1 в ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614 у строк по 25 грудня 2018 року включно. Грошові кошти можуть бути сплачені Відповідачем як одним платежем так частинами.

При сплаті грошових коштів - суми основного боргу у розмірі 649 285 (шістсот сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 18 коп. у призначенні платежу відповідач зазначає: оплата суми основного боргу за мировою угодою (з зазначенням дати затвердження даної мирової угоди).

При сплаті грошових коштів - суми штрафних санкцій у розмірі 300 714 (триста тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 82 коп. у призначенні платежу відповідач зазначає: оплата суми штрафних санкцій за мировою угодою (з зазначенням дати затвердження даної мирової угоди).

Комісії та/або будь-які інші платежі банку Позивача за отримання Позивачем коштів/перерахування коштів на рахунок Позивача, згідно даної мирової угоди сплачуються Позивачем самостійно. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів розрахункового рахунку Відповідача, що підтверджується банківською випискою.

Дострокова виплата усієї суми заборгованості Відповідача перед Позивачем допускається. У випадку зміни даних банківського/карткового рахунку Позивач повинен у письмовому вигляді повідомити про це Відповідача, шляхом направлення на юридичну адресу Відповідача цінного листа з описом вкладення та рекомендованим повідомленням з новими реквізитами для оплати. Виключно після отримання оригіналу листа з новими реквізитами Відповідач сплачує кошти за новими реквізитами, в іншому випадку Відповідач не несе відповідальності за несвоєчасність отримання Позивачем коштів згідно узгодженого сторонами графіку.

Згідно п.2.1. Мирової угоди, сторони підтверджують те, що: умови мирової угоди зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; мирова угода не приховує іншого правочину (не є удаваною) і спрямована на реальне настання наслідків, які обумовлені у ній; сторони володіють українською мовою, що дає їм можливість прочитати та правильно зрозуміти сутність цієї мирової угоди та переконатись у тому, що усі без винятку її умови відповідають інтересам сторін мирової угоди; мирова угода укладається на вигідних для учасників мирової угоди умовах і не є результатом впливу тяжких обставин. Інформація, викладена в цій мировій угоді, сприймається Сторонами, як повною мірою достовірна. Кожна Сторона окремо несе відповідальність за недостовірність інформації, яка зазначена в цій мировій угоді.

На виконання умов Мирової угоди, станом на 25.12.2018, боржником на банківський рахунок кредитора було перераховано 350 000,00грн., що підтверджується платіжними повідомленнями ПАТ "Креді Агріколь Банк" від 07.11.2018р. № ПД 3019 на суму 50 000,00грн., від 20.11.2018 № ПД 3195 на суму 50 000,00грн., від 11.12.2018 № ПД 3452 на суму 50 000,00грн., від 19.12.2018р. № ПД 3575 на суму 100 000,00грн., від 20.12.2018 № ПД 3603 на суму 50 000,00грн., від 21.12.2018 № ПД 3617 на суму 50 000,00грн., від 27.12.2018р. № ПД 3640 на суму 150 000,00грн., від 28.12.2018р. № ПД 3657 на суму 149 285,16грн., від 30.05.2019р. № ПД 258 на суму 300 714,82грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Мирової угоди, позивач нарахував 3 % річних від простроченої суми (300 714,82грн.) за період з 26.12.2018р. по 29.05.2019р. у розмірі 3 831,02грн., інфляційні витрати за період з січня по травень 2019р. у розмірі 15 967,95грн..

З врахуванням викладеного, просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 19 798,97грн.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції, де початком та кінцем періоду нарахування є обмежений місяць не можуть бути нараховані, так як наведені вище місяці обмежені вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено судом вище, всього за Мировою угодою відповідач повинен був сплатити на користь позивача 950 000,00грн. у строк по 25.12.2018р. включно. Прострочена сума складає 300 714,82грн., на яку позивача нарахував 3 % річних у розмірі 3 831,02грн. за період з 26.12.2018р. та інфляційні витрати у розмірі 15 967,95грн. за період з січня по травень 2019р.

Господарський суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарський суд, перевіривши суму інфляційних втрат у розмірі 15 967,95грн., визнав її арифметично не правильним. Сума боргу з урахуванням інфляції за період з січня по травень 2019р. на суму заборгованості 300 714,82грн. складає 12 530,27грн. А тому, вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Згідно пункту 9 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позивачем у позові заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем надані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00грн., а саме:

- довіреність позивача від 05.12.2019р. про надання права адвокату Спиридонову О.В. бути представником в Господарському суді Дніпропетровської області по даній справі;

- додаткова угода до укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/05/12/2019 від 05.12.2019р. (а/с 99);

- Договір № 1/05/12/2019 про надання правової (правничої) допомоги від 05.12.2019р. (а/с 100-102);

- видатковий касовий ордер від 06.12.2019р. на суму 8 000,00грн. (а/с 33);

- додаткова угода № 2 від 17.06.2020р. до укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/05/12/2019 від 05.12.2019р. (а/с 59);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю гр.Спиридонову О.В.;

Згідно ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Враховуючи вищевикладене, Відповідачем повинні бути відшкодовані Позивачу витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті Позивачем.

Наданий Позивачем склад доказів про надання професіональної правничої допомоги є достатнім для підтвердження даного факту, його обґрунтування та є підставою для стягнення з Відповідача на користь Позивача витратна професійну правничу допомогу.

Вказана правова позиція узгоджена у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 р. у справі № 923/726/18, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 587,46грн. - частина витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 610,97грн.

Керуючись ст.ст.2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (02222, м.Київ, вул.Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРЕКСП" (49044, м.Дніпро, вул.Гоголя, буд.15, офіс 206, код ЄДРПОУ 35935646) про стягнення матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРЕКСП" (49044, м.Дніпро, вул.Гоголя, буд.15, офіс 206, код ЄДРПОУ 35935646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (02222, м.Київ, вул.Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112) суму 3 % річних в розмірі 3 831 (три тисячі вісімсот тридцять одна) гривня 02 копійки за період з 26.12.2018р. по 29.05.2019р.; 12 530 (дванадцять тисяч п`ятсот тридцять) гривень 27 копійок - суму інфляційних збитків за період з січня по травень 2019р., судовий збір у розмірі 1 587 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят сім) гривень 46 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 610 (шість тисяч шістсот десять) гривень 97 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.01.2021

Суддя С.П. Панна