Постанова

від 21.01.2021 по справі 904/112/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/112/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2020 (суддя Бєлік В. Г.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 (головуючий суддя Дармін М. О., судді Антонік С. Г., Чус О. В.)

у справі № 904/112/20

за позовом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діас"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дніпровська міська рада

про визнання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра укладеним

(в судове засідання уповноважені представники сторін не з`явились)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати договір між Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діас" про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14.

2. Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації, що порушує права та інтереси територіальної громади міста Дніпро на отримання коштів, пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які мають використовуватись для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2020 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дія Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності" на спірні правовідносини не поширюється. Обов`язок участі замовника, який має намір здійснити будівництво у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, який передбачено статтею 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", на яку, в свою чергу в якості підстав позову посилається позивач виник з 14.10.2008 року і відповідно не застосовується до спірних правовідносин, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

5. Крім цього, місцевий господарський суд дійшов до висновку про сплив позовної давності, а апеляційний господарський суд з посиланням на положення частини п`ятої статті 236 ГПК України зазначив, що знаходження в мотивувальній частині рішення висновку суду щодо спливу на момент подачі позову позовної давності є правомірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Дніпровська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 904/112/20 в частині обґрунтування підстав відмови у позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. Скаржник не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначаючи, що судами було порушено норми матеріального права та невірно встановлено фактичні обставини справи щодо одночасного застосування наслідків спливу позовної давності за умови наявності висновків стосовно наявності підстав для відмови у позові по суті спору.

8. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/1555/17, від 14.03.2018 у справі № 917/1150/17, від 21.03.2018 у справі № 910/27026/14, від 26.03.2019 у справі № 918/209/18, від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18, від 08.10.2019 у справі № 904/3129/18 та від 30.04.2020 у справі № 19/49-10.

Позиція інших учасників справи

9. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів є законними та обґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

10. Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Нерухоме майно, торгівельний комплекс, що розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 60-Д, загальною площею 526,1 кв. м введено в експлуатацію рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.11.2001 № 2694. Однак, ТОВ "ДАІС" з питанням укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об`єкту: "Фактичне розміщення торговельного комплексу" до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради не звертався.

12. У 2018 році до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради надійшов на візування проект рішення Дніпровської міської ради "Про поновлення договору оренди землі від 09.09.2005 (державна реєстрація від 20.10.2005 № 040510401040) по просп. Дмитра Яворницького, 60-Д (Шевченківський район) ТОВ "ДІАС", код ЄДРПОУ 31491760, по фактичному розміщенню торговельного комплексу.

13. Листом № 10/15-328 від 02.07.2018 відповідача було повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено на підписання проєкт договору пайової участі, та запропоновано сплатити кошти пайової участі у розмірі 301 360,60 грн.

14. Однак, відповідач відповіді на лист не надав, вимоги не виконав.

15. На виконання статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури м. Дніпропетровська (рішення міської ради від 29.07.2011 року № 5/14) листом від 02.07.2019 року № 10/15-328 ТОВ "ДІАС" було направлено 2 примірники проєкту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об`єкту: "Фактичне розміщення торговельного комплексу", який розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 60-Д, загальною площею 526,1 кв. м для ознайомлення та підписання, які піддягали поверненню до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради у двадцятиденний строк після отримання.

16. До теперішнього часу договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста не укладено, та кошти пайової участі не сплачено.

17. Позивач вказує, що оскільки до теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено, вказане свідчить про ухилення відповідача від укладання договору, що і є причиною спору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

19. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішення та постанови, що оскаржуються, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 8 цієї Постанови).

Щодо суті касаційної скарги

20. Так предметом спору у цій справі є визнання договору між Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діас" про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14.

21. Як зазначалося у пункті 4 цієї постанови, місцевий господарський суд відмовив у позові у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог. Касаційна скарга не містить доводів на спростування зазначених висновків.

22. Стосовно посилань скаржника на неврахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 8 цієї Постанови) колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

23. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

24. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 916/299/19, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

25. За змістом статті 256, частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України застосування позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача, то застосування строку позовної давності неможливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.

26. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі справа № 372/1036/15-ц, постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/1555/17, від 14.03.2018 у справі № 917/1150/17, від 21.03.2018 у справі № 910/27026/14, від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18, та від 30.04.2020 у справі № 19/49-10.

27. Верховний Суд зазначає, що як вбачається з тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції (пункт 4 цієї Постанови), мотивувальна частина рішення місцевого господарського суду містить висновок щодо відсутності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, у зв`язку з чим місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову. Суд не відмовляв у позові з причин пропуску позовної давності. За таких обставин, Суд не вбачає невідповідності висновків суду першої інстанції правовим позиціям Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (пункт 26 цієї Постанови).

28. В той же час, в тексті оскаржуваного рішення місцевого суду наявний висновок щодо пропуску позивачем позовної давності, з цього приводу Верховний Суд зазначає таке.

29. У постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 918/209/18 (на яку також посилається скаржник) наявний такий правовий висновок.

"38. Стосовно аргументів учасників справи щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності Суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

39. За відсутності порушення права позивача відсутні підстави для висновку про сплив позовної давності, адже відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається саме від дня, коли особа довідалась (могла довідатись) про порушення свого права або про особу, яка його порушила".

30. Таким чином, з огляду на встановлення судом першої інстанції обставин щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв`язку з відсутністю порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для висновку про сплив позовної давності.

31. При цьому, згідно з положеннями статті 309 ГПК України ( Підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

32. Відповідно до частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

33. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову по суті спору у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача та зазначення судом про пропуск позивачем позовної давності (як зазначалося у пункті 27 цієї Постанови, це не було підставою для відмови у позові), а також викладене у пункті 5 цієї Постанови щодо висновків апеляційного господарського суду не призвело до прийняття неправильного по суті або незаконного рішення, а тому немає підстав для скасування/зміни оскаржуваних рішень.

У цій частині Верховний Суд звертається до висновків, викладених у постанові від 08.10.2019 у справі № 904/3129/18, на яку посилається сам скаржник. Зазначеною постановою, в якій відсутні висновки щодо застосування норм права, які регулюють питання позовної давності, Верховний Суд залишив без змін, зокрема, рішення суду першої інстанції у подібній справі (яким відмовлено у позові у зв`язку необґрунтованістю позовних вимог з відповідними висновками щодо пропуску позовної давності позивачем).

34. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

36. Касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

37. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 904/112/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил