Рішення

від 11.01.2021 по справі 910/16728/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2021Справа № 910/16728/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагропродукт" (45200, Волинська обл., Ківерцівський р-н, м. Ківерці, вул. Шевченка, буд. 35; ідентифікаційний код 31602941)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231)

про стягнення 347 217, 26 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньагропродукт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 301118-02/1Г від 30.11.2018 в загальному розмірі 347 217, 26 грн, яка складається із суми основного боргу - 334 980, 77 грн, пені - 9 771, 60 грн, 3 % річних - 2 464, 89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 09.11.2020 направлялася відповідачу поштовим повідомленням № 0105476351703, яке в свою чергу було 23.11.2020 було отримано представником останнього, однак станом на дату ухвалення рішення відзиву відповідача у встановлених ухвалою п`ятнадцятиденний строк до суду не надійшло.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньагропродукт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець) укладено договір поставки № 301118-02/1Г, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3. договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору.

Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Постачальник зобов`язується здійснити доставку на умовах визначених нижче і передати товар покупцю протягом 3 календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця. Сторони погодили, що місце доставки товару - рампа Логістичного центру або торгівельного закладу покупця. (п. 4.1. договору)

Згідно з п. 4.3 договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. даного договору здійснюється покупцем в національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 40 (сорока) календарних днів з дати поставки. (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.4.1 датою поставки товару вважається дата, зазначена постачальником покупцю у видатковій накладній на поставку вказаного товару в момент його отримання.

За порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування. (п. 8.2.1 договору).

Договір набирає законної сили з моменту йог підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії договору. (п. 9.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов договору за період з 17.04.2020 по 27.07.2020 було передано відповідачу згідно наявних в матеріалах справи видаткових-накладних товар на загальну суму 335 764,40 грн.

Однак з огляду на те, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату у останнього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 334 980, 77 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 301118-02/1Г від 30.11.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу протягом 17.04.2020 по 27.07.2020 товар на загальну суму 335 764,40 грн.

Суд зазначає, що видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень, що в свою чергу підтверджує факт належного виконання позивачем умов договору - поставку товару та виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату протягом 40 календарних днів (за дати відповідної поставки).

Водночас, суд вказує, що як вбачається із доводів позивача та що не спростовано відповідачем, останнім на виконання договору згідно платіжного доручення № 24724 від 27.07.2020 р. було сплачено суму в розмірі 2 028,10 грн., частина якої - 783, 63 грн пішла на погашення заборгованості по накладній № Р0000013100 від 17.04.2020, а інша частина суми була зарахована на погашення заборгованості по попереднім поставкам товару, а відтак за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 334 980, 77 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за лютий-червень 2020 та за липень 2020, в якому також закріплено, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 334 977, 23 грн., яка в тому числі ним визнана.

Разом з тим, позивач у своїй заяві зазначив, що розбіжність між заявленою до стягнення сумою та сумою, яка відображена в акті звірки в розмірі 3,54 грн виникла через особливості заокруглення чисел бухгалтерії відповідача.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/959/19 від 20.08.2020, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Суд зазначає, що станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 334 908, 77 грн, а відтак заявлені вимоги не спростовано.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини та те, що відповідачем не надано доказів належного виконання умов договору, а відтак не спростовано заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано належним чином умови договору поставки № 301118-02/1Г від 30.11.2018, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості в розмірі 334 980, 77 грн у зв`язку з чим дана вимога позивача підлягає задоволенню.

Також, позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, здійснено нарахування пені в розмірі - 9 771, 60 грн та 3 % річних в розмірі - 2 464, 89 грн.

За порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування (п. 8.2.1 договору).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та 3 % річних зазначає, що такий розрахунок є обґрунтованим та законним, а відтак вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2 464, 89 грн та пені в розмірі 9 771, 60 грн підлягає задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагропродукт" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагропродукт" (45200, Волинська обл., Ківерцівський р-н, м. Ківерці, вул. Шевченка, буд. 35; ідентифікаційний код 31602941) суму основного боргу в розмірі 334 980 (триста тридцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн 77 коп., пеню в розмірі9 771 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят одна) грн 60 коп., 3 % річних в розмірі 2 464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 208 (п`ять тисяч двісті вісім) грн 27 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 11.01.2021

Суддя Д.О. Баранов