Рішення

від 28.01.2021 по справі 918/1111/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1111/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства Логістичної компанії "ЕКСІМ-ЮНІВЕРС" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Б.Хмельницького, будинок 227, код ЄДРПОУ 37006034)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кухровський" (33005, місто Рівне, вул. Лабунського, будинок 4, квартира 5, код ЄДРПОУ 38059030)

про стягнення 14 400, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Дочірнє підприємство Логістична компанія "ЕКСІМ-ЮНІВЕРС" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кухровський" про стягнення 14 400, 00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Заявкою-Договором № 822 на перевезення вантажу від 29.10.2018.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року відкрито провадження у справі 918/1111/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Приписами ч.ч. 1, 2, 6, 8, 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У свою чергу, як вбачається за матеріалів справи, відповідач ухвалу суду від 02.12.2020 отримав 09.12.2020, однак станом на час ухвалення рішення своїми процесуальними правами не скористався, відзиву на позов чи будь-яких заяв (клопотань) до суду не подав.

За таких обставин відповідач мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, а суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

29 жовтня 2018 року позивачем було отримано засобами електронного зв`язку заявку-договір №822 від 29.10.2018 на перевезення вантажу, з реквізитами, підписом та відтиском печатки відповідача (а.с. 13, далі Договір).

Договором погоджено наступні умови: маршрут: Дніпро-Одеса(2) - Б. Дністровський; марка, державний номер автомобіля: ДАФ, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; водій, посвідчення водія: ОСОБА_1 , НОМЕР_3 ; найменування вантажу, вага, об`єм: вода, 22 т, 86 м 3 ; сума фрахту: 16 500 грн; дата навантаження/розвантаження: 29.10.2018, 30.10.2018-31.10.2018; адреса завантаження: м. Дніпро, вул. Берегова, 135; адреса розвантаження: згідно ТТН; тощо. При цьому у примітці Договору вказано, що завірена печаткою і підписом факсимільна копія або документ по "E-mail" має силу оригіналу.

Таким чином, сторонами погоджено строки, умови та вартість перевезення вантажу.

Відповідно до Договору замовник здійснює оплату робіт перевізника через 14 банківських днів після отримання оригіналів ТТН 2 шт., видаткової накладної, доручення, оригіналів рахунку, акту виконаних робіт та вчасно зареєстрованої і наданої в електронному вигляді податкової накладної.

Як зазначає позивач, ним було належним чином та у визначений Договором строк здійснено перевезення обумовленого сторонами вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними №023443 від 29.10.2018, №023444 від 29.10.2018 та №023445 від 29.10.2018, з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем без будь-яких зауважень та застережень (а.с. 21-23), а також подорожнім листом вантажного автомобіля №663 від 29.10.2018 (а.с.24).

На виконання умов договору позивачем 14.11.2018 складено та надіслано відповідачеві оригінали товарно-транспортних накладних №023443, №023444 та №023445 від 29.10.2018, видаткових накладних, доручення, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3627 від 31.10.2018, рахунок-фактуру №3627 від 31.10.2018, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №1325 від 14.11.2018 (а.с. 25).

Податкова накладна №413 від 31.10.2018 (а.с. 28) була зареєстрована в ЄРПН і надіслана відповідачу в електронному вигляді 15.11.2018 (а.с. 29).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов`язання, зокрема, в частині проведення своєчасної та повної оплати за Договором виконав неналежним чином та оплатив вартість здійсненого позивачем перевезення частково на суму 2 100,00 грн. (а.с. 31-39), допустивши виникнення заборгованості перед позивачем на суму 14 400,00 грн.

Зважаючи на наведені обставини та докази, позивач стверджує, що своє зобов`язання щодо здійснення перевезення обумовленого сторонами вантажу на підставі договору виконано ним вчасно та належним чином, а відповідач, в свою чергу, отримав надані позивачем послуги з перевезення у повному обсязі та не оплатив повну їх вартість.

У зв`язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за послуги з перевезення вантажу, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення, укладений у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття позивачем до виконання замовлення відповідача.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними №023443 від 29.10.2018, №023444 від 29.10.2018 та №023445 від 29.10.2018, які містять відмітку про одержання вантажу вантажоодержувачами, вартість яких склала 16 500,00 грн. Факт перевезення додатково підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №663 від 29.10.2018.

На виконання умов договору позивачем 14.11.2018 складено та надіслано відповідачеві оригінали товарно-транспортних накладних №023443, №023444 та №023445 від 29.10.2018, видаткових накладних, доручення, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3627 від 31.10.2018, рахунок-фактуру №3627 від 31.10.2018. Зазначені документи були отримані відповідачем, про що свідчить відсутність претензії щодо перевезення, та згідно листа №3 від 13.02.2019 відповідач фактично визнав наявність боргу (а.с. 30). Доказів протилежного суду не надані.

Відтак, на переконання суду строк оплати послуг з перевезення є таким, що настав.

Однак, відповідач лише частково оплатив надані позивачем послуги з перевезення, внаслідок чого заборгованість відповідача за Договором складає 14 400,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати вартості послуг, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 14 400,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кухровський" (33005, місто Рівне, вул. Лабунського, будинок 4, квартира 5, код ЄДРПОУ 38059030) на користь Дочірнього підприємства Логістичної компанії "ЕКСІМ-ЮНІВЕРС" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Б.Хмельницького, будинок 227, код ЄДРПОУ 37006034) 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп заборгованості та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2021.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич