Рішення

від 02.02.2021 по справі 120/6889/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2021 р. Справа № 120/6889/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Немирівської міської ради до Державного кадастрового реєстратора відділу у Немирівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Логоші Катерині Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "УКС КОЛОСОК" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Немирівської міської ради (далі - Немирівська міська рада, позивач) до державного кадастрового реєстратора відділу у Немирівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Логоші Катерини Іванівни (далі - державний кадастровий реєстратор, відповідач ) про:

- визнання протиправним та скасування рішення №РВ -0501893052020 від 11.11.2020 р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру ;

- зобов`язання внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру, а саме, змінити вид використання земельної ділянки площею 0,3173 га кадастровий номер 0523010100:01:006:0371 з 03:01 "Для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування " на 03:15 "Для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови".

На обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Державного земельного кадастру, за наслідком розгляду якої йому відмовлено з підстав не відповідності поданих документів статт 20 ЗК України, зміна цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення".

З таким рішенням державного реєстратора позивач не погоджується вказуючи, що зміни цільового призначення земельної ділянки 0523010100:01:006:0371 не відбулось, та позивач лише змінює вид використання. Відтак, спірне рішення підлягає скасуванню, як наслідок, слід зобов`язати відповідача внести відповідні відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

За даним позовом ухвалою від 23.11.2020. відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також залучено в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "УКС КОЛОСОК".

30.11.2020 р. надійшли пояснення третьої особи, в яких підтримано доводи позовної заяви.

10.12.20 р. до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволені позову, мотивуючи свою позицію тим, що відповідні відомості не можуть бути внесені до Державного земельного кадастру, з підстав не відповідності поданих документів статт 20 ЗК України, оскілька зміна цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення". При цьому, земельна ділянка із кадастровим номером 0523010100:01:006:0371 змінює цільове призначення земельної ділянки з "Для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування " на "Для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови" Відтак, оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо позовних вимог , суд керується та виходить з наступного.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру, визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - Порядок №1051).

Відповідно до пунктів 4-6 Порядку №1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

До повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів, серед інших належать:

1) внесення до Державного земельного кадастру: геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них);

відомостей (змін до них) або надання відмови у їх внесенні про:

- землі в межах державного кордону, території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах);

- обмеження у використанні земель;

- земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення, районів у мм. Києві і Севастополі, а також міст, селищ, сіл, розташованих у їх межах;

- інші об`єкти Державного земельного кадастру, розташовані за межами адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку (пункт 107 Порядку №1051).

Пунктами 66 -67 Порядку №1051 визначено, що до Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21-25 цього Порядку, про об`єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Документація із землеустрою, технічна документація з оцінки земель, що подаються у паперовій формі, засвідчується підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, відповідального за якість робіт із землеустрою, в електронній формі - його кваліфікованим електронним підписом.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) згідно з додатком 12 розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник) (п. 69 Порядку №1051).

Заява у паперовій формі разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-129, 135-137 цього Порядку, подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а заява в електронній формі - надсилається засобами телекомунікаційного зв`язку через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки, що забезпечує формування та подання заяви (далі - Інтернет-сторінка).

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється без подання заяви у випадках: отримання відомостей (змін до них) у порядку інформаційної взаємодії з кадастрами та інформаційними системами; отримання від органів державної влади та органів місцевого самоврядування рішень про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель; зазначених у пункті 119 цього Порядку.

Відповідно до пункту 70 Порядку №1051, державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі звернення за внесенням відповідних відомостей (змін до них) неналежної особи (особи, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку), подання заявником не повного пакета документів та/або розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора Державний кадастровий реєстратор відмовляє такій особі, заявникові у прийнятті заяви безпосередньо у момент її подання або у день надходження рекомендованим листом зазначених документів за формою згідно з додатком 13 із зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмови, зокрема найменування та місцезнаходження органу, до повноважень якого належить внесення відомостей (змін до них) про об`єкт Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Пунктами 73 -74-1 Порядку №1051 визначено, що державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення в паперовій формі (у разі подання заяви у паперовій формі) або в електронній формі (у разі подання заяви в електронній формі) через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки.

У разі коли заявник особисто отримує рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, він пред`являє Державному кадастровому реєстраторові паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі звернення уповноваженої заявником особи - також документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені заявника. Документ, що підтверджує повноваження діяти від імені іноземної особи, повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку.

У разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність поданих документів вимогам законодавства, Державний кадастровий реєстратор у рішенні про відмову зазначає відомості, що виявлені у поданих документах та свідчать про їх невідповідність вимогам законодавства з посиланням на нормативно-правовий акт та його положення, з якими виявлено невідповідність поданих документів.

У разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність електронного документа установленим вимогам, до рішення про відмову Державний кадастровий реєстратор додає протокол проведення перевірки електронного документа, в якому зазначаються відомості, передбачені пунктом 78 цього Порядку.

У разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність поданих документів, зокрема текст документів написаний нерозбірливо, документи містять підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, Державний кадастровий реєстратор у своєму рішенні про відмову зазначає назву документа та його частину, в якій написаний нерозбірливий текст або виявлені помилки, виправлення, а у разі, коли внаслідок нерозбірливого написання тексту неможливо ідентифікувати увесь документ у складі документації із землеустрою, зазначає номер сторінки документації із землеустрою.

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови у внесенні відомостей стало не відповідність поданих документів, а саме, статті 20 ЗК України, "зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення".

Оцінюючи дану підставу, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про землеустрій , цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно частини першої статті 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади , Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Водночас, відповідно до частини п"ятої статті 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником або користувачем самостійно.

Таким чином, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справ №357/4277/17 (постанова від 10.10.2018) , №344/10412/16-а (постанова від 14.11.2019) та №640/13670/19 (постанова від 24.03.2020 р.).

Землі житлової та громадської забудови призначенні для будівництва, в тому числі громадських будівель та споруд. Отже, якщо наміри забудови земельної ділянки відповідають положенням містобудівної документації (зокрема, генеральному плану забудови) та цільовому призначенню земельної ділянки, позивач не повинен змінювати цільове призначення.

Окремо суд вказує й на п.1.2 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, за яким код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. При цьому, під кодом 03 визначено землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування).

Земельна ділянка кадастровий 0523010100:01:006:0371 (код 03.01 ) має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання -для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, зміна виду використання земельної ділянки - з для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування (код 03.01 ) на для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код 03.15 ) не свідчить про зміну її цільового призначення, яке залишається тим самим - "громадська забудова "(код 03 ).

При вирішені цього спору суд керується також положеннями частини другої статті 2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); ) добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій «прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій «прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, оскаржуване рішення прийнято без врахування розтлумачених критеріїв, адже позивач не змінює цільове призначення земельної ділянки, а лише вид використання, що безпідставно заперечується відповідачем відтак, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості, то суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Як зазначалось, саме до повноважень державного кадастрового реєстратора віднесено вирішення питання внесення відповідних змін до відомостей Державного земельного кадастуру. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок розгляду питань про внесення звідомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вносити відповідні відомості й фактично підміняти державний орган. Відтак, в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Разом з цим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, рішення про відмову у внесенні (змін до них) відомостей є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. Наслідком скасування такого рішення є не розглянута по суті заява позивача.

За таких обставин та керуючись положеннями частини четвертої статті 245 КАС України, суд вважає необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву Немирівської міської ради з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити в частині скасування спірного рішення. В решті позовних вимог - відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі в загальній сумі 4 204 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у сумі 2 102 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Немирівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Логоші Катерини Іванівни №РВ -0501893052020 від 11.11.2020 р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них)до Державного земельного кадастру.

В решті позовних вимог відмовити.

Зобов`язати державного кадастрового реєстратора відділу у Немирівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Логошу Катерину Іванівну повторно розглянути заяву Немирівської міської ради про внесення відомостей до Державного земельного кадастру датовану 09.11.2020 р.

Стягнути на користь Немирівської міської ради (вул. Соборна,26, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03772619) 2 102 (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код 39767547).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Немирівська міська рада (вул. Соборна,26, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03772619) .

Відповідач: державний кадастровий реєстратор відділу у Немирівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Логоша Катерина Іванівна (вул. Горького, 88, м. Немирів, Вінницька область)

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : ТОВ "УКС КОЛОСОК"(вул. Горького, 113, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 41813927).

Повний текст рішення сформовано: 02.02.2021 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна