Ухвала

від 01.02.2021 по справі 920/799/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 920/799/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020

та ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.03.2020

у справі № 920/799/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтік"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс"

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020, поштовим відправленням, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.03.2020 у справі №920/799/17 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Як вбачається з касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.03.2020 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, закриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Разом з тим у касаційній скарзі не зазначено конкретної з підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2102 грн.

Відтак, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції від 18.11.2020 та ухвалу суду першої інстанції від 20.03.2020 у справі №920/799/17, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 2102 грн.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, що підтверджується складеним працівниками Касаційного господарського суду Актом від 20.01.2021 №29.1-11/45.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Враховуючи, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №920/799/17, повний текст якої виготовлено 24.11.2020, підлягала касаційному оскарженню протягом двадцяти днів з дня її складання, а саме до 14.12.2020 включно, відтак звернення із касаційною скаргою 21.12.2020 відбулось із пропуском такого строку.

Згідно частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази.

Проте, матеріали касаційної скарги не містять клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Усунувши недоліки, заявнику касаційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення заявником недоліків касаційної скарги.

З огляду на таке, касаційна скарга Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.03.2020 у справі №920/799/17 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме - а саме - виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2102, 00 грн., звернутись до суду з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, навівши причини пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.03.2020 у справі №920/799/17 залишити без руху.

2. Надати Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2102, 00 грн., клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, навівши причини пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський